Після невеличкої перерви (впевнений – для вас листопад-грудень – теж найшленіша пора року) виконую свою обіцянку й завершую розповідь про підготовку робочих станцій з Linux на базі дууже застарілих машин.

Сьогодні ми поговоримо про те, як клонувати готову й налагоджену машинку (у мене в лабораторії їх 11, тож встановлювати систему на кожній – не варіант).

Увага!

Як я вже говорив раніше, я вирішив трохи поекспериментувати з браузерним майнінгом, додаючи посилання на майнер на початку тексту кожного нового повідомлення.Я не хочу робити так, як Pirate Bay та інші сайти – все прозоро і залежить лише від вас, друзі – якщо вас зацікавила тема статті, будьте ласкаві, натиснути на це посилання (альтернативний варіант – натиснути сюди), яке відкриє в новій вкладинці сторінку (вихідні коди – на Codepen, все чесно), в яку я додав інтерфейс веб-майнера однієї з небагатьох криптовалют, які ще є сенс добувати на процесорі, а також зробив лічильник вашого внеску (лише перше посилання) з можливістю подивитись, якій сумі в гривні це відповідає.

Вам це не буде коштувати нічогісінько – ви просто запустите процес і залишивши вкладинку відкритою, повернетесь до читання статті (а можете й постерігати за процесом – це досить медитативне видовище). Ці нехитрі дії, можливо додадуть ту саму копійчинку, якої мені не вистачало аби ще раз випити кави, а я буду вам вельми за це вдячний.

Почнемо?

Тож, якщо ви виконали все, про що ми говорили в перших трьох частинах статі (ось, про всяк випадок, посилання – 1, 2, 3), то на цьому етапі у вас вже є повністю налагоджена та “заряджена” необхідним програмним забезпечення робоча станція з Xubuntu. Тепер же (якщо ви маєте кілька машин) нам потрібно клонувати – “розмножити” цю машинку, аби не повторювати процес на інших машинах.

Копіюємо вміст жорсткого диску

Звісно ж, можна було спробувати використати якесь ПЗ для клонування через локальну мережу, однак, я обрав найпростіший для мене, “олдскульний” варіант – просто знімав кришку чергового системного блоку, ставив його поруч з таким же відкритим системником готової машини, після чого підключав жорсткий диск іншого системника до материнки готової машини, включав її, після чого клонував диски через темінал:

• спершу треба дізнатись, що й куди копіювати:
  sudo lsblk -o NAME,FSTYPE,SIZE,MOUNTPOINT,LABEL
  ”віндові” розділи буде легко помітити
• власне, посекторне копіювання дисків:
  sudo dd if＝/dev/sda of＝/dev/sdb
  звісно ж, з якого пристрою на який – це залежить від того, що ви побачили в терміналі на попередньому етапі!
• оскільки копіювання може виконуватись досить довго (в моєму випадку – для диску 80Гб – близько двох годин), аби подивитись статус процесу, можна відкрити ще одну вкладинку в терміналі та ввести таку команду:
  sudo pkill -USR1 dd
  перемкнувшись назад до першої вкладинки, ви побачите, на якому етапі знаходиться копіювання.

Готово?
Вимикаємо машинку, від’єднуємо диск іншого комп’ютера, приєднуємо його до його материнки, закриваємо системник, вмикаємо… Приблизно в трьох випадках з десяти замість екрану входу до системи ви побачите повідомлення Root file system requires manual fsck

Долаємо помилку Root file system requires manual fsck

Нічого страшного в цьому повідомленні немає – треба просто перевірити файлову систему та виправити її помилки. Зробити це дуже просто:

• перезавантажуємость та заходимо в меню GRUB. Аби потрапити туди, слід під час завантаження натиснути Esc (в деяких дистрибутивах – тримати затисненим лівий CTRL)
• обираємо Advanced Options > Recovery mode, далі обираємо Root Access
• в терміналі, який відкриється, пишемо sudo fsck -f / або sudo fsck -f /dev/sda1 чи sudo fsck -yf /dev/sda1 (f – це “force” – примусова перевірка та виправлення помилок, y – “yes” – автоматично погоджуватись з усіма змінами в файловій системі)
• після завершення перевірки та виправлення помилок, вводимо команду reboot або shutdown /r аби перезавантажитись

Все, машина перезавантажилась, ви бачите екран входу в систему… Проте, вам пропонують ввійти з обліковим записом з оригінальної машини, та й ім’я комп’ютера теж співпадає з оригіналом

Перейменовуємо машину та обліковий запис користувача

Це теж не проблема – просто треба відредагувати файли hosts та hostname. Для цього просто виконуємо послідовно команди:

sudo nano /etc/hostname
sudo nano /etc/hosts

В кожному з файлів змінюємо ім’я комп’ютера на те, яке вам потрібне. Потім виконумо ще одну команду:

sudo service hostname start

Все!

Користувача перейменувати так само просто – або візуально – клікнувши мишею на імені користувача в меню “Пуск”, або в терміналі.

Ось так, просто й легко ми отримали абсолютно ідентичні робочі станції з усіма налаштуваннями та потрібним ПЗ! Єдине, що довелось додати вже пізніше – встановити Pencil для проектування інтерфейсів користувача, та Gantt Project – для планування проектів.

На цьому у мене все, готуйтесь до новорічних свят й бережіть себе!

Я ще повернусь до вас цього року, аби привітати з святами, а наступного року, як завжди, підведу підсумки року та розповім про те, як я готував до роботи нову викладацьку машину з Ubuntu Budgie.

До зустрічі, друзі!

Після невеличкої перерви (все стандартно – тренінги, “пари”, хвороби) продовжую знайомити вас з процесом повернення до життя,  переходу на “світлу сторону”:-), та налаштування машин в моєму класі.

Сьогодні ми поговоримо про те програмне забезпечення, яке я встановив аби студенти могли повноцінно використовувати застарілу техніку для виконання типових офісних завдань та проектування ПЗ і програмування.

Про всяк випадок нагадаю, що магазин додатків у складі Windows з’явився не так давно – у Windows 8. А в Linux ПЗ такого типу – “Центр програмного забезпечення” – існувало впродовж років. Вже за часів Windows XP для встановлення програм у орієнтованих на користувача Linux-дистрибутивах достатньо було знайти бажану програму в “Центрі програмного забезпечення” і натиснути на кнопку “Встановити”. Все! І не треба як у Windows десь щось шукати, завантажувати і встановлювати.

Проте, щось я занадто захопився рекламою, пора вже переходити до суті. Тож починаю говорити про те, яке саме ПЗ було встановлено на наших мащинах.

Браузер – це найнеобхідніше!

Звісно ж, до складу xUbuntu входить браузер, а саме Firefox.

Однак, я все ж таки встановив Chromium – це ж звичний браузер, так, не надто економний з точки зору ресурсів машини, однак, з купою доповнень та можливостями, які роблять його на голову вищим за інші браузери. Встановив, звісно, через “Центр програмного забезпечення”.

Microsoft Office? Ні, однак зовні не відрізнити!

Наступний крок – офісний пакет, який я вже багато років використовую на всіх платформах – Android (телефон і планшет), Linux, Windows – а саме WPS Office (колишній KingSoft Office). Виглядає він чудово, працює швидко, майже на 100% сумісний з Microsoft Office та абсолютно безкоштовний. Плюс, китайці кажуть, що це вони вигадали “рібон” задовго до його появи в Microsoft Office 2007

Завантажив я його з офіційного сайту (deb-пакет), після чого встановив просто подвійним кліком на завантаженому файлі (він відкрився в Центрі програмного забезпечення).

