Тож сьогодні я розкажу про те, як та з чиєю допомогою ми туди потрапили, якими пристроями та програмним забезпеченням користувались, що бачили, що нам сподобалось, а що – не дуже.

Перш за все я хотів би подякувати туроператору “Путеводитель” та Ользі Радіоновій особисто за чудову організацію подорожі. Мені був потрібен класичний тур вихідного дня – я планував у п’ятницю закінчити курс трохи раніше й полетіти до Парижу, побути там суботу й неділю, а у понеділок рано вранці вирушити додому. І Ольга змогла підібрати оптимальний варіант, порадила стосовно екскурсій, готелю та сюрпризу для дружини – я не думав ні про що – все було сплановано на найвищому рівні. 

Слід відмітити, що я все забронював і оплатив ще у вересні – за два місяці до  річниці. Невеличку свиню підклала авіакомпанія МАУ – менше аніж за місяць до вильоту скасувала обидва наші рейси, натомість запропонувавши не надто зручні варіанти – виліт з Києва у п’ятницю вранці, з Парижу – у понеділок після обіду. Тобто я втрачав ще два дні, а це проблема – треба було домовлятись з клієнтами про інший графік або навіть відміну тренінгів… Ще у вересні я обрав на обидва рейси місця підвищеного комфорту (біля аварійного виходу), й це чудово, що вони перенеслись й на нові рейси. А оскільки місця у мене були вже заброньовані й оплачені, це дозволило мені пройти онлайнову реєстрацію ще вдома – за 14 днів до вильоту (для економ-класу – зазвичай за дві доби до вильоту). Багажу в нас не було, тож в аеропорту ми мали змогу не стояти у чергах біля стійки реєстрації, а просто пройти на контроль безпеки та паспортний контроль. До речі, обрав місця і пройшов реєстрацію я в офіційному додатку FlyUIA, і його ж (електронні посадкові талони) використав під час контролю в аеропорту та посадки на літак. Також я мав на телефоні CheckMyTrip (чудова річ – пуш-повідомлення про термінал, гейт і т. ін.) та TripIt (загальне планування подорожі).

Звісно ж, в (та з) аеропорт Борисполя ми дістались з допомогою Uber – це дійсно найпростіший та найзручніший спосіб дістатись куди завгодно! До речі, так само безпроблемно ми подорожували з Uber і в Парижі (лише машини були кращі:)). Щоправда, після повернення в Київ, в понеділок, коли я запланував поїздку на вокзал аби посадити дружину на потяг (до речі, квитки на потяг для себе і для дружини я завжди купую в офіційному додатку “Укрзалізниці”), водій приїхав на годину раніше (?!), а за відміну замовлення з мене взяли 40 гривень штрафу. Щоправда, після звернення до підтримки, гроші одразу ж повернули, я запланував нову поїздку й ми без проблем дістались куди нам було треба.

Однак, повертаюсь до підготовки до подорожі. Я заздалегідь в Приват-24 подав заявки на неблокування карт за кордоном, завантажив карту Парижу та його околиць для офлайнового доступу в Google Maps (я завжди ними користуюсь в незнайомих містах), завантажив французький мовний пакет для офлайнового перекладу в Google Translate, завантажив (про всяк випадок) всі документи, ваучери, посадкові талони тощо у теку на Google Drive і зробив її доступною в офлайні на телефоні. А вже в аеропорту увімкнув послугу “Роумінг як вдома” від Vodafone, аби мати змогу вільно спілкуватись за кордоном. До речі всі файли і документи я також продублював на флешці  і взяв її з собою.

Речей ми з собою брали небагато – всього на три ночі. З техніки я не брав навіть планшета – лише мінімально необхідні речі:

• телефон в кишені, смарт-годинник на руці

• зарядні пристрої та кабелі для них (type-c та гармінівський пропрієтарний)

• селфі-палка-трипод від Xiaomi з інтегрованим Bluetooth-пультом + micro-usb-кабель для його зарядки (дуже зручна штука – можна використовувати у якості простого стабілізатора під час зйомки)

• універсальна type-c – док-станція для телефона (LAN, 3xUSB 3.1, type-c, SD, Micro-SD, HDMI, VGA)

• набір перехідників між USB, micro-USB, Type-C у всіх комбінаціях

• універсальний type-c інфрачервоний пульт для телефона

• “флешка” на 64Гб з документами

• подовжувач від Xiaomi з трьома універсальними розетками та трьома USB-портами

• міні-ліхтарик на надяскравих світлодіодах від Cree + три запасні батарейки

• ультразвукова зубна щітка від Xiaomi + док-станція для її бездротового заряджання

• компактна електробритва-картка від Xiaomi + type-c -кабель для її заряджання

• тример від Xiaomi

• ще якісь дрібниці…

В п’ятницю рано вранці за нами заїхав Убер (я за два дні створив заплановану поїздку), і ми вирушили в подорож. В Борисполі я хотів скористатись послугою Fast Line та бізнес-залою, однак виявилось, що MasterCard надає цю послугу за принципом “одна картка – одна людина” – дружина пройти зі мною не змогла б:(, тож, природно, ми пройшли контроль на загальних правах.

До речі, аеропорт Бориспіль мене цього разу здивував – контроль я пройшов безпроблемно, мене не обшукували як завжди:), навіть пляшку з водою, яку я забув в рюкзаку, пропустили. Хоч, звісно, без дурні не обійшлось – почалась посадка, у нас перевірили посадкові талони й випустили в “рукав”, де ми простояли 25 хвилин на дикому холоді – мінус вісім, бо в літак ще чомусь не пускали. В результаті всі промерзли просто до кісток. Логічне питання – чому було не підготувати літак, а вже потім починати перевіряти наявність посадкових талонів і пускати людей? Загадка…

Про літак говорити нічого не буду – літак як літак (до речі, виглядав новим, а не списаним десь в південній Америці, як ті, якими ми влітку літаємо на відпочинок), місця підвищеного комфорту зробили переліт досить приємним, а пілот мабуть раніше літав на чомусь військовому з вертикальним зльотом:), тож злетіли й набрали висоту ми дуже швидко й прилетіли на 20 хвилин раніше графіка.

