Сьогодні мені хотілося б поговорити про те, що треба мати у своєму рюкзаку викладачеві аби бути в змозі навчати будь коли і звідки завгодно.  Я маю вдома повністю обладнане робоче місце, але через постійні відключення світла не міг нормально працювати – проводити тренінги, навіть читати лекції для студентів коледжу – бо разом зі світлом зникає також інтернет – навіть мобільний.

Тож мені довелось побігати в інше місце, де світло не вимикали. Саме тому я й хочу зараз поговорити про те обладнання та ПЗ, яке потрібне аби навчати не з дому, навчати ефективно  і з комфортом.

Стаціонарне робоче місце

Почати я хотів би з невеличкого фото робочого столу в моєму домашньому кабінеті. Ось так він виглядав (це досить старий знімок – ще з Windows 10) під час проведення зустрічі зі студентами-першокурсниками у метавсесвіті Nowhere (на лівому моніторі – віртуальне середовище, на основному – вайбер, в якому ми переписувались з колегами під час заходу, на маленькому екрані – підказка – сценарій зустрічі):

А з іншого боку від камери ще залишилось моє зручне геймерське крісло.

Ви скажете, що все це понти (мої колеги іноді критикують мене за любов до RGB-підсвітки) й без більшості прибамбасів на цьому столі можна було б і обійтися – аби проводити онлайн-навчання достатньо мати ноутбук і доступ до Інтернету!

В найпростішому випадку – коли ви проводите зустрічі тривалістю півтори-два години, де просто демонструєте слайди та спілкуєтесь з аудиторією – так, тут я з вами погоджусь. Але якщо ви – як я – постійно проводите стандартні 5-денні (40 годинні) тренінги – а це робота перед камерою з 10 до 17:30 з понеділка по п’ятницю, то слід подбати про наступне обладнання:

• хоча б два монітори – з одного щось демонструєте, а інший для підглядання, пошуку інформації так щоб студенти цього не бачили, тощо (і бажано хоча б 32” та з 2K. До речі, я став великим фанатом ультрашироких моніторів – з часом напишу чому)
• якісна камера (в ідеалі – 4K)
• якісний мікрофон (в ідеалі – спрямований і з візуальним контролем того увімкнений він чи ні)
• макро-клавіатура (стрім-контролер) для виконання дій одним натиском – запуску застосунків, вставки заздалегідь заготованого тексту, відкриття сайтів тощо
• зручні миша та клавіатура (і бажано з підсвіткою – це спрощує роботу у темряві й не тільки)
• потужна відеокарта (бажано хоча б з молодших RTX) – для обробки зображення з камери та накладання ефектів (покращення кольорів, розмиття чи заміна фону тощо) у реальному часі. Для рендерингу відеозаписів занять це теж буде великий плюс
• потужний комп’ютер (і краще щоб “оперативки” було 64Гб) – аби не турбуватись про купу відкритих у браузері вкладок і не змушувати студентів чекати завантаження програм тощо. До речі, дуже добре якщо ви зможете візуально контролювати використання ресурсів з допомогою окремого екранчика
• на підхваті бажано також мати планшет чи дошку для записів – аби коли почули якесь складне питання швидко його занотувати щоб пошукати відповідь під час перерви

Програмне забезпечення теж надзвичайно важливе. Я не буду нагадувати про необхідність постійного оновлення операційної системи та прикладного ПЗ, не буду говорити про засоби створення презентацій тощо – просто розкажу про мінімально необхідні допоміжні програми:

