Щось останнім часом я зовсім застряг у вирі подій – немає часу навіть на маленький відпочинок, витримувати темп стає все важче:-(. Мабуть старішаю…

Однак, я все ж вирішив викроїти трохи часу (тим більше, що надворі – абсолютно непролазні замити й заметіль) щоб розповісти вам про свою недавню пригоду – справа в тому, що не так давно я нарешті проапгрейдив свою машину, тож зайнявся перевстановленням системи та підготовкою її до проведення дистанційних тренінгів. Окрім Linux мені іноді все ж таки потрібна Windows, тож я вирішив почати з встановлення Windows 10 Pro, і ось що з цього вийшло…

Увага!

Як я вже говорив раніше, я вирішив трохи поекспериментувати з браузерним майнінгом, додаючи посилання на майнер на початку тексту кожного нового повідомлення. Я не хочу робити так, як Pirate Bay та інші сайти – все прозоро і залежить лише від вас, друзі – якщо вас зацікавила тема статті, будьте ласкаві натиснути на це посилання(альтернативний варіант – натиснути сюди), яке відкриє в новій вкладинці сторінку (вихідні коди – на Codepen, все чесно), в яку я додав інтерфейс веб-майнера однієї з небагатьох криптовалют, які ще є сенс добувати на процесорі, а також зробив лічильник вашого внеску (лише перше посилання) з можливістю подивитись, якій сумі в гривні це відповідає.

Вам це не буде коштувати нічогісінько – ви просто запустите процес і, залишивши вкладинку відкритою, повернетесь до читання статті (а можете й поспостерігати за процесом – це досить медитативне видовище). Ці нехитрі дії, можливо додадуть ту саму копійчинку, якої мені не вистачало аби ще раз випити кави, а я буду вам вельми за це вдячний.

Хочу відмітити, що наприкінці минулого року для моєї лабораторії в коледжі придбали новий комп’ютер для робочого місця викладача. Конфігурація, звісно, не топова (і3 шостого покоління з 8 Гб ОЗП), однак краща за ту, якою міг похвалитись його попередник.

Звісно ж, машина прийшла без ОС. я планував встановити Windows 10 + Ubuntu, однак, Windows 10 (з заздалегідь підготованої завантажувальної флешки) встановлюватись не захотіла – спочатку програма встановлення взагалі не завантажувалась, потім – була якась дивна помилка…

В решті решт я залишив спроби встановити “вінду”, тож просто завантажив Ubuntu Budgie, налаштував її під себе, а для тих, кому конче потрібна Windows, зробив віртуальну машину з Windows 7 з допомогою VirtualBox, проте, наскільки я знаю, її ніхто не використовував жодного разу.

А от на домашній машині мені “вінда” потрібна, щоб “ганяти” віртуалки офіційних курсів Microsoft. Тому, ще будучи на роботі, я завантажив з сайту Microsoft (точніше, з центру завантажень для підписників MSDN) ISO-образ встановлювального диску й записав його на флешку з допомогою WoeUSB (колишня WinUSB).

Закінчивши підготовку флешки, програма повідомила про помилку (якісь 2 байти виявились затертими, чи щось на кшталт цього), однак, файлову систему на ній було створено, машина з неї завантажувалась й програма встановлення запускалась, тож я вирішив, що все Ok.

Повернувшись додому я спробував встановити систему з флешки й отримав дивне повідомлення про відсутній для моєї системи медіадрайвер

Дивно, раніше я такого не бачив…

Перша реакція – можливо, дійсно, потрібен драйвер (наприклад – цей), без якого програма встановлення ОС просто не бачить SSD-диску, на який я планую її встановити?Ok, завантажив, розпакував, підкинув на флешку, обрав під час запиту – результатів нуль

Почав шукати в Інтернеті – виявляється, це типова проблема ще з часів Windows 7!
Багато хто радить завантажуватись з USB 2.0 – флешки, або встромляти її в USB 2.0-порт, хтось пише, що треба натиснути ‘Cancel’, переставити флешку в інший порт, і все вийде… Пробував, не виходить

Ще хтось пише, що можливо, пошкоджений образ системи? Тож я знову пішов на сайт Microsoft – цього разу з комп’ютера дочки (з Windows 10), і завантажив утиліту, з допомогою якої підготував завантажувальну флешку, встромив її в порт USB 2.0 (про всяк випадок)… І цього разу диво таки відбулось – я зміг без проблем встановити систему! Wow!

Тож мораль цієї історії така – НІКОЛИ! Чуєте – НІКОЛИ не завантажуйте образ Windows на машинах з іншою ОС! Готуватись до встановлення Windows можна лише під Windows! А ще – завжди користуйтесь Windows 10 Media Creation Tool – буде довше, однак, проблем має бути менше.

Ну а взагалі – дивний підхід з боку вендора. Такою поведінкою Майкрософт просто відлякує користувачів Linux, які бажають спробувати альтернативну ОС, оскільки багато хто після першої невдачі кидає спроби встановити “вінду”, й не змінює свою думку про неї. Windows 10 при всіх своїх проблемах, все ж таки, – краще з того, що створили хлопці з Редмонду, тож варто її випробувати, й можливо, дати їй шанс затриматись на диску вашого комп’ютера…

Що ж, я повертаюсь до вас після цієї рекламної паузи, аби сказати, що в мене на сьогодні все. До зустрічі за тиждень, друзі!

Бережіть себе! І нехай проблеми і негоди не роблять вам в житті погоди! (цитую відомого телеведучого) Хай вам щастить!

Після невеличкої перерви (впевнений – для вас листопад-грудень – теж найшленіша пора року) виконую свою обіцянку й завершую розповідь про підготовку робочих станцій з Linux на базі дууже застарілих машин.

Сьогодні ми поговоримо про те, як клонувати готову й налагоджену машинку (у мене в лабораторії їх 11, тож встановлювати систему на кожній – не варіант).

Увага!