Мені дуже сподобалось, що як тільки ми почали знижуватись й телефон під’єднався до мобільної мережі, мій годинник від Garmin автоматично перейшов на місцевий час (в принципі попередній мій годинник від Amazfit теж це робив, але лише після примусової синхронізації; тут же мені нічого робити не довелось).  На паспортному контролі нас ламаною англійською запитали чи були ми раніше у Франції, й чи надовго ми завітали, а потім побачили британську візу у мене в паспорті й поставили нам необхідні штампи. Багажу у нас не було, тож ми просто пройшли до виходу, де виявилось, що нас ніхто не чекає:( Ми кілька разів пройшли в один та інший бік, читаючи написи на табличках зустрічаючих, і я вирішив написати турагенту (Ольга ще в Україні пообіцяла допомагати у Вайбері у разі потреби). Ольга відповіла миттєво – порадила стояти у зоні прибуття й чекати доки вона зв’яжеться з приймаючою стороною та все з’ясує. Не встиг я заховати телефон, як до зали увійшов чоловік, який наче зійшов з екрану – він виглядав точнісінько як водій у бойовиках 80-х – чорний костюм, чорний плащ, чорні окуляри:) Це дійсно виявився наш водій – оскільки рейс прибув раніше, та й багажу в нас не було, ми з’явились раніше, ніж він думав. Ми вийшли з терміналу, де на нас чекав комфортабельний мікроавтобус “Фольксваген”, де ми були єдиними пасажирами (я замовляв індивідуальний трансфер), який за 40-45 хвилин домчав нас до готелю. До речі, коли ми виїжджали  з Києва, там було -8 ℃, а в Парижі +11!

В Парижі ми зупинились в Lorette Astotel - невеличкому затишному тризірковому готелі практичо в самому центрі – в 10 хвилинах ходу від Опери Гарньє, до Лувра або Площі Згоди – теж рукою подати. Персонал розмовляє англійською. Номер – маленький, але чистота вражаюча – все натерте та відполіроване так, що просто сліпить очі. На стіні – величезний телевізор з більше ніж 50 каналами (українських або російських – жодного; знайшов один німецький, всі інші – місцеві). 

Ми приїхали о 13:10, у ваучері було написано, що заселення з 15:00, однак була вільна кімната, тож нас заселили одразу ж. У номері був безкоштовний мінібар (апельсиновий сік, кока-кола, мінеральна вода, дві пляшки негазованої питної води), який оновлювався щодня, і шухлядка з кавою та чаєм різних сортів. Електрочайника не було, однак, коли ми трохи відпочили й вирушили на прогулянку, ми виявили його біля дверей номера у паперовому екопакеті – мабуть, принесли поки ми спали, нас не будили й залишили під дверима. Що ще сказати? Швидкий безкоштовний вайфай, безкоштовні напої та снеки у холі отелю, розкішний шведський стіл під час сніданків в дуже красивому “арочному підвалі”, так само просто маніакально чистому.

Єдині моменти, до яких можна прискіпатися – це вікно, що виходить на стіну другого крила готелю, скрипучий паркет у номері, та термінал на рецепції, який не підтримує безконтактну оплату (принаймні, я не зміг заплатити годинником, хоч у супермаркеті за рогом мені це вдалось без проблем). До речі, ви маєте знати, що навіть якщо ви забронювали та оплатили кімнату й сніданки у повному обсязі, під час виселення з готелю вам потрібно буде заплатити міське мито – близько 2€ з людини за ніч. В будь-якому випадку – готелем ми залишились дуже задоволені!

В перший день ми відсипались – зробили лише невеличку “вилазку” до Опери Гарньє (наступного дня екскурсія мала починатись від східців опери),  трохи прогулялись і придбали трохи їжі собі на вечерю (Garmin Pay не підвів:)). Другого дня у нас була запланована досить насичена екскурсійна програма (і знову я хочу за це подякувати Ользі!) – ми були на оглядовій автобусній екскурсії Парижем, потім обідали у ресторані “Панорама” (трохи посміялись – персонал побоявся прийняти оплату з допомогою годинника:)), потім у нас була пішохідна екскурсія Монмартром (обидві екскурсії – від UTA), а ввечері – романтична подорож Сеною – вечеря на кораблику з живою музикою.

Все було чудово за винятком дрібних моментів:

• прийшовши до опери вранці за 20 хвилин до початку екскурсії, ми не побачили ані людей, ані автобусів, ані зустрічаючих. За 10 хвилин до початку їх так і не було – я навіть знову потурбував Ольгу. Екскурсовод з’явилась за 3 хвилини до визначеного часу початку екскурсії, змусивши трохи понервувати. Хоч екскурсії були чудові – гід дійсно знає свою справу!

• хоч я заплатив за місця на кораблі з панорамним видом, під час обміну ваучера на посадковий талон виявилось, що в системі цього не відмічено:( – у нас були заброньовані та оплачені місця у центрі корабля. Однак, дівчина на ресепшні виділила нам дійсно непогане місце – столик на двох на невеличкому подіумі, тож ми лишились задоволені.

Звісно ж, до місця швартовки кораблика ми дістались Uber’ом:), а після вечері ще трохи прогулялись Марсовим полем, сфотографувались біля Ейфелевої вежі, а потім знову викликали Uber і поїхали до готелю. Вечеря була чудовою – подача страв, смак, жива музика, краєвид – все на висоті.

Третього дня у нас мав бути вільний день, однак, мені хотілось побачити Лувр, тож я ще вдома, за тиждень до подорожі через GetYourGuide придбав ваучери на пріоритетний вхід до Лувру без черги з аудіогідом. Я вже не вперше користуюсь послугами цієї компанії (наприклад, в Лондоні вони дуже мені допомогли), і цього разу вони нас теж не розчарували – все знову все було на висоті! Щоправда, від аудіогіда користі було майже ноль – Google Lens (вбудований у стокову камеру телефону) та переклад з камери в Google Translator з роллю гіда впорались набагато краще.

