Як ви можливо, пам’ятаєте, зараз в нашому коледжі триває триденний марафон “Програмувати – це легко“, однак, це не означає, що ми не проводимо занять – заходи заходами, а “пари” – за розкладом. Аби  застрахуватись від сюрпризів під час своєї лекції, я не став покладатись на службовий ноутбук, тож приніс свій хромбук від ASUS, який я використовую під час подорожей. А щоб не перемикатись туди-сюди, поки триває марафон, я використовую хромбук щоб демонструвати слайди і під час занять теж.

Звісно ж, студенти це помітили, й мене дуже здивувала  й трохи насмішила фраза однієї з моїх студенток – “хромбуки такі погані, туди неможливо встановити операційну систему, бо мало місця”. Виявляється, батько студентки встановлював на хромбук Windows! Навіщо – не зрозуміло, мені (та й мабуть, більшості людей)  така дурня навіть на думку б не спала! Взагалі-то, у “нормальний” спосіб  зробити це неможливо, однак є один брудний хак -  розібрати пристрій, видалити гвинт, який забороняє запис до BIOS, й далі замінити BIOS на інший, який дозволить встановити ОС від Microsoft. Звісно ж ця процедура є непідтримуваною, і коштуватиме вам гарантії. Та й повторюсь, навіщо це робити – незрозуміло – це те ж саме, що намагатись встановити Android на iPhone:) Однак, ця розмова підштовхнула мене до написання цього повідомлення в якому я розповім, як я використовую хромбук, і чому це найкраший вибір для роботи.

Перш за все, хочу відмітити, що придбавши хромбук ви отримуєте машину, одразу ж готову до роботи, і “встановлювати операційну систему” туди не потрібно. Все, що треба зробити – це просто увійти до свого облікового запису Google. А далі ваші дані – закладки, збережені паролі, розширення та додатки для Chrome будуть автоматично синхронізовані з новим пристроєм, і ним можна починати користуватись. До речі, разом з пристроєм ви отримуєте 100 Гб на Google Drive строком на один рік.

До того ж   Chrome OS – це чудова операційна система, якій просто не потрібно стільки ресурсів, як для громіздкої та  неповороткої Windows! З 4 Гб “оперативки” хромбук просто “літає”, а те що “мало місця” – це теж дурниці – 16 Гб для системи та додатків вистачає, а зберігати якісь файли та дані на комп’ютері – це просто дурість. Навіщо це робити? В такому випадку якщо “посиплеться” диск, або ви втратите ноутбук, чи його у вас поцуплять, то ваші дані будуть втрачені! “Правильна карма” – всі ваші файли (документи, вихідні коди, відео, музику, фотографії чи з чим там ви ще працюєте) зберігати у хмарному сховищі й працювати з ними не завантажуючи їх на машину. Тож у разі втрати ноутбука ви нічого не втрачаєте. В принципі, це стандартний підхід, який використовується більшістю компаній навіть для “стаціонарних” корпоративних Windows-машин – всі документи, й взагалі, всі робочі файли зберігаються на SharePoint та OneDrive for Business, а на комп’ютерах нічого не зберігається – тож у разі заміни машини все, що треба зробити – це просто ввести машинку в домен і встановити необхідне ПЗ (в автоматичному режимі). І це все – можна працювати! Така ж ситуація з телефонами – абсолютно незрозуміло навіщо людям більше 64Гб вбудованої пам’яті? Що вони там планують зберігати?! Всі фото одразу ж після зйомки автоматично відправляються до Google Photos і видаляються з пристрою, вся музика й відео відтворюється у потоковому режимі й завантажувати їх на пристрій не потрібно, всі документи зберігаються у хмарному сховищі, на пристрої – лише додатки, їх налаштування, облікові записи тощо (та й для цього всього автоматично створюються резервні копії на серверах Google)… Однак, це я трохи відійшов від теми. Повертаючись до хромбуків, можу порадити просте рішення – потрібно більше “пам’яті” – просто встроміть низькопрофільну (аби була непомітна й не стирчала) “флешку”! Наприклад, в моєму хромбуці постійно стирчить “флешка” на 128 Гб, на яку налагоджено збереження завантажених з Мережі файлів. Все!

Як я вже говорив, хромбуки у порівнянні з Windows-машинами просто “літають”. Додатковою перевагою є те, що ви ніколи не будете чекати на завантаження або встановлення оновлень – вони завжди автоматично завантажуються у фоні, так само непомітно встановлюються, і після наступного перезавантаження або увімкнення пристрою ви отримуєте вже оновлену систему. Чекати – не треба, жодних затримок в роботі!

Інтерфейс системи – теж на висоті – виглядає чудово, просто і стильно. Клавіатура, яка спочатку видається аж надто “нестандартною” з часом стає настільки звичною, що ви дивуєтесь, чому на інших комп’ютерах вона є настільки незручною. Тачпад – теж надзвичайно зручний, підтримує велику кількість жестів, без яких з часом вже просто не уявляєш користування комп’ютером! Ще один приємний момент – це підтримка пристроїв. За майже рік використання хромбука я просто не зустрічав пристрою, з яким він не міг би працювати! Постійної проблеми Windows – встановлення драйверів – тут просто не існує. Наприклад, DisplayLink (перехідник з USB на VGA) працює одразу ж і без проблем (під Windows це не так просто), Ethernet-карта з USB (через малу товщину корпусу хромбуки зазвичай не мають Ethernet, а тим більше – VGA-роз’ємів) теж працює без проблем, універсальна док-станція з купою найрізноманітніших роз’ємів з ноутбуком дружини з Windows 10 навіть після встановлення всіх драйверів повноцінно працювати відмовилась (лише USB-хаб, підключити ще два монітори й використовувати кардрідер, зовнішню звукову карту тощо не вдалось:)), а от з хромбуком – жодних проблем – все працює без драйверів!

Ще одна чудова особливість хромбуків – це можливість використовувати не лише програми для Chrome, а й будь-які Android та Linux-застосунки! І танцювати з бубном, щось “шаманити” й використовувати підозрілі непідтримувані процедури для цього не треба – це стандартна функціональність – треба просто піти в налаштування й увімкнути Linux-підсистему. Підтримку ж Android-додатків вже увімкнуто за замовчуванням. Тобто придбавши хромбук ви отримуєте можливість використовувати програми для трьох операційних систем одночасно! Думаю, не слід зайвий раз говорити про те, наскільки широким є вибір ПЗ для Linux…

Я вже не говорю про інтеграцію з екосистемою Google – синхронізація всього і вся, розблокування хромбука за допомогою смартфона, робота з СМС на хромбуці, отримання сповіщень про дзвінки… Всього й не перелічити…

А ще хромбуки у порівнянні з “нормальними” ноутбуками коштують дуже дешево (якщо не розглядати топові Chromebook Pixel), разом з тим пропонуючи просто чудовий досвід використання й неперевершену зручність!

А тепер розповім для чого використовую хромбук я особисто. Про всяк випадок одразу хочу зауважити дві речі:

1. хромбук – це не основний мій комп’ютер – це пристрій роботи під час подорожей. Вдома я маю потужну машину з 32 Гб “оперативки”, процесором останнього покоління, достатнім сховищем та монітором 23″, де встановлено Ubuntu (основна система для роботи) і Windows 10 (використовується для “віртуалок” Hyper-V під час віддаленого проведення офіційних тренінгів).  Проте, досить часто, повернувшись додому, я не вмикаю основну машину, а просто відкриваю хромбук і починаю працювати.
2. хромбук я придбав саме для “робочого” використання -  проведення тренінгів, розробки програмного забезпечення, підготовки документів, презентацій тощо. Я глибоко переконаний, що для роботи Windows не потрібна. Якщо ви хочете “гратись” – так, ігор для Windows набагато більше (і комп’ютер теж потрібен потужніший). А для будь яких робочих завдань цілком вистачить дешевого хромбука зі скромними технічними характеристиками:)

На своєму пристрої я маю чимало встановленого ПЗ, однак, більша частина – скоріше так, про всяк випадок (до речі, треба буде передивитись що у мене встановлено, й видалити все, чим я давно не користувався). Якщо ж говорити про те, що я використовую постійно, то краще все ПЗ розподілити за категоріями або сценаріями використання:

• Програмування:
  • термінал Linux – для ssh, git, встановлення пакетів тощо
  • Visual Studio Code (Linux) з купою розширень (треба буде якось написати які саме розширення я використовую)
  • GitKraken (Linux) для роботи з GitHub-репозиторіями
  • GitPod (веб-застосунок) для роботи над проектами безпосередньо в репозиторії, не завантажуючи вихідні коди на пристрій
  • іноді також Cloud 9 та Codenvy
  • Microsoft RD Client (Android)  – якщо потрібна машинка з Windows, я просто таким підключаюсь (RDP) до “віртуалки” в Azure, де у мене встановлено Windows 10, Visual Studio 2019, IntelliJ Idea, Netbeans і ще купу різного десктопного ПЗ
  • Devdocs (веб-застосунок) – документація для розробників
  • Azure, AWS Console (веб-застосунки) для керування “хмарними” платформами від Microsoft та Amazon
• Проведення тренінгів:
  • Skillpipe (веб-застосунок) – офіційні навчальні матеріали від Microsoft
  • VitalSource (Android) – офіційні навчальні матеріали від Amazon
  • Qwiklabs (веб-застосунок) – офіційні лабораторні роботи від Amazon
  • Google Slides (веб-застосунок)  для демонстрації презентацій (як всі веб-застосунки від Google, чудово працює навіть за відсутності інтернет-з’єднання)
  • GitHub Classroom та Google Classroom (веб-застосунки) – для керування класом, видачі домашніх завдань тощо
  • Fishbole (веб-застосунок) – створення навчальних відеоматеріалів ( презентацій у стилі “голова, що говорить”)
  • Hangouts Meet (веб-застосунок) – відеоконференції, віддалене навчання
• “Офіс”, персональна продуктивність, спілкування з клієнтами:
  • Google Documents, Google Slides, Google Spreadsheets (веб-застосунки) – офісний пакет від Google (працює оффлайн)
  • OnlyOffice, Microsoft Office Online (веб-застосунки) – це так, про всяк випадок:)
  • Google Drive (веб-застосунок) – думаю, пояснень не потребує
  • Google Keep (веб-застосунок) – записник
  • Pushbullet (розширення для Chrome) – обмін даними, доступ до СМС та дзвінків, віддзеркалення повідомлень з телефону
  • Google Chrome – тут все зрозуміло – це ядро Chrome OS (хоч якщо хочеться – не проблема встановити Firefox, Opera або будь-який інший браузер для Linux)
  • Gmail, Google Calendar, Google Tasks, Google Messages (веб-застосунки) – теж коментарі не потрібні
  • Dashlane (розширення для Chrome) – менеджер паролів з “хмарною” синхронізацією
  • Pixlr (веб-застосунок) – редагування зображень
• “стандартні” речі – читалки новин, месенджери, соціальні мережі – Feedly, TweetDeck, Telegram, Mewe, Google Hangouts (веб-застосунки) тощо

І цей список можна доповнювати – є ще купа встановленого ПЗ, плюс системні утиліти тощо…

Як бачите, хромбук дозволяє вам ні в чому собі не відмовляти й повноцінно працювати навіть розробнику і ІТ-тренеру. Що ж тоді говорити про чисто офісні завдання? І навіщо псувати чудовий пристрій, встановлюючи на нього систему, яку він не підтримує й використовуючи його у спосіб, для якого він не пристосований?!

А на цьому у мене на сьогодні все, тож зустрінемось за тиждень, друзі! Насолоджуйтесь останніми теплими днями, бережіть себе, працюйте без фанатизму:), відпочивайте!
Хай вам щастить!

Час летить просто в шаленому ритмі – ремонт, тренінги, “пари” в коледжі, обстеження в “Медіоні”, оплата податків та подача декларації, купа інших проблем та активностей…

Так, я пам’ятаю про те, що обіцяв довести до кінця цикл статей про те, як встановити linux та зробити його чудовою заміною Windows 10 на старовинних машинах з 1 Гб ОЗП. Однак, я також обіцяв розповісти про нові цікаві іграшки, тож виконую свою обіцянку – зустрічайте більш-менш детальний та чесний огляд смарт-годинника SKMEI H8.

Перш за все, я хочу нагадати, що смарт-годинники та фітнес-трекери я почав носити дуже давно – ще коли вони не були такими модними й люди часто дивувались що воно таке й навіщо мені потрібне. Був у мене й легендарний годинник SONY Ericcson MBW-150, й купа інших годинників від SONY (“зупинився я на SW2), й дешевий, однак, функціональний Upro P3, зараз же я використовую ASUS ZenWatch 2, а мій резервний міні-телефон Vphone S8 також (за умови придбання спеціального ремінця) можна носити на зап’ястку. Тож у світі смарт-годинників я не новачок й бачив і використовува досить багато найрізноманітніших пристроїв. Мій нинішній годинник мене влаштовує на всі 100% (хоч, після оновлення до Android Wear 2.0 вій і став “жити” від батареї менше доби), і виглядає чудово й досить “строго”, однак, іноді хочеться чогось більш класичного (й можливо – менш функціонального).

Хочу застерегти, що я дуже не люблю годинники з круглим екраном – вони просто незручні якщо ви не любите аналогові циферблати. Також я не люблю шкіряні ремінці – надто вже вони, як на мене, непрактичні.

Однак, мені подобається Meizu Mix та NOKIA Steel HR – у комбінації з класичним чоловічим костюмом, або навіть просто піджаком виглядають вони просто чудово, навіть, можна сказати “бізнесово”. Єдина проблема –коштують обидва годинники досить дорого – надто як для “другого”, неосновного – більше “понтового”, аніж функціонального годинника.

Тому я дуже зрадів, коли китайська компанія SKMEI, добре відома нам як виробник непоганих спортивних і не тільки годинників (відома ж, чи не так?), випустила на ринок (цитую з кількох переглянутих на Youtube оглядів) “концептуально новий смарт-годинник” H8.

Виглядає він як звичайний класичний бізнес-годинник – строгий дизайн з круглим корпусом (тут він дійсно цілком виправданий), з шкіряним ремінцем…

Іншими словами, виглядає чудово й дуже схоже на Meizu. А тепер увага – коштує він $170, зараз в офіційному магазині зі знижкою продається за $119 (в мобільному додатку знижка ще більша), плюс, можна отримати купони, які дозволяють “збити” ціну до $92. А на початку продажів діяла спеціальна промо-ціна в $60! Wow! Так, звісно, це далеко не Meizu, однак, теж непогано, плюс, $119 проти (найменша ціна, яку знайшов) $175.99-249.99!

Тому я зв’язався з представником магазину й попросив такого годинника, пообіцявши підготувати детальний його огляд. Єдине, що мене трохи турбувало – відсутність повністю металевої (й бажано – повністю чорної) версії годинника – ремінці – лише шкіряні. Проте, проблему я вирішив таким чином – до повністю Black-Black-версії взяв ось такий браслет.

В результаті я отримав годинник такого вигляду, як я й хотів, і сьогодні, вже маючи певний досвід його використання, я виконую свою обіцянку й пишу про свої враження від цього пристрою.

А почну я, як ведеться, з пакування. Годинник прийшов, як зараз модно (знову ж таки, привіт Meizu) у строгій картонній коробці білого кольору. Всередині – цупкий поролон, у вирізах якого добре зафіксовані годинник та окремо – ремінець до нього. Також знайшлось місце для інструкції (китайською та ламаною англійською) і фірмовою карткою з голограмою SKMEI.

Ремінець – якщо вірити напису на звороті (Genuine Leather) – шкіряний, однак, по перше я їх не люблю, а по-друге – якість шкіри (більше схоже на нубук) мене не вразила. Годинник від ASUS на момент придбання коштував у рази більше, і з ним йшов ремінець з чудової “промасленої” шкіри, якість якої нагадала мені мою улюблену куртку Diesel, проте  навіть його я замінив сталевим браслетом, тож “рідний” ремінець H8 я до годинника навіть не чіпляв.