• остання версія Chrome - бо навчання ми проводимо у Google Meet, та й взагалі я люблю цей браузер за чудову інтеграцію з іншими сервісами компанії (хоч новий Edge теж тепер непоганий – бо теж побудований на рушієві Chromium)
• ZoomIt – аби мати змогу оперативно збільшити ділянку екрану для студентів або додати анотації до того, що вони бачуть на екрані, або запустити таймер
• NVIDIA Btoadcast (тільки для власників RTX) – аби в реальному часі обробляти картинку з камери, звук з мікрофону та звук зустрічі
• Camtasia – для запису й монтажу відео та публікації його в Мережі. Це просто найкращий продукт такого роду. Так, можна використати й безкоштовні програми – наприклад, славнозвісну OBS Studio, але Camtasia – це зовсім інший рівень!
• Microsoft PowerToys – для зручного керування розташуванням вікон на ультраширокому моніторі, оперативного пошуку вказівника миші, візуального супроводу курсора тощо
• Notion – чудовий записник, доступний на всіх ваших пристроях – у мене вже давно сформувалась звичка готувати перед кожним курсом сторінку в Notion з усією інформацією, яка мені може знадобитись – розкладом, важливими посиланнями, контактами студентів тощо
• онлайн-дошка Miro – для швидких ілюстрацій та роботи з ними спільно зі студентами. Класна штука, тим більше чудово інтегрується з Google Meet

Про розширення для Chrome та ті сервіси та плагіни, які ми використовуємо з Google Meet, Google Classroom, Google Drive, GitHub, GitHub Classroom треба було б взагалі поговорити окремо – вище я описав тільки необхідний мінімум.

Працюємо не з дому

Але що якщо вдома немає електрики і ви не можете скористатись всім тим обладнанням, яке маєте? Так, я маю автомобільний акумулятор + інвертор, але на жаль, разом з електрикою зникає й інтернет (як виявилось, НІХТО з провайдерів в нашому районі не надає послуг у разі відсутності електрики в будинку), мобільний інтернет теж стає настільки повільним, що повідомлення у вайбері завантажуються по півгодини.

Це велика проблема, бо тренінги не вдасться перенести чи просто пропустити якусь тему. Та навіть якби можна було – “Полтаваобленерго” завжди вимикали і вмикали світло коли заманеться, наплювавши на всі графіки, тож планувати свій день неможливо. Та й взагалі – навіть при вимкненнях за схемою +4/-2 – це половина робочого дня коту під хвіст – нормально працювати щоб мати змогу прогодувати сім’ю просто неможливо.

Так, останні кілька днів начеб-то відключень не було, але вчора нас відключали, та й сьогодні пишуть, що “в області зберігаються мережеві обмеження й можливі відключення щоб уникнути аварій” – в чому причина – абсолютно незрозуміло, але факт залишається фактом.

Тож що треба мати аби навчати не з дому? Стосовно ПЗ – все звісно те ж саме. Стосовно обладнання – тут треба бути трохи скромнішим, бо все це треба носити з собою. Що ж, почну знову ж таки з фото (на фото не видно мишки, акустики та телефона, які теж є важливими):

Тож що ж за обладнання ми тут бачимо:

• ноутбук - так, не настільки потужний, як домашня машина, але з досить потужним процесором, 32Гб “оперативки” та RTX 3050TI + окремий екранчик для контролю використання ресурсів
• додатковий портативний монітор – на жаль, вони обидва – і екран ноутбука, і цей додатковий монітор – всього лиш FullHD (1920×1080), але все одно їх два
• зручні клавіатура та мишка з підсвіткою (так, клавіатура ноутбука теж має підсвітку, але лише білим кольором, а я звик до червоної, плюс, вона вимикається, якщо певний час не натискати клавіш)
• якісна камера (бо вбудована в ноутбук – далеко “не фонтан”)
• якісний мікрофон (вбудований теж непоганий, але хотілося мати візуальне підтвердження статусу мікрофона)
• дешева безіменна макро-клавіатура з Aliexpress – звісно, це не StreamDeck, як вдома, але краще ніж нічого. До речі, я також використовую MacroDeck (безкоштовно) на телефоні – це дає близький до StreamDeck користувацький досвід
• компактна акустична система – бо на звуку конструктори ноутбука теж, схоже, зекономили

Ну й звісно ж, доводиться тягати з собою ще переноску (розгалуджувач живлення) з універсальними розетками, бо частина обладнання – з американськими вилками, підставку під ноутбук, невеличкий USB-хаб і купу кабелів Type-C.