Ми дуже швидко отримали вхідні квитки, продемонструвавши електронні ваучери в офісі неподалік Лувра, залишили заставу за аудіогіди (здається, по 20 євро), прошли через піраміду й поринули у світ мистецтва. Лувр дійсно вражає – за даними годинника, ми “находили” там близько 12 кілометрів!

Після Лувра ми перекусили у Макдональдсі неподалік (до речі, як не дивно, але цей Макдональдс був менший, брудніший та повільніший, аніж будь-який український) й пішли гуляти Єлисейськими полями – дійшли пішки від малої й до великої Тріумфальної арки! Бачили фірмовий магазин Disney, де було непротовпитись й дуже маленький фірмовий магазин Xiaomi – інші бутики нам були нецікаві (я не розумію самої ідеї одягу “від кутюр” – для мене це дивне й непрактичне ганчір’я:) – з одягу я визнаю лише такі бренди як Levy’s, Wrangler, Lee, Rifle, Montana, Columbia, Diesel тощо). Дружина втомилась ходити, тож ми викликали Uber і повернулись до готелю.

А наступного дня ми поснідали, заплатили міське мито (термінал в готелі чомусь не підтримував безконтактну оплату, тож я заплатив готівкою) й сіли чекати трансфера у холі готелю.  Цього разу водій нагадував британського дворецького – у бездоганному костюмі-трійці та сяючих черевиках:), машина теж була чудова – ідеально “вилизаний” (іншого слова й не підбереш) “Мерседес” з футуристично обладнаним салоном. До аеропорта ми доїхали без проблем, швидко пройшли контроль й сіли чекати на посадку. Доки чекали, відвідали дьюті-фрі й прибали французського сиру й вина на подарунки:) Долетіли теж без проблем, з Борисполя дістались знову ж Uber’ом, потім заселились в мій улюблений “Арт-отель”, перепакували речі, трохи перекусили, я провів дружину на поїзд до Полтави, а сам залишився – того тижня у мене був тренінг в одному з київських НЦ… До речі, після повернення з курсу додому, у Полтаву, дочка вітала нас чудовим тортом власного приготування й дуже оригінальним подарунком – набором для створення скульптури –зліпку наших рук:).

Звісно ж, трьох днів в Парижі недостатньо щоб побачити все, однак ми бачили досить й нам сподобалось. Перед Різдвом Париж – особливо гарний!

Хоч жити там я не хотів би – дорого, дуже багато безпритульних на вулицях, трохи відійдеш від центру – і вже починаються якісь нетрі, плюс, дуже дається взнаки моя ксенофобія… В будь-якому випадку, це був казковий вікенд, сюрприз для дружини вдався!

Що ж, на цьому у мене на сьогодні все. Користуючись нагодою хочу привітати всіх з наступаючими новорічними святами! Нехай новий 2020-й рік стане для всіх нас роком нових звершень та успіхів, щастя й здоров’я вам, друзі!

Думаю, не тільки в мене останній місяць року був просто шаленим – купа тренінгів, грип:-(, пари в коледжі, дистанційне навчання, збирання документів для отримання британської візи, підготовка в шаленому ритмі (оскільки часу за всіма іншими справами майже не залишилось) до іспиту на отримання статусу авторизованого інструктора Amazon…

В Британії я все ж таки побував, а повернувшись поринув у нові турботи – дистанційний тренінг, іспити на третьому курсі, методрада, рада керівників груп, робота з дипломниками, настанови практикантам… Сьогодні в коледжі робочий день (за понеділок), однак, “мій” третій курс вже на канікулах, тож я маю трохи часу аби розповісти вам навіщо я літав до Лондона, які застосунки допомогли мені в цій подорожі, я яким були результати цієї подорожі.

Маєте запрошення? Спочатку  отримайте візу…

Оскільки ми вже кілька разів подорожували Європою, й навіть до безвізу не мали проблем з отриманням шенгенських віз, я й не думав, що віза до Великої Британії – це проблема. Однак, виявилось, що це ВЕЛИКА проблема – отримати британську візу, виявляється, набагато складніше аніж, наприклад, візу у США! Якщо ви плануєте відвідати Британію, я раджу скористатись послугами компанії-посередника (їх зараз чимало), яка допоможе вам підготувати пакет документів, виконати переклади, зареєструє на прийом до візового центру, проконсультує з усіх питань. Інший варіант (мені порадив його мій турагент) – придбати пакетний тур до Лондону – так отримання візи буде легшим.

Кілька порад:

• робіть нотаріально завірені копії всього (внутрішній та закордонний паспорти (можливо, попередній закордонний паспорт, який ви залишили собі для полегшення отримання віз), свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дітей, документів на право власності на нерухомість)
• якщо ви ФОП – теж надайте всі виписки, плюс, податкові декларації за два минулі квартали
• довідки з банку беріть лише з “мокрими” печатками – довідки з факсимільними печатками, згенеровані в Приват-24, не приймаються!
• довідки з банку необхідні як консолідовані, так і з деталізацією всіх операцій за останні півроку!
• на одному з рахунків у вас має бути сума, еквівалентна $1000 (я просто подав довідку про кредитну картку)
• також з основного місця роботи необхідно взяти довідку про те, що ви там працюєте, на якій посаді, і яку зарплатню отримували за останні півроку – теж з “мокрою” печаткою!

У візовому центрі мене здивувала кількість людей, які подають документи – разом зі мною було десь з 50 осіб! Електронна черга, досить зручні крісла для очікування, однак, часу це зайняло чимало – близько трьох годин Співбесіди не було (в Україні рішення про надання візи не приймають – всі документи відправляють до Польщі в електронному вигляді) – просто сканують всі документи, дають розписатись у кількох бланках, фотографують з кількох ракурсів, беруть відбитки всіх пальців…

Незважаючи на те, що для мене замовили прискорену (пріоритетну) процедуру розгляду документів, про те, що візу таки дали, я дізнався буквально за пару днів до від’їзду.

