Сьогоднішнім коротким повідомленням я б хотів звернути вашу увагу на підбірку корисних інструментів, які дозволять отримати ще більше задоволення від користування комп’ютером, який працює під керуванням Windows.

Мова піде про PowerToys for Windows 10. Пам’ятаєте наскільки корисним був цей пакет за часів  Windows`95? Тепер у нас є можливість випробувати дещо подібне (хоч асортимент утиліт дещо менший) і для сучасної версії ОС.

Тож що ж таке PowerToys? В даному випадку назва говорить сама за себе – це пакет додаткових утиліт для “просунутих користувачів” (або power users), який надає можливості, непотрібні для пересічного користувача, але яких могло комусь і не вистачати. Колись – за часів Windows`95 – ми мали змогу завдяки PowerToys отримати купу необов’язкових але приємних покращень користувацького досвіду. В нинішній реінкарнації цього пакету функціональність не настільки широка, як тоді, проте, є фічі, які будуть екстремально корисними для користувачів кількох або екстрашироких моніторів, а ще – лончер PowerToys Run на кшталт того, який за часів Windows XP пропонувався у складі Google Desktop for Windows.

Щодо кількох моніторів – це фіча під назвою FancyZones, яка дозволяє самостійно задати спосіб розміщення вікон на екрані – вказати, до яких зон екранного простору будуть “прилипати” вікна.

Та й Shortcut Guide -  можливість побачити всі доступні клавіатурні скорочення просто потримавши кнопку Win – це теж чудово!

Я вже не згадую дрібницю, якої мені особисто не те щоб бракувало, однак, хотілося б її мати – можливість перегляду Markdown-файлів прямо в “Провіднику” Windows.

Тож якщо ви бажаєте зробити використання Windows трохи зручнішим, або просто кортить погратись – завантажуйте PowerToys з офіційного репозиторію на GitHub, або встановлюйте через менеджери пакетів WinGet чи Chocolatey (я зробив саме так).

Також ви можете почитати про PowerToys у Вікіпедії або подивитись відео про їх використання:

Що ж, в мене на сьогодні все. До зустрічі наступного тижня, друзі!
Я планую написати ще одне повідомлення цього року, однак не можу втриматись, щоб не привітати всіх з наступаючими святами. Тож з наступаючим Новим роком, друзі! Бережіть себе і своїх близьких!

Хай вам щастить!

Даруйте, що замовк майже на два тижні – проводив тренінги з SharePoint 2013 у Києві і, на жаль, не зміг викроїти часу для того, щоб поділитись з вами чимось цікавим.

Однак, зараз я вже вдома, тож спробую надолужити втрачене. Сьогодні я розповім вам сумну історію про те, як після встановлення чергового дрібного оновлення Windows з панелі індикації зник індикатор мережі і яким чином я повернув його на своє місце. І не тільки повернув, а й навіть зробив його набагато інформативнішим!

Взагалі-то проблема з індикатором мережі була лише одним невеличким епізодом в цілій ланці неприємностей з моїм комп’ютером. Почалось все з того, що я вирішив збільшити обсяг оперативної пам’яті і придбав комплект з чотирьох модулів по 4 Гб кожен. Протягом останніх кількох років для виконання звичайних офісних (і не тільки)завдань мені цілком вистачало 8 Гб, однак постала потреба попрацювати з віртуальними машинами, для яких потрібно 16 Гб мінімум. Тож, як я вже говорив, я придбав нову пам’ять, але комп’ютер з нею працював дуже нестабільно А точніше – Windows працювала дуже нестабільно – в Ubuntu було все гаразд.

Я спробував безліч варіантів вирішення проблеми – навіть попросив продавця замінити модулі (Memtest відображав купу помилок), на що він люб’язно погодився, проте, це не допомогло. З 16 Гб машина нормально працювати відмовлялась, а от з 12 Гб – без проблем.

Я навіть пробував оновити BIOS, що принесло мені лише нову порцію проблем, причому, таких, вирішити які було дуже нелегко. Наступного разу я, мабуть, розповім про свій досвід в цій галузі.

Врешті решт я залишився при своїх 12 Гб, але отримав нову проблему, яку не подолав й досі – під Windows з’єднання з Інтернет час від часу відвалюється (в Ubuntu ж все Ok), доводиться запускати стандартний системний траблшутер, який щоразу говорить одне й те ж – “The default gateway is not accessible”. Так, я знаю – це одна з типових проблем Windows, в Мережі є купа рецептів її подолання, проте, жоден з них мені так і не допоміг.