Як я вже говорив раніше, я вирішив трохи поекспериментувати з браузерним майнінгом, додаючи посилання на майнер на початку тексту кожного нового повідомлення.Я не хочу робити так, як Pirate Bay та інші сайти – все прозоро і залежить лише від вас, друзі – якщо вас зацікавила тема статті, будьте ласкаві, натиснути на це посилання (альтернативний варіант – натиснути сюди), яке відкриє в новій вкладинці сторінку (вихідні коди – на Codepen, все чесно), в яку я додав інтерфейс веб-майнера однієї з небагатьох криптовалют, які ще є сенс добувати на процесорі, а також зробив лічильник вашого внеску (лише перше посилання) з можливістю подивитись, якій сумі в гривні це відповідає.

Вам це не буде коштувати нічогісінько – ви просто запустите процес і залишивши вкладинку відкритою, повернетесь до читання статті (а можете й постерігати за процесом – це досить медитативне видовище). Ці нехитрі дії, можливо додадуть ту саму копійчинку, якої мені не вистачало аби ще раз випити кави, а я буду вам вельми за це вдячний.

Почнемо?

Тож, якщо ви виконали все, про що ми говорили в перших трьох частинах статі (ось, про всяк випадок, посилання – 1, 2, 3), то на цьому етапі у вас вже є повністю налагоджена та “заряджена” необхідним програмним забезпечення робоча станція з Xubuntu. Тепер же (якщо ви маєте кілька машин) нам потрібно клонувати – “розмножити” цю машинку, аби не повторювати процес на інших машинах.

Копіюємо вміст жорсткого диску

Звісно ж, можна було спробувати використати якесь ПЗ для клонування через локальну мережу, однак, я обрав найпростіший для мене, “олдскульний” варіант – просто знімав кришку чергового системного блоку, ставив його поруч з таким же відкритим системником готової машини, після чого підключав жорсткий диск іншого системника до материнки готової машини, включав її, після чого клонував диски через темінал:

• спершу треба дізнатись, що й куди копіювати:
  sudo lsblk -o NAME,FSTYPE,SIZE,MOUNTPOINT,LABEL
  ”віндові” розділи буде легко помітити
• власне, посекторне копіювання дисків:
  sudo dd if＝/dev/sda of＝/dev/sdb
  звісно ж, з якого пристрою на який – це залежить від того, що ви побачили в терміналі на попередньому етапі!
• оскільки копіювання може виконуватись досить довго (в моєму випадку – для диску 80Гб – близько двох годин), аби подивитись статус процесу, можна відкрити ще одну вкладинку в терміналі та ввести таку команду:
  sudo pkill -USR1 dd
  перемкнувшись назад до першої вкладинки, ви побачите, на якому етапі знаходиться копіювання.

Готово?
Вимикаємо машинку, від’єднуємо диск іншого комп’ютера, приєднуємо його до його материнки, закриваємо системник, вмикаємо… Приблизно в трьох випадках з десяти замість екрану входу до системи ви побачите повідомлення Root file system requires manual fsck

Долаємо помилку Root file system requires manual fsck

Нічого страшного в цьому повідомленні немає – треба просто перевірити файлову систему та виправити її помилки. Зробити це дуже просто:

• перезавантажуємость та заходимо в меню GRUB. Аби потрапити туди, слід під час завантаження натиснути Esc (в деяких дистрибутивах – тримати затисненим лівий CTRL)
• обираємо Advanced Options > Recovery mode, далі обираємо Root Access
• в терміналі, який відкриється, пишемо sudo fsck -f / або sudo fsck -f /dev/sda1 чи sudo fsck -yf /dev/sda1 (f – це “force” – примусова перевірка та виправлення помилок, y – “yes” – автоматично погоджуватись з усіма змінами в файловій системі)
• після завершення перевірки та виправлення помилок, вводимо команду reboot або shutdown /r аби перезавантажитись

Все, машина перезавантажилась, ви бачите екран входу в систему… Проте, вам пропонують ввійти з обліковим записом з оригінальної машини, та й ім’я комп’ютера теж співпадає з оригіналом

Перейменовуємо машину та обліковий запис користувача

Це теж не проблема – просто треба відредагувати файли hosts та hostname. Для цього просто виконуємо послідовно команди:

sudo nano /etc/hostname
sudo nano /etc/hosts

В кожному з файлів змінюємо ім’я комп’ютера на те, яке вам потрібне. Потім виконумо ще одну команду:

sudo service hostname start

Все!

Користувача перейменувати так само просто – або візуально – клікнувши мишею на імені користувача в меню “Пуск”, або в терміналі.

Ось так, просто й легко ми отримали абсолютно ідентичні робочі станції з усіма налаштуваннями та потрібним ПЗ! Єдине, що довелось додати вже пізніше – встановити Pencil для проектування інтерфейсів користувача, та Gantt Project – для планування проектів.

На цьому у мене все, готуйтесь до новорічних свят й бережіть себе!

Я ще повернусь до вас цього року, аби привітати з святами, а наступного року, як завжди, підведу підсумки року та розповім про те, як я готував до роботи нову викладацьку машину з Ubuntu Budgie.

До зустрічі, друзі!

Дружина з дочкою повезли студентів на екскурсію до Львова (це в нашому навчальному закладі вже щорічна традиція), а в мене з’явилось трохи часу аби додивитись серіали, дочитати книжки, поекспериментувати з новим ПЗ та ОС, полагодити пристрої, які потребували ремонту тощо – одним словом, погратись

Сьогодні ж я весь день займався генеральним прибиранням, а закінчивши, вирішив розповісти про “хмарні” ОС, які я пробував й що з цього вийшло.

Що ж воно таке – “хмарна” ОС?

Згадайте, яку саме програму ви найчастіше відкриваєте одразу після завантаження комп’ютера? Впевнений – в 9 з 10 випадків це браузер (і скоріше за все Google Chrome). Дійсно, сучасні браузери дозволяють виконувати безліч завдань, а використовуючи додатки та розширення до них можна й взагалі обійтись без “локального” програмного забезпечення – ПЗ, яке необхідно завантажувати на встановлювати на комп’ютер.

“Хмарні” ОС – це операційні системи, які практично не містять локального ПЗ, зазвичай побудовані “навколо” браузера й розраховані на те, що ви постійно в онайні, тож можете використовувати веб-застосунки замість десктопного ПЗ.