Сам годинник дійсно виглядає “преміально” – це не гальванічне покриття (як було з моїм останнім годинником від SONY) й не Gunmetal (як в ZenWatch 2) – просто якісна чорна фарба. Корпус, до речі, схоже, дійсно повністю сталевий. Щодо скла – не знаю, пишуть “високоякісне, зносостійке”. Що ж, подивимось…

Ще один момент – на промо-фото годинник виглядав тонким, однак, в реальності він досить товстий – 11 мм. А от розмір “вживу” виявився меншим, ніж я чекав – я думав, що годинник з діаметром циферблату 42 мм буде величезним. А він виявився на вигляд меншим за ZenWatch 2 й на руці виглядає дуже компактно:

А ось – у порівнянні з моїм основним годинником:

І, нарешті, поруч на руці:

Дійсно, виглядає компактніше, чи не так? А я ж то вважав ZenWatch 2 дуже витонченим і невеличким годинником…

Відмінність цього (як і інших годинників такого типу) годинника від “повноцінних” девайсів з тачскрінами – це відсутність необхідності заряджати його протягом року (приблизно), оскільки там всередині не акумулятор, а звичайна батарейка CR2430. Wow!

Тепер перейдемо до можливостей цього гаджету. Перш за все – у верхній частині циферблату годинник має три білі цятки, середня з яких є червоним світлодіодом, який блимає коли годинник повідомляє про якусь подію. Також в ньому є вібро (не надто сильне, однак, думаю, ви нічого не прогавите) й маленький циферблат внизу, стрілка якого “у спокої” показує день тижня, а під час події вказує на її тип – повідомлення, дзвінок, будильник, повідомлення від якогось додатку на телефоні, керування його камерою… Відповідні позначки нанесено на нижню шкалу цього міні-циферблату (у мене непоганий зір – минулого тижня перевірявся – однак, я практично не можу розгледіти, що там написано – надто дрібний шрифт, тож просто завчив що й де).  Дивно те, що на тип події годинник вказує зворотним кінцем стрілки (з заокругленням), а не її вістрям, проте, так навіть краще – вона при цьому красиво описує повне коло.

Про програмне забезпечення я ще скажу, а поки що продовжу про можливості годинника. Будильник та повідомлення працюють дуже непогано, керування камерою телефону не перевіряв, думаю, теж має працювати.

Спочатку мені здалось, що автоматична зміна часу в залежності від часу телефону (наприклад, у випадку зміни часового поясу) не працює, й початкові покази часу я виставив вручну – традиційно – витягши голівку та “накрутивши” потрібний час. Однак, після приєднання до телефону маленька стрілка описала коло й вказала на поточний день тижня, а згодом я зрозумів, що щоб час “виставився” автоматично треба просто трохи відтягти голівку годинника. Тож, все працює. В будь-який час ви можете натиснути нижню кнопку й якщо світлодіод засвітиться – все добре, годинник на зв’язку з телефоном, якщо заблимає – зв’язок втрачено. Для чого потрібна верхня кнопка я й досі не впевнений – здається, вона відміняє повідомлення (вібро та блимання) на годиннику, хоч це ж можна зробити й нижньою кнопкою…

Педометр – кроки, калорії та відстань – теж працює нормально, точність схоже, непогана. Тож так – у порівнянні з ZenWatch 2 SKMEI H8 не виглядає таким вже “розумним”, однак, нагадаю – це ж неосновний, “другий” годинник – скоріше, іміджевий, модний аксесуар з певними смарт-функціями. Виглядає стильно, заряджати не потрібно, коштує розумні гроші – начебто все чудово…

Однак, є й невеличка складність – це програмне забезпечення RaceFitPro, яке необхідне для використання годинника спільно з телефоном. Перш за все – не так просто було взагалі підключити годинник до телефону – треба було тримати натисненою нижню кнопку кілька секунд, доки світлодіод не почне блимати, а потім мерщій йти в налаштування Bluetooth на телефоні й “спарювати” його з годинником. А вже потім – запускати RaceFitPro, реєструватись в ньому, й шукати годинник та підключатись до нього.

Слід відмітити, що англійська, а російська мова – так взагалі – в додатку вельми чудернацька, проте, зрозуміти можна.

В Інтернеті дехто скаржиться, що зв’язок з годинником втрачається, якщо закрити додаток, однак, я такого не помічав. Коли вийдеш за межі радіуса дії Blortooth – так, годинник відключається від телефону й не завжди потім під’єднується назад, однак, в цілому, все начебто працює непогано.

До речі, в Google Play є схожий додаток – Bozlun, можна спробувати ще його (а на Aliexpress є й однойменний годинник, що як дві краплі води схожий на SKMEI H8, однак дещо дешевший).

Що ж, на цьому я закінчую свою розповідь. Підводячи підсумки скажу, що годинник мені сподобався – так, він не надто “розумний”, однак, певні смарт-функції все ж є, а враховуючи його вартість й те, що це скоріше модна прикраса, можна сказати, що це непоганий варіант бізнес-годинника в пару до строгого ділового костюму. Так, він має певні недоліки (здебільшого, стосовно ПЗ), однак, вважаю, вартий своїх грошей.

Тож на цій позитивній ноті дозвольте з вами попрощатись, але ненадовго. 
До зустрічі за тиждень, друзі! Бережіть себе й не забувайте відвідувати мій блог – я маю ще багато чого сказати!

Можливо, я вже говорив, що не так давно придбав собі новий телефон – MEIZU M5 Note, яким я дуже задоволений. Так, апарат не топовий, однак, дуже стильний та зручний у використанні, а Flyme OS – це взагалі просто диво!

Однак, разом з цим переді мною постала проблема продажу мого попереднього, теж просто чудового телефону – ASUSZenfone 2, який у мене також в ідеальному стані (просто трохи набрид:-)).

Якщо говорити детальніше, ZenFone 2 був першим в світі телефоном з 4 Гб ОЗУ, а також – володарем нагороди за кращий дизайн. Модель було анонсовано в 2015 році (прибав я його десь влітку, як тільки вони з’явились в Україні), але й досі є флагманом. Судіть самі:

• екран 5,5″, IPS, 1920×1080
• CPU 64-х бітний Intel Atom, 1,8 Ггц (чотири ядра)
• 4 Гб ОЗУ (й досі далеко не кожен телефон може цим похвалитись!)
• 13 Мп основна камера ASUS PixelMaster (гарні результати навіть при слабкому освітленні), фронтальна – 5 Мп
• 32 Гб вбудованої пам’яті + підтримка карт пам’яті до 256Гб (окремий слот!)
• 3G/LTE/WiFi a/b/g/n/Bluetoth 4 LE/GPS/NFC (безконтактні платежі – без проблем!)
• підтримка 2-х SIM-карт
• батарея 3000 мАг, є швидка зарядка (до 60% за 40 хвилин)
• стильний дизайн – надзвичайно тонкі грані (3,9 мм), ергономічний корпус (кнопки гучності на тильній панелі)
• Android 5.0 (оновлюється до 7.1.1.)
• ZenUI з купою приємних “фішок” (наприклад, керування жестами, або блокування/розблокування подвійним тапом, яке працює просто ідеально, ви ніколи не будете використовувати кнопку вмикання!)

Детально про характеристики ви можете почитати, наприклад, на GSM Arena, а ось опис моделі на офіційному сайті ASUS.  Телефон дуже швидкий, зручний, фото теж виходять відмінні, якість звуку в навушниках – чудова, прекрасно зарекомендував себе з VR-окулярами. Втім, при такому потужному залізі будь-які “гальма” виключені

До речі, ось кілька реальних фото. Стан – ідеальний, наклеєне загартоване 2,5D-скло, апарат використовувався дуже акуратно, весь час був в аллюмінієвому бампері (видно на фото, сам бампер вже продав:-)) і в чохлі з кордури, ніколи не падав, тож пошкодження відсутні. Комплект – повний – оригінальна упаковка, документація, фірмові кабель і зарядка. Віддам також оригінальний силіконовий бампер.

Запитаєте чому ж я вирішив змінити телефон? Чесно кажучи, він мені просто вже набрид – хотілось вже чогось новенького, плюс, дуже кортіло спробувати в роботі телефони від MEIZU:-) Ціна – 5000 грн (плюс, можливо, ще трохи “скину” – звертайтесь).

Якщо пристрій вас зацікавив – пишіть в коментарях – домовимось!

Даруйте, що давно не писав – все справи, тренінги, робота в коледжі… В зв’язку з цим прямо таки згадується пісня Lumen “Один ответ” – дуже влучно, просто шедевр.

