Сумний початок нового навчального року

Добридень вам, друзі!

Цей пост я почав писати ще 4 вересня, і все не міг знайти достатньо часу аби його завершити. Однак, краще пізно, ніж ніколи.

Сьогодні я хотів би, хоч і з запізненням, привітати всіх з минулими святами -  початком нового навчального року та Днем програміста, побажати успіхів в навчанні (всі ми навчаємось протягом всього свого життя), в професійному та особистому житті, про яке теж забувати або приносити його в жертву роботі не слід. Тож зі святами вас!

back-to-school-1622789_1920

А чому ж це День Знань цього року став сумним? З багатьох причин – розгорніть це повідомлення – там я стисло розповім про кожну з них, про те, що наболіло.

Алергія

Ця осінь не стала виключенням – як і кожного року, мене здолала алергія. Дихати важко, ніс “тече”, нюху майже немає, очі сльозяться, ще й кашель почався…

Дружина навіть почала говорити, чи не коронавірус у мене? Дійсно, цього року симптоми сильніші, аніж минулої осені, однак, це без сумніву алергічний риніт, бо температури немає, кашель не сухий, а прийом відповідних  пігулок (яких я вже теж перебрав три види) миттєво (хоч і на все менший проміжок часу) зупиняє повінь в носі та кашель. Щоправда, від них хочеться спати й болить голова, але то вже таке – як то кажуть “одно лечим – другое калечим” – краще трохи походити “приглушеним”, ніж задихатись.

Втім, аби заспокоїти дружину я все ж таки придбав три хроматографічні тести на COVID’19 - для всіх членів сім’ї, і на вихідних ми їх один одному зробимо. До речі, придбав я їх у виробника – в офіційному інтернет-магазині компанії “МедБіоАльянс”. Всім раджу – вартість доступна, а доставка – просто миттєва. А ще про всяк випадок я придбав балончик з киснем. Нехай буде…

Щоправда цього тижня мені стало трохи краще – ніс вже майже не закладений і кашель набагато слабший, хоч іноді буває. Мабуть, взимку все ж таки треба пройти обстеження, виявити на що саме в мене алергія та нанести попереджувальний удар – прокапатись до початно нового алергічного сезону…

Пандемія

Незважаючи на те, що кількість захворювань (і госпіталізацій) росте з дня в день, навчальний рік в Україні розпочався у звичайному режимі. В чому полягає логіка – незрозуміло – коли виявляли десятки випадків захворювання на добу ми були на карантині, а зараз, коли кількість випадків – близько трьох тисяч на добу, всі пішли на навчання?!

До того ж, думаю, всі розуміють, що здійснювати освітню діяльність з дотриманням всіх обмежувальних заходів не здатен ЖОДЕН заклад освіти? Так, навчання в дві зміни, окремі входи для різних курсів, закріплені за групою аудиторії, попереднє замовлення їжі в їдальні, розмітка в коридорах, масковий режим у приміщеннях та температурний скринінг на вході, антисептики в аудиторіях та дезинфекція столів – це все чудово. Однак, в класах зазвичай стільки людей, що розташувати їх в аудиторії в розрахунку 5 м на одну особу можна, мабуть, лише номінально:(

До того ж, всі ми знаємо як молодь поводиться за межами освітнього закладу – збираються в компанії, ручкаються/обнімаються/цілуються при зустрічі з приятелями, купляють вуличну їжу та їдять її одразу ж на місці, беручи руками, якими відкривали двері в забігайлівку та тримались за поручень у транспорті… Стосовно масок я взагалі мовчу – навіть дорослі люди часто нехтують ними або носять лише для галочки, не прикриваючи рота. При цьому вони нахабно брешуть, що їм важко дихати, говорять, що маска їх не захищає, а коронавірусу взагалі не існує, все це вигадки. Стосовно коронавірусу – так, в цій пандемії є багато незрозумілого, однак, краще перестрахуватись, тим більше, що нічого особливого від нас не вимагається – просто носити маску та частіше мити руки. Дійсно, маска нас не захищає. Але вона захищає оточуючих від нас, значно зменшуючи ймовірність їх інфікування у випадку безсимптомного захворювання. А “важко дихати” – взагалі дурість – навіть я, алергик та сердечник, просто не відчуваю маски на обличчі, тож що тоді говорити про здоровіших людей? На мою думку, не носити маску або носити її, на закриваючи ніс (що взагалі не має жодного сенсу) – це просто хамство, вияв неповаги до оточуючих, поведінка, яка свідомо наражає здоров’я інших людей на небезпеку, оскільки жоден з нас не може бути впевненим, що не хворіє безсимптомно, і не є носієм вірусу.

