Як ви можливо, пам’ятаєте, зараз в нашому коледжі триває триденний марафон “Програмувати – це легко“, однак, це не означає, що ми не проводимо занять – заходи заходами, а “пари” – за розкладом. Аби  застрахуватись від сюрпризів під час своєї лекції, я не став покладатись на службовий ноутбук, тож приніс свій хромбук від ASUS, який я використовую під час подорожей. А щоб не перемикатись туди-сюди, поки триває марафон, я використовую хромбук щоб демонструвати слайди і під час занять теж.

Звісно ж, студенти це помітили, й мене дуже здивувала  й трохи насмішила фраза однієї з моїх студенток – “хромбуки такі погані, туди неможливо встановити операційну систему, бо мало місця”. Виявляється, батько студентки встановлював на хромбук Windows! Навіщо – не зрозуміло, мені (та й мабуть, більшості людей)  така дурня навіть на думку б не спала! Взагалі-то, у “нормальний” спосіб  зробити це неможливо, однак є один брудний хак -  розібрати пристрій, видалити гвинт, який забороняє запис до BIOS, й далі замінити BIOS на інший, який дозволить встановити ОС від Microsoft. Звісно ж ця процедура є непідтримуваною, і коштуватиме вам гарантії. Та й повторюсь, навіщо це робити – незрозуміло – це те ж саме, що намагатись встановити Android на iPhone:) Однак, ця розмова підштовхнула мене до написання цього повідомлення в якому я розповім, як я використовую хромбук, і чому це найкраший вибір для роботи.

Перш за все, хочу відмітити, що придбавши хромбук ви отримуєте машину, одразу ж готову до роботи, і “встановлювати операційну систему” туди не потрібно. Все, що треба зробити – це просто увійти до свого облікового запису Google. А далі ваші дані – закладки, збережені паролі, розширення та додатки для Chrome будуть автоматично синхронізовані з новим пристроєм, і ним можна починати користуватись. До речі, разом з пристроєм ви отримуєте 100 Гб на Google Drive строком на один рік.

До того ж   Chrome OS – це чудова операційна система, якій просто не потрібно стільки ресурсів, як для громіздкої та  неповороткої Windows! З 4 Гб “оперативки” хромбук просто “літає”, а те що “мало місця” – це теж дурниці – 16 Гб для системи та додатків вистачає, а зберігати якісь файли та дані на комп’ютері – це просто дурість. Навіщо це робити? В такому випадку якщо “посиплеться” диск, або ви втратите ноутбук, чи його у вас поцуплять, то ваші дані будуть втрачені! “Правильна карма” – всі ваші файли (документи, вихідні коди, відео, музику, фотографії чи з чим там ви ще працюєте) зберігати у хмарному сховищі й працювати з ними не завантажуючи їх на машину. Тож у разі втрати ноутбука ви нічого не втрачаєте. В принципі, це стандартний підхід, який використовується більшістю компаній навіть для “стаціонарних” корпоративних Windows-машин – всі документи, й взагалі, всі робочі файли зберігаються на SharePoint та OneDrive for Business, а на комп’ютерах нічого не зберігається – тож у разі заміни машини все, що треба зробити – це просто ввести машинку в домен і встановити необхідне ПЗ (в автоматичному режимі). І це все – можна працювати! Така ж ситуація з телефонами – абсолютно незрозуміло навіщо людям більше 64Гб вбудованої пам’яті? Що вони там планують зберігати?! Всі фото одразу ж після зйомки автоматично відправляються до Google Photos і видаляються з пристрою, вся музика й відео відтворюється у потоковому режимі й завантажувати їх на пристрій не потрібно, всі документи зберігаються у хмарному сховищі, на пристрої – лише додатки, їх налаштування, облікові записи тощо (та й для цього всього автоматично створюються резервні копії на серверах Google)… Однак, це я трохи відійшов від теми. Повертаючись до хромбуків, можу порадити просте рішення – потрібно більше “пам’яті” – просто встроміть низькопрофільну (аби була непомітна й не стирчала) “флешку”! Наприклад, в моєму хромбуці постійно стирчить “флешка” на 128 Гб, на яку налагоджено збереження завантажених з Мережі файлів. Все!

Як я вже говорив, хромбуки у порівнянні з Windows-машинами просто “літають”. Додатковою перевагою є те, що ви ніколи не будете чекати на завантаження або встановлення оновлень – вони завжди автоматично завантажуються у фоні, так само непомітно встановлюються, і після наступного перезавантаження або увімкнення пристрою ви отримуєте вже оновлену систему. Чекати – не треба, жодних затримок в роботі!

Інтерфейс системи – теж на висоті – виглядає чудово, просто і стильно. Клавіатура, яка спочатку видається аж надто “нестандартною” з часом стає настільки звичною, що ви дивуєтесь, чому на інших комп’ютерах вона є настільки незручною. Тачпад – теж надзвичайно зручний, підтримує велику кількість жестів, без яких з часом вже просто не уявляєш користування комп’ютером! Ще один приємний момент – це підтримка пристроїв. За майже рік використання хромбука я просто не зустрічав пристрою, з яким він не міг би працювати! Постійної проблеми Windows – встановлення драйверів – тут просто не існує. Наприклад, DisplayLink (перехідник з USB на VGA) працює одразу ж і без проблем (під Windows це не так просто), Ethernet-карта з USB (через малу товщину корпусу хромбуки зазвичай не мають Ethernet, а тим більше – VGA-роз’ємів) теж працює без проблем, універсальна док-станція з купою найрізноманітніших роз’ємів з ноутбуком дружини з Windows 10 навіть після встановлення всіх драйверів повноцінно працювати відмовилась (лише USB-хаб, підключити ще два монітори й використовувати кардрідер, зовнішню звукову карту тощо не вдалось:)), а от з хромбуком – жодних проблем – все працює без драйверів!

Ще одна чудова особливість хромбуків – це можливість використовувати не лише програми для Chrome, а й будь-які Android та Linux-застосунки! І танцювати з бубном, щось “шаманити” й використовувати підозрілі непідтримувані процедури для цього не треба – це стандартна функціональність – треба просто піти в налаштування й увімкнути Linux-підсистему. Підтримку ж Android-додатків вже увімкнуто за замовчуванням. Тобто придбавши хромбук ви отримуєте можливість використовувати програми для трьох операційних систем одночасно! Думаю, не слід зайвий раз говорити про те, наскільки широким є вибір ПЗ для Linux…

Я вже не говорю про інтеграцію з екосистемою Google – синхронізація всього і вся, розблокування хромбука за допомогою смартфона, робота з СМС на хромбуці, отримання сповіщень про дзвінки… Всього й не перелічити…

А ще хромбуки у порівнянні з “нормальними” ноутбуками коштують дуже дешево (якщо не розглядати топові Chromebook Pixel), разом з тим пропонуючи просто чудовий досвід використання й неперевершену зручність!

А тепер розповім для чого використовую хромбук я особисто. Про всяк випадок одразу хочу зауважити дві речі:

1. хромбук – це не основний мій комп’ютер – це пристрій роботи під час подорожей. Вдома я маю потужну машину з 32 Гб “оперативки”, процесором останнього покоління, достатнім сховищем та монітором 23″, де встановлено Ubuntu (основна система для роботи) і Windows 10 (використовується для “віртуалок” Hyper-V під час віддаленого проведення офіційних тренінгів).  Проте, досить часто, повернувшись додому, я не вмикаю основну машину, а просто відкриваю хромбук і починаю працювати.
2. хромбук я придбав саме для “робочого” використання -  проведення тренінгів, розробки програмного забезпечення, підготовки документів, презентацій тощо. Я глибоко переконаний, що для роботи Windows не потрібна. Якщо ви хочете “гратись” – так, ігор для Windows набагато більше (і комп’ютер теж потрібен потужніший). А для будь яких робочих завдань цілком вистачить дешевого хромбука зі скромними технічними характеристиками:)

На своєму пристрої я маю чимало встановленого ПЗ, однак, більша частина – скоріше так, про всяк випадок (до речі, треба буде передивитись що у мене встановлено, й видалити все, чим я давно не користувався). Якщо ж говорити про те, що я використовую постійно, то краще все ПЗ розподілити за категоріями або сценаріями використання:

• Програмування:
  • термінал Linux – для ssh, git, встановлення пакетів тощо
  • Visual Studio Code (Linux) з купою розширень (треба буде якось написати які саме розширення я використовую)
  • GitKraken (Linux) для роботи з GitHub-репозиторіями
  • GitPod (веб-застосунок) для роботи над проектами безпосередньо в репозиторії, не завантажуючи вихідні коди на пристрій
  • іноді також Cloud 9 та Codenvy
  • Microsoft RD Client (Android)  – якщо потрібна машинка з Windows, я просто таким підключаюсь (RDP) до “віртуалки” в Azure, де у мене встановлено Windows 10, Visual Studio 2019, IntelliJ Idea, Netbeans і ще купу різного десктопного ПЗ
  • Devdocs (веб-застосунок) – документація для розробників
  • Azure, AWS Console (веб-застосунки) для керування “хмарними” платформами від Microsoft та Amazon
• Проведення тренінгів:
  • Skillpipe (веб-застосунок) – офіційні навчальні матеріали від Microsoft
  • VitalSource (Android) – офіційні навчальні матеріали від Amazon
  • Qwiklabs (веб-застосунок) – офіційні лабораторні роботи від Amazon
  • Google Slides (веб-застосунок)  для демонстрації презентацій (як всі веб-застосунки від Google, чудово працює навіть за відсутності інтернет-з’єднання)
  • GitHub Classroom та Google Classroom (веб-застосунки) – для керування класом, видачі домашніх завдань тощо
  • Fishbole (веб-застосунок) – створення навчальних відеоматеріалів ( презентацій у стилі “голова, що говорить”)
  • Hangouts Meet (веб-застосунок) – відеоконференції, віддалене навчання
• “Офіс”, персональна продуктивність, спілкування з клієнтами:
  • Google Documents, Google Slides, Google Spreadsheets (веб-застосунки) – офісний пакет від Google (працює оффлайн)
  • OnlyOffice, Microsoft Office Online (веб-застосунки) – це так, про всяк випадок:)
  • Google Drive (веб-застосунок) – думаю, пояснень не потребує
  • Google Keep (веб-застосунок) – записник
  • Pushbullet (розширення для Chrome) – обмін даними, доступ до СМС та дзвінків, віддзеркалення повідомлень з телефону
  • Google Chrome – тут все зрозуміло – це ядро Chrome OS (хоч якщо хочеться – не проблема встановити Firefox, Opera або будь-який інший браузер для Linux)
  • Gmail, Google Calendar, Google Tasks, Google Messages (веб-застосунки) – теж коментарі не потрібні
  • Dashlane (розширення для Chrome) – менеджер паролів з “хмарною” синхронізацією
  • Pixlr (веб-застосунок) – редагування зображень
• “стандартні” речі – читалки новин, месенджери, соціальні мережі – Feedly, TweetDeck, Telegram, Mewe, Google Hangouts (веб-застосунки) тощо

І цей список можна доповнювати – є ще купа встановленого ПЗ, плюс системні утиліти тощо…

Як бачите, хромбук дозволяє вам ні в чому собі не відмовляти й повноцінно працювати навіть розробнику і ІТ-тренеру. Що ж тоді говорити про чисто офісні завдання? І навіщо псувати чудовий пристрій, встановлюючи на нього систему, яку він не підтримує й використовуючи його у спосіб, для якого він не пристосований?!

А на цьому у мене на сьогодні все, тож зустрінемось за тиждень, друзі! Насолоджуйтесь останніми теплими днями, бережіть себе, працюйте без фанатизму:), відпочивайте!
Хай вам щастить!

Так, я пам’ятаю, що мав розповісти про свої особисті враження від року, що минув, і я це зроблю (трохи пізніше, чернетка вже є).

Сьогодні ж я хотів би поділитись досвідом стосовно використання BOINC – ключового компоненту участі в розподілених наукових обчисленнях та видобування Gridcoin’ів – валюти, про яку я вже якось писав.

Так, часу на експерименти в мене останнім часом небагато, однак, протягом останнього місяця минулого року та початку січня, я трохи погрався з встановленням та запуском BOINC в хмарі Microsoft Azure, Amazon Web Services, на Android-пристроях та Raspberry Pi 3 (model B).

---

Увага!

Як я вже говорив раніше, я вирішив трохи поекспериментувати з браузерним майнінгом, додаючи посилання на майнер на початку тексту кожного нового повідомлення. Я не хочу робити так, як Pirate Bay та інші сайти – все прозоро і залежить лише від вас, друзі – якщо вас зацікавила тема статті, будьте ласкаві натиснути на це посилання (альтернативний варіант – натиснути сюди), яке відкриє в новій вкладинці сторінку (вихідні коди – на Codepen, все чесно), в яку я додав інтерфейс веб-майнера однієї з небагатьох криптовалют, які ще є сенс добувати на процесорі, а також зробив лічильник вашого внеску (лише перше посилання) з можливістю подивитись, якій сумі в гривні це відповідає.

Вам це не буде коштувати нічогісінько – ви просто запустите процес і, залишивши вкладинку відкритою, повернетесь до читання статті (а можете й поспостерігати за процесом – це досить медитативне видовище). Ці нехитрі дії, можливо додадуть ту саму копійчинку, якої мені не вистачало аби ще раз випити кави, а я буду вам вельми за це вдячний.

---

Перш за все хочу висловити своє особисте тверде переконання, яке полягає в тому, що будь-які “важкі” обчислення краще виконувати під Linux – ця ОС, як на мене, оптимальніше працює з ресурсами й дозволяє досягти кращого рівня продуктивності. Тому для запуску BOINC я переважно використовував Linux.

BOINC на звичайних ПК

Windows

Я використовую BOINC на двох машинах. На домашній встановлено Windows 10 Professional з усіма останніми оновленнями. Встановити BOINC туди було неважко – я просто завантажив пакет BOINC + VirtualBox, запустив його, а потім переключився до розширеного вигляду, налаштував його для роботи з офіційним пулом, синхронізував проекти (які слід додати на стороні пула – в вашому обліковому записі)…

Все! В налаштуваннях немає нічого важкого, однак, якщо треба – ось відеоінструкція:

Єдина особливість – я не використовую “рідний” гаманець для Windows – замість нього я вподобав багатовалютний Android-гаманець Coinomi.

Ще один момент – раніше я писав про пул pool.gridcoin.co. Тепер же я мушу сказати, що використовувати його не варто – автор там все автоматизував й “закинув” роботу з ним:-( Краще приєднатись до офіційного пулу – www.grcpool.com.

Linux

В світі Linux з BOINC теж немає ніяких проблем. На роботі в мене встановлено Ubuntu Budgie, яка мені дуже подобається – зовнішнім виглядом, простотою, можливостями та зручністю використання.

Аби встановити BOINC слід просто відкрити термінал (наприклад, натиснувши F12 – це викличе спливаючий термінал у стилі Quake) й ввести такі команди:

sudo apt-get update
sudo apt-get install boinc boinc-dev

Все!

Далі діємо так само, як і під Windows – просто запускаємо BOINC manager через меню додатків та налаштовуємо його на роботу з пулом.

BOINC у хмарі

Azure

В першу чергу я спробував хмару Microsoft й враження в мене залишились досить неоднозначні. Не стосовно самої платформи Azure – вона дійсно чудова. Проблема в деталях. Справа в тому, що коли я спробував встановити BOINC на віртуальну машину з Ubuntu Server 16.04, у мене нічого не вийшло! В ході встановлення виявилось, що не вистачає пакетів linux-azure, встановити які явно – через apt-get install – мені теж не вдалось, скільки б я не намагався:-(

Тож довелось створити віртуалку з Windows 10 (покрокова інструкція – тут), яку  я підготував у відповідності до процедури, описаної вище й вона чудово працює.

У разі необхідності підключитись до машини використовуємо найзвичайнісінький RDP (в інструкції теж про це сказано).

Amazon Web Services

З AWS все пройшло дуже й дуже гладко – я створив віртуалку з Ubuntu (мікроекземпляр, в рамках безкоштовного плану використання). Як це зробити дуже непогано – детально, з картинками – написано тут.

Після того, як машина стартує, підключаємось до неї через SSH (див. інструкцію – я теж використовую для цього Git Bash), і виконати наступні команди:

tmux

Про tmux я колись розповім окремо, він потрібен аби команди, які я виконую в терміналі, продовжили своє виконання коли я від’єднаюсь від віртуалки.

sudo apt-get update
sudo apt-get install boinc boinc-dev boinctui

Пакет boinctui – це консольний, й до речі, дуже симпатичний, варіант менеджера BOINC (TUI – Text-based User Interface). Він нам потрібен, оскільки середовище робочого столу на машині не встановлене (в Azure – теж так само), і чесно кажучи, воно там і не потрібне.