Про зручне крісло, звісно, довелось забути, але хоча б так…
Звісно ж, для роботи також потрібне інтернет-з’єднання (хоча б 100Mbps).

Що ж, це все про що я хотів сьогодні розповісти – як бачите, викладання тепер теж непроста справа, “на пальцях” вже не вийде – потрібне відповідне обладнання та програмне забезпечення. Знову ж таки – якщо ви не сидите по 8 годин перед камерою, а просто епізодично проводите заняття по півтори-дві години – так заморочуватись не варто. Але якщо це ваша основна робота – доведеться зробити певні інвестиції…

Якщо когось цікавлять конкретні моделі, якісь особливості чи враження від використання обладнання, показаного на фото – пишіть в коментарях!

До зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе та своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

На жаль, зараз я взагалі не в настрої щось сюди писати. Ледве вихворівшись, ми з дружиною спонтанно вирушили за кордон святкувати її ювілей, залишивши дочку вдома, “на хазяйстві”. Саме там нас і застала війна.

Як ми добирались додому – це окрема історія. До речі, я потихеньку пишу про це книжку. Пишу російською аби її прочитали якомога більше людей й не лише з України. Це не перший мій літературний експеримент – як ви напевно знаєте, я є автором двох підручників, за якими навчаються студенти кількох країн. А ще я неодноразово входив до шортлистів та отримував нагороди на різних конкурсах фантастичних оповідань, тож певний досвід в написанні художньої прози у мене теж є. Робоча назва книги – “В очікуванні весни”. Вона вже готова десь на 20-25%, і ви будете першими хто дізнається про її вихід в світ.

А сьогодні я хотів би нагадати Вам про ті сервіси та інструменти, які допоможуть вам убезпечити своє життя та трохи прорекламую сайт, де ви можете допомогти біженцям.

Що ж, давайте почнемо. Перше, що я хотів би вам нагадати – не слід нехтувати повідомленнями про повітряну тривогу! Навіть якщо ви знаходитесь у відносно безпечному регіоні країни. Абсолютно безпечних місць в Україні зараз немає, тож краще перестрахуватись та посидіти в укритті.

І в цьому плані я не радив би вам орієнтуватись на повідомлення у Вайбері чи Телеграмі – так, є купа каналів (наприклад, канали міських голів чи голів ОВА), де публікуються повідомлення про тривогу та її відбій. Керівники установ та підприємств також часто повідомляють про це своїх співробітників у спільному чаті. Але проблема в тому, що пишуть вони це вже по факту – коли надворі вже ревуть сирени. З власного досвіду можу сказати, що спочатку спрацьовують системні повідомлення Android або Chrome OS, потім (за кілька секунд) – відповідний додаток, а вже потім – іноді через кілька хвилин після цього – починають ревти сирени на вулиці. Тож використання застосунку дає вам кілька хвилин фори, які можуть виявитись вирішальними – ви маєте додатковий час аби вдягтись та дістатись сховища. Тож друга порада – користуйтесь застосунками! Вони доступні і для Android, і для iOS, є безкоштовними, їх легко знайти в Google Play (вони там навіть рекламуються на головній сторінці – Повітряна тривога, єТривога, AirAlert) чи App Store.

Порада третя – користуйтесь картами повітряної тривоги.  Наразі їх існує три штуки:

• Мапа сирен від Вадима Кліменко
• Карта повітряних тривог від проекту UkrZen
• Повітряна тривога від українського офісу ArgoPrep

До речі, остання мені подобається набагато більше решти – там є і карта, і історія тривог, і детальна інформація та статистика за областями. Плюс, адаптивність на висоті -  якщо долати її на головний екран на телефоні – виглядає як нативний застосунок, користуватись дуже зручно. Тож дуже рекомендую!