Однак, в навчальних класах всі, виявляється, можуть знаходитись без маски! Тож навіть номінальний захист від зараження для наших дітей відсутній. Я вже не говорю про вчителя чи викладача, які в цій ситуації стали просто заручниками (якщо не переносчиками зарази), оскільки спілкуються з великою кількістю дітей з різних груп.

Минулий семестр довів ефективність дистанційного навчання, яке (принаймні на нашій спеціальності – “Розробка ПЗ”) виявилось значно ефективнішим за очне – якщо, звісно, викладач ставиться до своєї справи відповідально. То ж я не розумію чому ми маємо наражати на небезпеку себе та свої сім’ї, коли можна навчати дистанційно?! Так, дистанційне навчання – це значне збільшення навантаження на викладача (за ті ж гроші до речі), однак краще перепрацювати, ніж принести до хати заразу.

Ненависть

Раніше я не звертав уваги, наскільки в нашій країні ненавидять вчителів та викладачів. А напередодні нового навчального року почитав дописи у Фейсбуці, і просто прозрів.

Ось лише кілька цитат: “сидять з березня вдома, отримують гроші надурняк”, “ще мають совість на щось жалітися – спробували б попрацювати, як наприклад, доярка – від дзвінка до дзвінка”, “ніяк не нажеруться, батьки несуть торби, та ще й у клас все купляють”, “стільки дармоїдів з вищою освітою – навчили на свою голову” і таке інше.

Мені б дуже хотілось побачити як би ті, хто таке пише “посиділи” б вдома, отримуючи дурні гроші.  З початку карантину у березні ми з дружиною працюємо по 10-12 годин на добу замість восьми – за ті ж самі гроші, на власному обладнанні, власним коштом оплачуючи подвійні рахунки за електроенергію…  Виглядає це так: встаєш вранці, півгодини на турніку, снідаєш, а далі пішла круговерть – готуєш слайди, озвучуєш їх на камеру, монтуєш відео в Camtasia, викладаєш як матеріал у Google Classroom, готуєш матеріали для шаблонного репозиторію на GitHub, створюєш завдання в GitHub Classroom, створюєш завдання в Google Classroom, потім проводиш відеозустріч в Google Meet та відповідаєш на питання, готуєш тести в Google Forms, створюєш завдання з тестом, потім перевіряєш завдання на GitHub, не забуваєш спілкуватись в чаті, відповідати на листи, заповнювати купу звітів про свою роботу, брати участь у відеопедрадах та методрадах. А ще – дипломники, роботи яких треба вичитувати, правити, іноді писати щось замість них… А ще – екзамени (Google Meet + Repl.It + ClassMarker). А ще сайт навчального закладу та закрита спільнота для студентів. Плюс свої проекти та дистанційні тренінги…

Навіть зараз, хоч навчання в коледжі й очне, я пишу всі свої заняття на камеру (плюс, зображення з Робочого столу), монтую та викладаю в Classroom щоб діти могли повторити матеріал перед практичною, а ті хто зараз відсутні за хворобою, могли навчатись з дому. Вчора я ліг спати о 2:33 ночі (чи вже ранку?) бо чекав доки відрендериться лекція щоб опублікувати її для студентів. І це називається “гроші на дурняк”?! Я з повагою ставлюсь до фізичної праці, однак, дояркам таке навантаження навіть не снилось.  Ключові слова тут “до дзвінка” – після закінчення робочого дня некваліфікований персонал може просто відпочивати або займатись своїми справами. Ми ж просто не бачимо один одного, працюючи з дому й знаходячись в одній квартирі – буквально з ранку до пізньої ночі сидимо кожен перед своїм монітором, бо треба ж перевірити здані роботи, підготуватись на завтра, подати звіти тощо…