Технології у кишені або як дістатись Лондона і де там зупинитись

Організатори придбали для мене квитки на літак. Туди – з “Міжнародними авіалініями України”, назад – з Wizz Air. Для обох рейсів я встановив відповідні мобільні додатки (МАУ, Wizz Air), з допомогою яких ще напередодні поїздки до Борисполя зареєструвався на рейс, придбав місця підвищеного комфорту (біля аварійного виходу, аби мати місце для ніг), Wizz Priority, і отримав змогу переглядати посадкові талони прямо в додатку (про всяк випадок я їх також роздрукував, однак, це не знадобилось). Тож і туди й назад я летів досить комфортно. Назад, правда, рейс затримали майже на годину, однак, прилетів до Києва він всього з 15-хвилинним спізненням.

Житло бронював через додаток Booking.com – знайшов досить доступне (як за лондонськими мірками)  місце за 15-20 хвилин пішки від офісу Amazon – Lonsdale Hotel. Забронював, а потім начитався негативних відгуків і злякався. Однак, в реальності все виявилось непогано – досить великий номер, з двоспальним ліжком, маленьким але пласким телевізором з купою каналів, столиком, стільцем, тумбою, вішалкою для одягу, виходом на вузький балкон, а також душовою кабіною та раковиною для вмивання. Інтернет – теж був, без реєстрації й досить швидкий навіть для перегляду онлайнового HD-відео. Єдиний недолік – туалет на поверсі. Однак, зважаючи на втричі нижчу, аніж у сусідніх готелях, вартість номеру, розумієш, що це насправді лише дрібна незручність, на яку можна не зважати! До речі, бронюючи житло через Booking.com ви також отримуєте знижки на відвідування різноманітних пам’яток та атракцій!

Також я ще вдома придбав собі квитки на автобус від аеропорту Гетвіка до Лондона і оплатив трансфер від офісу до аеропорту Лутона. Допоміг мені це зробити додаток GetYourGuide. По прильоту я просто підійшов до стійки National Express, дав просканувати QR-код в додатку і отримав квиток на автобус. Щоправда, знайти зупинку автобуса було непросто, однак, я запитав у охоронця і він направив мене куди слід. Зворотній трансфер – теж просто – за два дні до відльоту з Лондона я зателефонував за номером, вказаним у додатку й підтвердив свій трансфер, а мені сказали о котрій годині чекати водія (за 15 хвилин до цього часу мені також прислали ім’я, фото, номер телефону і опис машини водія). Щоправда, водій заблукав у Лондоні, проте, охоронець з офісу Amazon допоміг мені його знайти, тож до аеропорту я також доїхав з комфортом.

Інші додатки, які мені допомогли – це Google Trips, Google Maps та Uber. В Google Trips дуже зручно занести всі свої бронювання (авіарейси, житло тощо), нотатки та місця, які ви плануєте відвідати, й мати все під рукою (ви навіть будете отримувати підказки).

Про Google Maps довго розповідати не варто – цей додаток просто необхідний в кожній мандрівці (навіть рідним містом). Єдине, що хочу відмітити – виїжджаючи за кордон доречно буде зберегти оффлайнову карту місцевості, куди ви вирушаєте.

Uber також реклами не потребує – це просто найзручніше таксі – і в Києві,  і в Лондоні!

Не слід забувати також про Google Translator та оффлайнові словники.

Ще дві поради наостанок:

1. не полініться напередодні поїздки зайти у Приват-24 і повідомте банк про те, в який період часу і де ви будете перебувати за кордоном (в налаштуваннях карт, які ви плануєте брати з собою) – це потрібно аби карта випадково не була заблокована при спробі оплати. Я це зробив і ніяких проблем не мав – скрізь платив картою (безконтактно). Я знаю, що хтось має проблеми з картами Приватбанку навіть бронювання через booking.com, однак, у мене ніяких проблем не було – все працювало як годинник. Мій банк знову підтвердив, що він краший! До речі – ось кілька порад від банку для мандрівників.
2. якщо ваш оператор мобільного зв’язку – Vodafone, активуйте послугу “Роумінг як вдома” – з нею міг нормально спілкуватись телефоном з дружиною та донькою й без проблем користувався мобільним інтернетом (мої колеги з цим мали проблеми).

Що я там бачив? Які враження отримав?

А майже нічого – з ранку до вечора я був на заняттях, а після них – готувався до наступного дня. Одного разу я трохи прогулявся до Лондонського мосту і все. Взагалі, Лондон мені сподобався. Дуже сподобались каси самообслуговування в супермаркетах та можливість самостійного замовлення в фастфудах, безконтактна оплата в таксі.

Офіс Amazon теж справляє враження. Трохи збентежило, що дорогу всі переходять там де це їм спаде на думку – ніхто не зважає на сигнали світлофорів (хоч водії, навіть знамениті двоповерхові автобуси, зупиняються і чекають). Ще вразила кількість людей, одягнутих в класичному стилі, і те, як старовинні будівлі поєднуються зі скляними хмарочосами офісних центрів. Взагалі, я дуже жалкую, що у мене не було парочки днів аби погуляти – наприклад, вирушити в тур Warner Bros, присвячений Гарі Поттеру або просто побачити Біг Бен чи відвідати Британський музей (готель був розтащований поруч з ним, однак часу на його відвідини я так і не знайшов)…

В будь-якому разі, Лондон мені сподобався – це гарне місце для життя, хоч і трохи надто дороге.

Навіщо я туди іздив?

Не так давно я писав, що склав іспит на отримання статусу AWS Certified Solution Architect Associate. Так от, це була лише перша сходинка до статусу Amazon Autorized Instructor.

До Лондона я літав аби взяти участь в очному фінальному іспиті. Хочу відмітити, що іспит був дуже серйозний – це був не ТТТ (тренінг для тренерів), а саме іспит – перевірка того, чи зможуть кандидати наступного ж дня після заходу провести цей тренінг самотужки. Я не можу розповідати деталі, лише натякну, що перевіряли не лише здатність викладати матеріал як зі слайдами, так і “на пальцях”, а й знання сервісів AWS, розуміння основних концепцій, практичні навички та вміння. Три дні проминули як один, я був напружений як струна, проте, для мене це була фантастична можливість побачити себе та оцінити свій стиль викладання зі сторони студента, поспілкуватись з колегами та отримати від них зворотний зв’язок. Це були чудові три дні і я дуже вдячний за них нашому тренеру – Арлен, ти кращий! На жаль, з чотирьох учасників (окрім мене були ще претенденти з Британії, Франції, Македонії) пройшли це випробування лише двоє з нас.