Це дійсно дуже круто й зручно, однак є невеличка проблема – без доступу до Мережі ваш комп’ютер з “хмарною” ОС одразу ж перетворюється на непотріб. Ну, не зовсім непотріб – попереглядати картинки й попрацювати з документами (з дуже обмеженими можливостями) ви, можливо, й зможете, однак це практично все, на що ви можете розраховувати. Взагалі-то в наш час це не проблема – Інтернет є скрізь і всюди. І навіть якщо його й немає (як у мене, коли “Воля” більше тижня не могла забезпечити стабільного підключення після модернізації обладнання) – можна просто розшарити з телефону 3G-під’єднання і все одно бути онлайн. Тож “хмарні” ОС в наш час – досить непогана альтернатива класичним системам. Тим більше, “хмарні” ОС зазвичай працюють швидше, не потребують значних ресурсів, тож пристрої для них коштують дешевше.

Chrome OS – найвідоміша й найкраща

Почну я з найвідомішої системи такого роду – Chrome OS від Google. Ця система існує досить давно, дуже непогано зарекомендувала себе як в освітній галузі, так і у бізнесі, може похвалитись чудовою екосистемою та значною кількістю пристроїв, розрахованих на роботу з нею – хромбоксів та хромбуків. Каюсь, сам час від часу думаю про придбання хромбука – наприклад, ось такого.

Як можна зрозуміти з назви, цю ОС побудовано навколо нашого улюбленця Chrome, тож всі ваші закладнки, паролі, історія перегляду, розширення та додатки “прийдуть” в систему автоматично – після того, як ви увійдете до свого облікового запису Google. Надзвичайно зручно й хоч дехто скаже, що система не така функціональна як Windows, з досвіду скажу, що це неправда – навпаки, на відміну від Windows працює стаібльно й просто реактивно – ніяких “зависань”, перезавантажень й “екранів смерті”.

Під час вивчення дисципліни “Операційні системи” ми з четверокурсниками трохи грались з цією ОС – з портабельною збіркою від hexxeh, однак, ці збіркі досить старі й за великим рахунком, дозволяють лише подивитись на систему

На щастя, є чудовий варіант – ОС CloudReady від компанії Neverware – для домашнього використання вона безкоштовна й надає найкращий досвід з найновішою версією Chromium OS.

Завантажити систему можна тут. А тут – детальна покрокова інструкція з встановлення системи. Я навіть не буду її переказувати – все дуже просто. Все, що вам необхідно – це “флешка“ ємністю від 8 Гб, Chrome на комп’ютері – все!

Працює й виглядає чудово – на неттопі дочки, навіть в “живому” режимі (запущена з “флешки”, а вірніше – microSD-карти на 16Гб) просто літає. І це при тому, що там Intel Atom й лише 2 Гб “оперативки” (Windows 10 ледве дихає)! Всі додатки, розширення, закладинки, паролі, історія – все синхронізувалось й чудово працює. Я просто у захваті – думаю й собі встановити як третю систему! Вам теж дуже раджу спробувати! Треба буде якось детально розповісти про додатки й розширення, які я використовую – як працювати, коли у наявності є лише Chrome  

Cub Linux

На перший погляд – це ще один варіант збірки Chrome OS. Однак, це не так – Cub Linux – це ОС, яка базується на Ubuntu, зовні практично не відрізняється від Chrome OS (це й було основною метою проекту),однак, це ПОВНОЦІННА UBUNTU, тож ви можете встановлювати будь-які “локальні” програми й повноцінно використовувати комп’ютер навіть за умові відсутності Мережі!

Виглядає й працює – чудово. В решті решт, це ж звична, швидка й стабільна Ubuntu! Й хоч Cub Linux досить давно не оновлювалась, спробувати її все ж варто. Завантажити цю ОС можна тут. Я особисто ношу її з собою на “флешці” й іноді використовую, коли змушений працювати за чужою машиною

Ще дещо

Буквально пару днів тому я прочитав про те, що Microsoft планує випустити на ринок Windows 10 Cloud. “Wow! Це ж, мабуть, буде альтернатива Chrome OS!”, подумав я. І помилився – це буде лише спрощена версія Windows 10, яка дозволятиме завантажувати й запускати лише “універсальні додатки” з магазину Windows – тобто щось на кшталт Windows RT

Ми всі пам’ятаємо що сталось з Windows RT – проект провалився, навіть сама Microsoft дуже скоро припинила його підтримку. Також я пам’ятаю, як вирішив користуватись Windows (спочатку 8, 8.1, потім 10) на планшеті й не знайшов у Windows Store більшості необхідних мені програм. Можливо зараз ситуація з додатками й змінилась на краще, однак, мені здається, що з цієї ідеї нічого не вийде

Й до чого тут взагалі слово “Cloud”? У випадку Chrome OS – все зрозуміло – браузер, веб—застосунки, 100Гб безкоштовного місця у “хмарі”, тут же – незрозуміло… Однак, житимемо – бачитимемо – можливо, Microsoft нас ще приємно здивує

Що ж, на цьому у мене на сьогодні все.
До зустрічі за тиждень, друзі! Бережіть себе! Й пам’ятайте – всі ми будемо у “хмарі” рано чи пізно, тож краще бути готовим

Сьогодні я хочу поділитись з вами досвідом успішного відновлення даних з жорсткого диску, який не просто вийшов з ладу – ані BIOS, ані система навіть не могли визначити його справжньої місткості!

Після однієї невдалої спроби і пари годин роздумів та пошуків в Інтернеті, я знайшов вихід і відновив усі важливі документи, які зберігались на диску у повному обсязі! Хочете дізнатись як?

Прелюдія

Спочатку поясню ситуацію. Почалось усе з того, що робочий комп’ютер дружини перестав вмикатись – після вмикання – чорний екран, хоч кулер блоку живлення крутиться, а індикатор на USB-хабові світиться. Аби не витрачати час на пошук несправностей, я вирішив розрубати вузол одним ударом, і замінива материнську плату з процесором та пам’яттю. Однак, коли після цього я увімкнув комп’ютер, почув довгий писк, після якого – три коротких – пошкодження відеопідсистеми. Довелось замінити ще й відеокарту – знайшов у себе у шафі якусь старовинну відеокарту MSI з чіпом від nVidia та 128 Мб (!) відеопам’яті. 