Ще один важливий момент – аби документи, створені під Windows відображались з правильними шрифтами, ці шрифти слід завантажити та встановити власноруч. Тут немає нічого складного – просто завантажуємо ось цей репозиторій (зелена кнопка ‘Clone or Download’), розпаковуємо архів (подвійним кліком на ньому відкриваємо менеджер архівів, далі – зрозуміло), потім йдемо до теки, куди ми його розпакували, та пишемо в терміналі sudo ./install.sh Все! Тепер написи і формули відображаються правильно!

Проектування ПЗ? Легко!

Тут теж все просто – через Центр програмного забезпечення встановлюємо Dia – просту, не надто привабливу зовні, однак, досить функціональну програму для побудови діаграм (в тому числі й UML). Під Windows ми її теж колись використовували

Для тих же, кому потрібно більше – кодогенерація, зворотний інжинірінг, автогенерування документації тощо, встановлюємо StarUML. Тут теж все без проблем – завантажуємо deb-пакет з офіційного сайту і встановлюємо подвійним кліком. 

Програмування? Не проблема!

Наступний крок – інтегровані середовища розробника. З C# проблем немає – просто встановлюємо Mono Develop через Центр програмного забезпечення.

При цьому встановиться також все необхідне (Mono Framework тощо). Все, “сішарперів” задовольнили!

Далі – мій улюблений Netbeans. Завантажуємо його разом з JDK з сайту Oracle, потім переходимо в терміналі до теки, куди завантажили цей .sh-файл і робимо його виконуваним: chmod +x jdk-8u151-nb-8_2-linux-i586.sh (також це можна зробити правим кліком на файлі та зміною його атрибутів у вікні властивостей).

Все! Запускаємо файл sudo ./jdk-8u151-nb-8_2-linux-i586.sh – відкривається майстер встановлення, в якому просто тиснемо весь час Next Тепер можна програмувати не лише на Java, а й на С/С++, та й HTML5/CSS3/JS/Cordova/Node.js – теж не проблема – треба просто зайти в Tools > Plugins > Available Plugins і встановити відповідні плагіни.

Pascal у нас тепер уже не вивчається, однак, якщо він буде потрібен, з встановленням Lazarus через Центр програмного забезпечення немає ніяких проблем.

Готово! Все, що потрібно в комп’ютерному класі встановлено. Про всяк випадок я встановив лише Wine (також через Центр програмного забезпечення). Так, програм для Linux вистачає. Я б навіть сказав би, що їх більше, аніж для Windows, тож на кожну Windows-програму є навіть кілька Linux-альтернатив. Однак, про всяк випадок Wine встановив – аж раптом комусь заманеться встановити та використовувати під Linux якісь програми для Windows…

Власне, на цьому у мене на сьогодні все. Наступного разу я розповім як клонувати машини з встановленою та зконфігурованою системою, та як перейменувати комп’ютер та користувача, і що робити, коли клонована система під час старту видає помилку кореневої файлової системи.

Тож, до зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе!

P.S. Також я планую розповісти про те, як я автоматизував перевірку самостійних робіт та збір результатів виконання лабораторних.

Я знову вдома – повернувся з чергового тренінгу з SharePoint 2016, провести який мені було нелегко, оскільки я трохи прихворів та майже втратив голос:-( Однак, я впорався, і тепер лікуюсь, дивлюсь улюблені серіали про героїв Marvel та DC й виконую свою обіцянку стосовно циклу статей про те, як встановити Linux на старих машинах і зробити систему схожою на Windows 10.

Тож зустрічайте другу частину цієї довгої розповіді – як зробити систему зовні копією ОС від Microsoft. Ви, звісно ж, спитаєте “навіщо?” Відповідь проста – аби люди, які більшість часу працюють з Windows не відчували дискомфорту (можливо, вони навіть взагалі не помітять різниці).

