To the Moon–спробуй не заплакати…

Добридень Вам, друзі!

Сьогодні мені хотілося б поговорити про гру (чи точніше серію іграшок), яка, напевно, не залишить байдужими більшість з вас. Ми звикли говорити “Кодзіма – геній!”, і це дійсно так, однак цим повідомленням мені хотілося б звернути вашу увагу на творчість ще одного генія – Кана Гао, та його студії Freebird Games.

ttm

Ці хлопці випускають ігри, які з одного боку потішать шанувальників ретро-jRPG та піксельної графіки, а з іншого – поціновувачів сюжету та інтерактивного кіно. Якщо вже говорити на чистоту, то це не зовсім і ігри – скоріше це інтерактивні анімаційні фільми зі зворушливим сюжетом, який змушує не звертати увагу на графіку та витискає сльози навіть у брутальних чоловіківSmile

Своє знайомство з іграми студії я почав з To the Moon – гри, назву якої винесено до заголовку цього повідомлення. Як я її знайшов? Дуже легко – тоді я якраз закінчив грати в What remains of Edith Finch, і шукав щось подібне – гру у жанрі “інтерактивне кіно” (а ту гру я знайшов як дещо подібне до Detroit: Become humanSmile). Серед кількох ексклюзивних консольних ігор я помітив To the Moon, яка була доступна як для ПК, так і для Android, тож я відкрив Google Play на телефоні, знайшов цю іграшку, й ознайомившись з купою схвальних відгуків, її придбав (щось близько $4). Одразу хочу сказати, що вона варта кожного витраченого на неї цента, більше того – це дуже недооцінена гра!

Я не буду детально описувати сюжет гри, тож можете не хвилюватись стосовно спойлерів. Якщо коротко – корпорація “Зігмунд” (ну дуже прозорий натяк!) винайшла прилад, що дозволяє зануритись у пам’ять людини, проаналізувати та дещо змінити її спогади (майже імплантувати нові, хоч це неправильне слово – скоріше, трохи підштовхнути у певному напрямку, а далі вже свідомість зробить все сама). Однак, без шкоди для мозку пацієнта зробити це неможливо, тож компанія знайшла оригінальний спосіб заробляти на своєму винаході – “здійснювати” (точніше, створювати враження) мрії вмираючих пацієнтів, аби людина померла з відчуттям, що її мрії здійснились, і вона досягла в цьому житті всього, чого хотіла. Також це чудовий спосіб “виправити” всі ті помилки, які людина зробила за життя, і померти з чистим сумлінням. Дійсно унікальна послуга, чи не так?

ttm3

To the Moon – перша гра серії, в якій ми знайомимось з двома лікарями, які мандрують спогадами свого помираючого пацієнта аби здійснити його мрію – потрапити на Місяць. Гра дійсно шедевральна, а сюжет тримає у напруженні від початку й до кінця. Це дійсно епічна, чесна, відверта та неймовірно зворушлива розповідь про життя однієї окремої людини, яка вкотре доводить, шо кохання – безсмертне, і що це єдина річ якої ми всі потребуємо. Окремої згадки заслуговує саундтрек – Кан Гао не лише геніальний сценарист та художник, але й дуже обдарований композитор. Його мелодії гармонійно поєднуються з сюжетом гри, і “пробирають” ну просто до кісток – здебільшого це фортепіанні теми просто неземної краси (саундтрек буде доступним вам для повторного прослуховування після закінчення гри). А композиція  For River – це просто шедевр, який довго не відпускає вас після закінчення гри! Ця гра здатна змусити пролити сльози кого завгодно…

Після першої гри я знайшов сайт студії Freebird Games, звідки дізнався, що є ще два безкоштовних “мінізоди” (міні-епізоди), які проливають світло на особистості лікарів та дозволяють побачити корпорацію їх очима.

А ще є міні-гра (теж скоріше анімаційний фільм, ніж гра) A Bird Story, яка є містком між першою (To the Moon) та другою частиною – Finding Paradise. Хочу вас сказати, що якщо мінізоди є просто цікавими доповненнями до першої гри, які додають більше питань, аніж відповідей, то ці дві гри – не менш “сльозогінні” за першу частину!

А ще є веб-комікси та бонусний контент (шпалери для робочого столу, ескізи та зображення, саундтрек всіх часнин) – ви можете придбати все це одним ювілейним набором – TO THE MOON SERIES 5-YEAR ANNIVERSARY BUNDLE. Дуже рекомендую!

До речі, є надія побачити повнометражне аніме за мотивами першої гри – це було анонсовано аж два роки тому, ну де ж воно, де?. І вже ось-ось ми отримаємо останній елемент пазлу – гру під назвою Impostor Factory

В будь-якому випадку – дуже раджу (до речі, є навіть український переклад)! Хоч хочу вас попередити – по-перше, краще не грати у публічному місці (аби не налякати оточуючих своїм ревом), а по-друге – найближчим сюжет видасться тим, хто вже має певний життєвий досвід. Впевнений – втримають сльозу одиниці…

А в мене на разі все, тож до зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе та своїх близьких, і нехай ігри будуть єдиним, що змушує вас плакати!

Ви можете відслідковувати коментарі до цього запису за допомогою RSS 2.0. Ви можете лишити коментар, або використати трекбек з Вашого сайту.

Лишити коментар

XHTML: Ви можете використати наступні HTML-теги <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

 Допомогти блогу та заохотити автора:

BTC: 13kN2tJubi9J1UHUxVJBu9NgjxsmGBccAa

XMR: 44z7DhWqm2eAny1EaC5ny5U3yspQA2wgPGnatvsto9WHeWas6wTpfBZK4kuxnhbxToKouJTYXoMtcVT5Td2hxiQVFEWgMez

KRB: KbbpHAZ41RFBf5ErK7VzpuNQJfZaMcfYoNhLQCHW95cfWWUZedaLFkb92yejTCS9JvJb1PckeZuWfHapya4qL3bZ7kPSEVL