Річниця в Парижі

Доброго вам вечора, друзі! І знову життя мчить в шаленому ритмі, не даючи змоги хоч ненадовго перевести подих. Однак, я все ж хочу витратити трохи часу й нарешті  все ж таки поділитись з вами враженнями від вікенду в Парижі. Справа в тому, що наприкінці листопада у нас з дружиною була сімнадцята річниця весілля, тож я вирішив зробити їй сюрприз, і відсвяткувати цей день у найромантичнішому місці на Землі – у місті кохання – Парижі.

Тож сьогодні я розкажу про те, як та з чиєю допомогою ми туди потрапили, якими пристроями та програмним забезпеченням користувались, що бачили, що нам сподобалось, а що – не дуже.

Перш за все я хотів би подякувати туроператору “Путеводитель” та Ользі Радіоновій особисто за чудову організацію подорожі. Мені був потрібен класичний тур вихідного дня – я планував у п’ятницю закінчити курс трохи раніше й полетіти до Парижу, побути там суботу й неділю, а у понеділок рано вранці вирушити додому. І Ольга змогла підібрати оптимальний варіант, порадила стосовно екскурсій, готелю та сюрпризу для дружини – я не думав ні про що – все було сплановано на найвищому рівні. 

Слід відмітити, що я все забронював і оплатив ще у вересні – за два місяці до  річниці. Невеличку свиню підклала авіакомпанія МАУ – менше аніж за місяць до вильоту скасувала обидва наші рейси, натомість запропонувавши не надто зручні варіанти – виліт з Києва у п’ятницю вранці, з Парижу – у понеділок після обіду. Тобто я втрачав ще два дні, а це проблема – треба було домовлятись з клієнтами про інший графік або навіть відміну тренінгів… Ще у вересні я обрав на обидва рейси місця підвищеного комфорту (біля аварійного виходу), й це чудово, що вони перенеслись й на нові рейси. А оскільки місця у мене були вже заброньовані й оплачені, це дозволило мені пройти онлайнову реєстрацію ще вдома – за 14 днів до вильоту (для економ-класу – зазвичай за дві доби до вильоту). Багажу в нас не було, тож в аеропорту ми мали змогу не стояти у чергах біля стійки реєстрації, а просто пройти на контроль безпеки та паспортний контроль. До речі, обрав місця і пройшов реєстрацію я в офіційному додатку FlyUIA, і його ж (електронні посадкові талони) використав під час контролю в аеропорту та посадки на літак. Також я мав на телефоні CheckMyTrip (чудова річ – пуш-повідомлення про термінал, гейт і т. ін.) та TripIt (загальне планування подорожі).

Звісно ж, в (та з) аеропорт Борисполя ми дістались з допомогою Uber – це дійсно найпростіший та найзручніший спосіб дістатись куди завгодно! До речі, так само безпроблемно ми подорожували з Uber і в Парижі (лише машини були кращі:)). Щоправда, після повернення в Київ, в понеділок, коли я запланував поїздку на вокзал аби посадити дружину на потяг (до речі, квитки на потяг для себе і для дружини я завжди купую в офіційному додатку “Укрзалізниці”), водій приїхав на годину раніше (?!), а за відміну замовлення з мене взяли 40 гривень штрафу. Щоправда, після звернення до підтримки, гроші одразу ж повернули, я запланував нову поїздку й ми без проблем дістались куди нам було треба.

Однак, повертаюсь до підготовки до подорожі. Я заздалегідь в Приват-24 подав заявки на неблокування карт за кордоном, завантажив карту Парижу та його околиць для офлайнового доступу в Google Maps (я завжди ними користуюсь в незнайомих містах), завантажив французький мовний пакет для офлайнового перекладу в Google Translate, завантажив (про всяк випадок) всі документи, ваучери, посадкові талони тощо у теку на Google Drive і зробив її доступною в офлайні на телефоні. А вже в аеропорту увімкнув послугу “Роумінг як вдома” від Vodafone, аби мати змогу вільно спілкуватись за кордоном. До речі всі файли і документи я також продублював на флешці  і взяв її з собою.

