Турнір з інформаційних технологій Infomatrix’2016

Доброго дня вам, друзі!

Даруйте, що давно нічого не писав. Останній місяць був для мене дуже напруженим – домашні турботи, тренінги один за одним, керівництво практикою в коледжі, підготовка до участі наших студентів в щорічному турнірі з інформаційних технологій Infomatrix…

Саме про останній мені й хотілося б сьогодні розповісти – поділитись враженнями від заходу і розповісти про наш проект під назвою “Кардіотест”.

Що ж воно таке – Infomatrix?

По-перше, хочу розповісти про сам захід.

Infomatrix – це міжнародні (а саме, родом з Румунії) змагання проектів, побудованих з застосуванням новітніх інформаційних технологій. Мета змагання – звести разом кращих студентів ІТ-спеціальностей та їх викладачів з метою демонстрації своїх досягнень, обміну досвідом та співпраці. Минулого року свої проекти демонстрували учні і студенти з усього світу – від Південної Америки аж до Далекого Сходу. Україна бере участь в цьому заході з 2009 року. Організатором виступає Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді (НЕНЦ) Міністерства освіти і науки України.

Цього року для учасників були доступними такі категорії:

• комп’ютерне мистецтво
• апаратне управління (що б це не означало)
• програмування
• короткометражний фільм          
• робототехніка

Свої проекти у рамках конкурсу могли представити учні 9-11 класів та студенти 1-4 курсів ВНЗів (лише категорії “програмування” і “апаратне управління”). Можлива як індивідуальна, так і командна участь.

Спочатку претенденти подають заявку та надсилають огранізаторам короткі тези з описом свого проекту українською та англійською мовами. Тези нашого проекту ви можете почитати тут. Це заочний етап конкурсу. А далі ті, хто пройшов у очний етап – національний фінал – їдуть до Києва аби особисто представити свій продукт. Для цього їм потрібно підготувати постер розміром 90х90 см (наш – тут), і бути готовими продемонструвати роботу системи з власних пристроїв. Плюсом є наявність друкованих тез, рецензів та відгуків (у нас їх два – від навчального закладу, та від незалежного експерта) і презентації проекту (нашу опубліковано тут).

В результаті відбору, по три проекти в кожній категорії отримають право представляти Україну в міжнародному фіналі.

Звучить чудово, чи не так?

Наш проект

Брати участь в конкурсі виявили бажання два студенти третього курсу спеціальності “Розробка програмного забезпечення” Москаленко Євген та Маринич Роман. Керували ними ми з дружиною. По-перше, ми визначились з темою проекту. Мені прийшла в голову ідея, з якою ми всі якось одразу погодились і навіть нею загорілись – створити програму для первинної діагностики серцевих захворювань – опитувальник, відповівши на питання якого, людина може, поки ще не пізно, звернутись за консультацією до лікаря. Завдання дійсно актуальне, оскільки Ішемічна хвороба серця – це дійсно одна з хвороб сторіччя, захворюваність на яку останнім часом практично набула масштабів епідемії. Назва проекту теж народилась дуже швидко – ми вирішили не мудрувати й назвали нашу програму “Кардіотест”.

Щодо платформи ми не сумнівались ані хвилини – це має бути лише мобільний застосунок. Десктопні програми, як ви й самі бачите, доживають останні дні, майбутнє – за веб-застосунками та мобільними пристроями. Тож сумнівів ми не відчували – це має бути лише програма для Android – найпопулярнішої мобільної ОС на даний момент.

З технологіями ми теж визначились швидко – лише HTML5! Це дозволить у разі необхідності легко портувати наш проект на iOS або Windows. Запитання для тесту та шкалу його оцінювання ми створили на основі стандартних лікарських опитувальників з врахуванням методики діагностики серцевих захворювань, запропонованої І. Кім, чия кандидатська дисертація свого часу потрапила нам на очі.

Тож ми написали і відправили до оргкомітету тези проекту, з якими ви можете ознайомитись на Slideshare, і приступили до роботи.

Прототип інтерфейсу ми створили з допомогою досить відомого та популярного сервісу Moqups, після спільного обговорення виявили, що він одразу вийшов досить вдалим і пішли далі. Всю проектну документацію ми зберігали на Google Drive, спілкувались з допомогою GMail та Goole Hangouts, документи створювали за допомогою документів, таблиць, і презентацій Google.

В ході роботи над проектом в якості основної IDE ми використовували мій улюблений NetBeans, який чудово допомогає під час створення проекту з використанням HTML5/CSS3/JavaScript. Збирали APK ми з допомогою онлайнового сервісу Adobe PhoneGap Build. Після того як хлопці підготували перший прототип я допоміг їм використати jQuery Mobile, підготував config.xml для підключення іконки та плагінів (inAppBrower та WhiteList), необхідних для відкриття зовнішніх посилань у встановленому у системі браузері.

Вийшло дійсно непогано – привабливий стандартний інтерфейс, наочне представлення результатів тесту, простий зв’язок з розробниками… Ви можете оцінити результат нашої роботи самостійно – просто проскануйте своїм пристроє наведений тут QR-код!

Далі був етап аробації. Нашу програму ми показали та дали спробувати лікарям однієї з поліклінік міста Миргород, в результаті чого отримали схвальну рецензію (надамо за вимогою), яка свідчить про доцільність використання нашого продукту для первинної діагности серцевих захворювань. Тобто кожен з нас може, не витрачаючи зайвого часу, пройти наш невеличкий тест прямо на своєму власному мобільному пристрої і у разі необхідності звернутись до лікаря! Інший відгук ми отримали в нашому навчальному закладі – програма зацікавила викладача дисципліни “Медико-санітарна підготовка” (відповідний документ теж можемо надати). Так ми впевнились, що дійсно щось вийшло, і почали готуватись до очного етапу – звістку про те, що ми туди пройшли, ми отримали на початку року.