Я теж трохи погрався – створив в Google Colaboratory простий приклад карти повітряних тривог для моїх студентів. Спочатку я використав War API від UkrZen, а потім – від ArgoPrep. Якщо цікаво – подивіться. Хотів також показати їм як отримати інформацію з офіційного Телеграм-каналу (до речі, дуже рекомендую!), який інформує про тривоги в усіх регіонах України, але якось потім не склалось – коледж, тренінги і все таке…

Що ж, мені залишилось лише прорекламувати дуже простий сайт, який я робив, допомагаючи нашим друзям з кафе “Імбир” в реалізації їх благодійної програми. Незважаючи на те, що призначений він в першу чергу для Канади, ви теж можете взяти участь – придбати обід для біженців з місць бойових дій. Зробити це можна за цим посиланням – Imbir.store.

Ну а на цьому у мене на сьогодні все. Бережіть себе та своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги, ходіть до підвалів чи ховайтесь у передпокоях між двома несучими стінами! Тримаємось і віримо в ЗСУ!

Після невеличкої перерви (впевнений – для вас листопад-грудень – теж найшленіша пора року) виконую свою обіцянку й завершую розповідь про підготовку робочих станцій з Linux на базі дууже застарілих машин.

Сьогодні ми поговоримо про те, як клонувати готову й налагоджену машинку (у мене в лабораторії їх 11, тож встановлювати систему на кожній – не варіант).

Увага!

Як я вже говорив раніше, я вирішив трохи поекспериментувати з браузерним майнінгом, додаючи посилання на майнер на початку тексту кожного нового повідомлення.Я не хочу робити так, як Pirate Bay та інші сайти – все прозоро і залежить лише від вас, друзі – якщо вас зацікавила тема статті, будьте ласкаві, натиснути на це посилання (альтернативний варіант – натиснути сюди), яке відкриє в новій вкладинці сторінку (вихідні коди – на Codepen, все чесно), в яку я додав інтерфейс веб-майнера однієї з небагатьох криптовалют, які ще є сенс добувати на процесорі, а також зробив лічильник вашого внеску (лише перше посилання) з можливістю подивитись, якій сумі в гривні це відповідає.

Вам це не буде коштувати нічогісінько – ви просто запустите процес і залишивши вкладинку відкритою, повернетесь до читання статті (а можете й постерігати за процесом – це досить медитативне видовище). Ці нехитрі дії, можливо додадуть ту саму копійчинку, якої мені не вистачало аби ще раз випити кави, а я буду вам вельми за це вдячний.

Почнемо?

Тож, якщо ви виконали все, про що ми говорили в перших трьох частинах статі (ось, про всяк випадок, посилання – 1, 2, 3), то на цьому етапі у вас вже є повністю налагоджена та “заряджена” необхідним програмним забезпечення робоча станція з Xubuntu. Тепер же (якщо ви маєте кілька машин) нам потрібно клонувати – “розмножити” цю машинку, аби не повторювати процес на інших машинах.

Копіюємо вміст жорсткого диску

Звісно ж, можна було спробувати використати якесь ПЗ для клонування через локальну мережу, однак, я обрав найпростіший для мене, “олдскульний” варіант – просто знімав кришку чергового системного блоку, ставив його поруч з таким же відкритим системником готової машини, після чого підключав жорсткий диск іншого системника до материнки готової машини, включав її, після чого клонував диски через темінал:

• спершу треба дізнатись, що й куди копіювати:
  sudo lsblk -o NAME,FSTYPE,SIZE,MOUNTPOINT,LABEL
  ”віндові” розділи буде легко помітити
• власне, посекторне копіювання дисків:
  sudo dd if＝/dev/sda of＝/dev/sdb
  звісно ж, з якого пристрою на який – це залежить від того, що ви побачили в терміналі на попередньому етапі!
• оскільки копіювання може виконуватись досить довго (в моєму випадку – для диску 80Гб – близько двох годин), аби подивитись статус процесу, можна відкрити ще одну вкладинку в терміналі та ввести таку команду:
  sudo pkill -USR1 dd
  перемкнувшись назад до першої вкладинки, ви побачите, на якому етапі знаходиться копіювання.