Перш за все, нагадаю, що це вже друга частина розповіді. Першу частину читайте тут. Наводячи наступні покрокові інструкції, я припускаю, що ви вже виконали все, описане в першій статті, та маєте встановлену xUbuntu, тож не будемо гаяти часу й почнемо

Перш за все слід перенести панель завдань вниз. Для цього ми клацаємо правою кнопкою миші на панелі завдвнь, обираємо там Panel > Panel preferences, знімаємо прапорець Lock Panel, а потім просто перетягуємо мишею панель вниз, знову йдемо в налаштування й  знову відмічаємо  цей прапорець. Про всяк випадок – ось відео про те, як це зробити:

Наступний крок – завантаження необхідних файлів – теми оформлення, курсорів та іконок з сайту проекту B00merang.

До речі, ось тут є ще купа тем у стилі інших версій Windows.

Я завантажив тему Windows 10 Light, іконки та курсори. Інсталяційні скрипти для мене не спрацювали, тож далі я розповім як встановив все це вручну.

Все завантажене я розпакував (просто подвійним кліком або за допомогою відповідної команди контекстного меню) – з використанням стандартного менеджеру архівів – прямо туди ж – в каталог завантажень.

Далі – в терминалі – я зкопіював тему в /usr/share/themes, а іконки та курсори – в /usr/share/icons командою sudo cp -r каталог каталог-призначення.

Все! Далі просто йдемо в Appearance та Window Manager й застосовуємо теми оформлення та тему іконок, Mouse & Touchpad – застосовуємо тему курсорів. Wow! Готово!

Однак, є ще кілька моментів – дрібних розбіжностей з Windows 10:

• шпалери робочого столу (стандартні, майкрософтовські, – були в архіві з темою) довелось застосувати вручну;
• досить дивно відображались іконки програм у панелі завдань – довелось клацнути правою кнопкою миші поряд з кнопкою меню (windows buttons), обрати Properties, зняти прапорець Show Handle – все, готово;
• на кнопці меню збереглась стандартна іконка xUbuntu, тож клацаємо правою кнопкою миші на кнопці меню, обираємо Properties, клацаємо на иконці й обираємо Location Icons > ubuntu_logo (знайомий стилізований “прапорець” Windows) – все, тепер це кнопка “Пуск”;
• далі (там же) для Item Icon Size обираємо small, для Сategory Icon Size – smaller, аби іконки в меню були не надто великими;
• тепер відключимо відображення назв програм в панелі завдань – клацаємо правою кнопкою миші на панелі завдань, обираємо Panel > Panel Preferences, потім Items, Windows Buttons та знімаємо прапораць Show Button Labes.

Ще кілька дрібниць – наприклад, перемикання розкладки клавіатури клавішами Ctrl+Shift – йдемо в Settings > Settings Manager, обираємо Keyboard Layouts, додаємо російську та українську мови, в Change Layout Option обираємо Ctrl+Shift. Готово! Залишилось лише (за бажанням) пересунути перемикач мов в початок панелі індикації – клацаємо правою кнопкою на панелі завдань, обираємо Panel > Add New Items и Keyboard Layouts, потім клацаємо на прапорці поточної мови правою кнопкою, обираємо Move і  пересуваємо в самий початок.

Все! Виглядає майже як на рекламному зображенні з сайту теми:

Результат – система, зовні ідентична до Windows 10, яка однак, на відміну від останньої, чудово працює та дозволяє використовувати “серйозні” програми на машині лише з 1 Гб ОЗП! Wow!

Залишилось встановити й налагодити необхідне ПЗ й можна буде клонувати машини Однак, про це я розповім у третій частині цієї розповіді,  а на сьогодні у мене все.

До зустрічі за тиждень, друзі!
Не хворійте, бережіть себе та своїх близьких! Хай вам щастить!

Як багато хто з вас знає, я працюю в Полтавському політехнічному коледжі, де викладаю такі дисципліни, як “Об’єктно-орієнтоване програмування”, “Теорія алгоритмів та структур даних”, “Основи програмної інженерії” (плюс керівництво практиками, дипломними роботами тощо). І все було б добре, якби не комп’ютерний клас з 1 ГБ ОЗП (можете в це повірити? Навіть у бюджетних телефонах зараз “оперативки” більше!) та ліцензійною Windows XP, яка навіть не дозволяє встановити останню версію Chrome, тож у якості веб-топів ці машини також використати не дуже вийде 

Більшість студентів носять з собою лептопи, однак не всі, тож решта досить часто мотивують невиконані завдання тим, що працювати з машинами у класі просто неможливо.