Тож ми підготували ось такий постер:

Придівіться уважніше – нічого не нагадує? Ми намагались зробити щось середє між інфографікою та майдмепом (ви ж розумієте, чия це була ідея?) і, на мій погляд, у нас вийшло. Постер нам якісно, дуже швидко, і зовсім недорого надрукували у друкарні видавництва “Астрая”, що знаходиться у Полтаві, по вул. Павленківській.

Далі ми підготували ось такі слайди, і зайнялися підготовкою до подорожі.

Замовили собі місця у мікроавтобусі (звісно ж, перевізник – компанія “Владислав”), офрмили у коледжі необхідні документи, приготувли подовжувач, скотч та біндери, встановили програму на всі свої лептопи (з BlueStacks), телефони та планшети, і вирушили у дорогу.

Як це було

Якщо ви прочитали першу частину цієї статті, вам буде цікаво дізнатись чи все було так, як ми очікували.

Перше, що трохи здивувало – це організація. Так, студентів поселили у гуртожитку (ми ж з дружиною зупинились в моєму улюбленому “Арт-отелі”), і чулово,що разом, в двомісносу номері, однак, навіть не запитавши жодних документів (?!). На бейджиках навіть не було наших прізвищ – лише “Учасник делегації Полтавської області” та “Керівник делегації Полтавської області”. Самі бейджики, форми для голосування та інші бланки були надруковані зі зворотного боку вже використаного один раз офісного паперу. Коли одного вечора ми вивели студентів на прогулянку Києвом, то о 21:35 вони вже не змогли потрапити на територію НЕНЦ – всі ворота та хвіртки виявились зачиненими зсередини на величезні навісні замки – довелось лізти через двометровий паркан. А територія закладу – це величезний парк, в якому де не де трапляються будівлі, і все це увечері – темне, практично без жодного вогника – мрія маніяка…

Обіцяної в програмі першого дня змагань лекції для учасників – майстер-класу з презентації своїх проектів – не було. Голосувати, виявляється, може кожен учасник. Це дійсно чудово, однак, просто для прикладу – в нашій команді було два учасники, в інших було й по 6-9, і навіть більше! Голосування – таємне…

Виявилось, що на правила оформлення постерів, представлені на сайті НЕНЦ (до речі, у нього проблеми з сертифікатом, тож деякі браузери, зокрема, Firefox, відкривати його відмовляться) мало хто звертав увагу – значна частина учасників виготовили постери набагато більшого розміру, аніж 90х90 см.

Друковані тези і рецензії, які, як було написано у правилах змагання, ми мали право надати жюрі, абсолютно нікого не цікавили, так само, як і презентація, наявність якої була задекларована як плюс під час представлення проекту.

Взагалі, рівень проектів (принаймні тих, які були пов’язані з програмуванням) був, на жаль, дуже низький. Я розумію, що це діти, однак, проста сцена у Scratch, PowerPoint-презентація, методичні розробки уроків, прості Flash-анімації (Flash? Серйозно? У 2016 році? Хто його підтримує?!), програми для Windows, написані на Delphi (?!), які містять кілька простих формочок, розгорнутий на базі XAMPP Wordpress-блог – бачити таке на конкурсі з інформаційних технологій водночас і дивно, і сумно. До того ж, частина конкурсантів навіть не змогла продемонструвати свої проекти – у когось не було інтернету (в приміщенні він був, однак одразу ж “ліг” від такої кількості користувачів), хтось не прихопив з собою нічого окрім презентації, хтось з якихось причин не хотів нічого показувати…

Так, було кілька цікавих програмних проектів (наприклад непогана гра, створена з використанням движка Unity, здається школярами з Житомира), кілька простих, але досить непоганих навчально-розвиваючих ігр для малюків. Однак до складу переможців ці кращі проекти (як і наш) не потрапили, тож якими критеріями керувалось жюрі, обираючи переможців, мені наприклад, не зрозуміло. До речі, як мені здалось, лише один з членів жюрі дійсно був на своєму місці, принаймні, мав уявлення про сучасні платформи і засоби розробки, сучасні інформаційні технології та тенденції їх розвитку. Хоч, це вже непогано…

На сайті змагання й досі не опубліковано його результати (хоч пройшло вже три дні!), немає також посилання на обіцяний збірник тез до проектів учасників.

Наші діти отримали дипломи учасників національного фіналу змагань (ми з дружиною – відповідні подяки) у номінаціях “неординарна програмна розробка” та “привабливий і зручний інтерфейс користувача” (як не дивно, їх чомусь не порахували як команду).

Я вважаю, що це вже чудово – це свого роду, апробація проекту – ми отримали купу запитань, багато людей спробували нашу програму в дії, кілька – завантажили на власні мобільні пристрої. Тема проекту є актуальною, в ньому ще є що “шліфувати”, тож це буде для них чудовою темою для дипломної роботи. Діти теж задоволені – побували у столиці, поспілкувались зі однолітками, побачили інші цікаві проекти (в секції “робототехніка” теж було на що подивитись). Наступного року будемо везти до Києва нові проекти – тільки яскравіші та простіші

Що ж, на сьогодні на цьому все.

До зустрічі за тиждень, друзі! Бережіть себе!
Нехай всі ваші проекти будуть успішними! Хай вам щастить!