Далі слід виконати команди

boinccmd –join_acct_mgr https://grcpool.com ваш_логін ваш_пароль

boinctui

Після завантаження консольного менеджера натискаєте F9 аби потрапити в меню, переходите до меню Projects та обираєте пункт синхронізації з пулом. Через деякий час – коли відпрацює тест швидкодії та завантажаться файли ваших проектів – все почне чудово працювати:-)

Тепер можна натиснути Ctrl+b, потім d (detach tmux session) і від’єднатись від машини. Все!

BOINC на Android

Насправді – тут теж все без проблем. На сайті офіційного пулу є чудове відео з інструкцією, як все налаштувати.

Я спробував виконати всі показані у відео дії на своєму плеєрі Minix Neo X8-H.

Слід сказати, що там все працювало просто чудово. Єдина проблема – незважаючи на потужне “залізо”, в плані швидкодії плеєр, звісно ж, не рівня десктопним ПК або віртуалкам у хмарі, тож використовувати Android-пристрій в такій якості можна лише за умови шаленої любові до науки:-) Я вже мовчу про те, що (якщо обрати режим постійної роботи) пристрій може сильно нагріватись, або навіть перезавантажитись.

BOINC на Raspberry

Теж все просто, як і на інших Linux-машинах.

Аби трохи погратись, я придбав на Aliexpress комплект Raspberry Pi 3 (model B) + акриловий корпус, набір радіаторів, блок живлення з кабелем з кнопкою вмикання/вимикання, та сенсорним екраном 3.5″. Карту пам’яті на 64 Гб я придбав раніше – на одному з розпродажів:-)

Там же – в описі товару було посилання на образ системи з вже встановлениим драйвером тачскріну, тож я просто завантажив його, відформатував MicroSD карту з допомогою  SD Card Formatter, й записав туди образ, використавши Etcher.io.

Звісно ж, роздільної здатності 480х320 абсолютно недостатньо, аби працювати з тачскріном у середовищі робочого столу, тож я просто підключився до WiFi (з допомогою відповідної іконки в панелі завдань), після чого під’єднався до “малинки” через SSH (так само, як і у випадку використання AWS – через Git Bash, логін – pi, пароль – raspberry).

Далі я виконав команди

sudo apt-get update
sudo apt-get install tmux
sudo apt-get install mc

Вони встановили tmux, про який я вже говорив, і файловий менеджер Midnight Commander (знадобиться).

Далі я викликав програму налаштування

sudo raspi-config

В ній я розширив образ системи на всю карту пам’яті, і увімкнув режим завантаження в термінал, а не в графічне середовище – з текстовим режимом, навіть на крихітному екрані працювати досить комфортно. Далі “малинка” перезавантажилась. Графічний інтерфейс вже не завантажувався.

Я знову підключився по SSH й налаштував мережі WiFi та автопідключення до них так, як описано тут (також є офіційна документація й, виявляється, – досить
непогана утиліта, яка значно спрощує цей процес).

Далі  – встановив та налагодив BOINC так само, як і для випадку з AWS. До речі, BOINC, встановлений таким чином, буде автоматично стартувати при увімкненні “малинки”! Єдиний нюанс – не треба обирати режим постійних обчислень, оскільки в такому разі малюк може перегрітись – через певний час ви побачите іконку з термометром у правому верхньому куті екрану!

Єдине, чого я не зробив – не налагодив автоматичного запуску boinctui при старті системи. Треба буде зробити (мабуть, з crontab)…

До речі, якщо перейти до каталогу LCD-show (cd ~/LCD-show) і виконати команду ./LCD-hdmi, після перезапуску “малинка” виведе зображення на монітор, під’єднаний по hdmi. Виконавши команду startx, можна завантажити середовище робочого столу (роздільну здатність буде виставдено автоматично), а якщо ви захочете повернутись до тачскріну – просто виконайте ./LCD35-show.

Ось тут ви знайдете кілька корисних статей на тему роботи з raspberry. Мені особисто малюк дуже сподобався, хоч, звісно, можливості у нього досить скромні:-(

Про всяк випадок – ось ще одна стаття на тему видобування грідкойнів на “малинці”.

Ну і на останок хочу прорекламувати офіційний кран грідкойнів – сервіс, який раз на добу дозволяє отримати невеличку суму у грідкойнах. До речі, швейцарці в своєму крані дають теж дуже непогані суми. Також 3 GRC ви отримаєте за реєстрацію на цьому сайті, а тут ви можете попросити допомогти новачкові, й можливо, хтось пришле вам трохи монеток:-)

Що ж, на цьому я з вами прощаюсь. До зустрічі за тиждень, друзі!
Хай вам щастить, і бережіть себе!:-)

P.S. Скоро я ще розповім про невеличкий експеримент-гру за участі криптовалюти IOTA, який я планую в другому семестрі провести з моїм третім курсом:-)

Новорічні свята вже відшуміли, я встиг провести свій перший цього року тренінг і готуюсь до другого. Надворі – справжня зима, з морозами та снігом (хоч дехто чомусь вважає це непогодою), ми навіть нещодавно відвідали гірськолижну базу та розважились швидкісними спусками та лижах та тюбінгах..

А поки ви грієтесь гарячою кавою, я хотів би ще раз підняти тему розумного будинку.

Ви напевно вже знаєте, що я – великий фанат автоматизації всього навколо і дуже люблю різні розумні пристрої та іграшки. Тож сьогодні я хотів би поділитись з вами своїм досвідом побудови бюджетного розумного будинку на базі обладнання від Broadlink, Xiaomi, та інших китайських брендів. Тим більше, що не так давно родина моїх розумних помічників поповнилась двома новими пристроями…

Поточний стан автоматизації

На даний момент у нас встановлено таке обладнання:

1. Broadlink
   • RM Pro – керує всіма пристроями у квартирі, які мають інфрачервоне або радіокерування (розетки та вимикачі від того ж виробника, аудіовідео техніка тощо)
   • SP2 та SP Mini – 3 шт – автоматичне щоденне вмикання і вимикання освітлення та фільтра у акваріумі, зарядка акумуляторів відеоглазка (зовнішньої камери) раз на три дні
   • TC2 – 2 шт – дозволяють дистанційно або за розкладом вмикати і вимикати освітлення у залі та передпокої
2. Xiaomi
   • Mi WiFi Router 2 (1 Tb) – керує розумними лампами того ж виробника, завантажує торенти, автоматично робить резервні копії наших мобільних пристроїв, зберігає відео з камери спостереження за 3 останні доби, надає доступ до мого файлосховища через інтернет з будь-якого місця
   • Xiaoyi Smart Ant IP Cam – постійно пише відео, реагує на рух (надсилає мені повідомлення та фотознімки), дозволяє спілкуватись з дружиною та донькою коли я у відрядженні (має вбудовані мікрофон та гучномовець)
   • Yelight Sunflower – 3 шт – освітлення у спальні – 16 мільйонів доступних кольорів, режим світломузики, віддалене керування
3. VStarCam
   • LED WiFi Smart Bulbs – 3 шт – освітлення над моїм робочим столом та у спальні доньки, 16 мільйонів доступних кольорів, режим світломузики, віддалене керування, таймери вимкнення та вмикання
4. D-Link
   1. DNS-325 – мережеве сховище, наш файловий архів (2 х 2 Тб) з віддаленим доступом через Інтернет
5. Безіменні виробники
   • бездротова GSM-сигналізація з купою датчиків – просто сигналізація, реагує на відкриття вікон та дверей та рух у квартирі, має потужну сирену, двосторонній голосовий зв’язок, відправляє СМС-повідомлення та намагається додзвонитись членам сім’ї
   • бездротовий відеоглазок для вхідних дверей – просто камера з непоганим кольоровим 3,5”-екраном, який дозволяє подивитись що відбувається за дверима, зробити кілька фото та переглянути їх згодом
   • радіомодуль керування освітленням – три різні режими освітлення у залі з можливістю дистанційного керування
   • автоматична годівниця для акваріуму – до 4 таймерів для різних режимів годування мешканців акваріуму
   • цифровий термометр/гігрометр з внутрішнім та зовнішнім датчиком та історією показів температури.
   • автономний датчик угарних газів на кухні.