Змусив понервувати й той факт, що результати не повідомлялись одразу – лише після заходу, окремим листом кожному учаснику. Тож кожен з нас (принаймні для мене це було так) поїхав з Лондона з думкою на кшталт “мабуть, я не пройшов”. Саме з такою думкою я приїхав до аеропорту Лутона, вирішив пообідати у Burger King, отримав своє замовлення, розгорнув сендвіч, коли побачив що світиться індикатор подій на телефоні. Розблокувавши телефон я побачив листа “Вітаємо! Ви пройшли випробування й задовольняєте вимогам до авторизованих інструкторів…” Я так підстрибнув на радощах, що мало не перекинув склянку з колою! Wow! До речі, у відгуку від тренера був пункт для мене, що “слід пам’ятати, що не в кожну тему слід заглиблюватись”

Так що тепер я – єдиний в країні авторизований інструктор Amazon, й готуюсь до свого першого курсу в цій ролі, а компанія Softprom by ERC (від якої я, власне, й літав у Лондон) – єдиний в країні тренінг-партнер, який надає авторизовані послуги з навчання AWS. А з нового року я планую скласти ще девелоперський іспит аби розширити асортимент тренінгів, які я можу викладати…  

Що ж, на цій позитивній ноті я хотів би закінчити свою розповідь. На сьогодні у мене все. Якщо нічого не завадить – зустрінемось за тиждень, друзі! Бережіть себе! З наступаючими святами вас!

Даруйте мені, що давно нічого не писав – на мене чекало чимало справ, тож повернувшимь з відпустки я одразу ж в них зав’яз. А потім – проводив тренінг для SharePoint-розробників у Києві. Сьогодні вночі я повернувся додому і одразу ж скористався можливістю аби поділитись з вами своїми враженнями від відпустки.

Їздили відпочивати ми, як завжди з агенцією “Наталі-тур”, яку я завжди всім рекомендую. Одразу хочу сказати, що незважаючи на дрібні проблеми (які виникли з вини перевізника і приймаючої сторони), відпусткою ми залишились дуже задоволені.

Хочу відмітити, що цього року дуже кидалось в око, що болгари відчули зниження конкуренції з боку Турції та Єгипту. Але почну з початку – з негативних моментів, аби закінчити на мажорній ноті.

Що не сподобалось:

1. Цього року ми їхали з Іншим перевізником. Минулого року нас везли атобусом Doris (NEOPLAN Skyliner) – з болгарськими номерами та водіями-болгарами – і довезли кожну групу відпочиваючих до зупинки, де нас забрали представники турагенції і довезли до рецепції готелю. Цього року автобус був теж NEOPLAN, але старезний (можливо, навіть списаний десь у Європі) і дуже незручний, а трансферу до готелю не було взагалі! Мало того, висаджуючи людей, на питання “куди нам йти далі?” водії відповідали “ми не знаємо, куди мусили ми вас довезли, а далі добирайтесь самотужки” Дивно…

   Це добре що я заздалегідь знайшов наш готель на мапі, заодно подивившись де можна взяти таксі. Таксист ніколи не чув про наш отель, кілька разів зупинявся спитати дорогу у колег, проте врешті-решт втрапив куди треба. До речі, коштувало таксі 10 євро туди (в день приїзду) і 10 євро назад.

2. Представника турагенції в автобусі не було(?!). Тож коли на першому ж кордоні виникли проблеми (один з туристів захворів і не поїхав, тож кількість паспортів не співпадала з кількістю людей у списку на що наші прикордонники не звернули уваги, а от молдавани це помітили і нас затримали), водіям довелось дзвонити в Київ і не один раз, оскільки телефон хлопця, який керував посадкою в автобус, було вимкнуто. Минулого року з нами їхав чолов’ягавід турагенції, який вирішував всі питання на кордонах і видав всім рекламні буклети з описом екскурсій, які ми можемо придбати у представника їх фірми в отелі. На кожному буклеті було написано ім’я та номер телефону отельного гіда да розклад його роботи в холі отелю.
3. В отелі представника приймаючої сторони я теж жодного разу не бачив, тож навіть за наявності бажання не зміг би купити якісь екскурсії, і тому довелось організовувати їх самотужки – в Несебр ми з’їздили громадським транспортом, а потім нам стало ліньки і ми вже нікуди не їздили, хоч планували ще відвідати Варну. Отак компанія втрачає можливість додаткового прибутку!
4. Минулого року ми теж прибули в готель рано вранці і наша кімната ще не була готова (заселення було з 12:00), сніданком теж не погодували. Але браслети на нас вдягли близько 11-ї і ми змогли скористатись другим сніданком. Цього ж року заселення було з 14:00, браслети вдягли приблизно о 13:55, тож ані сніданку ані обіду в перший день у нас не було, оскільки обід закінчувався о 14:00.
5. З видом на море знову надурили – хоч у ваучері було вказано, що він має бути, море було видно тільки з торця балкону. Дуже шкода… Взагалі, єдине місце де ми дійсно отримали вид на море – це Minos Imperial ***** на Кріті. А тут виявилось, що це в нас вид на море, оскільки у болгар взагалі немає Rear View – є тільки Sea View і Park View. Класно викрутились!
6. Оскільки представника турагенції у готелі не було, час відправлення уточнити було неможливо, а телефони, вказані у пам’ятці, і на які пропонувалось дзвонити наперердодні від’їзду, не працювали взагалі – ні напередодні, ні в день від’їзду. Тож я зв’язався з “Наталі-тур”, вони зв’язались з перевізником і повідомили коли нам слід бути на зупинці, з якої нас мали забирати (до речі, за півгодини до зазначеного в пам’ятці часу). На наших турагентів дійсно можна покластись у будь-яких ситуаціях і за це я їм дуже вдячний.
7. Вперше зустрічаю готель, де безкоштовний Wi-Fi є лише у холі, а в номерах за нього треба платити (сигнал з холу настільки слабкий, що підключитись неможливо, а мережа для номерів потребує аутентифікації). Проте, болгари мабуть, не розраховували, що туристи можуть возити з собою мережеві репітери – мій Hame А1, який я вмикав і клав на поличці у передпокої, підключався до слабкого сигналу з холу, тримав його “собакою” і транслював далі на весь номер.