Речей ми з собою брали небагато – всього на три ночі. З техніки я не брав навіть планшета – лише мінімально необхідні речі:

• телефон в кишені, смарт-годинник на руці

• зарядні пристрої та кабелі для них (type-c та гармінівський пропрієтарний)

• селфі-палка-трипод від Xiaomi з інтегрованим Bluetooth-пультом + micro-usb-кабель для його зарядки (дуже зручна штука – можна використовувати у якості простого стабілізатора під час зйомки)

• універсальна type-c – док-станція для телефона (LAN, 3xUSB 3.1, type-c, SD, Micro-SD, HDMI, VGA)

• набір перехідників між USB, micro-USB, Type-C у всіх комбінаціях

• універсальний type-c інфрачервоний пульт для телефона

• “флешка” на 64Гб з документами

• подовжувач від Xiaomi з трьома універсальними розетками та трьома USB-портами

• міні-ліхтарик на надяскравих світлодіодах від Cree + три запасні батарейки

• ультразвукова зубна щітка від Xiaomi + док-станція для її бездротового заряджання

• компактна електробритва-картка від Xiaomi + type-c -кабель для її заряджання

• тример від Xiaomi

• ще якісь дрібниці…

В п’ятницю рано вранці за нами заїхав Убер (я за два дні створив заплановану поїздку), і ми вирушили в подорож. В Борисполі я хотів скористатись послугою Fast Line та бізнес-залою, однак виявилось, що MasterCard надає цю послугу за принципом “одна картка – одна людина” – дружина пройти зі мною не змогла б:(, тож, природно, ми пройшли контроль на загальних правах.

До речі, аеропорт Бориспіль мене цього разу здивував – контроль я пройшов безпроблемно, мене не обшукували як завжди:), навіть пляшку з водою, яку я забув в рюкзаку, пропустили. Хоч, звісно, без дурні не обійшлось – почалась посадка, у нас перевірили посадкові талони й випустили в “рукав”, де ми простояли 25 хвилин на дикому холоді – мінус вісім, бо в літак ще чомусь не пускали. В результаті всі промерзли просто до кісток. Логічне питання – чому було не підготувати літак, а вже потім починати перевіряти наявність посадкових талонів і пускати людей? Загадка…

Про літак говорити нічого не буду – літак як літак (до речі, виглядав новим, а не списаним десь в південній Америці, як ті, якими ми влітку літаємо на відпочинок), місця підвищеного комфорту зробили переліт досить приємним, а пілот мабуть раніше літав на чомусь військовому з вертикальним зльотом:), тож злетіли й набрали висоту ми дуже швидко й прилетіли на 20 хвилин раніше графіка.

Мені дуже сподобалось, що як тільки ми почали знижуватись й телефон під’єднався до мобільної мережі, мій годинник від Garmin автоматично перейшов на місцевий час (в принципі попередній мій годинник від Amazfit теж це робив, але лише після примусової синхронізації; тут же мені нічого робити не довелось).  На паспортному контролі нас ламаною англійською запитали чи були ми раніше у Франції, й чи надовго ми завітали, а потім побачили британську візу у мене в паспорті й поставили нам необхідні штампи. Багажу у нас не було, тож ми просто пройшли до виходу, де виявилось, що нас ніхто не чекає:( Ми кілька разів пройшли в один та інший бік, читаючи написи на табличках зустрічаючих, і я вирішив написати турагенту (Ольга ще в Україні пообіцяла допомагати у Вайбері у разі потреби). Ольга відповіла миттєво – порадила стояти у зоні прибуття й чекати доки вона зв’яжеться з приймаючою стороною та все з’ясує. Не встиг я заховати телефон, як до зали увійшов чоловік, який наче зійшов з екрану – він виглядав точнісінько як водій у бойовиках 80-х – чорний костюм, чорний плащ, чорні окуляри:) Це дійсно виявився наш водій – оскільки рейс прибув раніше, та й багажу в нас не було, ми з’явились раніше, ніж він думав. Ми вийшли з терміналу, де на нас чекав комфортабельний мікроавтобус “Фольксваген”, де ми були єдиними пасажирами (я замовляв індивідуальний трансфер), який за 40-45 хвилин домчав нас до готелю. До речі, коли ми виїжджали  з Києва, там було -8 ℃, а в Парижі +11!