У чому тут зиск

Які можливості надає це обладнання? Досить широкі:

• Автоматичне ввімкнення та вимкнення світла, фільтра та годування мешканців акваріуму. Про акваріум ми тепер не думаємо взагалі (треба лише час від часу перевіряти, чи залишився корм у резервуарі годівниці) – знаємо, що все буде зроблено вчасно і автоматично, ми навіть отримаємо повідомлення на свої телефони про те, що і коли було зроблено.
• Сценарії повернення додому (увімкнути світло у передпокої, тиху фонову музику, вимкнути сигналізацію) та виходу з квартири (вимкнути світло скрізь, увімкнути сигналізацію). Тригер для виконання – чи підключені наші телефони до нашого вайфаю, тобто спрацьовує все це ще коли ми на першому поверсі (ми живемо на п’ятому).
• Керування телевізором, музичним центром, плеєрами, сигналізацією, освітленням у передпокої, вітальні та спальнях з телефону. Сценарії типу “Кіно” – одне натиснення вмикає телевізор, плеєр, підсилювач та гасить світло у вітальні.
• Постійне відеоспостереження з повідомленнями про рух, архівом відео за останні три доби, можливостями віддаленого спілкування.
• Автоматична підзарядка акумуляторів відеоглазка (зовнішньої камери) раз на три дні. Раніше це була найбільша проблема цього пристрою, не допомогла навіть звміна акумуляторів на оригінальні, від NOKIA. Тепер же це робиться автоматично.
• Можливість зміни кольору освітлення у спальнях у відповідності до настрою.

Проблеми

На жаль, є й певні проблеми:

• Вирішені
  • розумні вимикачі TC2 – британського формату – під квадратну коробку, які я лише нещодавно знайшов тут (до речі, Livolo – це конкурени Broadlink, які теж роблять непогані речі). І мабуть, піздно, оскільки нове покоління ТС2 – вже під європейський стандарт – круглі!
  • швидка розрядка акумуляторів зовнішньої камери – вирішена шляхом встановлення розумної розетки SP Mini, яка періодично їх підзаряджає.
  • радіомодуль керування освітленням використовує якість дивні коди дистанційного керування, які RM Pro розпізнати не в змозі. Вирішена шляхом встановлення розумного вимикача TC2.
  • рутер нового покоління від Xiaomi не міг керувати розумними лампами цього ж виробника, оновлення прошивки та мобільного додатку, яке виправило ситуацію, з’явилось зовсім недавно – наприкінці грудня.
  • лише пару місяців тому я навчив RM Pro керувати сигналізацією – там теж дивний код, а точніше, натисненню кожної кнопки на пульті відповідає ціла послідовність кодів.
• Поки що невирішені
  • після встановлення рутера від Xiaomi якось дивно працює віддалене керування пристроями через Інтернет
  • лампи від VStarCam іноді (хоч і дуже рідко) гублять під’єднання до Мережі і стають некерованими, по суті – звичайними LED-лампами
  • розумна камера від Xiaomi системні повідомлення озвучує китайською (хоч це й не є проблемою – деяке інше моє обладнання теж говорить лише рідною мовою) і не може автоматично очистити карту пам’яті коли вона заповнена

Плани

На майбутнє у мене є такі задумки:

• навчити RM Pro керувати ще й кондиціонером (та налаштувати відповідні сценарії). Для цього я вже просвердлив дірку у стіні з зали до спальні і придбав IR-подовжувач. Сподіваюсь, все вийде і мені не доведеться купувати ще один RM Pro. А якщо вийде – просвердлю дірку ще й у кухню і куплю ще один IR-подовжувач аби керувати з телефона ще й ТВ-тюнером на кухні (пізніше я розповім як я зробив зі свого старого монітора телевізор на кухні).
• свого часу чекають ще два TC2 (вже європейські версії! Wow!). Я планую встановити їх у спальнях.
• зараз я тестую універсальну (можна використовувати європейські, китайські, американські, британські, австралійські вилки) розетку з двома вбудованими USB-роз’ємами для зарядки мобільних пристроїв. Якщо вона хоча б півроку нормально пропрацює – заміню такими ж усі розетки у квартирі.
• також я думаю про написання невеличкої програмки – зручної оболонки для керування всім цим зоопарком та виводу повідомлень про погоду, новини, нові листи та події з календаря тощо.

Нові надходження

На Новий рік я подарував собі дві речі:

• розумну WiFi-акустичну систему – Broadlink MS1. Детальний огляд пристрою я зроблю пізніше, а поки що скажу лише, що пристрій виглядає чудово, досить непогано (як для недорогої портативної акустики) звучить, дозволяє транслювати через нього музику з наших планшетів та телефонів, має 6 програмованих кнопок та AUX-вхід, може брати участь у сценаріях. Поки що я задоволений на всі 100%

  

• універсальний пульт керування NEVO C2. Справа в тому, що дружина так і не освоїла керування технікою з телефону – як і раніше використовує окремий пульт для кожного пристрою. Тож я вирішив їй допомогти, однак, трохи схибив – розумний програмований пульт, який працює на Windows Mobile  і має  кольоровий екран та датчик руху, який вмикає підсвітку, коли береш пульт до рук, лякає її не менше, аніж мобільний застосунок від Broadlink. Детальний огляд пристрою я знову ж таки зроблю пізніше. Зараз можу сказати лише, що пульт я придбав на AliExpress за $18 і це практично повноцінна заміна розумним пультам від Logitech, які коштують від $200. Навіщо ж платити більше? Є лише одна проблема – утиліта для програмування сценаріїв, списку улюблених каналів з завантаженням їх логотипів та налаштування окремих профілів для членів родини працює лише з Internet Explorer та Windows XP, тож зараз я думаю, де б знайти машину з WinXP щоб зробити пульт ще кориснішим…

Ось такий розумний будинок я побудував за останні кілька років. Так, це більше автоматизація, аніж справжній “розум”, проте все одно цікаво. Я вже говорив, що люблю розумні іграшки. І найголовніше – це те, що всі компоненти мого зоопарку коштують порівняно недорого, тож, у порівнянні з тими системами, які пропонують інтегратори за шалені гроші, це – справжній бюджетний варіант.

Що ж, на цьому на сьогодні все. Якщо хтось з вас зацікавився темою домашньої автоматизації, або у вас з’явились запитання, чи вам потрібна консультація щодо придбання, встановлення, налаштування пристроїв – не соромтесь – пишіть коментарі – я спробую вам допомогти.

До зустрічі за тиждень друзі! Бережіть себе!

P.S. Broadlink Україна – це завжди чудовий сервіс і готовність допомогти у вирішенні будь-яких питань. Я кажу це не на правах реклами, а з власного досвіду!

Я вже давно обіцяв написати про гаджет, який я придбав у GearBest – досить відомому магазині, який часто пропонує дуже привабливі у порівнянні з конкурентами ціни, однак, для мене виявився не дуже щасливим.

Мова йде про носиму відеокамеру Ehear E2, а точніше – про відеокамеру, сполучену з Bluetooth-гарнітурою. Цікава ідея, чи не так?

Подібні девайси я бачив вже давно, однак коштували вони недешево, а платити $82 за пристрій, який мені був не надто й потрібен, до того ж, за курсом 24 гривні за доллар… Тут я думаю, ви мене розумієте…

Тому, коли я побачив на Gearbest ціну в $33 (зараз – дорожче), я вирішив придбати й собі таку камеру, тим більше, що за пару місяців ми планували їхати відпочивати на море, тож такий пристрій став би в нагоді на відпочинку. Однак, до від’їзду я цю іграшку не отримав – лише через пару тижнів після повернення.

І це була не найбільша проблема, оскільки пристрій більш-менш працював як Bluetooth-гарнітура (іноді “відвалювався” зв’язок з телефоном), а от як камера працювати відмовлявся категорично – просто “не бачив” microSD-карт. Я спробував кілька карт пам’яті різних класів та виробників, навіть нещодавно придбав ще одну карту – допотопного 4-го класу – однак, і з нею пристрій працювати як камера не захотів.

Я писав навіть виробникові, і отримав кілька листів з порадами та відповідями на мої запитання. Останньою порадою була обміняти камеру на іншу в магазині, де я її придбав. Однак, я вирішив більше не ризикувати, і просто попросив повернути мої гроші.

Відділ підтримки Gearbest певний час обіцяв мені допомогти, а потім замовк, однак, після двох нагадувань все ж таки 100% відшкодував мені вартість непрацюючої камери (я вже навіть встиг витратити ці кошти на інший гаджет). Тож тепер гарнітура просто лежить у шафі, у повному комплекті та фірмовому пакуванні.

Відгуки інших покупців цього пристрою дуже неоднозначні. Дехто – у захваті, дехто як і я не зумів змусити пристрій працювати, дехто використовує його як просту гарнітуру…

Що ж воно мало бути?