Готово?
Вимикаємо машинку, від’єднуємо диск іншого комп’ютера, приєднуємо його до його материнки, закриваємо системник, вмикаємо… Приблизно в трьох випадках з десяти замість екрану входу до системи ви побачите повідомлення Root file system requires manual fsck

Долаємо помилку Root file system requires manual fsck

Нічого страшного в цьому повідомленні немає – треба просто перевірити файлову систему та виправити її помилки. Зробити це дуже просто:

• перезавантажуємость та заходимо в меню GRUB. Аби потрапити туди, слід під час завантаження натиснути Esc (в деяких дистрибутивах – тримати затисненим лівий CTRL)
• обираємо Advanced Options > Recovery mode, далі обираємо Root Access
• в терміналі, який відкриється, пишемо sudo fsck -f / або sudo fsck -f /dev/sda1 чи sudo fsck -yf /dev/sda1 (f – це “force” – примусова перевірка та виправлення помилок, y – “yes” – автоматично погоджуватись з усіма змінами в файловій системі)
• після завершення перевірки та виправлення помилок, вводимо команду reboot або shutdown /r аби перезавантажитись

Все, машина перезавантажилась, ви бачите екран входу в систему… Проте, вам пропонують ввійти з обліковим записом з оригінальної машини, та й ім’я комп’ютера теж співпадає з оригіналом

Перейменовуємо машину та обліковий запис користувача

Це теж не проблема – просто треба відредагувати файли hosts та hostname. Для цього просто виконуємо послідовно команди:

sudo nano /etc/hostname
sudo nano /etc/hosts

В кожному з файлів змінюємо ім’я комп’ютера на те, яке вам потрібне. Потім виконумо ще одну команду:

sudo service hostname start

Все!

Користувача перейменувати так само просто – або візуально – клікнувши мишею на імені користувача в меню “Пуск”, або в терміналі.

Ось так, просто й легко ми отримали абсолютно ідентичні робочі станції з усіма налаштуваннями та потрібним ПЗ! Єдине, що довелось додати вже пізніше – встановити Pencil для проектування інтерфейсів користувача, та Gantt Project – для планування проектів.

На цьому у мене все, готуйтесь до новорічних свят й бережіть себе!

Я ще повернусь до вас цього року, аби привітати з святами, а наступного року, як завжди, підведу підсумки року та розповім про те, як я готував до роботи нову викладацьку машину з Ubuntu Budgie.

До зустрічі, друзі!

Після невеличкої перерви (все стандартно – тренінги, “пари”, хвороби) продовжую знайомити вас з процесом повернення до життя,  переходу на “світлу сторону”:-), та налаштування машин в моєму класі.

Сьогодні ми поговоримо про те програмне забезпечення, яке я встановив аби студенти могли повноцінно використовувати застарілу техніку для виконання типових офісних завдань та проектування ПЗ і програмування.

Про всяк випадок нагадаю, що магазин додатків у складі Windows з’явився не так давно – у Windows 8. А в Linux ПЗ такого типу – “Центр програмного забезпечення” – існувало впродовж років. Вже за часів Windows XP для встановлення програм у орієнтованих на користувача Linux-дистрибутивах достатньо було знайти бажану програму в “Центрі програмного забезпечення” і натиснути на кнопку “Встановити”. Все! І не треба як у Windows десь щось шукати, завантажувати і встановлювати.

Проте, щось я занадто захопився рекламою, пора вже переходити до суті. Тож починаю говорити про те, яке саме ПЗ було встановлено на наших мащинах.

Браузер – це найнеобхідніше!

Звісно ж, до складу xUbuntu входить браузер, а саме Firefox.