Та й інші пісні з цього альбому – також на висоті, змушують задуматись. До речі, якщо ми вже заговорили про музику, книги і таке інше, хочу поділитись ще одним яскравим враженням – цього разу від книги – “Темна матерія” Блейка Крауча, вона мені сподобалась навіть більше, аніж славнозвісний цикл “Сосни” (за яким було знято недавній серіал, який ви всі, впевнені, дивились).

Однак, досить про це. Щось я відволікся, повернусь до теми цього повідомлення – я хотів би розповісти про ту прикрість, яка трапилась не так давно з моїм годинником, і про те як саме я її подолав.

Проблема

Я вже колись писав про те, які програми встановлено на моєму годиннику, однак, з часом я почав отримувати повідомлення про те, що пам’ять пристрою заповнена й певні функції можуть не працювати. Спочатку я просто видалив всі іграшки (хоч трохи й жалкував – вони дуже ставали у нагоді під час нарад) й на деякий час це допомогло.

Однак, десь через тиждень повідомлення з’явилось знову. “Зайвих” програм для видалення вже не залишилось, тож я просто “змахнув” повідомлення, проігнорувавши його.

А ще за кілька днів я випадково прогавив момент, коли годинник слід було поставити на зарядку й він розрядився до нуля. Коли я прийшов додому й поставив годинник на зарядку, виявилось, що він увесь час перезавантажується. Навіть після завершення зарядки годинника вистачало на 2-3 хвилини, після чого він знову перезавантажувався. Тому я вирішив щось робити.

Хто винний?

В один з проміжків між перезавантаженнями я встиг перевірити стан сховища на годиннику – виявилось, що з 4Гб вільних залишилось лише 131Мб! Причому, кеш однієї програми – галереї My Roll – займав більше 2Гб! Оце так кеш! На годиннику!

Схоже, кожного разу, коли я переглядав фотографії на годиннику, програма кешувала їх у пам’яті пристрою, тож “забите” сховище було лише питанням часу. Я відкрив на телефоні додаток Android Wear й очистив сховище для My Roll, однак, все залишилось як було. Я видалив програму, однак, навіть після перезавантаження годинника, місце не звільнилось. Треба було шукати інший спосіб.

Тому я вирішив діяти грубішедіяти грубіше – тримав кнопку десь секунд з 10, поки годинник не вимкнувся. Тоді знову затиснув кнопку – годинник почав завантажуватись, й в момент появи логотипу ASUS я провів по екрану по діагоналі – з правого верхнього кута до лівого нижнього. Ура – я у режимі відновлення! Далі я просто обрав пункт “Clear cache”, підтвердив його натисненням кнопки й після завершення перезавантажився. Годинник завантажився, однак почав працювати некоректно – весь час від’єднувався від телефону, видавав повідомлення про помилки тощо Тому було вирішено зробити повне скидання.

Вирішення

Зробити це – досить просто – в налаштуваннях годинника я обрав пункт Factory Reset, годинник перезавантажився, досить довго шйла анімація (я вже навіть почав хвилюватись), а потім з’явилось звичайне вітання Android Wear – вибір мови тощо.

Далі я заново під’єднав годинник до телефону з допогою додатку Android Wear – і почалась довга (близько півгодини, враховуючи всі оновлення) процедура відновлення встановлених на телефоні додатків в результаті якої всі вони “переїхали” – повернулись на годинник. Довше за все я чекав появи на годиннику контактів, однак, до вечора все повернулось на круги своя. Wow! Я впорався!

Побічний ефект

Після всіх цих маніпуляцій я залишився вельми вдоволеним, навіть повернув на годинник одну іграшку (чесно придбану Lifeline) Однак, згодом я помітив один неприємний побічний ефект, позбутись якого зміг лише сьогодні – я більше не міг відповідати на дзвінок з годинника, не дістаючи телефон – мікрофон працював (мене чули), однак я не чув співрозмовника

Вирішення виявилось простим – запустити програму “телефон” на годиннику. При першому старті вона питає чи дійсно ви бажаєте дати їй доступ до аудіопристрою. Обираємо “Так” – все! Справу зроблено – годинник відключився від телефону, а потім знову підключився – тепер уже як гарнітура. Wow!

Ось так я поборов проблему з пам’яттю на годиннику й заодно зрозумів, що не всі програми однаково безпечні – навіть добре відомі, корисйні й популярні додатки можуть призвести до неможливості використання пристрою.

Тож будьте уважними та обережними. На сьогодні ж у мене все. До зустрічі за тиждень, друзі! Бережіть себе й не забудьте привітати своїх “половинок” з наступаючим святом – Жіночим Днем!

Даруйте що давно не писав – трохи забігався Однак, сьогодні я хочу спробувати реабілітуватись і знову зачепити одну з моїх улюблених тем – теми розумних годинників. Так, я вже багато писав на цю тему, й зовсім недавно наводив перелік тих програм для Android Wear, які я використовую, однак, сьогодні я хотів поговорити про особливий аспект використання годинників, а саме – відображення часу, або циферблатів.

Якщо порівнювати з годинниками під керуванням інших систем, Android Wear спочатку здалась мені біднуватою у плані циферблатів. З часом моя думка не надто змінилась (наприклад, я й досі не звик, що циферблат не відображає курсів валют), однак, дещо в цьому напрямку зробити, все ж, можна, і зараз я розповім що саме.

Стандартні циферблати від вендорів

Як я вже писав, я користуюсь годинником від Asus, і тайванці й тут потішили користувачів своїх пристроїв – у стандартному додатку ZenWatch Manager є великий вибір циферблатів, деякі з яких навіть дуже непогані, до того ж, для них є можливість обрати фоновий малюнок і віджети, які буде містити циферблат. На 1-2 тижні погратись вистачить, а потім захочеться чогось новенького.

Хоч, думаю, для багатьох вистачить й стандартних циферблатів – я регулярно зустрічаю людей, яким навіть й на думку не спадає щось змінити, налаштувати чи модифікувати у своєму пристрої…

На щастя користувачів мого типу, Asus пропонує також додаток під назвою Face Designer. З його допомогою можна зробити власний циферблат (прямо на телефоні!), хоч якщо придивитись, ваші творчі можливості тут досить обмежені.

WatchMaker

Оце вже інша річ – ви можете як використовувати готові циферблати, так і створювати власні. Можливостей – купа, однак, щоб розвернутись по-справжньому, доведеться купити преміум-версію WatchMaker за 95 грн.

Так, воно, можливо, того варте, оскільки ви отримуєте доступ до тисяч готових циферблатів і розширені можливості створення/редагування. Однак, я виявив суттєвий недолік – лічільник кроків намагається рахувати їх з допомогою WatchMaker на телефоні, й не використовує датчиків годинника. Яке дивне рішення! Були ще деякі дрібні нюанси, про які я вже забув.

Висновок – якщо вас насамперед цікавить краса циферблату, а не інформативність, можливо WatchMaker вам сподобається.

Facer

Поки що мій фаворит. Причин – кілька. По-перше, безкоштовність. При цьому готових циферблатів теж дуже багато. По-друге – крутий онлайновий дизайнер – сервіс для створення циферблатів самотужки.

Кроки рахує правильно, можливостей – хоч греблю гати (хоч я й зміг виявити кілька багів, коли спробував прописати складний умовний оператор), портфоліо власних циферблатів – рекомендую! Я зробив для себе парочку циферблатів – з Бетменом та Айронменом і дуже ними задоволений.

До речі, ну дуууже багато готових циферблатів є тут. А за цим посиланням ви знайдете купу готових елементів (стрілки, фони тощо) для створення власних циферблатів.

Що ж, на цьому на сьогодні все. До зустрічі за тиждень, друзі! Хай вам щастить! І нехай вам завжди й на все вистачає часу Бережіть себе!

P.S. Хочу додати, що для створення нескладних циферблатів ви можете скористатись такожо онлайновим конструктором WatchFacePro.com (до речі, ось один з моїх). Також є важка артилерія у вигляді десктопних Watchface Studio (для Facer) та Desktop WatchMaker (WatchMaker). Перша – абсолютно безкоштовна, другий же існує у вигляді безкоштовної та премійм-версії.