Один з рецептів – оновити драйвери мережевого адаптера і встановити всі останні оновлення та хотфікси для Windows, що я й зробив, і теж безрезультатно. Хоч один результат, все ж був, хоч і не такий, якого я очікував – після встановлення одного з оновлень з панелі індикації (правий куток панелі завдань, поруч з годинником) зник індикатор мережі. Тепер я навіть не міг з першого погляду оцінити ситуацію – чи є у мене з’єднання, чи ні.

Отже я вирішив усунути цей недолік шляхом встановлення сторонньої програми для відображення статусу мережі. Таких програм я перепробував десятків зо два і зупинився на чудовій і абсолютно безкоштовній утиліті під назвою Network Activity Indicator. Програма дуже нагадує індикатор мережі з Windows XP – з двома моніторчиками які весело блимотіли під час роботи демонструючи прийом або передачу даних.

Однак, якщо написнути на них лівою кнопкою миші,  ви побачите значно більше інформації про з’єднання:

Чудово, чи не так? Проблему вирішено! Завантажити програму можна тут.

А найсмішніше – те, що після чергового оновлення індикатор мережі повернувся сам собою.

До речі, автор цієї програми має ще кілька цікавих дрібних утиліт, які можуть вас зацікавити. Наприклад, TrayBin – програмка, яка відображає індикатор наповненості смітника Windows на панелі індикації, підтримує теми іконок і пропонує кілька додаткових цікавих функцій:

А ще в його арсеналі є Forecaster, який, правильно, – відображає іконку погоди у панелі індикації і пропонує прогноз погоди якщо на ній клікнути. Виглядає це майже так само, як ми звикли бачити в Linux:

Також слід згадати про SlickRead – мінімалістичний переглядач  коміксів для Windows:

І це далеко не всі його проекти! Знайти і переглянути їх я пропоную вам самотужки, а зараз мабуть час прощатись.

До зустрічі за тиждень!

Хай вам щастить!

Я розумію, що такі речі повинні цікавити, перш за все, корпоративних користувачів. Однак, навіть домашні користувачі часто зберігають на своїй машині номери і коди кредиток та інші подібні речі, якими не хотілося б ділитися з іншими. Тож, знищення залишків даних на диску – задача досить актуальна майже для кожного з нас. Зазвичай її вирішують з допомогою спеціалізованого ПЗ. Однак, воно коштує грошей, і досить часто – чималих грошей.

А чи знаєте ви, що кожен з користувачів Windows вже має під рукою програму для безпечного знищення залишків даних на диску?

Мова йде про утиліту під назвою cipher.exe. Ця програма, якщо мені не зраджує пам’ять, вперше з’явилась у 2000 році, і використовується вона для роботи з шифрованою файловою системою (EFS).

Користуватись нею дуже просто:

1. Спочатку видаляєте всі дані на диску, або в певній теці на диску, яка містила конфіденційні дані. Думаю, що-що, я видаляти файли вміють всі, тож детальніше цей крок я розписувати не буду.:-)
2. Запускаєте командний рядок з правами адміністратора – у головному меню переходите до групи Accessories, клацаєте правою кнопкою миші на ярлику Command Prompt,  і обираєте в контекстному меню пункт “Run as administrator”:

   

3. Вводите команду cipher /w:диск:\шлях\, де диск:\шлях\ позначає теку або диск, який ви бажаєте очистити. Приклад: введіть cipher /w:e:\docs\, аби “підчистити” теку з назвою docs на диcку E, або cipher /w:d:\ для очистки всього диску D.

Що робить ця команда? Просто-напросто, “забиває” ПОПЕРЕДНЬО ОЧИЩЕНИЙ диск або теку випадковими комбінаціями нулів та одиничок, що гарантує повне знищення будь-яких залишків даних, які все ще могли там існувати.

Якщо ж вам кортить дізнатись, що ще вміє ця утиліта, наберіть в консолі cipher /?, і ви побачите текст довідки з цієї команди, в якому детально пояснюється призначення всіх її параметрів.

Як бачите, все дуже просто. А якою утилітою для безпечного очищення дисків користуєтесь ви?

А сьогодні мені хотілося б розповісти про те, як я готую клас до проведення своїх тренінгів, який софт використовую, і як саме ним користуюсь.

