У лютому цього року я писав про те, як я створив власну хмару (хоча, мабуть не хмару, а скоріше, меленьку таку хмаринку) з допомогою мого рутера та ASUS AI Cloud.

З тих пір дещо змінилось. Так, я активно використовую свою хмаринку, однак, виявилось, що перебій в електропостачанні, або навіть “планове” вимкнення рутера перетворює всі дані на підключеному до нього диску на фарш. Щоправда, пізніше виявилось, що на фарш перетворюються всі файли, які розташовані поза темками WebStorage та AICloud, тобто системні файли і файли, що синхронізуються зі сховищем ASUS Webstorage.

Звичайно ж, така ситуація мене не могла влаштувати, тож я прийняв кілька важливих рішень. Зокрема, знайшов альтернативне сховище і придбав NAS D-Link DNS-325. Саме про свій новий досвід з побудови приватної хмари я вам зараз і хочу розповісти.

Плеєр? Ні, сервер!

Оскільки диск, під’єднаний до рутера працює більше як шредер, ніж як сховище, я вирішив не покладатись на нього і зберігати свої файли в іншому місці.

Колись я вже писав, що у якості центру розваг у вітальні ми використовуємо HD-плеєр Dune HD Smart D1. За час мого знайомства з цим чудовим пристроєм, його прошивку було оновлено безліч разів, він отримав купу корисних додаткових програм і можливостей. Проте на початку зими, після одного з оновлень, з’явився дивний глюк – після перезавантаження або вимикання і повторного вмикання плеєра втрачались всі налагодження та додаткове ПЗ, тож його доводилось встановлювати заново. В минулому я вже бачив щось подібне, коли після оновлення прошивки на плеєрі перестав працювати Wi-Fi, а в наступній версії цю проблему вирішили. Тож я вирішив просто почекати наступного оновлення, а поки що не вимикати плеєр, а переводити його до стану очікування (standby).

А оскільки в плеєрі у мене встановлено жорсткий диск на 2 Тб майже половина якого вільна, і сам плеєр завжди увімкнено, у мене народилась ідея зроботи з нього файловий сервер.

Ідея виявилась вдалою – через AI Cloud можна через Інтернет з будь-якого місця отримати доступ до будь-якого пристрою з домашньої мережі. А мій Dune має samba-сервер, тож все чудово працює і я отримав можливість, будучи у від’їзді, або просто поза межами квартири, використовувати власне хмарне сховище обсягом близько 1 Тб!

Наступна ідея, яка в мене виникала вже давно, проте не було часу аби її реалізувати – перекласти на плеєр обов’язки стосовно завантаження нових фільмів та музики. З цією метою я встановив Dune Linux Term Utils – сам Бог звелів, оскільки плеєр працює під керуванням Linux. Я не буду описувати тут процедуру встановлення – її детально описано на сайті автора цього пакету.

Що я отримав в результаті:

1. Прото фантастичний за зручністю, функціоналом та швидкістю роботи сервіс Transmission для завантаження торентів. Тепер я можу, знаходячись на роботі, просто вкинути через AICloud torrent-файл у відповідну теку на плеєрі, і коли я повернусь додому фільм буде вже завантажено. Wow! До речі, у transmission непоганий веб-інтерфейс (який я використовую з комп’ютера), а ще, для зручного керування завантаженнями, я встановив на плеєр програму RemTor, а на планшет – Remote Transmission. Пізніше на ПК  з тією ж метою я встановив Transmission Remote Gui. До речі, трохи пізніше я розповім на сторінках цього блога про цю чудову “торентокачалку” детальніше.
2. можливість підключення до плеєра через Telnet аби зручно керувати файлами за допомогою Midnight Commander. З цією метою я встановив на ПК Putty, а на планшет – Juice SSH. Двічі Wow!

До речі, вчорашнє оновлення прошивки плеєра усунуло проблему з втратою налагоджень та користувацького ПЗ.

