Тернистий шлях вільного ПЗ до навчальних закладів

Нещодавно я мав бесіду з керівництвом нашого навчального закладу з приводу переходу на вільне ПЗ.

Ми вже багато років використовуємо Linux, LibreOffice, NertBeans, iTalc та інше “альтернативне” ПЗ в навчальному процесі – як під час занять, так і на курсах здобуття робочої професії “Оператор комп’ютерного набору”. Тож сам факт зацікавленості адміністрації в цьому питанні не може на радувати, однак, тут є серйозні проблеми – як юридичного, так і психологічного плану.

Закон на нашому боці? На жаль, ні…

Почну з проблем юридичного плану. Ви думаєте, що достатньо завантажити Ubuntu, встановити її на всі машини у ВНЗі, налагодити все, встановити потрібне ПЗ і все – ви чисті перед законом?

Насправді, у випадку перевірки, той факт, що ви використовуєте вільне ПЗ, яке цілком легально завантажили з сайту виробника дистрибутиву, не робить вас в очах закону чесною людиною. Вам потрібні:

• ліцензійна угода (договір чи інший документ, що підтверджує право володіння),
• матеріальний носій (наприклад, DVD) з контрольною маркою на ньому,
• чек або інший документ, що засвідчує придбання ПЗ,
• наліпка на системному блоці ПК, яка підтвержує встановлення саме цього ПЗ.

Виходить, ви все ж порушник.

Що ж робити? Досить часто знавці пропонують варіант типу “перекласти текст ліцензії GPL, завірити його нотаріально, записати  завантажений дистрибутив на DVD і провести через бухгалтерію вартість усіх цих розваг”. Однак, ліцензія GPL має силу лише мовою оригіналу, сам факт перекладу є її порушенням! До того ж, текст GPL не містить жодної інформації щодо терміну її дії і т.ін., яка з точки зору нашого законодавства, має там бути! Тож, це – не варіант.

Інше можливе вирішення проблеми – створити форк улюбленого дистрибутиву (звісно щось змінивши – хоча б шпалери Робочого столу), якось обізвати його, оголосити ВНЗ організацією, яка розробляє і підтримує цей новий дистрибутив, написати і завірити печаткою ВНЗ ліцензію (по суті, переклад GPL), записати кілька дисків з дистрибутивом, зробити для них обкладинку…

Другий варіант виглядає реальнішим, однак його легальність теж викликає деякі сумніви, а реалізація – певних зусиль.

Реальний вихід з цієї ситуації – прибання пакету документів для легалізації Linux. В нашій країні діють кілька компаній, які пропонують послуги такого роду (напевне, діють за схемою, подібною описаній вище). Першою на думку спадає UALinux – відомий популяризатор вільного ПЗ і видавець електронних журналів про Linux, які є досить популярними серед наших студентів.

Однак, ці послуги коштують недешево – 150 грн за комп’ютер. Звісно, це на порядок дешевше ніж придбання ліцензій на пропрієтарне ПЗ, особливо, враховуючи що на відміну від Windows, встановлюючи Linux ви отримуєте не “голу систему”, а повноцінне робоче місце, укомплектоване усім необхідним на перший час ПЗ. Проте, для навчального закладу навіть такі витрати можуть бути непосильними.

Інші компанії, які пропонують легалізувати ваше “вільне” ПЗ, оцінюють свої послуги ще дорожче.

Як бачите, ситуація виглядає досить кепською…

Люди – слабка ланка будь-якої системи

І це дійно так! Подумайте про бухалтерію та адміністративний персонал, яким буде дуже важко працювати якщо хоча б одна іконка чи напис на кнопці зміняться на щось інше, хай навіть нова іконка буде відрізнятись лише кольором, а напис – кількома літерами .  Багато звичних програм будуть замінені вільними аналогами, і хоч деякі з них будуть кращими і функціональнішими за оригінал, люди будуть постійно жалітись, що щось не працює.

Причина проста – мало хто захоче витратити один вечір аби детально познайомитись з новим робочим місцем. Навіть спеціально організоване навчання нічого не змінить (повірте мені, я маю досвід). На заняття багато хто не прийде, а хто прийде – скористається нагодою аби доробити якісь свої справи або просто пропустить усе мимо вух.

З викладачами теж буде не все так просто – багато кому доведеться переробити інструкції до лабораторних і практичних робіт, що теж далеко не всім сподобається.

“Є Linux” – не означає “немає Windows”

Не слід забувати також про те, що деякі програми не зможуть працювати у Wine і для їх запуску доведеться створювати віртуальні машини з Windows. Та й деякі з тих, що зможуть, доведеться прискіпливо налагоджувати аби довести до придатного до використання стану.

Та й взагалі, Windows та ПЗ для цієї ОС повність виключати з навчального плану не слід – студенти повинні бачити альтернативу. Тож певна кількість ліцензій на “тепер вже альтернативне” ПЗ все ж знадобиться.

Ось такі проблеми підстерігають вільне ПЗ на його шляху до навчальних закладів. І поки що я не бачу можливості їх вирішення без фінансових витрат. Якщо у вас є якісь ідеї, будь ласка, поділіться ними зі мною, я буду за це дуже вдячний.

На цьому все. Мабуть не треба було мені зачіпати цю сумну тему. Особливо – на фоні подій у нашій країні, яку наші “брати” намагаються розірвати на частини і навіть розумні люди піддаються незграбній пропаганді…

До зустрічі за тиждень!

Не сумуйте і не втрачайте надії. На зміну темній ночі завжди приходить світлий день. Нехай же він прийде якнайскоріше!