Це мала бути Bluetooth-гарнітура, яка окрім можливостей використовувати її для телефонних розмов, має також вбудовану 2МР-відеокамеру, що пише на встановлену в неї microSD-карту (до 64Gb) у форматі 3GP, або дозволяє транслювати “живий” відеопотік у VGA-якості.

Застосувань такого пристрою може бути безліч – від заміни автомобільного реєстратора або засобу документування нарад та домовленостей до зручної камери, яка не потребує рук під час запису на відпочинку чи у подорожі.

Для керування пристроєм існує Android-додаток, однак жоден з людей, чиї відгуки я читав,  так і не зумів почати запис з допомогою смартфона (не натискаючи кнопок на гарнітурі). У рекламному ж відео  все працює “на ура”:

Ось така історія..
Я відтягував момент написання статті про цю річ тому що до останнього сподівався, що в мене вийде змусити її запрацювати. Однак, не вдалося. Можливо, комусь з вас, кого не злякав мій досвід, пощастить більше?

Що ж, на сьогодні все.

До зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе!

P.S. До речі, замовлення з Gearbest, схоже, доходять через одне – ще один гаджет я так, замовлений два місяці тому, я так й досі не отримав

Хоч вже трохи й запізно, хочу привітати вас з початком нового навчального року. Успіхів вам, вашим друзям, дітям та знайомим в навчанні, науці, особистому житті!
Навчальний рік цього року, як завжди, почався несподівано – першого вересня. А ми ж бо так і не встигли відпочити! Жах! Проте, на початку другого тижня занять я почав потроху адаптуватись до незвично ранніх підйомів і вже не засинав після обіду, як минулого тижня.

До того ж я отримав кілька нових цікавинок з Китаю і сьогодні хочу розповісти вам про одну з них – “розумну” обручку.

За останні десятиріччя ми вже звикли до того, що пристрої стають все мініатюрнішими й мініатюрнішими, а зараз – взагалі спостерігається бум носимої (wearable) електроніки. Вже нікого не дивують розумні годинники (до речі, скоро – у жовтні – почнеться продаж ASUS Zen Watch 2 – годинника, на появу якого я дуже чекаю), браслети, кросівки тощо. Вже досить давно в телефонах є підтримка технології NFC (така фіча була навіть в моїй старій NOKIA багато років тому, хоч тоді я й не зміг вигадати для чого б її використати), яка робить можливими принципово нові сценарії “розумної” поведінки гаджетів. Тож не могли не з’явитись дрібні пристрої (по суті, NFC-мітки), які можна використовувати як тригери для виконання певних дій.

І ось мені до рук потрапила “розумна” NFC-обручка RingeR, яка є представником вже другого покоління таких пристроїв. Прийшов пристрій ось в такому привабливому пакуванні:

Була ще свого роду “суперобкладинка” – паперова коробка-конверт, в якій і містився цей пластиковий бокс.

А ось так обручка вигладає у мене на пальці:

У мене – чоловічий варіант з титану(справді?) та чорною емаллю. Жіноча версія – золота (?) з білою емаллю. Розміри теж є різні, тож ви без проблем зможете обрати свій розмір обручки.

Проскануваваши QR-код на коробці, я встановив з Google Play програму Jakcom Smart Ring, яка спочатку злякала мене китайським інтерфейсом, апе потім виявилась чудово локалізованою англійською. До речі (о, диво!) підпримується не тільки Android, а й Windows Phone.

Програма дуже проста і надає два види можливостей – виконання з допомогою обручки певних завдань і розшарювання певних даних.

До речі, обручка містить аж два NFC-чіпа – один на верхньому боці (відмічено каменем), а другий – на зворотному. На кожен з них можна “причепити” своє завдання. Я запрограмував для верхнього чіпа швидкий запуск записника (Google Keep), а для нижнього – передачу на інший пристрій своєї “хмарної” візитної картки. Ось тут і виявився невеличкий “глючок” пристрою (а може й програмного забезпечення для нього) – після спроби додати до візитної картки фотографію, програма просто аварійно закрилась. Проте, коли я переглянув отриману візитку, виявилось, що якимось магічним чином у якості зображення туди було додано зображення бика – моєї тотемної тварини і знаку Зодіаку, тож візитка все одно виглядає чудово.

В цілому, поки що я задоволений. Це цікава іграшка, і до того ж доступна. Придбати її можна на Aliexpress, а відео з демонстрацією можливостей ви можете переглянути ось тут.

Що ж, на цьому на сьогодні все.
До зустрічі за тиждень, друзі! Бережіть себе, не перенапружуйтесь, поступово поринайте в навчання!

P.S. Для жінок є ще один варіант – розумний NFC-кулон.

Минулого року я придбав для своєї аудиторії в коледжі інтерактивну дошку. Не одну з тих “справжніх” інтерактивних дошок, які надають функціонал “все в одному”, не потребують танців з бубном аби змусити їх працювати, однак і коштують просто шалені гроші, а дешеву – просто комплект з інфрачервоної камери та двох іфрачервоних маркерів. Придбав, звісно ж, на Aliexpress (до речі, встиг зробити це ще тоді, коли курс долара був 8 гривень).

А пару тижнів тому я нарешті стаціонарно встановив цей пристрій в аудиторії, тож тепер хочу поділитись досвідом використання цього корисного наочного приладдя.

З чого все почалось

Перш за все, хочу розповісти передісторію цієї покупки. Справа в тому, що колись у мене вже була ідея зробити щось подібне своїми руками. Я прочитав всю документацію cтосовно створення такого пристрою на базі контролера wiimote (тут, тут, тут, а ось і відео), придбав на DX.com сам контролер, разом з студентами ми зробили один маркер, а потім придбали два фабричних на WiiTeachers… В результаті ж виявилось, що в умовах нашої добре освітленої аудиторії працювала ця штука м’яко кажучи поганенько, і все придбане потрапило до шухляди вчительського столу – до кращих часів. Зараз одна з моїх дипломниць намагається довести цю штуку до придатного до використання стану – можливо, в неї щось вийде…

Наступною спробою було придбання порівняно дешевого інфрачервоного  пристрою на aliexpress:

Ця штука, коли я нарешті її дочекався (посилка загубилась на пошті, тож продавець відсилав її повторно – з кур’єром) запрацювала одразу і досить непогано, тож ми з дружиною вирішили встановити її стаціонарно.

Програмне забезпечення

В комплекті з пристроєм ми отримали “фірмову” програму eNote, яка має багато цікавих можливостей, зокрема багатокористувацький режим (вчитель – учні), однак, не надто інтуітивно зрозуміла, працює трохи повільно, а деякі функції (наприклад, підтримка офісних документів) не працює взагалі (відображається повідомлення “помилка вбудованого офісу”).

В принципі, з недоліками можна було б змиритись, однак я вирішив пошукати щось краще, і ось що знайшов:

• eBeam Scrapbook – досить відома у вузьких колах програма, я б сказав навіть, справжній монстр в плані функціональності, однак, знову ж таки не надто швидкий і з досить громіздким інтерфейсом, тому ми поки що думаємо – видалити цю софтинку, чи дати їй другий шанс.

  

• Open Sankore – безкоштовне ПЗ для інтерактивної дошки, яке окрім стандартних можливостей містить також купу ілюстративного матеріалу, інтерактивних навчальних демонстрацій тощо.Виявилось, ця річ швидша і зручніша за рідний eNote. На разі це наш основний інтсрумент.

  

• також ми пробували Popplet – це не ПЗ для інтерактивної дошки, а веб-додаток для створення своєрідних ментальних карт або структурних схем чи планів-конспектів. Виглядає непогано, можливо, почнемо активно використовувати.

  

Текст на дошці ми пишемо від руки, а для введення друкованого тексту використовуємо безкоштовну віртуальну клавіатуру для Windows – вона виявилась кращою за стандартну.

Дещо цікаве з теми інтерактивного навчання та відповідного ПЗ можна почитати також тут і тут. Ми ж особисто “свій” інструмент для навчання вже знайщли – це Open Sankore. Проте, цікаво було б знайти якийсь зручний веб-додаток для дошки – щось на кшталт awwapp, тільки функціональніше. Що ж, будемо шукати…

На цьому на сьогодні все.

Якщо ви можете порадити якусь цікаву програму або сервіс для використання з інтерактивною дошкою, я буду вам дуже вдячний.

До зустрічі за тиждень! Хай вам щастить!