Тому цього року я вирішив все змінити й нарешті відмовитись від Windows зовсім аби мати змогу використовувати сучасне ПЗ та виключити “відмазки” студентів. У якості ОС я обрав xUbuntu, яка славиться своєю “легкістю” (для роботи вистачає й 512 Мб ОЗП). Однак, залишились  ще дві проблеми:

1. комп’ютери настілки старі, що не можуть завантажуватись з “флешок”
2. нова ОС повинна максимально наслідувати Windows, оскільки в класі іноді працюють люди, які не знайомі з linux.

Скажу наперед, що проблеми вдалось подолати й ми зі студентами вже програмуємо на Java, C++, C# та будуємо UML-моделі – на машинах з 1 Гб ОЗП!!! Плюс, ОС виглядає майже ідентичною до Windows 10, студенти іноді навіть забувають, що це не вона, тож сьогодні я хотів би розпочати невеличкий цикл статей (в п’яти частинах):

1. Як завантажитись з USB-диску навіть на старих ПК, які цього не дозволяють
2. Як зробити linux (xUbuntu) візуальною копією Windows 10
3. Як копіювати  диски з встановленою та налагодженою linux
4. Як змінити ім’я комп’ютера та користувача (після копіювання)
5. Що робити, якщо після копіювання диску ви отримуєте помилку й не можете завантажитись

Тож почнемо, зустрічайте першу частину розповіді!

Як завантажитись з USB-диску навіть на старих ПК, які цього не дозволяють

Перш за все, ще вдома, я завантажив образ xUbuntu з офіційного сайту та додав його до своєї завантажувальної флешки, створеної з допомогою YUMI.

Нагадаю, що я хотів встановити linux на одну машину, повністю налагодити систему, а потім клонувати її на інші машини, плюс, на даний момент всі машини працюють під Windows XP, однак, не можуть завантажитись з USB-носіів (принаймні, з сучасних – кілька років тому мені вдавалось вантажитись з давньої “флешки” обсягом 1Гб). Перше завдання – просто почати встановлення linux з “флешки”, оскільки всі спроби завантажитись з неї (натиснути Esc під час завантаження для входу в меню завантаження, вибрати пристрій) завершувались пустим чорним екраном

Тому я завантажив Plop Boot Manager (детальніше – тут), розпакував завантажений ZIP-архів, після чого запустив пакетний файл InstallToBootMenu.bat з теки Windows (звісно, можна було встановити його в MBR, однак, я все одно не планував залишати Windows, мені потрібно було лише ОДИН РАЗ завантажитись з “флешки”):

Після завершення встановлення я перезавантажив машину, й натиснувши при завантаженні F8, отримав доступ до меню завантаження Windows, звідки обрав пункт Plop Boot Manager:

В результаті я отримав таку картинку:

Тож я встромив носій в USB-порт, дочекався доки на ньому засвітився світлодіод, й обрав з меню USB, після чого обрав свою “флешку” й натиснув Enter. Однак, машина все одно відмовлялась завантажуватись – я отримав такий же чорний екран з блимаючим курсором, як і у попередніх випадках

Після недовгих пошуків в Мережі, на одному з форумів я знайшов рішення – треба було не підключати “флешку” одразу, а просто зайти в меню SETUP, обрати там для Force USB 1.1. mode значення model1, після чого встромити флешку, обрати USB, й замість Enter натиснути Shift+Enter. Неочевидно, чи не так? Але це спрацювало!

Тож я побачив меню YUMI, з якого обрав xUbuntu й почав встановлення системи з видаленням всіх встановлених на диску ОС та даних. Все! Ура!