Справжній NAS

Вже досить довгий час мене просто доводить до сказу одна проблема з моїм ПК – періодично “відпадає” один з дисків (у мене їх три – по 2 Тб кожен) – Windows його просто не бачить. Особливо це бісить, коли диск зникає в процесі роботи, коли на цей диск щось копіювалось, або терміново потрібні документи, які на ньому зберігаються. Як не дивно, Ubuntu Linux, яка у мене встановлена паралельно з Windows такими проблемами не страждала – там працює все і завжди. Але необхідність у випадку зникнення диску одразу ж перезавантажуватись у Linux аби продовжити роботу – це вже занадто. До того ж, іноді Linux відмовляла мені у доступі до диску, оскільки роботу з ним Windows не завершила належним чином.

Тож в кінці кінців я вирішив придбати NAS і переставити “зайвий” диск туди (тим більше, що результати S.M.A.R.T. – звіти свідчать, що з диском все добре). WD MyCloud, про який я вже писав, – це добре, однак там лише один диск, до того ж предвстановлений, а мені хотілось укомплектувати NAS самостійно. Тому я замовив собі D-Link DNS-325 – пристрій, який поєднує в собі привабливу вартість і дуже непоганий функціонал. На жаль, ASUS нічого подібного не пропонує.

Я не буду детально розповідати про те, як я готував диск до встановлення у пристрій. Справа в тому, що NAS використовує лише диски, відформатовані у стандартній файловій системі ext3 (у мене ж була NTFS), тож довелось перемістити всі дані на інші диски, а під час початкового налаштування NAS сам відформатував диск. Дані, які містились там раніше, я переношу  на нього й досі.

До речі, майстер налаштування залишив лише найприємніші враження. Ще один нюанс – мій диск не згадувався у списку сумісних носіїв, проте, на щастя, запрацював як слід.

Одна з причин чому я обрав саме цю модель – це можливість розширення функціоналу пристрою за допомогою додаткових пакетів програмного забезпечення – це ж бо теж Linux-машинка!

Зараз з таких пакетів у мене встановлені наступні:

• MyDLinkCloud (з’явився сам після оновлення прошивки), який дозволяє працювати з власною хмарою через Інтернет звідки завгодно – через досить приємний веб-інтерфейс (приблизний аналог AICloud від ASUS), який сподобався мені більше ніж AjaXplorer (який також пропонувалось встановити на етапі початкового налагодження пристрою) чи ownCloud (який я думав встановити на свій NAS, хоч можливо, ще встановлю). Є, звісно, й мобільний клієнт.
• Сервер Secure SHell – дозволяє підключатись до пристрою через SSH з допомогою тих же Putty та Juice SSH.
• Midnight Commander – без коментарів – файловий менеджер.

Взагалі ж пакетів ПЗ для DNS-325 – купа, завантажити їх можна, наприклад, звідси, або звідси (тут вибір дійсно вражає). Серед них – і популярні CMS, і ownCloud, і PBX, і системи відеонагляду, і transmission… Всього й не перелічити  – ось вона – сила Linux!

Через AICloud мій NAS теж мені доступний. Просто супер! В планах – додати синхронізацію з хмарними сховищами (Валентин Твердохліб, на сторінку якого з додатковим ПО для NAS від D-Link я вже посилався, плідно працює в цьому напрямку), можливо, спробувати все ж ownCloud, оновити прошивку, додати ще один диск…

Ось така у мене тепер хмара. “Справжній” NAS я використовую лише півтора тижня і поки що дуже задоволений. Є дрібні проблеми (наприклад, не зміг тимчасово підмонтувати через mount –t cifs “шари” з плеєра, MC це зробив, але не дав увійти всередину жодної теки), проте – нічого серйозного, плюсів набагато більше, ніж мінусів.

До зустрічі за тиждень. Хай Вам щастить!

P.S. Якщо вас цікавлять подробиці стосовно налаштувань – задавайте їх в коментарях.

P.P.S. У D-Link є, виявляється ще один продукт, який мене вельми цікавить – “розумні” розетки з Wi-Fi. Я бачив подібні пристрої від безіменних компаній і поки що обираю, розмірковую, але хочу щось подібне!