Сьогодні я хочу вже вкотре повернутись до теми розумних годинників. Як, можливо, дехто з вас знає, не так давно (влітку) на зміну моєму старенькому SONY SW2 прийшов ASUS ZenWatch 2.

Скажу одразу – в цілому, моя думка не змінилась – для SW2 існує (можливо, поки що)значно більше додатків, можливостей з налагодження зовнішнього вигляду тощо, аніж для Android Wear. Однак й Android Wear має свої “фішки”, додатків теж вистачає (ну майже), тож сьогодні я хочу розповісти про ті програми, які встановлено на моєму новому годиннику.

Лончер? До чого тут лончер?

Перше, з чого я хотів би почати – це лончер. Ще до придбання ZenWatch 2 я чув купу відгуків про те, як незручно обирати програми для запуску на пристроях під керуванням Android Wear, тож першим додатком на моєму новенькому годиннику став Wear Mini Launcher – добре відомий і популярний лончер, який дійсно (навіть у безкоштовному варіанті) надає купу можливостей та гнучко налаштовується (панель запуску, налаштування, assistive touch). Однак, виявилось, що він має два суттєвих недоліки:

1. зона активації лончера перекриває елементи керування деяких додатків (в моєму випадку – калькулятора), тож вони стають недосяжними;
2. акумулятор годинника розряджається прямо “на очах”

Тому я встановив Apollo Wear Launcher – ще один відомий продукт, який окрім запуску програм та налаштувань пропонує також прогноз погоди і календар. Виглядає непогано, працює хутко, однак, теж не є ідеальним у плані енергоспоживання та швидкодії.

Тож я вирішив більше не експериментувати (хоч варіанти й були) і обмежитись стандартним способом запуску додатків, який, до речі, виявився досить зручним. До того ж, годинник чудово розуміє голосові команди й у більшості випадків запускає саме те, що попросиш.

Інші програми

Що ж, з лончером розібрались. Підемо далі.

Циферблат

Перш за все, годинник – це циферблат На жаль, таких циферблатів, які я для себе зробив на SONY SW2 (час, дата, погода, курси валют, лончер, батарея годинника та телефона, пропущені події, наступна подія у календарі) тут мені зробити не вдалось

Взагалі, найкращими виявились “фірмові” циферблати від ASUS. Налаштовуються вони теж найкраще. З допомогою ASUS ZenWatch Manager я “довів” один з циферблатів (Glance) майже до того вигляду, якого я хотів. Є ще кілька циферблатів, які я встановив, і користуюсь ними інколи, коли хочеться щось змінити:

• Bits Watch face – виглядає непогано, інтерактивний, однак досить дрібний
• Pujie Black – непогано, однак, в першу чергу – це аналоговий циферблат, а я їх не визнаю. Анімація при активації виглядає чудово, однак амбієнт-вигляд – надто убогий
• F03 for Android Wear – “класичний“ LCD-циферблат з зеленою підсвіткою. Досить інформативний, однак, якщо ви не під’єднані до інтернету, окрім дати, часу та заряду акумуляторів годинника і телефона, ви більше нічого не побачите
• InstaWeather – чудовий вибір циферблатів з “погодною” інформацією. Однак, все ж таки, не зовсім те, чого я хотів.
• FaceDesigner від ASUS – ще одна можливість створення циферблатів за власним смаком. Я зробив парочку

Спілкування

Самостійно “прийшли” на годинник такі програми:

• Hangouts – думаю, не треба навіть пояснювати, що це таке, впевнений – ви теж ним користуєтесь;
• Skype – теж зрозуміло;
• Журнал викликів – можна переглядати історію телефонних викликів на годиннику;
• Телефон – зрозуміло й так;
• Google Messenger – робота з SMS.
• Email – не надто зручний додаток ASUS Email, ним я не користуюсь.
• Swarm – не потребує завйих слів – ви ж теж скрізь чекінитесь?

Додатково я встановив:

• TweetWear – Twitter на годиннику! Wow!
• Mail for Android Wear & GMail – непоганий (навіть у безкоштовному варіанті) поштовий клієнт для годинника;

Фітнес

На годиннику було вже становлено Google Fit, однак, я ним не користуюсь ще з тих часів, коли виявилось, що ця платформа не має підтримки Fitbit (уявляєте?!).

ASUS Wellness теж було предвстановлено, я просто потім оновив його до ASUS ZenFit – до речі, інтеграція з Google Fit в ньому є. Майже всі необхідні функції присутні – кроки, калорії, тренування, фази сну. Думаю з часом спробувати ще Wear Fitness – він начебто майже ідеально розпізнає вправи різних видів і може автоматично рахувати повтори та підходи…

А ще я використовую Water Dring Reminder – чудовий спосіб вживати більше рідини.

Мультимедіа

Тут я маю таке:

• WearMedia – поки що не випробував – чекаю доки з Китаю “приїдуть” мої нові bluetooth-навушники. Можливо, спробую ще ASUS ZenWatch Music…
• Shazam – не потребує пояснень, просто має бути. На годинник “прийшов” самостійно;
• ASUS Music, Google Music – теж “прийшли” самотужки;
• Smart Camera від SONY – залишилась з часів минулого годинника. Працює чудово – дозволяє керувати камерою на телефоні. Хоч, звісно, слід було б встановити ASUS ZenWatch Remote Camera…
• Wear Audio Recorder – просто диктофон для годинника, потрібна річ;
• Torelo – для швидкої відправки на годинник зображення або уривка тексту, іноді треба;
• My Roll Gallery – чудова й абсолютно безкоштовна фотогалерея для годинника.

Система

Лише три програми на годиннику:

• Memory Info – назва говорить за себе;
• System Info – теж, думаю, зрозуміло;
• Wear Charging Widget – красивий віджет, який відображається під час зарядки замість стандартного.

На телефоні:

• Wear App Manager  – зручне керування програмами на годиннику. Звісно, є й безкоштовні аналоги, однак, на цю програму я натрапив першою;
• Wear Store for Wear Apps – назва, думаю, все пояснює – магазин додатків для Android Wear;
• Smartwatch Center Android Wear – ще один магазин.

Бізнес

Тут теж повний набір:

• Evernote та Google Keep – без коментарів;
• Wear Internet Browser – чудовий повнофункціональний браузер для годинника;
• Currency Converter – назва говорить за себе – непоганий конвертер курсів валют, хоч іноді є проблеми з актуальністю курсів;
• Calculator for Android Wear – без коментарів;
• Calendar for Android Wear – теж зрозуміло;
• Business Card App – відображення на годиннику QR-коду – зручно щоб швидко передати свої контакти;
• ASUS Remote Link – віддалене керування комп’ютером та показом презентацій з годинника. Wow!
• Google Maps – зрозуміло без зайвих слів;
• TripAdvisor – допомога у подорожі, як і попередня програма, “прийшов” на годинник самотужки;
• Google Authenticator – якщо ви використовуєте двофакторну аутентифікацію, ви знаєте, що це – теж “прийшов” сам
• Перекладач Google – його я теж не встановлював – сам з’явився;
• Wear Wi-Fi Manager – безпосереднє під’єднання годинника до Wi-Fi. Зручно, коли залишив телефон вдома – на роботі теж є доступ до повідомлень.

Іграшки

Їх у мене на годиннику всього чотири:

• Lifeline – унікальна класика, дуже раджу спробувати!
• GALAXIA – 8-бітна класика, однак, на годиннику й керується акселерометром! Wow!
• You Sunk – пам’ятаєте старі, часів нашого дитинства, радянські ігрові автомати “Морський бій”? Це він!!!
• Booble Shootix – старі добрі “бульбашки”, однак, на годиннику.

Останні три гри – чудовий вибір аби вбити трохи часу. Графіка в них – теж на високому рівні. Для першої ж графіка – не головне

Загальні враження

Взагалі, я годинником дуже задоволений. Чудовий годинник за чудову ціну (купляв у city.com.ua). Досить потужне “залізо”, плюс є динамік, тож через годинник можна навіть розмовляти по телефону, є Wi-Fi.

Як і минулого разу (з SONY), я обрав темну (gunmetal) версію. Чудовий за якістю, однак, страшенно непрактичний шкіряний ремінець я одразу ж замінив на зручний масивний сталевий браслет. Виглядає годинник просто чудово. В плані “заліза” та зовнішнього вигляду я повністю задоволений.