При наступній спробі увімкнення виявилось, що система починає завантажуватись (там було встановлено 32-х розрядну Windows 7 Ultimate),  і практично одразу ж падає показавши “синій екран смерті”. Спробував запустити систему у безпечному режимі (F8), спробував відновити її з допомогою середовища відновлення з інсталяційного диска – все марно. Пошукавши в інтернеті за кодом помилки я виявив, що це проблеми з жорстким диском.

Що ж, я від’єднав диск, підключив його до іншого комп’ютера – вирішив спробувати його реанімувати. Дружина – завідувач відділенням комп’ютерних технологій, на її машині –чимало офіційної документації, яка стосується роботи відділення.Так, більша частина документів зберігається на Google Drive, однак, якраз напередодні дружина підготувала кілька важливих паперів, роботу над якими планувала завершити трохи згодом, і не встигла їх синхронізувати.

Старий метод

Перше, на що я звернув увагу, від’єднавши диск – це його дата виготовлення – 4 січня 2003 року (нагадаю, це комп’ютер, який використовується в навчальному закладі). 13 років! Wow! Оце так аксакал! Це ж просто трудовий подвиг з його боку! Після того, як я побачив цю дату, я майже втратив надію на відновлення даних – стільки пристрої не живуть!

Колись я вже писав про те, як на моєму домашньому ПК сталась така ж халепа – диск просто ні з того ні з сього отримав файлову систему RAW.  Тоді я був спробува відновитись з допомогою чудової штуки під назвою Parted Magic (рекомендую!) – завантажувальної флешки зі спеціальним дистрибутивом Linux для відновлення даних – запустив з неї добре відомий TestDisk, однак, врятував мене не він, а запущений з середовища відновлення Windows звичайнісінький chkdsk з ключем r.

Цього ж разу chkdsk просто відмовився працювати, тож я завантажив  TestDisk для Windows і спробував скористатись його послугами. Утиліта довго сканувала вміст диску, а потім сказала, що нічого не знайшла, однак правильно визначила місткість диску – 40Гб (я ж казав – аксакал!). Глибший пошук виявив на диску три розділи, два з яких – просто незрозуміла мішанина файлів та папок з іменами-“кракозябрами”, а третій за вмістом схожий на те, що там дійсно зберігалось. Однак, коли я спробував відновити цей розділ утиліта твердо сказала що відновлювати нічого.

Спробуємо щось інше!

Невдача з відновленням під Windows мене не збила з пантелику – я знав, що Linux мене, як завжди, не підведе і врятує!

Тож я перезавантажився в Ubuntu (у мене в лабораторії всі машини мають Windows та Ubuntu), відкрив програму керування дисками – виявилось, що Ubuntu диск побачила, правильно визначила його ємність, однак, змонтувати не змогла, оскільки не змогла визначити тип файлової системи на ньому. Цікаво було переглянути звіт про стан диску (там встановлено українську мову інтерфейсу) – “помилки, які містяться на диску, свідчать про те, що він вийде з ладу на протязі доби”.

Спочатку я запустив той же TestDisk (може, під Linux мені пощастить більше?), однак – з таким же успіхом. Знаменитий Gparted, який мене теж вже не раз виручав, теж не допоміг

Трохи поміркувавши та пошукавши в інтернеті, я знайшов згадку про програму з цікавою назвою gpart, встановив її через Ubuntu Software Center, запустив в консолі (sudo gpart /dev/sda), і побачив список аж з п’яти розділів, з яких один був розміром з весь диск, а інші – нульовими. Що ж, виходу не було, вирішив спробувати (sudo gpart –W /dev/sda /dev/sda), програма запитала, який з розділів активувати, я обрав перший (той що був ненульового розміру), і мені повідомили, що треба перезавантажитись, що я й зробив (sudo shutdown –r now).

А після перезавантаження (о, диво!) диск змонтувався, потрібні файли були на місці, і я без проблем зміг їх зкопіювати на інший диск.

Ось так я врятував документи та робочий час дружини. Як бачите, Linux знову виявився на висоті.

Що ж, на сьогодні все!
Бережіть себе та свої накопичувачі, друзі! Хай вам щастить!

Відповідь на запитання, яке я виніс у назву цього повідомлення, мене справді цікавить, оскільки, принаймні особисто для мне донедавна слово “офіс” обов’язково повинно було слідувати за словом Microsoft. 

Це не означає, що я припинив використовувати Microsoft Office, зовсім ні! Вже не раз я говорив, що “Офіс” – це єдиний по-спражньому вдалий, найкращий продукт Microsoft. Звичайно ж, я регулярно створюю купу документів – презентації лекцій, бланки, анкети і т.ін.

Однак, стаціонарним комп’ютером я користуюсь не так вже й часто. До того ж, в більшості випадків я вмикаю його лише як файловий сервер – аби через HD-плеєр у вітальні подивитись на великому екрані новий фільм, або коли треба щось зробити, а часу обмаль – тоді я швидко завантажую Ubuntu і роблю все що слід.  Решту часу я працюю з моїм планшетом під керуванням Android. Більшість моїх файлів, звичайно ж зберігаються в хмарі (неважко здогадатись, якій саме). Microsoft Office на ньому використовувати, звісно, не вийде.   Мій старенький смартфон з NOKIA Belle, хоч і має “рідний” Microsoft Office, однак у мобільному варіанті ним традиційно (і до того ж, незалежно від платформи) користуватись просто неможливо.

Тож, хоч слова “Microsoft” і “Office” для мене все ще тісно пов’язані, сьогодні я хочу розповісти вам про альтернативу. Не таку функціональну як продукт хлопців з Редмонду, однак, дуже й дуже непогану. Про неї я вже говорив, однак не так давно зєявилась нова версія, яка мене просто вразила.