Думаю, ви так само як і я, вже майже не користуєтесь громіздкими стаціонарними комп’ютерами – планшети практично замінили нам всі інші пристрої. Я теж свій великий комп’ютер вмикаю не так вже й часто – навіть виніс звідти два диски по 2 Тб у NAS (D-link DNS-325, який на жаль, вчора вийшов з ладу – буду відправляти на ремонт у Київ). Проте, є одна річ, на яку не здатні ні мій планшет, ані мій фаблет – запуск віртуальних машин, які мені потрібні для підготовки до тренінгів. Тож великий чорний “тауер” все ще стоїть у мене під столом.

А десь з місяць-півтора тому я придбав для нього невеличку обновку – круту індикаторну панель з купою додаткових роз’ємів. Якщо вам цікаво, розповім що воно таке, навіщо, і наскільки виявилось мені корисним. Тим більше, що я вже давно обіцяв це зробити.

Почну з того, що в мене й так замість 3.5” FDD встановлено універсальний кард-рідер з додатковим гніздом USB 2.0, а ще два гнізда винесено на передню панель (брендовий корпус від ASUS). Проте, це ж USB 2.0, а хотілось 3.0! Та й eSata теж не вистачає…

Тож я почав шукати що б таке вткнути в мій корпус, і знайшов! Де? На Aliexpress, де ж ще! Знайшов я A25 USB 3.0 All-in-one card reader Media Dashboard. Це невеличкий пристрій, який встановлюється у вільний відсік 5,25”. Які можливості він надає:

• 2 гнізда USB 3.0
• CF/TF/M2/SD/MS card reader
• eSATA – гніздо
• роз’єми для мікрофону та навушників
• керування швидкістю обертання двох кулерів (у мене в корпусі їх три)
• LCD-екранчик з красивою блакитною підсвіткою, який відображає температуру процесора

Виглядає це так (хіба що процесор в мене значно гарячіший):

Штука чудова, виглядає дуже гарно і встановлюється без проблем – впорається навіть дитина. Інструкція – ламаною, проте цілком зрозумілою англійською. В комплекті – диск з драйверами (які мені не знадобились – все запрацювало й так, хоч Windows, на відміну від Ubuntu, не одразу зрозуміла, що це за пристрої раптом виникли в системі). Температура вимірються термопарою (нею закінчується один з дротів, що йдуть від пристрою – треба просто уткнути його між ребрами радіатора процесора).

Єдина проблема – це те, що на моїй материнській платі немає роз’ємів для USB 3.0 – довелось замовити також перехідник з 20-пінового USB 3.0 на 9-піновий USB 2.0 (який ще й досі не приїхав).

В цілому я покупкою задоволений – вартість цілком прийнятна, а виглядає девайс просто чудово, особливо у темряві. Мені навіть здалось, що й комп’ютеру обновка сподобалась – він начебто навіть почав стабільніше працювати! 

Інша справа, що річ ця – більше красива, аніж корисна, але це можливо через те, що в мене вже й так був універсальний кардрідер – якби не було, ситуація була б іншою.

Так що, якщо хочете побалувати свого старого сталевого (чи правильніше, кремнієвого?) друга новою прикрасою, раджу придбати такий пристрій.

Що ж, обіцянку я виконав, тож на цьому сьогодні все.
До зустрічі за тиждень! Бережіть себе!

P.S.  Наступного разу я розповім про те, яку заміну (і до того ж, у 5 разів дешевшу) я знайшов для мого розумного годинника SONY SW2.

Я щойно повернувся з тренінгу в Молдові і одразу ж хочу виконати свою давню обіцянку – розповісти вам про одну з моїх іграшок. А саме – про міні-комп’ютер, або, як називає цей пристрій виробник, медіа-хаб MINIX Neo X8-H.

Цей пристрій я використовую вже місяців зо два і враження лише найкращі (тьфу-тьфу, щоб не зглазити). Пристрій спеціально створено у розрахунку на те, що його НІКОЛИ не будуть вимикати, тож й цього разу, поки їздив до Молдови, він залишався увімкненим і одразу ж був готовий до використання.

В Молдові я був вперше, тож вражень у мене накопичилось чимало. По-перше – враження від країни, по-друге – від людей, які там проживають, по-третє – від невеличкого землетрусу, свідком якого я був у середу ввечері. Ще одне, щоправда, неприємне враження – про те, як мене зняли з потягу на кордоні, оскільки заїжджав я через Придністров’я, тож виявляється мав зареєструватись у паспортному столі.

Причина проста – там немає прикордонного пункту контролю, оскільки облаштувати його – все одно що визнати цю невизнану республіку окремою державою. Але ж про це треба попереджувати при в’їзді! Слава Богу, що я зміг відшукати квиток, за яким заїжджав до Молдови – підтвердження терміну мого перебування в країні. Тож свій шлях я продовжив і прибув додому вчасно, але тепер треба шукати можливість заплатити штраф – платити його треба у Молдові, в їхньому ощадному банку. Способу зробити це онлайн я не знайшов.

Проте, повернемось до нашого пристрою.

Де купити?

Про цей пристрій я почув давно, та й виробник – MINIX – здавна викликала в мене повагу. Та й дуже вже мені хотілось мати у вітальні пристрій на Android, оскільки мій HD-плеєр Dune HD Smart D1 поступово став більше файловим сервером та торентокачалкою, аніж плеєром.

Спочатку я хотів придбати пристрій на Aliexpress, однак чекати 3-4 тижні не хотілось, тож я почав шукати вітчизняний інтернет-магазин і знайшов кілька місць де продавалась бажана TV-приставка. З усіх магазинів я обрав KazerShop, де вартість була не найнижчою, однак, досить приємною, і до того ж, пристрій був в наявності.

Ще один важливий момент – існує дві версії цього пристрою – MINIX X8-H і просто MINIX X8. Різниця в процесорі – у X8-H він забезпечує апаратне декодування багатоканального звуку(!), та й вбудованої пам’яті старша модель має вдвічі більше за молодшу – 16Гб проти 8 Гб. Так от, більшість магазинів пропонували молодшу модель практично за ті ж (якщо не більші) гроші, що й X8-H у KazerShop.

Проте, попри напис на сайті, потрібної мені – старшої – моделі у наявності не виявилось, і мені довелось зачекати – приблизно два тижні. Зате я отримав пристрій з першої – промо-серії – з аеромишею MINIX Neo M1.

Оскільки це повноцінний Android, мені була потрібна клавіатура, тож додатково я замовив аеромишу з клавіатурою Measy RC11, проте отримав не її, а компактну iPazzport KP-810-16A, яка в моїй долоні виглядає іграшкою. І це було не надто вдале рішення, оскільки миша від MINIX перевершила всі мої сподівання і я користуюсь лише нею. Однак, не біда – буде заміна для мого старенького презентера (теж від iPazzport).

Що ж воно таке – MINIX Neo X8-H?

Це повноцінний міні-комп’ютер, який працює під керуванням Android і може похвалитись дуже пристойними технічними характеристиками:

Дійсно, топовий пристрій!

Але це ще не все! Ще слід згадати про 4K Ultra HD (!) – досить важко поки що знайти телевізор або монітор з такою розмільною здатністю 3840 × 2160! Також уваги заслуговує фірмовий лончер від MINIX, який хоч і певною мірою наслідує Windows 8, є дуже зручним у використанні. XBMC MINIX Edition – теж на борту.

Дизайн, як бачите, – теж на висоті.

Для чого використовувати?

З такими характеристиками, цей пристрій – справжній повноцінний міні-комп’ютер, потужніший за деякі ноутбуки, не кажучи вже про планшети. Тож, застосування для X8-H знайдеться.

Я ж особисто підключив до нього через USB свою веб-камеру від Logitech і використовую його для відеодзвінків додому (через Google Hangouts, до речі, минулого тижня він отримав підтримку Google Voice).

Наступне застовування – онлайн-телебачення. У Play-маркеті – безліч програм для перегляду телебачення онлайн. Я встановив кілька з них і тепер дружина і дочка – у захваті (я телевізор не дивлюсь).

Ще один момент – керування завантаженням торентів. Завантажує їх моя “Дюна” (яка теж ввімкнена постійно), а MINIX дозволяє керувати цим процесом за допомогою Remote Transmission.

Іграшки теж, завдяки восьмиядерному графічному прискорювачу, йдуть дуже непогано і практично будь які. Так, не всіма з них зручно керувати (аеромиша, все ж, не зовсім повноцінна заміна G-сенсору), однак, в різноманітні гонки, стрілялки-бродилки, пошук предетів, стратегії тощо можна “поганяти” досить комфортно.