Також я обрав українську мову встановлення та системи, налагодив всі потрібні параметри й почав чекати завершення встановлення. Однак, перша спроба виявилась невдалою – я отримав дуже інформативне повідомлення про помилку записку на диск з такою фразою (чудовою українською мовою) наприкінці “Можливо диск вашого комп’ютера застарілий та потребує заміни”. Звісно ж, диски в цих машинах вже дуже старі (їм, як не як, білше 9 років!), тому я проробив всю процедуру з початку й до кінця на іншій машині й цього разу все вийшло – я встановив систему! УРА!

На цьому я хотів би на сьогодні закінчити. Наступного разу я розповім про те, як я зробив з linux копію Windows 10, що саме й як налагодив та які програми встановив.

До зустрічі за тиждень, друзі! Бережіть себе!

P.S. До речі, ніхто не змушує мене публікувати всі заплановані статті циклу строго одна за одною, тож можливо, скоро я розповім про дві нові іграшки, які у мене з’явились!

Даруйте, що надовго замовк – готувався до серйозного тренінгу – розробляв навчальні матеріали та сайт на його підтримку, потім проводив його… Без пригод не обійшлось, однак, сьогодні я хочу розповісти не про це.

А розповісти я хочу про те, як легко та просто отримати доступ до машини з Windows 10, якщо ви забули свій пароль.

Поясню, чого мене так зацікавило це питання. Справа в тому, що тренінг, про який я згадував, проводиться на реальних, а не віртуальних, як завжди, машинах. Люди працюють зі “хмарою”, використовуючи свої облікові записи Microsoft, тож природно, змінити стандартний пароль адміністратора (Pa$$w0rd) на час тренінгу на щось безпечніше, було чудовою ідеєю. Проблема в тому, що не всі студенти після завершення навчання повернули стандартний пароль. Адміністратор не дуже зрадів перспективі наново “заливати” на машини образ для курсу, тож ми з ним побились об заклад, що я легко, просто і швидко зможу отримати доступ до заблокованих машин.

Забігаючи наперед, скажу, що я виграв. Майже. На зміну пароля я витратив 14 хвилин. Однак, дві машини довелось-таки “перезалити” – мабуть, через неправильне вимкнення машин, диски виявились заблокованими, тож Linux не зміг їх змонтувати.

А тепер – процедура отримання доступу:

1. завантажуємось з завантажувальної “флешки” з будь-яким дистрибутивом Linux. Я завжди ношу з собою мультизавантажувальний USB-диск з кількома системами (ElementaryOS, xUbuntu, lUbuntu, LXLE та ін), створену за допомогою YUMI. Цього разу я, для швидкості, завантажився в xUbuntu, а далі – просто справа техніки.
2. відкрив диск, на який встановлено Windows у файловому менеджері, перейшов до теки \Windows\System32
3. Перейменував cmd.exe на cmd0.exe, sethc.exe на cmd.exe, а cmd0.exe – на sethc.exe. Іншими словами – поміняв місцями cmd.exe та sethc.exe.
4. Перезавантажився у Windows.
5. На екрані входу в систему кілька разів натиснув SHIFT. В результаті відкрилась консоль, чого я й прагнув досягти
6. В консолі я ввів команду net user, аби переглянути список облікових записів користувачів, та впевнитись, що потрібний мені запис називається Administrator
7. Далі я ввів net user Administrator *, після чого система запросила мене ввести новий пароль та підтвердити його.

Все! Можна увійти в систему і працювати. Хоч, звісно, краще ще раз перезавантажитись у Linux та повернути на свої місця файли cmd.exe та sethc.exe, інакше викликати консоль буде не так зручно. Як бачите, процедура дуже проста, і не вимагає якихось сакральних знань та вмінь.

На цьому на сьогодні все. До зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе та своїх близьких. І не забувайте свої паролі!

P.S. Інші способи відновленння ви можете переглянути тут, тут, тут, і ось тут (для попередніх версій Windows).