Що сподобалось:

1. Наш готель – Viand **** – було розташовано не просто на першій лінії, в взагалі на пляжі! Просто чудово – вийшов з рецепції і за кілька десятків кроків ти вже біля води!
2. Готель новий, номери просторі і чисті, сантехніка – супер, прибирання – кожен  день, заміна білизни – раз на тиждень.
3. Готель ідеально підходить для сімейного відпочинку. Нав’язлива анімація відсутня (ура!), вечорами можна просто розслабитись. Можна навіть відчинити вікно в номері без побоювань всю ніч чути попсовий музичний непотріб.
4. Привітний персонал, готовий виконати будь-яку забаганку (іноді – навіть безоплатно). Всі чудово розуміють англійську, тож проблем у плані спілкування в нас не було.
5. Дуже мало росіян (wow! тища, спокій, ніхто не напивається і не дебоширить чи починає задиратись з персоналом. Алілуйя!) і взагалі російськомовних відпочиваючих. Тож атмосфера відпочинку була спокійною, навіть трохи чинною. Німці, яких тут було багато, теж вели себе дуже пристойно.
6. Їжа – теж на висоті (незважаючи на дещо бюджетний характер відпочинку) – чотириразове харчування за системою “все включено”. Якість наїдків в нормі (хоч я й читав з цього приводу негативні відгуки в інтернеті). Так, вибір не величезний, але досить широкий.

Взагалі ж мені дуже подобається в Болгарії – чудовий клімат, непоганий сервіс, море… Я з задоволенням приїду сюди наступного року (якщо все буде гаразд).

До речі, цього року ми відпочивали не на Золотих пісках, а на Сонячному березі. Розваг тут дещо менше, але теж непогано. Як я вже говорив, ми їздили до Несебру, хоч мені особисто там і не сподобалось – я втішився лише тим, що назад ми прийшли пішки – трохи потренувались. Тренувань я, звичайно, теж не пропускав – петлі, еспанедри, грипери, ролик – все своє вожу з собою.

Наприкінці відпочинку ми з дочкою, щоправда, трохи прихворіли, але вже на шляху додому все було гаразд.

Ось так ми провели свою відпустку. Фотозвіт ви можете подивитись тут.

На цьому все. До зустрічі за тиждень, друзі!

Хай вам щастить і бережіть себе!

Сьогоднішнє повідомлення – останнє цього року. Тож я хочу від щирого серця привітати вас усіх з наступаючими святами – Новим 2014 роком та Різдвом Христовим!

Нехай новий рік принесе всім нам успіх та процвітання. Нагадаю, що символом 2014 року є кінь, тож аби досягти мети нам доведеться добряче попрацювати – “як коням”. Проте, я зичу вам не забувати й про розваги, спорт та відпочинок теж.

З Наступаючим вас! Усього лише найкращого у новому році!

Ще раз дякую за те, що були зі мною весь цей рік – читали мої статті, коментували їх та оцінювали, спілкувались в соціальних мережах… Дякую, що ви є друзі! Не полишайте мене й надалі – а я буду старатись щоб вам було цікаво!

А ще я хочу підвести короткі підсумки року і розповісти, чим цей рік запам’ятався мені особисто.

Краще з ProductivityBlog.com.ua

Цього року найвищими балами ви оцінили такі статті:

• Експансія Windows 8 продовжується
• Робимо підписи даних на діаграмах Excel інформативнішими
• Тюнінгуємо Windows 8
• Маскуємось під Windows

Наступні повідомлення отримали лише трохи нижчі за лідерів оцінки:

• Тренувальна зала – вдома
• День жартів добігає кінця
• Комп’ютер – розвага для хворого?
• Cонячна Болгарія, тренування і SharePoint 2013
• З планшета – на ПК і ще дещо на цю ж тему

Переглянувши цей список посилань я можу зробити висновок, що тема Windows 8 цього року цікавила читачів найбільше. Приблизно однакову, проте, меншу, зацікавленість викликали теми фітнесу, використання мобільних пристроїв та Microsoft Office.

Мої враження від року, що минає

Як на мене, рік був досить напруженим.

Тренінги

Тренінгів цього року я провів не так вже й багато, однак, на хліб з маслом для мене і моєї родини, тьфу-тьфу, щоб не зглазити, вистачило. Зокрема, кілька разів я побував в Грузії і мені дуже й дуже сподобалось. Користуючись нагодою хочу привітати моїх грузинських друзів з наступаючим святом!

Також цього року я почав проводити нові курси з SharePoint 2013 (адміністрування, розробку теж готую), HTML5/CSS3/JS, ASP.NET MVC, і, як не дивно – Java.

Коледж

У коледжі теж життя було дуже насичене подіями. Цього року я вперше за 16 років роботи став класним керівником і отримав кабінет. Діти мені дістались дуже хороші, а оскільки ми з дружиною обоє працюємо в коледжі, в них, по суті, не один класний керівник, а цілих два – ось такий сімейний підряд. А оскільки це група першого курсу, ми брали участь у конкурсі талантів і отримали там друге місце, купу позитивних емоцій і впевненість, що саме ми є найкращими.

Як я вже говорив, ще одна новина – я став зав. кабінетом, тож клопотів трохи додалось. А ще я несподівано отримав від Полтавської обласної ради педагогічну премію ім. А.С. Макаренка!

Фітнес

Звичайно ж, я продовжую тренуватись у своєму звичному режимі – два тренування на добу. Щоправда, втрата ваги спочатку сповільнилась, а потім зупинилась зовсім. В результаті я зупинився на розмірі джинсів, який у мене був років так з десять тому, а в плечах троши побільшав й отримав біцепси в 43 см. Тож, гардероб довелось оновити.