Ну і нарешті, браузер (звісно ж Chrome), офісний пакет і т.ін. теж є – іноді потрібно прямо у вітальні, під час вечірнього перегляду фільму, терміново переглянути якийсь сайт або документ.

Звісно ж, дрібні недоліки теж є – наприклад, MINIX Launcher не може відобразити проноз погоди для України, і я й досі не зміг запустити на пристрої Google+, але це дрібниці. Сподіваюсь, в наступних версіях прошивки ці проблеми зникнуть.

Ось таким чудовим пристроєм виявився MINIX Neo X8-H.

На цьому все. До зустрічі за тиждень! Бережіть себе!

У лютому цього року я писав про те, як я створив власну хмару (хоча, мабуть не хмару, а скоріше, меленьку таку хмаринку) з допомогою мого рутера та ASUS AI Cloud.

З тих пір дещо змінилось. Так, я активно використовую свою хмаринку, однак, виявилось, що перебій в електропостачанні, або навіть “планове” вимкнення рутера перетворює всі дані на підключеному до нього диску на фарш. Щоправда, пізніше виявилось, що на фарш перетворюються всі файли, які розташовані поза темками WebStorage та AICloud, тобто системні файли і файли, що синхронізуються зі сховищем ASUS Webstorage.

Звичайно ж, така ситуація мене не могла влаштувати, тож я прийняв кілька важливих рішень. Зокрема, знайшов альтернативне сховище і придбав NAS D-Link DNS-325. Саме про свій новий досвід з побудови приватної хмари я вам зараз і хочу розповісти.

Плеєр? Ні, сервер!

Оскільки диск, під’єднаний до рутера працює більше як шредер, ніж як сховище, я вирішив не покладатись на нього і зберігати свої файли в іншому місці.

Колись я вже писав, що у якості центру розваг у вітальні ми використовуємо HD-плеєр Dune HD Smart D1. За час мого знайомства з цим чудовим пристроєм, його прошивку було оновлено безліч разів, він отримав купу корисних додаткових програм і можливостей. Проте на початку зими, після одного з оновлень, з’явився дивний глюк – після перезавантаження або вимикання і повторного вмикання плеєра втрачались всі налагодження та додаткове ПЗ, тож його доводилось встановлювати заново. В минулому я вже бачив щось подібне, коли після оновлення прошивки на плеєрі перестав працювати Wi-Fi, а в наступній версії цю проблему вирішили. Тож я вирішив просто почекати наступного оновлення, а поки що не вимикати плеєр, а переводити його до стану очікування (standby).

А оскільки в плеєрі у мене встановлено жорсткий диск на 2 Тб майже половина якого вільна, і сам плеєр завжди увімкнено, у мене народилась ідея зроботи з нього файловий сервер.

Ідея виявилась вдалою – через AI Cloud можна через Інтернет з будь-якого місця отримати доступ до будь-якого пристрою з домашньої мережі. А мій Dune має samba-сервер, тож все чудово працює і я отримав можливість, будучи у від’їзді, або просто поза межами квартири, використовувати власне хмарне сховище обсягом близько 1 Тб!

Наступна ідея, яка в мене виникала вже давно, проте не було часу аби її реалізувати – перекласти на плеєр обов’язки стосовно завантаження нових фільмів та музики. З цією метою я встановив Dune Linux Term Utils – сам Бог звелів, оскільки плеєр працює під керуванням Linux. Я не буду описувати тут процедуру встановлення – її детально описано на сайті автора цього пакету.

Що я отримав в результаті:

1. Прото фантастичний за зручністю, функціоналом та швидкістю роботи сервіс Transmission для завантаження торентів. Тепер я можу, знаходячись на роботі, просто вкинути через AICloud torrent-файл у відповідну теку на плеєрі, і коли я повернусь додому фільм буде вже завантажено. Wow! До речі, у transmission непоганий веб-інтерфейс (який я використовую з комп’ютера), а ще, для зручного керування завантаженнями, я встановив на плеєр програму RemTor, а на планшет – Remote Transmission. Пізніше на ПК  з тією ж метою я встановив Transmission Remote Gui. До речі, трохи пізніше я розповім на сторінках цього блога про цю чудову “торентокачалку” детальніше.
2. можливість підключення до плеєра через Telnet аби зручно керувати файлами за допомогою Midnight Commander. З цією метою я встановив на ПК Putty, а на планшет – Juice SSH. Двічі Wow!

До речі, вчорашнє оновлення прошивки плеєра усунуло проблему з втратою налагоджень та користувацького ПЗ.

Справжній NAS

Вже досить довгий час мене просто доводить до сказу одна проблема з моїм ПК – періодично “відпадає” один з дисків (у мене їх три – по 2 Тб кожен) – Windows його просто не бачить. Особливо це бісить, коли диск зникає в процесі роботи, коли на цей диск щось копіювалось, або терміново потрібні документи, які на ньому зберігаються. Як не дивно, Ubuntu Linux, яка у мене встановлена паралельно з Windows такими проблемами не страждала – там працює все і завжди. Але необхідність у випадку зникнення диску одразу ж перезавантажуватись у Linux аби продовжити роботу – це вже занадто. До того ж, іноді Linux відмовляла мені у доступі до диску, оскільки роботу з ним Windows не завершила належним чином.

Тож в кінці кінців я вирішив придбати NAS і переставити “зайвий” диск туди (тим більше, що результати S.M.A.R.T. – звіти свідчать, що з диском все добре). WD MyCloud, про який я вже писав, – це добре, однак там лише один диск, до того ж предвстановлений, а мені хотілось укомплектувати NAS самостійно. Тому я замовив собі D-Link DNS-325 – пристрій, який поєднує в собі привабливу вартість і дуже непоганий функціонал. На жаль, ASUS нічого подібного не пропонує.

Я не буду детально розповідати про те, як я готував диск до встановлення у пристрій. Справа в тому, що NAS використовує лише диски, відформатовані у стандартній файловій системі ext3 (у мене ж була NTFS), тож довелось перемістити всі дані на інші диски, а під час початкового налаштування NAS сам відформатував диск. Дані, які містились там раніше, я переношу  на нього й досі.

До речі, майстер налаштування залишив лише найприємніші враження. Ще один нюанс – мій диск не згадувався у списку сумісних носіїв, проте, на щастя, запрацював як слід.

Одна з причин чому я обрав саме цю модель – це можливість розширення функціоналу пристрою за допомогою додаткових пакетів програмного забезпечення – це ж бо теж Linux-машинка!

Зараз з таких пакетів у мене встановлені наступні:

• MyDLinkCloud (з’явився сам після оновлення прошивки), який дозволяє працювати з власною хмарою через Інтернет звідки завгодно – через досить приємний веб-інтерфейс (приблизний аналог AICloud від ASUS), який сподобався мені більше ніж AjaXplorer (який також пропонувалось встановити на етапі початкового налагодження пристрою) чи ownCloud (який я думав встановити на свій NAS, хоч можливо, ще встановлю). Є, звісно, й мобільний клієнт.
• Сервер Secure SHell – дозволяє підключатись до пристрою через SSH з допомогою тих же Putty та Juice SSH.
• Midnight Commander – без коментарів – файловий менеджер.

Взагалі ж пакетів ПЗ для DNS-325 – купа, завантажити їх можна, наприклад, звідси, або звідси (тут вибір дійсно вражає). Серед них – і популярні CMS, і ownCloud, і PBX, і системи відеонагляду, і transmission… Всього й не перелічити  – ось вона – сила Linux!

Через AICloud мій NAS теж мені доступний. Просто супер! В планах – додати синхронізацію з хмарними сховищами (Валентин Твердохліб, на сторінку якого з додатковим ПО для NAS від D-Link я вже посилався, плідно працює в цьому напрямку), можливо, спробувати все ж ownCloud, оновити прошивку, додати ще один диск…

Ось така у мене тепер хмара. “Справжній” NAS я використовую лише півтора тижня і поки що дуже задоволений. Є дрібні проблеми (наприклад, не зміг тимчасово підмонтувати через mount –t cifs “шари” з плеєра, MC це зробив, але не дав увійти всередину жодної теки), проте – нічого серйозного, плюсів набагато більше, ніж мінусів.

До зустрічі за тиждень. Хай Вам щастить!

P.S. Якщо вас цікавлять подробиці стосовно налаштувань – задавайте їх в коментарях.