Минула субота стала знаменним днем – мій планшет повернувся з ремонту! Чому я здав його на сервіс? Тому що наступив на типові, як я тепер зрозумів, для продукції Alldo Cube граблі – вихід з ладу (здуття) акумуляторної батареї.Як би там не було, батарею замінили, плюс відремонтували слабкий фіксатор гнізда карти пам’яті, напередодні передзвонили і дуже оперативно доставили.

Звичайно ж, перше, що я зробив – це спробував відновити всі свої налагодження, облікові записи, встановлені програми і т.ін. З Titanium Backup це зовсім нескладно, процедура вже багаторазово мною відкатана. Проте, цього разу не все пройшло гладенько, тож сьогодні я розповім вам про проблеми, з якими я зіткнувся, та їх вирішення. Можливо, комусь з вас у подібній ситуації цей текст теж стане у нагоді.

Відновлення програм і налаштувань

Titanium Backup я встановив без проблем, налаштував шлях до теки з резервними копіями, запустив відновлення… Процес сягнув 84% і зупинився. Ні, програма не зависла, пристрій продовжував працювавати нормально, проте відновлення зупинилось.

Що ж, все просто, подумав я. Скинув налаштування до заводського стану, знову встановив програму, налаштував шлях до архіву, знову запустив процес… І знову така ж ситуація – зупинились на 84%. Цього разу я звернув увагу, що відновлення спинилось на програмі AirDroid.

Тож я знову скинув налаштування, знову повторив всю послідовність дій, проте у списку об’єктів для відновлення AirDroid я вже не відмічав, вирішивши встановити програму потім, вручну. Цього разу все пройшло без проблем. Чому AirDroid не забажав відновлюватись – незрозуміло.

Проте, основні проблеми були ще попереду…

Не працює Google Play!?!

Цього разу я “зловив” проблему, про яку давно чув, проте, ніколи не бачив. От і прийшла пора познайомитись. Проблема полягала у повній непрацездатності Google Play. Жах!

Маркет відкривається, дозволяє знайти необхідну програму, починає її встановлення і одразу ж видає повідомлення “Помилка отримання даних з сервера…”

Оскільки сам маркет завантажується, я зрозумів, що проблема або з клієнтом Google Play, або з моїм обліковим записом, або з іншими компонентами Android, що відповідають за встановлення програм.

В Інтернеті на цю тему було безліч порад, прооте більшість з них зводились до видалення облікового запису Google і під’єднання його знову. Мене це не влаштовувало, тож я почав шукати ще. Врешті решт я знайшов вирішення тут.

Що саме я зробив?

1. зайшов в “Налагодження” > ”Додатки” > ”Всі”
2. для програм "Google Play Маркет", "Google Services Framework" и "Сервіси Google Play" виконав такі дії: зупинити, видалити дані, видалити кеш, видалити оновлення
3. зайшов в “Налагодження” >  “Облікові записи” > “Google”
4. зняв відмітки з усіх пунктів у налаголженнях синхронізації
5. перезавантажився
6. не запускаючи ніяких програм пішов знову в “Налагодження” >  “Облікові записи” > “Google” та відмітив усі потрібні пункти знову
7. знову перезавантажився

Все! Google Play знову працює! Wow! Програми почали завантажуватись, проте проблеми були ще попереду… До речі, купа корисних порад і рецептів щодо вирішення проблем з Google Play ви завжди знайдете тут.

Неможливо встановити оновлення!

Наступна проблема – неможливість встановлення оновлень, яких за той час доки планшет був у сервісі, накопичилось чимало.

Кожна програма, якій треба було оновитись, завантажувалась, а потім система відображала повідомлення про помилку “Неможливо встановити на USB-накопичувач або SD-карту”.

Дивна проблема, давно такого не бачив – ще з часів Android 2.x. Та й тоді вона була з’явилась лише один раз і зникла після перезавантаження.

Тож я перезавантажився ще раз, але проблема не зникла.