Один для всіх платформ

Я вже не раз писав про Kingsoft Office – дуже відомий в азіатському регіоні офісний пакет, який може похвалитись не менш довгою історією ніж Microsoft Office і навіть має деякі фічі, відсутні у “старшого брата”.

Саме його я використовую на Android-планшеті. Не буду зараз повторюватись – про нього я вже писав, скажу лише що Kingsoft Office – це вдалий інтерфейс з “рібонами” у стилі Microsoft Office 2007-2013, неперевершена сумісність з форматами Microsoft Office і чудова інтеграція з хмарою. До того ж, абсолютно безкоштовно! Для любителів яблук – під iOS він теж є, хоч і не в настільки вражаючому варіанті.

Під Linux я, як вже говорив, теж користуюсь Kingsoft (WPS) Office – тут він виглядає неперевершено – звичні microsoft’івські “рібони” для Ubuntu – це просто приємний шок. Всі чудові фічі теж на місці (і сумісність з майкрософтівськими форматами) і теж без ніяких грошей!

Під Windows наш герой теж присутній, і якось я про нього також писав. Однак, донедавна безкоштовна версія, будучи повнофункціональною, мала один як на мене, суттєвий “косметичний” недолік – класичні меню, Аби отримати звичні “рібони” треба було купити Pro-версію. Вартість дуже демократична, проте…

І ось, не так давно сталось диво – з’явилась версія Kingsoft Office 2013 Free, яка у безкоштовному варіанті пропонує новий користувацький інтерфейс. Wow!

Версія є повнофункціональною, відсутні деякі речі, не вельми потрібні пересічному користувачеві (наприклад, VBA-макроси, а також таблиці з мільонами рядків та стовпчиків). Щоправда, немає й експорту у формати Microsoft Office 2007 і за це дійсно жаль, хоч читаються такі файли без проблем.

Інтерфейс же вже навіть язик не повертається назвати майкрософтівським – в принципі, це ті ж “ріббони”, однак якісь “модніші” чи що? Плюс, “фірмові” вкладинки відкритих документів. Виглядає новий офіс просто супер. І до того ж, нагадаю – абсолютно безкоштовно. Та й розмір – близько 50 Мб (всього лиш?) – вражає.

З огляду на сказане вище, Kingsoft Office 2013 Free одразу ж зайняв своє законне місце на жорсткому диску моєї стаціонарної машини, та й на комп’ютерах у моїй лабораторії в коледжі також. Вам також дуже раджу спробувати – повинно сподобатись!

Онлайнові шаблони

А ще в арсеналі компанії є дуже непогана онлайнова підбірка шаблонів документів (на кшталт Office Online, хоч поки що й у трохи “скромнішому” варіанті).

Спільний буфер обміну між різними пристроями

Ще один продукт, на який слід звернути увагу – це Kingsoft Clip – менеджер буферу обміну для Android та Windows. На планшеті він надає можливості керування багатосегментним буфером обміну у плаваючому вікні.

Під Windows це теж менеджер буферу обміну і засіб обміну зкопійованими фрагментами між планшетом і ПК. Фантастика!

Детальніше ви можете почитати тут. До речі, автори говорять, що Kingsoft Clip –це лише частина платформи Kingsoft Office X Plats мета якої – тісніша інтеграція з хмарою.

Що ж, на сьогодні все.

Успіхів вам! До зустрічі за тиждень!

Щойно я повернувся з поїздки до сонячного Тбілісі, як виявилось, що мій новий модний рутер від ASUS остаточно помер, тож я залишився без Wi-Fi:-( Проблему було вирішено прямим підключенням, тож на моїй великій машині Інтернет є, але смартфон, планшет, неттоп доньки і HD-плеєр у залі залишились без зв’язку.:-(

До речі, Windows 8, яка теж була загинула незадовго до мого від’їзду, зненацька повстала з мертвих:-), щоправда, підключитись до Інтернету так і не змогла. Тому я зараз сиджу на Ubuntu, яка працює просто чудово – мережа працює, диски не відвалюються (тьфу-тьфу, щоб не зглазити:-)).  А це повідомлення для вас я пишу в чудовому блог-клієнті Blogilo, який максимально наближається за функціоналом до мого улюбленого Windows Live Writer.

Єдина проблема – офісний пакет.

Так, Libre Office – штука дуже непогана, особливо з новими модними іконками:

Однак, хотілося б мати звичний Microsoft Office. Так, звичайно, можна встановити його у Wine. А можна встановити повну Windows 8 з Office 2013 у VirtualBox або під’єднатись до Windows-машини через WinConn і працювати з Office таким чином. Проте, все це не те – хочеться нативного офісу.

І рішення дійсно є! Зветься воно WPS (Kingsoft) Office 2013.

Про цей офісний пакет я вже не раз писав У себе на батьківщині – у Китаї – цей “офіс” є дуже відомим і популярним, здається, аж з початку 80-х років. Kingsoft Office для Windows дуже схожий зовні на Microsoft Office 2010 і навіть має кілька унікальних фіч, відсутніх у “старшого брата”. Kingsoft Office HD для Android – це взагалі витвір мистецтва. І ось, не так давно, ми дочекались появи Kingsoft Office 2013 для Linux. І сьогодні я хочу сказати вам кілька слів про свій власний досвід роботи з цим пакетом.

Почну з процедури встановлення. Якщо вас не лякає перспектива введення кількох команд в консолі, то все буде добре.:-) Для моєї 64-бітної версії Ubuntu це буде виглядати так:

sudo apt-get install ia32-libs
cd && wget -O kingsoft-office-NoobsLab.deb http://goo.gl/Zw0VG
sudo dpkg -i kingsoft-office-NoobsLab.deb
rm kingsoft-office-NoobsLab.deb

Детально, з малюнками:-), процедуру встановлення описано тут. В результаті ви отримуєте повноцінний офісний пакет, який виглядає не гірше, а в чомусь навіть краще за Microsoft Office:

Інтерфейс – дуже привабливий і зручний – напівпрозорості, підсвітка поточної вкладинки і т.ін. Ще одна важлива річ – чудова сумісність з Microsoft Office – без проблем відкриваються і практично не спотворюються документи навіть з досить складним форматуванням плюс є всі необхідні пересічному користувачеві фічі (форматування, експорт в PDF і т. ін). До того ж, WPS Office для Linux – абсолютно безкоштовний (принаймні, поки що), на відміну від професійної версії цього ж пакету для Windows.