А про торби – це взагалі якась дурня. Ні мені їх ніколи не несли, ні я коли виступав у ролі батька школярки, ніколи нікому нічого не носив. На мою думку це був би дуже дивний вчинок – людина ж вже отримує за свою роботу зарплатню! А рахувати скільки всього в моїй аудиторії придбано за мої кошти й на яку суму – взагалі страшно – після кожного апгрейду старе залізо (а воно рідко буває по-справжньому старим), або пристрої, якими я вже просто награвся – все це потрапляє на роботу, коли треба щось відремонтувати або придбати якісь дрібні комплектуючі – я теж нічого ні в кого не прошу (ну хіба що це щось недешеве) – мені ж цим користуватись!

Вища освіта зараз є в кожного – хоч потрібна вона хоч ні. Однак, на відміну від представників більшості інших професій, викладачеві доводиться вчитись все життя, особливо в нашій галузі, де цикл зміни технологій складає півтора-два роки. Тож просто відпрацювати на фермі, а повернувшись додому розслабитись і відпочивати не вийде – вдома треба почитати що нового, спробувати нові онлайнові сервіси та ПЗ, поекспериментувати з новими пристроями та бібліотеками, знайти щось цікаве для студентів…

Тож для мене просто незрозуміло, чого до людей які працюють не покладаючи рук у нас така ненависть. Так, я припускаю, що не всі викладачі ставляться до своєї роботи настільки відповідально – як і в кожній професії, серед нас, напевно є й ледарі або ті, хто займається не своєю справою. Однак, все ж таки впевнений – таких меншість. Під час карантину, доки багато хто дійсно сидів вдома й жалівся, що не може робити уроки з дитиною (хоч це вже привід задуматись – зараз шкільна програма вже спрощена настільки, що там просто не може бути нічого складного – це я вам як батько кажу, бо допомагав дитині з уроками всі роки навчання в школі), ми напружено працювали, і продовжуємо працювати й досі в такому ж шаленому темпі, намагаючись робити все від нас залежне аби навчання для дітей було не лише корисним, а ще й цікавим.

Минулий семестр був важким, однак я дійсно пишаюсь успіхами моїх студентів, здобутки яких свідчать про те, що я недаремно не спав ночами, й мені дійсно вдалось зацікавити тих, хто хотів вчитись, і допомогти їм вдосконалити свої знання, вміння й навички. Не лише весна, а й літо теж  – це було щось схоже на неперервний трудовий подвиг, який поширюється вже на новий навчальний рік, і схоже буде тривати й далі, бо ось-ось стане прохолодніше, почнуться сезонні хвороби й, думаю, ми знову неминуче повернемось до дистанційної форми навчання, тож спокій нам лише сниться. Стосовно мотивації й надалі так “рвати жили” – поки що вона є, однак, таке ставлення її не покращує…

VN:F [1.7.2_963]
Рейтинг запису
Rating: 5.0/5 (1 vote cast)

Ви можете відслідковувати коментарі до цього запису за допомогою RSS 2.0. Ви можете лишити коментар, або використати трекбек з Вашого сайту.

Коментарів: 2 »

 
  • Taras says:

    Стосовно алергії, можу порадити L-Цет
    Але щоб зрозуміти, чи дійсно допомагає, треба протриматись пару діб, щоб кров насичилась достатньо ліками

 

Лишити коментар

XHTML: Ви можете використати наступні HTML-теги <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

 Допомогти блогу та заохотити автора:

BTC: 13kN2tJubi9J1UHUxVJBu9NgjxsmGBccAa

XMR: 44z7DhWqm2eAny1EaC5ny5U3yspQA2wgPGnatvsto9WHeWas6wTpfBZK4kuxnhbxToKouJTYXoMtcVT5Td2hxiQVFEWgMez

KRB: KbbpHAZ41RFBf5ErK7VzpuNQJfZaMcfYoNhLQCHW95cfWWUZedaLFkb92yejTCS9JvJb1PckeZuWfHapya4qL3bZ7kPSEVL