Обладнання я використовую все те ж, програми тренувань змінюю раз на місяць, періодично вживаю креатин+амінокислотний комплекс+ вітаміни. Все – виробництва Trec Nutrition. Для тренування пресу змінив кілька програм, і зараз тренуюсь з допомогою Runtastic Six Pack Abs Workout. Сподіваюсь ще трохи схуднути і зробити живіт не лише сильним, а й дійсно пласким. А ще думаю про придбання фітнес-браслету для постійного контролю за життєвими показниками.

Гаджети

Цього року я змінив і телефон (старий продав, оскільки він все не виходив з ладу, а мені вже хотілось чогось нового) і планшет (старий подарував доньці – з тієї ж причини).

Тепер я використовую Lenovo K900 (дякую, @mvsnotes за підказку!) і дуже ним задоволений – неперевершені технічні характеристики і швидкість роботи, програмне забезпечення, чудовий дизайн… От тільки час автономної роботи не дуже вражає, проте для такого заліза швидкий розряд акумулятора, мабуть, неминучий.

Планшет цього разу я взяв дешевший – від Cube (MyTab U30GT2) і він виявився кращим ніж мій колишній ASUS Transformer TF101 – екран – просто чудовий, швидкодія на висоті, час автономної роботи – теж. Так, є дрібні недоліки (слабка чутливість Wi-Fi, незрозумілі підгальмовування інколи, відсутність можливості оновлення “через повітря”), однак, переваг більше.

Під час поїздок я майже перестав користуватись Mi-Fi (Sierra Overdrive) – практично скрізь і завжди є Wi-Fi (лише раз мене ввів в оману власник зйомної квартири). Мабуть, треба розривати контракт з “Інтертелеком” – я просто не користуюсь їх послугами. Натомість я придбав пристрій “5 в 1” – Hame A1. З п’яти функцій, які надає девайс, я використовую лише дві – мініатюрний Wi-Fi-рутер і зовнішній акумулятор.

А на Новий рік Дід Мороз принесе мені ще один цікавий гаджет, враженнями від якого я з вами, звісно ж, поділюсь.

Програмне забезпечення та сервіси

Цього року багато писав про Windows 8. Звісно ж, я користуюсь цією ОС. Однак, основною системою на моїй домашній машині є Ubuntu. Хоч ОС, насправді, не має жодного значення – і там і там я працюю здебільшого з великим і могутнім Chrome, без якого я просто не можу працювати, оскільки постійно використовую купу доповнень до нього.

Найбільше ж часу я проводжу зі своїми мобільними пристроями під керуванням Android. Тож з найчастіше використовуваного ПЗ я хочу відмітити сервіси від Google (Gmail, Calendar, Tasks, Drive, Maps, Keep). Всі мої підписки з Google Reader я переніс до Feedly. А ще – перейшов на використання двоетапної аутентифікації (і не лише для Google – для облікових записів Evernote і Microsoft – теж).

З метою кращої інтеграції Chrome-телефон-планшет, я використовую Krome (відображення повідомлень з планшету на ПК), PushBullet (обмін повідомленнями між пристроями), DashLane (зберігання і синхронізація паролів доступу до різних веб-додатків) і MightyText (робота з СМС-повідомленнями і дзвінки з будь-якого пристрою).

Записники – Evernote і Google Keep. В останньому дуже подобається функція нагадування, коли я з’явлюся за певною адресою.

Офісне ПЗ – старий добрий Kingsoft Office (його ж я використовую і під Linux та Windows), значно перепрацьований Google’ом Quick Office і AndrOpen Office, який дозволяє працювати з документами на планшеті так само і в тих же програмах, що й на ПК. Просто супер!

Хмарні сховища – як і раніше – основним є Google Drive, допоміжним – SkyDrive (25 Гб). Звісно ж, іноді я використовую і Dropbox, Box, Ubuntu One, Яндекс Диск… Цього року почав такод активно користуватись Mega (50 Гб безкоштовно) і отримав 1 Тб (!) у хмарі Mail.ru.

Дуже активно я використовую й ПЗ від “Приватбанку” – клієнт для Приват24 і CМС-банкінг.

Цього року я змінив інтернет-провайдера – з “Приват-Онлайн” на “Волю”. В минулому у мене були певні негативні враження, пов’язані з цією компанією, однак зараз “Воля” – кращий провайдер з існуючих на ринку (аби не перехвалити).

Ще одна компанія, яка мене дуже приємно вразила – Vizitka.com. Видавництво, послугами якого я користувався минулі два роки- “Імідж-М”, чомусь ігнорувало мої запити, тож я звернувся до інтернет-типографії. Якість і оперативність мене вельми вразили. Тепер я буду користуватись лише послугами Vizitka.com!

Сім’я та відпочинок

Цього року моя дочка постраждала аж двічі – спочатку в неї були проблеми з кістками – остеохондропатія – тож вона кілька місяців була змушена ходити на милицях. А одразу ж після одужання донька отримала компресійний перелом хребта і злягла ще на півроку. Звичайно ж, про спорт (вона займалась хокеєм на траві, навіть отримала була вже кілька медалей) довелось поки що забути.

На травневі свята ми з дружиною їздили у тур Європою. Коли я летів у Тбілісі, я теж взяв дружину з собою, тож поки я працював вона відпочивала, за що теж треба сказати окреме “дякую” моїм друзям і коллегам з Грузії.

А влітку ми всією сім’єю вирушили на відпочинок до Болгарії де нам також дуже сподобалось. Та й для доньки, яка щойно видужала, поїздка на море була вельми корисною.

Ось таким був для мене рік 2013.

Я дуже сподіваюсь, що новий 2014 стане щонайменше не гіршим, а то й кращим за рік, що минає.

Зі святом вас ще раз! До зустрічі в новому році!

Перш за все дозвольте привітати вас з травневими святами. Усіма одразу – Першим травня, Пасхою, Днем Перемоги.