Якщо я демонструю слайди зі свого нетбука – питань немає – все працює відмінно, я знаходжусь у звичному середовищі, завантажено всі необхідні мені програми + Windows 7. І зовсім інша річ, коли я користуюсь комп’ютером, який встановлено в класі на тренерському місці.Зазвичай на цій машинці встановлено Windows XP, зовнішній вигляд якої мені абсолютно не подобається, тож доводиться “підганяти його під себе”, аби почуватись більш-менш комфортно.

Перше, що я роблю – застосовую чорну тему Microsoft Zune, яку абсолютно безкоштовно можна завантажити з сайту Microsoft. Також підійде Royale Black (хоч її доведеться розпакувати в C:\windows\resources\themes\ самостійно).

Наступний крок – шпалери робочого столу. Зазвичай я встановлюю у якості фону зображення з логотипом того продукту або технології, роботі з якою присвячено тренінг (до речі, не так давно я писав про те, де можна взяти шпалери “майкрософтівської” тематики). Якщо ж готових шпалер немає, я використовую абстрактне зображення з логотипом Microsoft, наприклад ось такі вінтажні шпалери:

Далі я інсталюю віджет аналогового годинника, оскільки за роки, проведені з Vista та Windows 7 я до нього дуже звик. Це може  бути або ClockX, або Gljakal clock. Цю програму я вміщую в групу автозавантаження, і годинник весь час висить поверх всіх вікон – слайдшоу, вікон віртуальних машин, і т.д.

Наступний мій крок – також цілком логічний. Я не люблю користуватись ярликами, тож на робочому столі їх у мене зазвичай немає. В сучасніших версіях ОС від Microsoft для запуску програм і відкриття файлів я використовую Windows Desktop Search. Тут же доводиться встановлювати якийсь клавіатурний лончер, роль якого в мене грає Launchy (з відповідною темою оформлення):

Для того, аби мати можливість “наближати“ зображення, малювати і писати на екрані, використовувати екранний таймер, я користуюсь (як я вже колись згадував) ZoomIt від SysInternals:

Ярлик цієї програми я також вміщую в групу автозавантаження. Іноді я також використовую BgInfo від тієї ж SysInternals, аби відобразити дані про тренерську машину прямо на робочому столі. Особливо це корисно, коли для доступу до спільних папок студентам необхідно знати мою IP-адресу. Замість диспетчера завдань я користуюсь ProcessXplorer того ж виробника.

Далі я встановлюю браузер. Звичайний мій вибір – Google Chrome з темною темою. Якщо ж, Chrome з якихось причин відмовляється встановлюватись, я використовую Mozilla Firefox з темною темою, наприклад, Office 2007 Black, або Apple Safari 4. До речі, у якості сторінок, які відкриваються за замовчуванням, я встановлюю сайт учбового центру (де міститься анкета студента) і форум підтримки, або свою власну сторінку запитань і відповідей на тему тренінгу. Звичайно ж, я не забуваю про Adobe Flash Player.

Якщо курс вимагає демонстрації відео, я встановлюю VLC з темою WIndows Media Player 12. Для показу презентацій я використовую Microsoft PowerPoint Viewer, роботи з PDF-файлами – FoxIt Reader (хоч приглядаюсь до Nitro PDF Reader). Колись я використовував PicLens for PowerPoint, а потім pptPlex, однак з часом зрозумів, що це не є обов’язковим (до того ж, остання версія PowerPoint Viewer підтримує всі ефекти переходу PowerPoint 2010).

Для того, щоб демонструвати ментальні карти, – а це одна з моїх фірмових “фішок” – я використовую Mindmanager Viewer (також з темною темою) або xMind.

Якщо в ході тренінгу необхідно працювати з “офіційними” віртуальними машинами, я встановлюю або Microsoft Virtual PC 2007, або Microsoft Virtual Server 2005 (це залежить від конкретного тренінгу, і від того, в якому форматі поставляються віртуальні машини). Якщо ж “віртуалки” для тренінгу я роблю сам, то використовую Virtual Box.

Залишились дрібниці – архіватор WinRAR, файловий менеджер Unreal Commander, переглядач зображень Google Picasa Picture Viewer, і т.ін.

На машини студентів крім всього вищепереліченого я також копіюю свою власну підбірку додаткових файлів з теми тренінгу (книжки, статті, презентації, quick reference cards, додатковий софт, колекція посилань, приклади використання і впровадження, і т.ін.).

Що ж, здається, нічого не забув. Підготовані таким чином машини виглядають дуже непогано, і зручні у використанні.

Звуичайно ж, набір такого “стандартного” софта завжди є у мене на “флешці”, так само, як і колекція шпалер з логотипами тих продуктів і технологій, з яких я проводжу тренінги.