В Інтернеті люди радили знайти і видалити тимчасовий файл smdl2tmp1.asec, який є причиною неможливості встановлення програм на карту пам’яті. Проте, у мене такого файлу не виявилось – ні через root-провідник, ні під час перегляду вмісту карти через Windows.

Ця обставина мене вельми засмутила, я почав було шукати інші поради у Мережі, коли випадково помітив, що програми оновлюються і встановлюються. Як це не дивно, все запрацювало коли я під’єднав планшет до комп’ютера і ввімкнув USB-накопичувач!

Єдина програма, яка так і не змогла оновитись – це порт OpenOffice під назвою AndrOpen Office. Але й цю проблему я вирішив – переніс програму з карти на планшет, оновив, а тоді переніс знову на карту. До речі, раджу звернути увагу на цю програму – це дійсно повноцінний офіс для Android-планшета. Щоправда, без стилуса працювати з ним не дуже зручно, оскільки під час переносу на Android інтерфейс, на жаль, залишили десктопним.

Тепер же все працює без проблем – програми оновлюються, все працює нормально. Тьфу-тьфу, щоб не зглазити

Страхування від проблем

Впевнившись, що все працює як слід, я зробив за допомогою того ж Titanium Backup нові резервні копії всіх програм та налаштувань. А щоб забезпечити їх доступність та надійне збереження, налаштував синхронізацію теки з резервними копіями зі своєю домашньою хмарою AICloud, про яку я писав раніше. А далі вже сам рутер автоматично робить резервні копії вмісту хмари у ASUS Webstorage.

До речі, домашня хмара від ASUS – річ дуже непогана, проте один раз все вже “накрилось мідним тазом” – файлову систему на флеш-накопичувачі було пошкоджено коли дружина висмикнула рутер з розетки. Можливо, саме в цей час виконувалась синхронізація. Як би там не було, слід бути обережним…

А в справі синхронізації мені допомогла чудова програма під назвою Folder Sync. Мені цілком вистачило можливостей безкоштовної lite-версії, обмеженої двома обліковими записами.

Ось так я відновив свій планшет до стану, у якому він був до ремонту.

Проте, відчуваю, скоро мені доведеться повторити всю процедуру спочатку – дуже вже кортить оновитись до Android 4.4.2!

На цьому все, до зустрічі за тиждень, друзі!

Хай вам щастить!

За вікном – справжня зимова погода. У нас, в Полтаві минулі три дні були дуже холодними – до 30 градусів морозу! Це не повинно бути для нас дивиною – не в тропіках живемо, тож я щиро дивуюсь коли студенти жаліються на холод і говорять що не могли дістатись до коледжу через погоду. Надворі ж зима! Треба всього лиш вдягнутись за погодою! Тим більше, що це просто мороз – ані сильних вітрів ані снігопадів…

Як би там не було, мені теж хочеться вже відпочити десь біля теплого моря, де від води віє легкий приємний вітерець, гріє сонце, а на небі – ані хмаринки. Хоч розповісти сьогодні я хочу саме про хмари – про такі модні зараз хмарні сховища. А якщо точніше, то про те, як побудувати своє власне хмарне сховище без особливих фінансових витрат.

Чого я хочу від хмари?

Перш за все, хочу сказати, що ж саме ми розуміємо під хмарою і які вимоги я ставлю до хмарного сховища.

Вікіпедія говорить, що

хмара – це це модель забезпечення повсюдного та зручного доступу на вимогу через мережу до спільного пулу обчислювальних ресурсів, що підлягають налаштуванню (наприклад, до комунікаційних мереж, серверів, засобів збереження даних, прикладних програм та сервісів), і які можуть бути оперативно надані та звільнені з мінімальними управлінськими затратами та зверненнями до провайдера.

У найпростішому ж побутовому розумінні хмара – це просто можливість зберігати свої файли не локально, а десь на сервері у мережі, що дозволить працювати з ними з будь-якого пристрою і звідки завгодно, де є доступ до Інтернету.