А ще я хочу вибачитись, що давно нічого нового не писав. Справа в тому, що на нашому основному місці роботи нас завжди радували травневими святами – зазвичай ми відпочивали з 1 по 10 травня. А цього року – взагалі казка – офіційні вихідні з 28 квітня до 12 травня! Справжня весняна відпустка! Тож ми з дружиною вирішили відпочити і вирушили у подорож Європою. За тиждень ми встигли відвідати Венгрію, Чехію, Австрію і Германію. Вражень – купа, фотознімків – десь з півтори тисячі.

Трохи пізніше я їх обов’язково впорядкую і поділюся найцікавішими, а сьогодні мені хочеться коротко сформулювати ті основні речі, які я для себе зрозумів у результаті цієї подорожі, а також розповісти про ті сервіси і програмні засоби, що допомогли мені і у зборах в дорогу і в самій подорожі.

Перш за все, хочу відмітити, що організатором нашого туру була фірма “Наталі-тур” (м. Полтава, вул. Леніна 13, 4 поверх, тел. 69-22-69, 099-11-36-36-2), з якою ми подорожуємо вже кілька років поспіль і враження завжди – лише позитивні. Не розчарували вони нас і цього разу. Дуже всім рекомендую!

Висновки

Почну з деяких основних моментів:

1. Автобусні подорожі Європою – забава не для слабких. Так, ми обрали тур без нічних переїздів, однак двох таких переїздів уникнути не вдастся у жодному випадку – з Києва до Будапешту на початку подорожі, і з Праги до Києва наприкінці. Звичайно, автобус був класу “люкс” (двоповерховий NEOPLAN з кондиціонером і усіма зручностями), зупинки робили кожні 4 години, однак, яким би зручним транспорт не був, подорожувати таким чином важко і виснажливо. Особливо для людей моїх габаритів.
2. Можливо, я помиляюсь (а можливо – я просто патріот своєї батьківщини) однак мені здалось, що в Україні люди живуть не набагато гірше, ніж в європейських країнах. Судіть самі: продукти і товари ті ж самі, ціни приблизно однакові – щось дешевше, щось дорожче. Так, зарплатня там дещо вища, однак не на порядок.
3. Європейці – люди дуже економні – кондиціонерів на стінах жилих будинків дуже небагато, на пальцях можна перелічити. Супутникових антен – так само мало. А тепер згадайте будь-який наш будинок, обліплений кондиціонерами і супутниковими тарілками! Електрику і газ європейці також так не “палять”, як ми, Вікна світяться лише де не де, таку ілюмінацію, як на вулицях наших міст, також нечасто побачиш, будинки у передмістях опалюють зазвичай дровами.
4. З Wi-Fi і мобільним зв’язком у Європі теж не все гаразд. Можливо, тут я теж помиляюсь, однак мені здалось, що Інтернет і мобільний зв’язок в Україні і дешевші і якісніші, а безкоштовний хотспот у нас знайти набагато простіше. Взагалі ж мені здалось, що й у плані гаджетів і електроніки взагалі ми теж попереду. Чим, може, вони просто економлять і не апгрейдяться до останнього?
5. Виявляється, за європейськими стандартами міцність пива не може бути вищою за 5 “градусів”! То що, усілякі “міцні”, “хмільні” і тому подібні сорти пива – це наш винахід?
6. В Європі палять всі і скрізь. Неподобство!
7. Гривня виявилась дорожчою за венгерські форинти і чеські крони. Не чекав!
8. А взагалі, порядку в Європейських країнах більше, ніж у нас.
9. Моїх залишкових знань німецької вистачає щоб розуміти вивіски, назви вулиць, написи і об’яви, а от мої розмовні можливості дуже обмежені. Проте, в Європі англійською говорять практично всі, тож жлодних проблем зі спілкуванням не виникає.
10. Прага – красиве, але дуже брудне місто, Будапешт дещо чистіший, а от австрійські і німецькі міста за чистотою – поза конкуренцією, як я й думав. Браво, Дойчланд! Хоч, чекські Карлові Вари – теж досить охайне місто.

Що ж, на цьому з висновками все. Детальніше – трохи пізніше. А тепер перейдемо до сервісів і програм.

Підготовка до подорожі

У процесі підготовки я використовував свій стандартний контрольний список, який допомагає мені нічого не забути.

Створив я його “за мотивами” подібного списку від Lifehacker.ru, однак змінив у відповідності до специфіки своїх подорожей. Дуже непоганий список для зборів у дорогу можна знайти також тут. А можна використати сервіс типу WorkFlowy, Google Tasks або Google Keep.

Зверніть увагу – мій список інтерактивний – створений у Word 2013 з використанням контентних елементів керування. На його створення я витратив чимало часу.

Вище ви бачите лише попередній перегляд, але завантажте документ у форматі docx – і у вас буде можливість відмічати пункти списку лівим кліком, обирати дату з календарика і вводити відсутні делаті у поля, що відображаються сірим кольором. Спробуйте!

Щодо ж програмного забезпечення, то під час подорожі я здебільшого використовував свій телефон, тож наступні програми будуть цікавими лише для користувачів NOKIA:

• PsiLoс Traveller. Це дійсно чудовий помічник мандрівника “все в одному”: конвертер валют, прогнози погоди, час у різних місцях, планування подорожі і т.д.

  

• Free Wi-Fi. База даних з інформацією про безкоштовні Wi-Fi хотспоти по всьому світу. Більше сказати нічого.

  

• Nokia Maps Suite 2.0. Чудовий оффлайновий навігатор з купою додаткової інформації, тривимірними моделями видатних будівель і т. ін. Слід сказати, що використати довелось лише раз, та й то доки телефон “зловив” супутники я вже зорієнтувався – історичні райони європейських міст досить невеликі.

  

• Ну і звичайно ж, стандартний нотатник, калькулятор, світовий час, будильники, медіаплеєр і т.п. До речі, мене дуже здивував той факт, що коли керівник групи почав розповідати про програму туру і попрохав людей записати деякі речі, практично всі відклали свої телефони і планшети і дістали паперові нотатники і ручки. Я ж натомість відкрив нотатник на телефоні.

Що ж, на цьому все. Деталі, як і обіцяв, пізніше.

Ще раз зі святами вас і до зустрічі за тиждень!