Вже другий тиждень я користуюсь виключно WPS Office і, в цілому, дуже задоволений, чого і вам бажаю.:-)

До зустрічі за тиждень!

Сьогодні я хочу поділитись досвідом втсановлення інших ОС на мій планшет.Одразу попереджаю – незважаючи на простоту виконаних дій, це забава для гіків а не пересічних користувачів. Тож якщо у вас немає часу і бажання копирсатись у вашому пристрої або ви просто боїтесь його зіпсувати, ця стаття не для вас і ви можете сміливо її пропустити.

А ті з вас, хто цікавиться питанням як можна змусити звичні речі працювати незвичним чином, але поки що цікавиться чисто теоретично, можуть читати далі.

Взагалі-то Android мене цілком влаштовує і на мою думку є ідеальною ОС для планшетних/гібридних пристроїв на кшталт мого ASUS Transformer. Однак, по-перше, нам завжди хочеться більшого, а по-друге, Transformer має досить потужну “начинку”, і за потужністю майже не поступається простій офісній машинці, тож чому б не спробувати завантажити його на всі сто?

Почав я з простого – запуску на планшеті Windows 98. Про цей дослід я навіть писати детально не буду – ідея ж бо зрозуміла – використовується емулятор ПК. Все робиться дуже просто і не вимагає якихось спеціальних знань – завантажуєте і встановлюєте емулятор за вибором, завантажуєте образ диску зі встановленою ОС, розпаковуєте його у певну теку, запускаєте, все! Інструкцій як під Android запустити Windows 95, 98 і навіть Windows XP в Інтернеті – купа.

Першоджерело – всім відомий (сподіваюсь) форум XDA Developers. Російською мовою можна почитати на не меншг відомому форумі 4PDA. Найкоротша інструкція з посиланнями для завантаження усіх необхідних файлів – тут.

До речі, так само ви можете завантажити не тільки Windows, а й “легкі” дистрибутиви Linux, наприклад, DSL або Knoppix.

Все це дуже добре, однак завантажується гостьова ОС дуже довго і працює дуже повільно – наприклад, Windows XP завантажується в емуляторі більше 15 хвинин.

Тож я вирішив вчинити радикальніше – “рутнути” (отримати права суперкористувача)  свій планшет і встановити туди повноцінну Ubuntu.

Рутнув свій Transformer я з другої спроби. Спочатку я спробував відому утиліту UnlockRoot, попередньо впевнившись, що модель мого пристрою і моя версія прошивки підтримуються. UnkockRoot позіціонується як найпростіший спосіб отримання прав суперкористувача – буквально, одник кліком. Однак, дива не трапилось – після використання програми і перезавантаження планшету він залишився у попередньому стані.

Тоді я зробив другу спробу – з допомогою утиліти DebugFS з форуму XDA Developers. Ця програма відпрацювала чітко, як по нотам – після перезавантаження я нарешті отримав те, до чого прагнув! Перевірив – SuperUser на місці!

Далі залишились вже деталі. По-перше, я встановив BusyBox – набір найнеобхідніших UNIX-утиліт командного рядка – вони ще знадобляться нам пізніше. Тут все просто – встановлюємо інсталятор через Google Play, потім запускаємо встановлений додаток і встановлюємо сам BusyBox. Однак, я хочу зробити одне застереження – аби далі не мати проблем з запуском Linux, встановлюйте BusyBox не у /system/bin, а в /system/xbin. Це дійсно важливо!

Далі я встановив OTA Root Keeper, аби не втратити рут після планового оновлення прошивки пристрою (жду не дочекаюсь Jelly Bean). Цей крок ніяким чином не стосується запуску Linux – я зробив це просто щоб не мати проблем в майбутньому.

Наступний крок – встановлення Complete Linux Installer. Ця чудова програма дозволяє завантажити всі необхідні для старту Linux файли, і завантажуватись потім буквально одним кліком. Багато для кого з вас на ній все й закінчиться.

Окрім інсталлятора вам знадобиться ще емулятор терміналу (у мене він уже був) і VNC-в’ювер (його я також уже мав, навіть кілька різних). Все це можна завантажити прямо з інсталлятора Linux, натиснувши на кнопку Install Guides.

Я все це чесно проробив, натиснув Launch – при цьому відбувся запуск терміналу, в ньому відобразились кілька помилок  і все. Виявилось, помилка перевірки контрольної суми файлу образу системи. Перше, що я зробив – завантажив його ще раз, але не з інсталятора, а напряму з сайту автора програми.

Знову запустив – знову отримав ті ж помилки. Видалив файл .md5, який завантажив разом з образом ОС – помилки змінились. Тепер проблема була у BusyBox – програма не знайшла його у /system/bin. Перевстановив його у /system/xbin, запустив знову – інші помилки. Що ж робити? Пошукав на XDA Developers, знайшові завантажив  файл ubuntu.sh (до речі, пізніше я знайшов його на сайті проекту Linux on Android на SourceForge) і вирішив далі все робити вручну.

Далі – справа техніки. Завантажив термінал і виконав там послідовно такі команди:

cd /Removable/MicroSD/Ubuntu

su

sh ubuntu.sh

Wow! Все запрацювало! Мене запитали про роздільну здатність екрану (дослідним шляхом я встановив, що найкраще використовувати 1280х750) і повідомили, що можна запускати VNC-в’ювер!

Тож я його і запустив – підключився до localhost, ім’я користувача ubuntu, пароль ubuntu, порт – за замовчуванням (5900), глибина кольору 24 bpp. Wow! Я отримав повноцінний робочий стіл Ubuntu 12.04! Щоправда, Unity дико “глючило”, тож я від’єднався від localhost, перемкнувся у термінал, виконав команду exit, завантажив образ Ubuntu 10.10, замінив ним образ дванадцятої версії ОС і проробив всю процедуру знову.