Однак, я все ж таки встановив Chromium – це ж звичний браузер, так, не надто економний з точки зору ресурсів машини, однак, з купою доповнень та можливостями, які роблять його на голову вищим за інші браузери. Встановив, звісно, через “Центр програмного забезпечення”.

Microsoft Office? Ні, однак зовні не відрізнити!

Наступний крок – офісний пакет, який я вже багато років використовую на всіх платформах – Android (телефон і планшет), Linux, Windows – а саме WPS Office (колишній KingSoft Office). Виглядає він чудово, працює швидко, майже на 100% сумісний з Microsoft Office та абсолютно безкоштовний. Плюс, китайці кажуть, що це вони вигадали “рібон” задовго до його появи в Microsoft Office 2007

Завантажив я його з офіційного сайту (deb-пакет), після чого встановив просто подвійним кліком на завантаженому файлі (він відкрився в Центрі програмного забезпечення).

Ще один важливий момент – аби документи, створені під Windows відображались з правильними шрифтами, ці шрифти слід завантажити та встановити власноруч. Тут немає нічого складного – просто завантажуємо ось цей репозиторій (зелена кнопка ‘Clone or Download’), розпаковуємо архів (подвійним кліком на ньому відкриваємо менеджер архівів, далі – зрозуміло), потім йдемо до теки, куди ми його розпакували, та пишемо в терміналі sudo ./install.sh Все! Тепер написи і формули відображаються правильно!

Проектування ПЗ? Легко!

Тут теж все просто – через Центр програмного забезпечення встановлюємо Dia – просту, не надто привабливу зовні, однак, досить функціональну програму для побудови діаграм (в тому числі й UML). Під Windows ми її теж колись використовували

Для тих же, кому потрібно більше – кодогенерація, зворотний інжинірінг, автогенерування документації тощо, встановлюємо StarUML. Тут теж все без проблем – завантажуємо deb-пакет з офіційного сайту і встановлюємо подвійним кліком. 

Програмування? Не проблема!

Наступний крок – інтегровані середовища розробника. З C# проблем немає – просто встановлюємо Mono Develop через Центр програмного забезпечення.

При цьому встановиться також все необхідне (Mono Framework тощо). Все, “сішарперів” задовольнили!

Далі – мій улюблений Netbeans. Завантажуємо його разом з JDK з сайту Oracle, потім переходимо в терміналі до теки, куди завантажили цей .sh-файл і робимо його виконуваним: chmod +x jdk-8u151-nb-8_2-linux-i586.sh (також це можна зробити правим кліком на файлі та зміною його атрибутів у вікні властивостей).

Все! Запускаємо файл sudo ./jdk-8u151-nb-8_2-linux-i586.sh – відкривається майстер встановлення, в якому просто тиснемо весь час Next Тепер можна програмувати не лише на Java, а й на С/С++, та й HTML5/CSS3/JS/Cordova/Node.js – теж не проблема – треба просто зайти в Tools > Plugins > Available Plugins і встановити відповідні плагіни.

Pascal у нас тепер уже не вивчається, однак, якщо він буде потрібен, з встановленням Lazarus через Центр програмного забезпечення немає ніяких проблем.

Готово! Все, що потрібно в комп’ютерному класі встановлено. Про всяк випадок я встановив лише Wine (також через Центр програмного забезпечення). Так, програм для Linux вистачає. Я б навіть сказав би, що їх більше, аніж для Windows, тож на кожну Windows-програму є навіть кілька Linux-альтернатив. Однак, про всяк випадок Wine встановив – аж раптом комусь заманеться встановити та використовувати під Linux якісь програми для Windows…

Власне, на цьому у мене на сьогодні все. Наступного разу я розповім як клонувати машини з встановленою та зконфігурованою системою, та як перейменувати комп’ютер та користувача, і що робити, коли клонована система під час старту видає помилку кореневої файлової системи.

Тож, до зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе!

P.S. Також я планую розповісти про те, як я автоматизував перевірку самостійних робіт та збір результатів виконання лабораторних.