P.P.S. У D-Link є, виявляється ще один продукт, який мене вельми цікавить – “розумні” розетки з Wi-Fi. Я бачив подібні пристрої від безіменних компаній і поки що обираю, розмірковую, але хочу щось подібне!

Проте, часи змінюються, якось непомітно я з головою пірнув в екосистему Android, і мені захотілось чогось більшого. Тож цього року я зробив собі новорічний подарунок – придбав SONY Smartwatch SW2. І сьогодні я поділюсь з вами враженнями від використання цього пристрою протягом трьох тижнів.

Де придбати?

По-перше, хочу сказати де саме я придбав свого нового годинника – можливо, ви теж забажаєте придбати таку іграшку.

Купив я цей пристрій в Eurobuy.ua – модель зі сталевим браслетом. Взагалі-то, SONY пропонує варіанти і з шкіряним та силіконовим ремінцями, однак я з дитинства не полюбляю шкіряні ремінці і вважаю їх дуже незручними (намокають, стають слизькими, незручна застібка і т. ін.). Силіконові – вже краще, а сталеві – це для мене супер – і на вигляд, і в плані зручності. Попередній мій “розумний годинник” я також одразу ж після придбання облагородив, замінивши шкіряний ремінець сталевим браслетом.

Ще один магазин – Club-Vaio, але в EuroBuy значно дешевше. Та й сервіс мені дуже сподобався – доставили (з Польщі) з кур’єром прямо мені на робочу адресу.

Пакування та комплект поставки

Привезли мою іграшку у величезній картонній коробці – можливо, аби запобігти випадковим пошкодженням. А всередині коробки, у целофановому пакеті містилось оригінальне пакування – вельми презентабельна пластмасова коробка з прозорою передньою стінкою. Виглядає дуже непогано. Такий подарунок навіть не потребує додаткового святкового оформлення.

В комплекті – сам годинник на спеціальній підставці, а якщо її вийняти, натиснувши кнопку-фіксатор на задній стінці, ви побачите набір інструкцій різними мовами і MicroUSB-кабель для зарядки. В принципі, більше нічого й не потрібно.

Зовнішній вигляд – супер! Металевий корпус, загартоване скло ємнісного сенсорного екрану, підекранні сенсорні кнопки Android, “фірмова” кнопка на правій грані, захист від пилу й вологи… Приймати ванну з годинником я все ж не наважився б, але від дощу він, схоже, захищений надійно.

Починаємо роботу

Оскільки на вулиці було не дуже тепло, я почекав пару годин доки годинник не нагріється до температури кімнати, після чого зарядив його від USB-порту мого стаціонарного комп’ютера.

Тим часом я встановив на свій Lenovo K900 програми, необхідні для роботи годинника – Smart Connect та SmartWatch 2 SW2.

Після першого увімкнення я під’єднав годинник до телефону за допомогою Bliuetooth, однак під’єднання через SmartConnect не відбулось, іконка SW2 у верхній панелі не з’явилась і нічого не запрацювало. Тоді я вимкнув Bluetooth на телефоні, потім знову ввімкнув, вимкнув і ввімкнув годинника і цього разу пристрої побачили один одного, і до того ж, одразу почалось оновлення прошивки годинника. Все!

До речі, годинник працює не на Android, як може здатись на перший погляд. В ньому використовується пропрієтарна ОС, а схожою з Android вона зроблена зумисне, аби користувач працював у знайомому середовищі і не відчував дискомфорту. В принципі, правильне рішення.

Програмне забезпечення і можливості

Далі залишилось лише встановити необхідні програми – розширення для годинника. Одразу ж хочу сказати, що кілька програм на годиннику є вже з коробки (таймер, секундомір, список подій, налагодження, ліхтарик, тощо) і це саме ті програми, які можуть працювати навіть у разі втрати зв’язку з телефоном!

Ще раз нагадаю – цей годинник не є часофоном, не є гарнітурою у звичному розумінні слова. В ньому є віброрежим, є датчик наближення, але немає камер, мікрофонів, гучномовців… Це саме компаньон для телефону – по суті, додатковий наручний екран для нього. Ним дуже зручно користуватись, коли вам не хочеться діставати телефон з кишені, особливо коли одночасно з ним ви використовуєте розмовну гарнітуру.

Якщо ви хочете справді відчути всю міць цього чудового гаджету, вам слід встановити відповідні програми – так звані Smart Extensions. А їх у Google Play чимало – просто пошукайте!

Програми слід встановлювати на телефон. Багато з них є платними, але чимало й безкоштовних. Втім заплатити $1-2 за розширення можливостей нового гаджету – це нормально. А для тих, хто все ж таки, платити не хоче, є 4pda або Blackmart, хоч я вам цього й не говорив.

Що використовую я

Годинником я користують трохи більше ніж три тижні, однак вже не уявляю свого життя без нього. І ось список програм, які я встановив і активно використовую:

• AZOOZA Deck SW2 – непогана індикаторна панель, яка дозволяє переглядати відомості про вільне місце на телефоні, рівень сигналу WiFi, заряд батареї, день, час, рік, а якщо пролистати вверх – показує перемикачі для вимкнення WiFi, Bluetooth, мобільного інтернету
• Daily Helper – можливість відправляти на годинник нотатки, списки завдань тощо. В томи числі й з інших програм, наприклад з мого улюбленого Google Keep. Абсолютно безкоштовно і абсолютно, як то кажуть, Must have!
• Facebook – без коментарів. Повідомлення про новини з цієї мережі з можливістю їх перегляду прямо на годиннику
• Gmail – без коментарів. Повідомлення про нові листи з можливістю їх перегляду прямо на годиннику
• GPS Map2 – теж зрозуміло. Виглядає непогано і вельми зручно, використовує OpenStreetMaps. Хоч декому більше подобається конкурент – Where Am I for SmartWatch 2
• Phone Dialer – зрозуміло з назви – номеронабирач на екрані годинника. Дуже зручна штука!
• Smart Camera – можливість робити знімки камерою смартфона. Годинник працює як видошукач. Круто! Конкуренти теж є
• Smart Alarm – будильник для годинника з відображенням повідомлення + зростаюча вібрація
• Smart Reader – перегляд на годиннику текстових файлів. PDF-читалка теж є, але я її не встановлював – не думаю що з цього вийде щось путнє на такому маленькому екрані.
• SmartSquare – повноцінний кліент FourSquare для вашого годинника. Wow!
• SmartWatch FileExplorer – зрозуміло з назви – файловий менеджер
• SmartWeather – дуже красивий і зручний віджет погоди з прогнозом на кілька днів
• Twitter – без коментарів. Повідомлення про новини з цієї мережі з можливістю їх перегляду прямо на годиннику
• WatchIt! – суперпрограма, яка дозволяє відображати на годиннику повідомлення про будь-які події, що відбуваються на смартфоні. До того ж абсолютно безкоштовно!
• WebBrowser – це понти – веб-переглядач на годиннику
• ВКонтакте – без коментарів. Повідомлення про новини з цієї мережі з можливістю їх перегляду прямо на годиннику
• Интеллектуальный подключаемый модуль календаря – без коментарів – синхронізація з календарем Google
• Календарь – просто зручний календарик
• Калькулятор – без коментарів
• Муз. проигрыватель – без коментарів – керуйте відтворення музини на смартфоні з годинника
• Напоминания календаря – без коментарів. Повідомлення про найближці заплановані події з можливістю їх перегляду прямо на годиннику
• Непринятый вызов – без коментарів
• Слайд-презентация – перегляд фотографій зі смартфону на екрані годинника
• Сообщения – повідомлення про нові СМС з можливістю їх перегляду прямо на годиннику
• Управление вызовами – зрозуміло з назви

Також прямо з коробки є таймер, секундомір, ліхтарик… А ще, хоч як це не дивно, пристрій працює годинником!

Посилань на використовувані мною програми я не наводжу – знайти їх в Google Play за назвою – не проблема. Звісно ж, це список програм на даний момент – я весь час експериментую. Зараз, наприклад, думаю про Remote Widget та SONY Walkmate.

Висновки

Особисто я пристроєм дуже задоволений. Використовую його одночасно з Bluetooth-гарнітурою, тож  для дзвінків телефон майже ніколи з кишені не виймаю.

Виглядає непогано, працює стабільно (невеличкі “глюки” були лише двічі), заряду вистачає на 2-3 дні. Жалко лише, що не показує залишок заряду свого акумулятора (не смартфону) у відсотках. Але ж у світі не існує нічого ідеального, чи не так?

Що ж, на цьому все!

До зустрічі за тиждень! Хай вам щастить!