Щодо ж додатків є певні нюанси – так, начебто, все є. Однак, все ж, чогось і не вистачає. Наприклад, додатку Приват-24

Не так давно, як ви знаєте, з’явилась модель ZenWatch 3. Звісно, я одразу ж вирішив дізнатись про неї більше і в результаті вирішив, що я собі її не купив би. Чому? По-перше – круглий екран. Яїх страшенно не люблю, мені вони здаються дуже непрактичними, непідходящими для цифрових циферблатів, та й взагалі, некрасивими. По-друге дивний (дуже недолугий) дизайн кріплення ремінця, та й взагалі – знову  шкіряні ремінці? Ви що, знущаєтесь? Де сталь? Або хоча б медичний силікон чи каучук? Ну і по-третє – “залізо”. Змінився лише процесор (і ще не факт, що він швидший за той, що встановлено в ZenWatch 2), все інше залишилось незмінним.

Однак – це все ж таки, ASUS Zen Watch! Тож, подивимось…

Що ж, друзі, на сьогодні все.
До зустрічі за тиждень, друзі! Бережіть себе!
Нехай годинники нас не підводять, і ми завжди встигатимемо вчасно!
Хай вам щастить!

У лютому цього року я писав про те, як я створив власну хмару (хоча, мабуть не хмару, а скоріше, меленьку таку хмаринку) з допомогою мого рутера та ASUS AI Cloud.

З тих пір дещо змінилось. Так, я активно використовую свою хмаринку, однак, виявилось, що перебій в електропостачанні, або навіть “планове” вимкнення рутера перетворює всі дані на підключеному до нього диску на фарш. Щоправда, пізніше виявилось, що на фарш перетворюються всі файли, які розташовані поза темками WebStorage та AICloud, тобто системні файли і файли, що синхронізуються зі сховищем ASUS Webstorage.

Звичайно ж, така ситуація мене не могла влаштувати, тож я прийняв кілька важливих рішень. Зокрема, знайшов альтернативне сховище і придбав NAS D-Link DNS-325. Саме про свій новий досвід з побудови приватної хмари я вам зараз і хочу розповісти.

Плеєр? Ні, сервер!

Оскільки диск, під’єднаний до рутера працює більше як шредер, ніж як сховище, я вирішив не покладатись на нього і зберігати свої файли в іншому місці.

Колись я вже писав, що у якості центру розваг у вітальні ми використовуємо HD-плеєр Dune HD Smart D1. За час мого знайомства з цим чудовим пристроєм, його прошивку було оновлено безліч разів, він отримав купу корисних додаткових програм і можливостей. Проте на початку зими, після одного з оновлень, з’явився дивний глюк – після перезавантаження або вимикання і повторного вмикання плеєра втрачались всі налагодження та додаткове ПЗ, тож його доводилось встановлювати заново. В минулому я вже бачив щось подібне, коли після оновлення прошивки на плеєрі перестав працювати Wi-Fi, а в наступній версії цю проблему вирішили. Тож я вирішив просто почекати наступного оновлення, а поки що не вимикати плеєр, а переводити його до стану очікування (standby).

А оскільки в плеєрі у мене встановлено жорсткий диск на 2 Тб майже половина якого вільна, і сам плеєр завжди увімкнено, у мене народилась ідея зроботи з нього файловий сервер.

Ідея виявилась вдалою – через AI Cloud можна через Інтернет з будь-якого місця отримати доступ до будь-якого пристрою з домашньої мережі. А мій Dune має samba-сервер, тож все чудово працює і я отримав можливість, будучи у від’їзді, або просто поза межами квартири, використовувати власне хмарне сховище обсягом близько 1 Тб!

Наступна ідея, яка в мене виникала вже давно, проте не було часу аби її реалізувати – перекласти на плеєр обов’язки стосовно завантаження нових фільмів та музики. З цією метою я встановив Dune Linux Term Utils – сам Бог звелів, оскільки плеєр працює під керуванням Linux. Я не буду описувати тут процедуру встановлення – її детально описано на сайті автора цього пакету.

Що я отримав в результаті:

1. Прото фантастичний за зручністю, функціоналом та швидкістю роботи сервіс Transmission для завантаження торентів. Тепер я можу, знаходячись на роботі, просто вкинути через AICloud torrent-файл у відповідну теку на плеєрі, і коли я повернусь додому фільм буде вже завантажено. Wow! До речі, у transmission непоганий веб-інтерфейс (який я використовую з комп’ютера), а ще, для зручного керування завантаженнями, я встановив на плеєр програму RemTor, а на планшет – Remote Transmission. Пізніше на ПК  з тією ж метою я встановив Transmission Remote Gui. До речі, трохи пізніше я розповім на сторінках цього блога про цю чудову “торентокачалку” детальніше.
2. можливість підключення до плеєра через Telnet аби зручно керувати файлами за допомогою Midnight Commander. З цією метою я встановив на ПК Putty, а на планшет – Juice SSH. Двічі Wow!

До речі, вчорашнє оновлення прошивки плеєра усунуло проблему з втратою налагоджень та користувацького ПЗ.

Справжній NAS

Вже досить довгий час мене просто доводить до сказу одна проблема з моїм ПК – періодично “відпадає” один з дисків (у мене їх три – по 2 Тб кожен) – Windows його просто не бачить. Особливо це бісить, коли диск зникає в процесі роботи, коли на цей диск щось копіювалось, або терміново потрібні документи, які на ньому зберігаються. Як не дивно, Ubuntu Linux, яка у мене встановлена паралельно з Windows такими проблемами не страждала – там працює все і завжди. Але необхідність у випадку зникнення диску одразу ж перезавантажуватись у Linux аби продовжити роботу – це вже занадто. До того ж, іноді Linux відмовляла мені у доступі до диску, оскільки роботу з ним Windows не завершила належним чином.

Тож в кінці кінців я вирішив придбати NAS і переставити “зайвий” диск туди (тим більше, що результати S.M.A.R.T. – звіти свідчать, що з диском все добре). WD MyCloud, про який я вже писав, – це добре, однак там лише один диск, до того ж предвстановлений, а мені хотілось укомплектувати NAS самостійно. Тому я замовив собі D-Link DNS-325 – пристрій, який поєднує в собі привабливу вартість і дуже непоганий функціонал. На жаль, ASUS нічого подібного не пропонує.

Я не буду детально розповідати про те, як я готував диск до встановлення у пристрій. Справа в тому, що NAS використовує лише диски, відформатовані у стандартній файловій системі ext3 (у мене ж була NTFS), тож довелось перемістити всі дані на інші диски, а під час початкового налаштування NAS сам відформатував диск. Дані, які містились там раніше, я переношу  на нього й досі.

До речі, майстер налаштування залишив лише найприємніші враження. Ще один нюанс – мій диск не згадувався у списку сумісних носіїв, проте, на щастя, запрацював як слід.

Одна з причин чому я обрав саме цю модель – це можливість розширення функціоналу пристрою за допомогою додаткових пакетів програмного забезпечення – це ж бо теж Linux-машинка!

Зараз з таких пакетів у мене встановлені наступні:

• MyDLinkCloud (з’явився сам після оновлення прошивки), який дозволяє працювати з власною хмарою через Інтернет звідки завгодно – через досить приємний веб-інтерфейс (приблизний аналог AICloud від ASUS), який сподобався мені більше ніж AjaXplorer (який також пропонувалось встановити на етапі початкового налагодження пристрою) чи ownCloud (який я думав встановити на свій NAS, хоч можливо, ще встановлю). Є, звісно, й мобільний клієнт.
• Сервер Secure SHell – дозволяє підключатись до пристрою через SSH з допомогою тих же Putty та Juice SSH.
• Midnight Commander – без коментарів – файловий менеджер.

Взагалі ж пакетів ПЗ для DNS-325 – купа, завантажити їх можна, наприклад, звідси, або звідси (тут вибір дійсно вражає). Серед них – і популярні CMS, і ownCloud, і PBX, і системи відеонагляду, і transmission… Всього й не перелічити  – ось вона – сила Linux!