В Парижі ми зупинились в Lorette Astotel - невеличкому затишному тризірковому готелі практичо в самому центрі – в 10 хвилинах ходу від Опери Гарньє, до Лувра або Площі Згоди – теж рукою подати. Персонал розмовляє англійською. Номер – маленький, але чистота вражаюча – все натерте та відполіроване так, що просто сліпить очі. На стіні – величезний телевізор з більше ніж 50 каналами (українських або російських – жодного; знайшов один німецький, всі інші – місцеві). 

Ми приїхали о 13:10, у ваучері було написано, що заселення з 15:00, однак була вільна кімната, тож нас заселили одразу ж. У номері був безкоштовний мінібар (апельсиновий сік, кока-кола, мінеральна вода, дві пляшки негазованої питної води), який оновлювався щодня, і шухлядка з кавою та чаєм різних сортів. Електрочайника не було, однак, коли ми трохи відпочили й вирушили на прогулянку, ми виявили його біля дверей номера у паперовому екопакеті – мабуть, принесли поки ми спали, нас не будили й залишили під дверима. Що ще сказати? Швидкий безкоштовний вайфай, безкоштовні напої та снеки у холі отелю, розкішний шведський стіл під час сніданків в дуже красивому “арочному підвалі”, так само просто маніакально чистому.

Єдині моменти, до яких можна прискіпатися – це вікно, що виходить на стіну другого крила готелю, скрипучий паркет у номері, та термінал на рецепції, який не підтримує безконтактну оплату (принаймні, я не зміг заплатити годинником, хоч у супермаркеті за рогом мені це вдалось без проблем). До речі, ви маєте знати, що навіть якщо ви забронювали та оплатили кімнату й сніданки у повному обсязі, під час виселення з готелю вам потрібно буде заплатити міське мито – близько 2€ з людини за ніч. В будь-якому випадку – готелем ми залишились дуже задоволені!

В перший день ми відсипались – зробили лише невеличку “вилазку” до Опери Гарньє (наступного дня екскурсія мала починатись від східців опери),  трохи прогулялись і придбали трохи їжі собі на вечерю (Garmin Pay не підвів:)). Другого дня у нас була запланована досить насичена екскурсійна програма (і знову я хочу за це подякувати Ользі!) – ми були на оглядовій автобусній екскурсії Парижем, потім обідали у ресторані “Панорама” (трохи посміялись – персонал побоявся прийняти оплату з допомогою годинника:)), потім у нас була пішохідна екскурсія Монмартром (обидві екскурсії – від UTA), а ввечері – романтична подорож Сеною – вечеря на кораблику з живою музикою.

Все було чудово за винятком дрібних моментів:

• прийшовши до опери вранці за 20 хвилин до початку екскурсії, ми не побачили ані людей, ані автобусів, ані зустрічаючих. За 10 хвилин до початку їх так і не було – я навіть знову потурбував Ольгу. Екскурсовод з’явилась за 3 хвилини до визначеного часу початку екскурсії, змусивши трохи понервувати. Хоч екскурсії були чудові – гід дійсно знає свою справу!

• хоч я заплатив за місця на кораблі з панорамним видом, під час обміну ваучера на посадковий талон виявилось, що в системі цього не відмічено:( – у нас були заброньовані та оплачені місця у центрі корабля. Однак, дівчина на ресепшні виділила нам дійсно непогане місце – столик на двох на невеличкому подіумі, тож ми лишились задоволені.