Цього разу все було чудово – повноцінний робочий стіл Ubuntu 10.10 з Gnome! Все працює досить швидко (не чекав!), є доступ до файлової системи планшету, документи відкриваються в OpenOffice ненабагато повільніше, ніж на нетбуці дружини зі “справжньою” Ubunu! Wow!

Залишилась лише одна проблема – неможливість встановити російську мову введення для Ubuntu. Програми встановлюються без проблем, так, наприклад, я встановив екранну клавіатуру і ще деякі дрібниці, однак ні мови інтерфейсу ні мови введення не встановлюються. Проте, думаю, з часом я подолаю цю проблему, створивши власний образ ОС – зараз до цього просто руки не доходять.

Ось так, досить просто, мені вдалось запустити під Android іншу ОС. З Ubuntu все було просто тому що вони з Android – близькі родичі. До речі, Canonical давно обіцяє зроти офіційну версію Ubuntu для Android. Однак, час йде, а результатів поки що не видно.

Тож довелось зкористатись результатами роботи проекту Linux on Android. Схоже, хлопці зробили те, що Canonical тільки збирається…

Хотілося б, звичайно, мати можливість встановити на свій планшет Windows 8, чи точніше, Windows RT, тим більше, що ASUS , здається, колись обіцяв таку можливість. Однак, поки що жодних рухів в цьому напрямку я на жаль, не помітив…

Не так давно я писав про практику з “Технологій розробки ПЗ”, якою я зараз керую в ППК НТУ “ХПІ”. Так от – сьогодні я маю слушну нагоду знову згадати цю тему, оскільки одна з команд сьогодні втратила все: вихідні коди проекту, інсталяційний пакет, всю проектну документацію. Прикро?

Так, звісно, однак цій біді можна було б легко зарадити – якби студенти взяли до уваги фразу, яку я, як папуга, багато разів повторював на початку роботи: “Робіть резервні копії! І краще – не локальні, а в хмарах!”. Тож, користуючись нагодою, хочу ще раз розповісти про можливості використання хмарних сховищ для збереження ваших важливих файлів. Можливо, цей огляд допоможе наступним “практикантам” уникнути таких неприємностей.

Тож, де саме можна зберігати ваші файли?

Почну з найпростішого для студентів ППК варіанту – використання Google Docs з корпоративних Google Apps. Користуватись ними – простіше простого. Студенту достатньо написати мені на електронну пошту, щоб отримати можливість роботи з сервісом.

Якщо ж вам не пощастило навчатись в ППК, не засмучуйтесь – ви також маєте масу варіантів збереження важливих даних в хмарах.

По-перше, є Google Drive (колишні Google Docs). Про нього я вже писав – це 5 Гб безкоштовного місця для збереження ваших файлів, чудова інтеграція з іншими сервісами Google, і можливість встановлення додаткових програм.

Чудово, коли ви використовуєте його на домашньому комп’ютері (для цього є спеціальний доданок), на лептопі, на Android-смартфоні і на планшеті (програми вже є у складі прошивок практично всіх девайсів) – тоді всі ваші файли будуть завжди під рукою, де б ви не були і яким би пристроєм не користувались.

Також дозвольте нагадати про Google Cloud Connect. Про цей чудовий плагін для Microsoft Office я теж уже писав. Дуже зручно – налаштував автоматичне збереження файлів, і все – всі документи, над якими ви працюєте в Word, Excel та PowerPoint  гарантовано зберігаються не лише на диску вашого комп’ютера, а й у хмарах також. Або можна обрати ручний режим зьереження – тоді ви кожен раз самостійно приймаєте рішення, чи вартий документ збереження у Google Docs.

Наступний варіант – це використання Dropbox або Box.net. Це добре відомі хмарні сховища, які вже чудово зарекомендували себе. Перший надає 2 Гб безкоштовно плюс 500Мб за кожного друга, якого ви приведете з собою. Другий  – дає безкоштовно 5 Гб.

А деякі виробники смартфонів пропонують покупцям своєї продукції особливі умови – значні обсяги місця в цих сховищах.

Звичайно ж обидва сховища пропонують доданки для Android! (тут і тут)

І звичайно ж, існують спеціальні додатки для комп’ютера і лептопа, велика кількість настільних і мобільних програм, які використовують ці сервіси для синхронізації, доданки для Google Chrome, API та SDK, якщо вам кортить створити власний продукт, який працює з хмарою.

А ще хмарне сховище можна використовувати зі своїм власним доменним ім’ям і навіть хостити там нескладні сайти! Тут ви можете почитати про інші цікаві застосування хмарних сховищ.

Наступний претендент на звання вашого хмарного диску – це Ubuntu One. Це ті ж 5 Гб безкоштовно, доданок для Windows + інтеграція з Ubuntu прямо “з коробки”, програма для Android, доданок для Google Chrome і т.д.

До речі, Android-доданок автоматично зберігає в хмарах всі фотознімки, які ви робите за допомогою мобільного пристрою!

Звичайно, подібних сервісів дуже багато і я розповів лише про найвідоміші з них. Тож буду закруглятись. А наостанок хочу згадати про два сервіси, які безкоштовно пропонують набагато більше місця.

Перший з них – GlideOS – може пройти повз вашу увагу, оскільки це не так хмарне сховище, як веб-ОС – хмарна операційна система, яка пропонує свій власний робочий стіл, доступ до якого ви можете отримати будь-де – потрібен лише браузер.

Однак, ця веб-ОС має одну маленьку особливість – вона пропонує аж 30 Гб хмарного сховища безкоштовно! Ну і, звісно, даданок для синхронізації файлів для вашого комп’ютера/лептопа + доданок для Google Chrome. Сам персональний хмарний робочий стіл – так собі, а от 30 Гб місця під ваші документи – це дещо!

І останній наш герой – SkyDrive від Microsoft. Про нього я вже теж не раз говорив. SkyDrive. Цей сервіс може похвалитись 25 Гб місця безкоштовно, доданками для комп’ютера/лептопа, інтеграцією з Microsoft Office (2007/2010) прямо “з коробки”, кількома програмами, які використовують це сховище, Office Web Applications(!), клієнтами для мобільних платформ і т.д. На даний момент – це один з кращих варіантів.