Через AICloud мій NAS теж мені доступний. Просто супер! В планах – додати синхронізацію з хмарними сховищами (Валентин Твердохліб, на сторінку якого з додатковим ПО для NAS від D-Link я вже посилався, плідно працює в цьому напрямку), можливо, спробувати все ж ownCloud, оновити прошивку, додати ще один диск…

Ось така у мене тепер хмара. “Справжній” NAS я використовую лише півтора тижня і поки що дуже задоволений. Є дрібні проблеми (наприклад, не зміг тимчасово підмонтувати через mount –t cifs “шари” з плеєра, MC це зробив, але не дав увійти всередину жодної теки), проте – нічого серйозного, плюсів набагато більше, ніж мінусів.

До зустрічі за тиждень. Хай Вам щастить!

P.S. Якщо вас цікавлять подробиці стосовно налаштувань – задавайте їх в коментарях.

P.P.S. У D-Link є, виявляється ще один продукт, який мене вельми цікавить – “розумні” розетки з Wi-Fi. Я бачив подібні пристрої від безіменних компаній і поки що обираю, розмірковую, але хочу щось подібне!

Минула субота стала знаменним днем – мій планшет повернувся з ремонту! Чому я здав його на сервіс? Тому що наступив на типові, як я тепер зрозумів, для продукції Alldo Cube граблі – вихід з ладу (здуття) акумуляторної батареї.Як би там не було, батарею замінили, плюс відремонтували слабкий фіксатор гнізда карти пам’яті, напередодні передзвонили і дуже оперативно доставили.

Звичайно ж, перше, що я зробив – це спробував відновити всі свої налагодження, облікові записи, встановлені програми і т.ін. З Titanium Backup це зовсім нескладно, процедура вже багаторазово мною відкатана. Проте, цього разу не все пройшло гладенько, тож сьогодні я розповім вам про проблеми, з якими я зіткнувся, та їх вирішення. Можливо, комусь з вас у подібній ситуації цей текст теж стане у нагоді.

Відновлення програм і налаштувань

Titanium Backup я встановив без проблем, налаштував шлях до теки з резервними копіями, запустив відновлення… Процес сягнув 84% і зупинився. Ні, програма не зависла, пристрій продовжував працювавати нормально, проте відновлення зупинилось.

Що ж, все просто, подумав я. Скинув налаштування до заводського стану, знову встановив програму, налаштував шлях до архіву, знову запустив процес… І знову така ж ситуація – зупинились на 84%. Цього разу я звернув увагу, що відновлення спинилось на програмі AirDroid.

Тож я знову скинув налаштування, знову повторив всю послідовність дій, проте у списку об’єктів для відновлення AirDroid я вже не відмічав, вирішивши встановити програму потім, вручну. Цього разу все пройшло без проблем. Чому AirDroid не забажав відновлюватись – незрозуміло.

Проте, основні проблеми були ще попереду…

Не працює Google Play!?!

Цього разу я “зловив” проблему, про яку давно чув, проте, ніколи не бачив. От і прийшла пора познайомитись. Проблема полягала у повній непрацездатності Google Play. Жах!

Маркет відкривається, дозволяє знайти необхідну програму, починає її встановлення і одразу ж видає повідомлення “Помилка отримання даних з сервера…”

Оскільки сам маркет завантажується, я зрозумів, що проблема або з клієнтом Google Play, або з моїм обліковим записом, або з іншими компонентами Android, що відповідають за встановлення програм.

В Інтернеті на цю тему було безліч порад, прооте більшість з них зводились до видалення облікового запису Google і під’єднання його знову. Мене це не влаштовувало, тож я почав шукати ще. Врешті решт я знайшов вирішення тут.

Що саме я зробив?

1. зайшов в “Налагодження” > ”Додатки” > ”Всі”
2. для програм "Google Play Маркет", "Google Services Framework" и "Сервіси Google Play" виконав такі дії: зупинити, видалити дані, видалити кеш, видалити оновлення
3. зайшов в “Налагодження” >  “Облікові записи” > “Google”
4. зняв відмітки з усіх пунктів у налаголженнях синхронізації
5. перезавантажився
6. не запускаючи ніяких програм пішов знову в “Налагодження” >  “Облікові записи” > “Google” та відмітив усі потрібні пункти знову
7. знову перезавантажився

Все! Google Play знову працює! Wow! Програми почали завантажуватись, проте проблеми були ще попереду… До речі, купа корисних порад і рецептів щодо вирішення проблем з Google Play ви завжди знайдете тут.

Неможливо встановити оновлення!

Наступна проблема – неможливість встановлення оновлень, яких за той час доки планшет був у сервісі, накопичилось чимало.

Кожна програма, якій треба було оновитись, завантажувалась, а потім система відображала повідомлення про помилку “Неможливо встановити на USB-накопичувач або SD-карту”.

Дивна проблема, давно такого не бачив – ще з часів Android 2.x. Та й тоді вона була з’явилась лише один раз і зникла після перезавантаження.

Тож я перезавантажився ще раз, але проблема не зникла.

В Інтернеті люди радили знайти і видалити тимчасовий файл smdl2tmp1.asec, який є причиною неможливості встановлення програм на карту пам’яті. Проте, у мене такого файлу не виявилось – ні через root-провідник, ні під час перегляду вмісту карти через Windows.

Ця обставина мене вельми засмутила, я почав було шукати інші поради у Мережі, коли випадково помітив, що програми оновлюються і встановлюються. Як це не дивно, все запрацювало коли я під’єднав планшет до комп’ютера і ввімкнув USB-накопичувач!

Єдина програма, яка так і не змогла оновитись – це порт OpenOffice під назвою AndrOpen Office. Але й цю проблему я вирішив – переніс програму з карти на планшет, оновив, а тоді переніс знову на карту. До речі, раджу звернути увагу на цю програму – це дійсно повноцінний офіс для Android-планшета. Щоправда, без стилуса працювати з ним не дуже зручно, оскільки під час переносу на Android інтерфейс, на жаль, залишили десктопним.

Тепер же все працює без проблем – програми оновлюються, все працює нормально. Тьфу-тьфу, щоб не зглазити

Страхування від проблем

Впевнившись, що все працює як слід, я зробив за допомогою того ж Titanium Backup нові резервні копії всіх програм та налаштувань. А щоб забезпечити їх доступність та надійне збереження, налаштував синхронізацію теки з резервними копіями зі своєю домашньою хмарою AICloud, про яку я писав раніше. А далі вже сам рутер автоматично робить резервні копії вмісту хмари у ASUS Webstorage.

До речі, домашня хмара від ASUS – річ дуже непогана, проте один раз все вже “накрилось мідним тазом” – файлову систему на флеш-накопичувачі було пошкоджено коли дружина висмикнула рутер з розетки. Можливо, саме в цей час виконувалась синхронізація. Як би там не було, слід бути обережним…

А в справі синхронізації мені допомогла чудова програма під назвою Folder Sync. Мені цілком вистачило можливостей безкоштовної lite-версії, обмеженої двома обліковими записами.

Ось так я відновив свій планшет до стану, у якому він був до ремонту.

Проте, відчуваю, скоро мені доведеться повторити всю процедуру спочатку – дуже вже кортить оновитись до Android 4.4.2!

На цьому все, до зустрічі за тиждень, друзі!

Хай вам щастить!

За вікном – справжня зимова погода. У нас, в Полтаві минулі три дні були дуже холодними – до 30 градусів морозу! Це не повинно бути для нас дивиною – не в тропіках живемо, тож я щиро дивуюсь коли студенти жаліються на холод і говорять що не могли дістатись до коледжу через погоду. Надворі ж зима! Треба всього лиш вдягнутись за погодою! Тим більше, що це просто мороз – ані сильних вітрів ані снігопадів…

Як би там не було, мені теж хочеться вже відпочити десь біля теплого моря, де від води віє легкий приємний вітерець, гріє сонце, а на небі – ані хмаринки. Хоч розповісти сьогодні я хочу саме про хмари – про такі модні зараз хмарні сховища. А якщо точніше, то про те, як побудувати своє власне хмарне сховище без особливих фінансових витрат.

Чого я хочу від хмари?

Перш за все, хочу сказати, що ж саме ми розуміємо під хмарою і які вимоги я ставлю до хмарного сховища.