Звісно ж, до місця швартовки кораблика ми дістались Uber’ом:), а після вечері ще трохи прогулялись Марсовим полем, сфотографувались біля Ейфелевої вежі, а потім знову викликали Uber і поїхали до готелю. Вечеря була чудовою – подача страв, смак, жива музика, краєвид – все на висоті.

Третього дня у нас мав бути вільний день, однак, мені хотілось побачити Лувр, тож я ще вдома, за тиждень до подорожі через GetYourGuide придбав ваучери на пріоритетний вхід до Лувру без черги з аудіогідом. Я вже не вперше користуюсь послугами цієї компанії (наприклад, в Лондоні вони дуже мені допомогли), і цього разу вони нас теж не розчарували – все знову все було на висоті! Щоправда, від аудіогіда користі було майже ноль – Google Lens (вбудований у стокову камеру телефону) та переклад з камери в Google Translator з роллю гіда впорались набагато краще.

Ми дуже швидко отримали вхідні квитки, продемонструвавши електронні ваучери в офісі неподалік Лувра, залишили заставу за аудіогіди (здається, по 20 євро), прошли через піраміду й поринули у світ мистецтва. Лувр дійсно вражає – за даними годинника, ми “находили” там близько 12 кілометрів!

Після Лувра ми перекусили у Макдональдсі неподалік (до речі, як не дивно, але цей Макдональдс був менший, брудніший та повільніший, аніж будь-який український) й пішли гуляти Єлисейськими полями – дійшли пішки від малої й до великої Тріумфальної арки! Бачили фірмовий магазин Disney, де було непротовпитись й дуже маленький фірмовий магазин Xiaomi – інші бутики нам були нецікаві (я не розумію самої ідеї одягу “від кутюр” – для мене це дивне й непрактичне ганчір’я:) – з одягу я визнаю лише такі бренди як Levy’s, Wrangler, Lee, Rifle, Montana, Columbia, Diesel тощо). Дружина втомилась ходити, тож ми викликали Uber і повернулись до готелю.

А наступного дня ми поснідали, заплатили міське мито (термінал в готелі чомусь не підтримував безконтактну оплату, тож я заплатив готівкою) й сіли чекати трансфера у холі готелю.  Цього разу водій нагадував британського дворецького – у бездоганному костюмі-трійці та сяючих черевиках:), машина теж була чудова – ідеально “вилизаний” (іншого слова й не підбереш) “Мерседес” з футуристично обладнаним салоном. До аеропорта ми доїхали без проблем, швидко пройшли контроль й сіли чекати на посадку. Доки чекали, відвідали дьюті-фрі й прибали французського сиру й вина на подарунки:) Долетіли теж без проблем, з Борисполя дістались знову ж Uber’ом, потім заселились в мій улюблений “Арт-отель”, перепакували речі, трохи перекусили, я провів дружину на поїзд до Полтави, а сам залишився – того тижня у мене був тренінг в одному з київських НЦ… До речі, після повернення з курсу додому, у Полтаву, дочка вітала нас чудовим тортом власного приготування й дуже оригінальним подарунком – набором для створення скульптури –зліпку наших рук:).

Звісно ж, трьох днів в Парижі недостатньо щоб побачити все, однак ми бачили досить й нам сподобалось. Перед Різдвом Париж – особливо гарний!

Хоч жити там я не хотів би – дорого, дуже багато безпритульних на вулицях, трохи відійдеш від центру – і вже починаються якісь нетрі, плюс, дуже дається взнаки моя ксенофобія… В будь-якому випадку, це був казковий вікенд, сюрприз для дружини вдався!

Що ж, на цьому у мене на сьогодні все. Користуючись нагодою хочу привітати всіх з наступаючими новорічними святами! Нехай новий 2020-й рік стане для всіх нас роком нових звершень та успіхів, щастя й здоров’я вам, друзі!