До речі, SkyDrive Browser для Android також справдив на мене непогане враження.

Що ж, підведемо підсумки. На даний момент найпростішим вибором для прихильників ПЗ і ОС від Microsoft (і до того ж найємнішим) є SkyDrive.Однак, якщо ви, так само як я, глибоко інтегровані в екосистему Google, вашим логічним вибором буде Google Drive. Для прихильників Ubuntu – пряма дорого до Ubuntu One. А взагалі, ніхто вам не заперечує використовувати одразу кілька хмарних сховищ, можливо, кожне конкретне з них – для досягнення якоїсь певної, специфічної мети. Наприклад, в моєму арсеналі є всі описані сервіси (крім GlideOS). Колись я детально розповім що саме і для чого саме я використовую.

А поки що – обирайте (якщо ви не зробили цього досі). І нехай вас ніколи не спіткає прикра невдача – втрата даних. Побачимось!

Нарешті я повернувся додому з сонячної Грузії! Я не забув, що обіцяв поділитись фотографіями і обов’язково виконаю свою обіцянку і одну з фотографій покажу вам прямо зараз, а інші – дуже й дуже скоро (як тільки завантажу їх зі смартфона і виберу найкращі). Тож, трохи почекайте.

Перш за все, я хочу привітати жінок з Святом весни і побажати їм всьго найкращого: щастя, кохання, уваги, турботи… Словом, всього-всього вам, любі наші половинки!

А ще, хочу поділитись двома радісними для мене подіями:

• Мій планшет ASUS Eee Pad Transformer оновився до версії Android 4.0.3 ICS. Нарешті! Переваг дуже багато – це і швидкість роботи, і покращені засоби керування працюючими програмами, і візуальні вдосконалення, і покращений файловий менеджер, і підтримка USB-модемів – всього й не перелічити…

  

• Нарешті, вийшла версія OnLive Desktop для Android! Тепер власники Android-планшетів також отримали можливість працювати з Windows 7 та Office 2010, до того ж – абсолютно безкоштовно! Wow! Єдина проблема – поки що немає підтримки інших мов ввведення окрім англійської До речі, я пробував конкуруючий продукт – AlwaysOnPC і він теж справив на мене неабияке враження…

  

А ще я почав думати про встановлення на мій планшет Ubuntu. І хоч в маркеті (до речі, ви чули, що він закривається, точніше, трансформується?) є програми, які можуть допомоги це зробити, я хочу дочекатись офіційної версії Ubuntu for Android від Canonical. До того ж, неохота рутувати девайс, та й з останнбою версією офіційної прошивки це майже неможливо.

Про всі ці новини незабаром я напишу детальніше. А поки що – з святом вас, любі наші жінки!

P.S. Якщо ви прочитали це повідомлення, не забудьте передати мої вітання своїм дівчатам!

P.P.S. Оновлюю телефон до Nokia Belle…

Сьогодні мені хочеться розповісти про операційні системи, які як дві краплини води схожі на ОС від Microsoft. Одну з них більшість офісних працівників не відрізнить від Windows XP, а іншу – від Windows 7.

А розповідати про них я буду у хронологічному порядку

Перша з систем має назву Ylmf OS, зроблено її (як і більшість оточуючих нас речей) в Китаї, і колись про неї я вже писав.  Ylmf OS – це ОС, яка базується на одній зі старих версій Ubuntu, виглядає “один в один” як Windows XP і може виконувати програми, призначені для Windows (звичайно ж, за допомогою Wine). Від свого прототипа Ylmf OS вигідно відрізняється тим, що вже має у своєму складі все необхідне ПЗ на будь-який випадок життся. Тобто, як і будь-який сучасний дистрибутив Linux, являє собою не “голу ОС” (як Windows), а готову до використання офісну робочу станцію.

Звісно, завантажити Ylmf OS можна абсолютно безкоштовно і потім легально використовувати, як вдома, так і в офісі. До речі, ви ж пам’ятаєте про те, як чудово в Ubuntu реалізовано локалізацію системи і встановлення додаткового ПЗ?

Але досить слів, пора поглянути на це диво.

Ну що, зможете відрізнити оригінал від наслідувача?

А тепер перейдемо до Windows 7.

Маючи Ubuntu, досить легко перетворити її на Windows 7. В цьому нам може допомогти Win2-7 Pack 6.4.2Multilang Aero!, який здатен перетворити Ubuntu ось на таку ляльку:

Я б сказав, виглядає не гірше (а в чомусь і краще – подивіться, наприклад, на гаджети) ніж оригінал. До речі, цей пакет було оновлено зовсім недавно – 13 квітня 2011.

Подібного результату можна добитись також використавши Windows 7 Transformation Pack for Ubuntu.  Колись Комп’ютерра навіть публікувала статтю про те, як з його допомогою безкоштовно отримати Windows 7. До речі, якщо надумаєте проробити цю процедуру, скористайтесь посиланням з першої статті, бо лінк, вказаний у статті з Комп’ютерри, більше не працює.

А ось відео на цю ж тему. Його автор навіть не використовував ніяких пакетів трансформації:

Що ж, пора підвести підсумки. Чи використовувати ці продукти – вирішувати вам. Робити це особисто для себе я сенсу не бачу – інтерфейс Ubuntu достатньо зручний, а виконавши певні налагодження (Compiz і т. ін.) можна зробити його набагато красивішим, ніж у Windows 7. Я вже не кажу про KDE 4, який навіть у своєму вихідному вигляді залишає Aero далеко позаду.

Єдине застовування розглянутого ПЗ – це створення офісних робочих станцій в компанії, де люди звикли до використання ОС від Microsoft. З одного боку ви забезпечуєте для них звичне операційне середовище. З іншого – отримана система практично невразлива для вірусів, працює дуже швидко і стабільно, і дозволяє практично двома кліками миші встановити будь-яке потрібне для роботи ПЗ.

Ось така от виходить мімікрія. Можливо, вам відомі й інші приклади подібного “маскування”?