Вікіпедія говорить, що

хмара – це це модель забезпечення повсюдного та зручного доступу на вимогу через мережу до спільного пулу обчислювальних ресурсів, що підлягають налаштуванню (наприклад, до комунікаційних мереж, серверів, засобів збереження даних, прикладних програм та сервісів), і які можуть бути оперативно надані та звільнені з мінімальними управлінськими затратами та зверненнями до провайдера.

У найпростішому ж побутовому розумінні хмара – це просто можливість зберігати свої файли не локально, а десь на сервері у мережі, що дозволить працювати з ними з будь-якого пристрою і звідки завгодно, де є доступ до Інтернету.

Так, хмарних сховищ, доступних для використання безкоштовно – безліч, і я теж, звісно ж, користуюсь багатьма з них. Однак, хочеться більшого:

1. знати, що твої файли – лише твої
2. мати доступ до пристроїв в домашній мережі звідусіль

Ящо вас теж відвідували такі думки, то рано чи пізно ви теж почнете шукати способи створити свою хмару.

Круто, але недешево

Перш ніж зупинитись на поточному рішенні, я розглядав різні способи побудови власної хмари.

Непоганим варіантом виглядало (і виглядає й досі) придбання спеціалізованого пристрою – наприклад, WD MyCloud. Цей невеличкий пристрій є, по суті, повноцінним файловим сервером, що працює під керуванням Linuх і дозволяє зберігати всі свої дані вдома, а працювати з ними – з будь якої точки світу де є доступ до Інтернет.

Мобільний додаток WD MyCloud дозволяє також інтегрувати у вашу домашню хмару популярні онлайнові сховища Dropbox, Google Drive і SkyDrive. Круто! Моє поточне рішення таких можливостей, на жаль, не надає. Тож, можливо, я ще подумаю над придбанням WD MyCloud…

Проте, мені хотілось спочатку потестувати власну хмару, оцінити її переваги і недоліки, а потім вже витрачати на неї гроші. Тому, я пішов іншим шляхом. Якщо ж вас цей варіант зацікавив, тут є невеличкий огляд пристрою.

Теж непогано і безкоштовно

Принаймні для мене на даний момент, оскільки основний компонент домашньої хмари я придбав заздалегідь. Колись я вже писав, що минулого Нового року зробив собі подарунок у вигляді нового рутера ASUS RT-N56U. Так, уже в березні його мені замінили за гарантією, однак, пристрій – просто супер.

Вже в тій прошивці, яка використовувалась з коробки, була фіча під назвою AIDisk, що дозволяла “розшарити” під’єднані до рутера USB-пристрої (флешки, зовнішні диски) у локальній мережі. А зпоявою модних прошивок ASUS WRT (версії 3.0.0.4.ххх), з’явилась підтримка ще й технології ASUS AICloud !

Звичайно ж, я одразу ж оновив прошивку і тепер вміст USB-пристроїв, під’єднаних до рутера, став доступним не лише локально, а й звідусіль, де є доступ до Інтернет!

Можливим це стало завдяки підтриці рутером технології DDNS, налаштування якої на рутері не потребує наявності жодних спеціальних знань. Детальна інструкція з налаштування та використання AICloud доступна на сайті виробника. Все це дійсно дуже просто!

Тепер диски, під’єднані до рутера, доступні як через симпатичний веб-інтерфейс у стилі METRO (є навіть можливість відкривати офісні документи – з допомогою Google Docs Viewer), так і через мобільний додаток.

І ще один бонус – вам доступні не лише диски, під’єднані до рутера, а й розшарені теки інших пристроїв з домашньої мережі – комп’ютерів, HD-плеєрів, навіть планшетів членів родини! Супер! Це саме те, про що я мріяв.

Не так давно у мене була нагода випробувати свою нову іграшку – під час проведення курсу я демонстрував слайди зі своєї домашньої хмари. Wow! А можливість “дістати” звідки завгодно необхідні файли, які зберігаються на домашньому комп’ютері? Або подивитись відео чи послухати музику з диску домашнього HD-плеєра? Круто, чи не так?

На жаль, є й недоліки. Інтеграція з онлайновими хмарними сховищами відсутня. За виключенням ASUS WebStorage, синхронізацію з яким я налаштував з метою резервного копіювання. Можливо, ASUS додасть можливості інтеграції з Google Drive, Dropbox, SkyDrive та ін. пізніше?

Можливо, все ж таки, доведеться додати до свого комп’ютерного парку ще й WD MyCloud…

Я спеціально не розповідав детально про налаштування (ті, кому все ж потрібні деталі, можуть почитати невеличкий огляд тут) – все робиться дуже просто і не потребує, як я вже говорив, якихось особливих технічних знань.

Тож вперед – до хмар!

До зустрічі за тиждень! Хай вам щастить!

Свого часу я писав про свою систему тренувань. Якщо ви пам’ятаєте, основою моїх вечірніх занять була програма Caynax A6W – чудовий персональний тренер для м’язів пресу. Звичайно,  я не досяг таких результатів, як дівчина на цьому відео, однак…

Однак цей 42-денний тренінг я закінчив вже досить давно (до речі, придбавши Pro-версію аби віддячити авторам цього шедевру), тож десь за тиждень до кінця програми я почав шукати заміну. І знайшов її! Тож сьогодні для тих, хто цікавиться власним здоров’ям, я розповім, що з цього вийшло.

Новий тренер для пресу

Місце A6W на моєму планшеті зайняла програма 8 Minutes Abs Workout від P4P.

Мушу сказати, що незважаючи на “несерйозну” тривалість тренування (для A6W останніми днями тривалість тренування доходила до години), тренінг від P4P – це дійсно випробування для вашого пресу. Причина – у високій інтенсивності рухів, вдалій комбінації вправ, яка завантажує ваші м’язи “на всі сто”, і дуже коротких проміжках для відпочинку.

Безкоштовна версія дозволяє зкористатись лише першим рівнем тренувань, який я вже закінчив протягом останніх чотирьох тижнів.Другий і третій рівні треба купувати. Теоретично.

На практиці ж програма є просто оболонкою для відео, яке вільно доступне в Інтернеті, наприклад, на YouTube. Так що, ви можете завантажити його (рівень 1, рівень 2, рівень 3), записати на планшет або телефон, або на флешку і виводити їх під час тренувань на великий екран телевізора. Що я й зробив.

А ще ви можете встановити на свій пристрій програму 8 Minute Timer – компаньон для завантажених відео, який буде рахувати для вас час виконання вправ, а Pro-версія – навіть озвучувати назву кожної вправи.

На даний момент я тренуюсь за рівнем 2 і це спражній щоденний подвиг.

До речі, дуже раджу підписатись на канали P4P і P4Prussian на YouTube – ви знайдете там чимало цікавих відеоінструкцій з тренування всіх груп м’язів. Та й на їх офіційному сайті, у розділі Muscle Exercises є на що подивитись! Інтерактивна карта м’язів з швидким переходом до каталогу вправ – це просто витвір мистецтва!

Зміни у методиці

Що ж, про свого нового тренера для пресу я розповів. Інші частини моїх тренувань залишились без змін. За винятком того факту, що ввечері я почав працювати за таймером – ті ж “2 кола з бонусом”, що й раніше, але тепер я виконую максимально можливу кількість повторень протягом 1 хв для кожної вправи. Це дійсно круто!

З цією метою, на моєму NOKIA C7-00 я використовував програму CountdownTimer від Inova IT:

Штука це дуже зручна, але це звичайний таймер – не спортивний – його треба кожен раз запускати вручну. Тож я почав шукати альтернативу. І знайшов програму Round Timer X. Так, це справжній HIIT-таймер. Однак, безкоштовна версія виявилась дуже обмеженою – не більше 5 кругів, та й інтерфейс – просто жахливий. Тож довелось повернутись до CountdownTimer.

Ось такі новини. Ой, вже скоро сьома вечора – пора тренуватись! І вам теж! Нумо, мерщій готоймося навантажити свої м’язи!

До зустрічі за тиждень!

P.S. Ще одна порада для тих, хто бажає наслідувати мій приклад. Людям, які активно тренуються, аби позбавитись від болісних відчуттів у суглобах (плечі, лікті) обов’язково треба вживати препарати на основі риб’ячого жиру! Мені це допомогло.

P.P.S. Caynax обіцяють скоро випустити свій власний HIIT-таймер. Чекаю-не дочекаюсь! Звісно, я одразу ж куплю ліцензію!