Так, хмарних сховищ, доступних для використання безкоштовно – безліч, і я теж, звісно ж, користуюсь багатьма з них. Однак, хочеться більшого:

1. знати, що твої файли – лише твої
2. мати доступ до пристроїв в домашній мережі звідусіль

Ящо вас теж відвідували такі думки, то рано чи пізно ви теж почнете шукати способи створити свою хмару.

Круто, але недешево

Перш ніж зупинитись на поточному рішенні, я розглядав різні способи побудови власної хмари.

Непоганим варіантом виглядало (і виглядає й досі) придбання спеціалізованого пристрою – наприклад, WD MyCloud. Цей невеличкий пристрій є, по суті, повноцінним файловим сервером, що працює під керуванням Linuх і дозволяє зберігати всі свої дані вдома, а працювати з ними – з будь якої точки світу де є доступ до Інтернет.

Мобільний додаток WD MyCloud дозволяє також інтегрувати у вашу домашню хмару популярні онлайнові сховища Dropbox, Google Drive і SkyDrive. Круто! Моє поточне рішення таких можливостей, на жаль, не надає. Тож, можливо, я ще подумаю над придбанням WD MyCloud…

Проте, мені хотілось спочатку потестувати власну хмару, оцінити її переваги і недоліки, а потім вже витрачати на неї гроші. Тому, я пішов іншим шляхом. Якщо ж вас цей варіант зацікавив, тут є невеличкий огляд пристрою.

Теж непогано і безкоштовно

Принаймні для мене на даний момент, оскільки основний компонент домашньої хмари я придбав заздалегідь. Колись я вже писав, що минулого Нового року зробив собі подарунок у вигляді нового рутера ASUS RT-N56U. Так, уже в березні його мені замінили за гарантією, однак, пристрій – просто супер.

Вже в тій прошивці, яка використовувалась з коробки, була фіча під назвою AIDisk, що дозволяла “розшарити” під’єднані до рутера USB-пристрої (флешки, зовнішні диски) у локальній мережі. А зпоявою модних прошивок ASUS WRT (версії 3.0.0.4.ххх), з’явилась підтримка ще й технології ASUS AICloud !

Звичайно ж, я одразу ж оновив прошивку і тепер вміст USB-пристроїв, під’єднаних до рутера, став доступним не лише локально, а й звідусіль, де є доступ до Інтернет!

Можливим це стало завдяки підтриці рутером технології DDNS, налаштування якої на рутері не потребує наявності жодних спеціальних знань. Детальна інструкція з налаштування та використання AICloud доступна на сайті виробника. Все це дійсно дуже просто!

Тепер диски, під’єднані до рутера, доступні як через симпатичний веб-інтерфейс у стилі METRO (є навіть можливість відкривати офісні документи – з допомогою Google Docs Viewer), так і через мобільний додаток.

І ще один бонус – вам доступні не лише диски, під’єднані до рутера, а й розшарені теки інших пристроїв з домашньої мережі – комп’ютерів, HD-плеєрів, навіть планшетів членів родини! Супер! Це саме те, про що я мріяв.

Не так давно у мене була нагода випробувати свою нову іграшку – під час проведення курсу я демонстрував слайди зі своєї домашньої хмари. Wow! А можливість “дістати” звідки завгодно необхідні файли, які зберігаються на домашньому комп’ютері? Або подивитись відео чи послухати музику з диску домашнього HD-плеєра? Круто, чи не так?

На жаль, є й недоліки. Інтеграція з онлайновими хмарними сховищами відсутня. За виключенням ASUS WebStorage, синхронізацію з яким я налаштував з метою резервного копіювання. Можливо, ASUS додасть можливості інтеграції з Google Drive, Dropbox, SkyDrive та ін. пізніше?

Можливо, все ж таки, доведеться додати до свого комп’ютерного парку ще й WD MyCloud…

Я спеціально не розповідав детально про налаштування (ті, кому все ж потрібні деталі, можуть почитати невеличкий огляд тут) – все робиться дуже просто і не потребує, як я вже говорив, якихось особливих технічних знань.

Тож вперед – до хмар!

До зустрічі за тиждень! Хай вам щастить!