Сьогодні я хочу поділитись з вами враженнями від іграшок, які є не зовсім іграми, а скоріше – інтерактивним кіно – фільмом, який ви дивитесь, час від часу приймаючи ті чи інші рішення, які тягнуть за собою ті чи інші наслідки.

Таких ігор, дійсно, чимало, однак, далеко не всі з них заслуговують на увагу (хоч всі ми, звісно, знаємо приказку “на кожен товар є свій купець”). І сьогодні я хочу розповісти вам про ті з них, які мені сподобались – сюжетом, атмосферою, фотореалістичною графікою…

Колись давно я грав у ігри з серії Leisure Suit Larry, і це був справжній квест, який сприймався як інтерактивний “мультик”,  потім – ще за часів компакт-дисків – в X-Files, де вже було відео  з улюбленими “живими” Фоксом та Даною. Однак, цим іграм було ще дуже далеко до тих, які ми зараз називаємо інтерактивними фільмами.

Пройшло 30 років, і я знову почав гратись в ігри:), і звісно ж, не міг не наштовхнутись на ігри в жанрі “інтерактиіне кіно”. Першою грою такого типу, яка впала мені в око, була одна з іграшок з великого сімейства “Ходячих мерців” від Telltale Games. Я великий фанат однойменного коміксу і серіалу, однак, гра мені не надто сподобалась.

Далі (вже минулого року) була “The Telltale Batman Shadows Edition“, яка мені сподобалась (як може не сподобатись шось, де є Бетмен?!), однак, в ній все ж таки чогось не вистачало. “The Life is Strange” на планшеті виглядала непогано, проте теж не зачепила…

Потім під час одного з розпродажів я випадкого придбав гру “The Complex“, і вона мало не відбила у мене бажання взагалі грати в ігри такого типу, бо виглядало це так, наче зняли кіно, зрозуміли, що касовим воно не буде, тому швиденько дозняли адьтернативні сценарії і зробили з фільма іграшку:(.  Хоч далі я наткнувся на ще одну гру від Wales Interactive – Late Shift, і вона мені сподобалась!

Однак, справжньою знахідкою і грою, яка справила на мене неабияке враження, була “Detroit: Become Human“. Це вже дійсно не розвага, а справді високе мистецтво! Якість графіки – вище всіляких похвал – це дійсно кіно, сюжет – шедевральний, музика – дуже атмосферна, “робота режисера” – дуже якісна. В цій грі все чудово, чого варта лише дівчина-андроїд, яка зустрічає вас у меню гри! Тож дуже раджу завантажити демо-версію – впевнений – ви захочете придбати повну гру! Відірватись від неї просто неможливо!

Зігравши в “Детройт” я вирішив подивитись на інші ігри від Quantic Dream. Однак, і Fahrenheit, і аж надто розрекламований Heavy Rain виявились не надто привабливими в плані графіки, тож мені не сподобались. І якщо перша з цих ігор могла похвалитись видатним сценарієм, то друга видалась взагалі “ніякою”. Так само, як і новинка від тих же авторів – “Beyond two souls“  - чудова музика, фірмовий стиль, однак, графіка гірша, аніж в “Детройті”, та й сюжет мене так не зачепив.

Наступною грою, яку я закінчив бувально минулого тижня, була “The Dark Pictures Anthology: Man of Medan“, і ця гра мені теж дуже сподобалась! “За духом” вона дуже подібна до “Детройту”, сценарій трохи “слабший”, однак теж на висоті, графіка – просто чудова.

В які ігри цього жанру я граю зараз – в Late Shift, про яку я вже згадував вище, далі думаю подивитись на “The Bunker” від тих же авторів, а потім – познайомитись з “Dreamfall Chapters The Final Cut” – грою, яку я свого часу пропустив.

Підводячи підсумки хочу сказати, що такі ігри – це вже щось більше, аніж просто комп’ютерна розвага – це майбутнє кінематографа, тож дуже раджу тим з вас, хто й досі не познайомився з ними, подивитись на “Detroit: Become Human” та “The Dark Pictures Anthology: Man of Medan” – це просто шедеври!

Ну а в мене на сьогодні все. Тож я, як завжди, говорю вам “до зустрічі за тиждень, друзі”! Бережіть себе та своїх близьких – не ризикуйте їх та своїм здоров’ям та життям – носіть маску, користуйтесь антисептиком, частіше мийте руки. Пам’ятайте, що основна ідея ігор такого типу чудово працює і в реальному житті – кожне рішення має свої наслідки!

Я вже трохи набрид вам своїми роздумами про майбутнє програмного забезпечення, та те, чому саме навички веб-розробки є найважливішими у наш час, тож сьогодні я хочу зробити невеличку перерву і просто розповісти про три чудові локальні веб-застосунки, які ви можете використовувати вже зараз замість десктопних аналогів.

Точніше – це справжні десктопні програми, але створені з допомогою веб-технологій. Одну з них я використовував вже років з десять назад, другу – знайшов не так давно і був вражений тим, яка вона чудова, а на третю натрапив зовсім недавно…

Поки не почали

Перш за все, хочу нагадати, що найпопулярніша (а точніше, за кінцевим рахунком – єдина) клієнтська мова програмування для веб-застосунків – це JavaScript. А ми знаємо, що найкращий друг JavaScript – це Node.js, тож для двох з програм, про які ми будемо говорити далі нам знадобиться встановити node.js і ввести пару команд в консолі. Але ж це не проблема, чи не так?

Тож почнемо!

Файловий менеджер у браузері

Який файловий менеджер ви використовуєте? Впевнений, що більшість користувачів ПК мого віку скажуть – Total Commander (колишній Windows Commander), або назвуть інший “ортодоксальний” двопанельний файловий менеджер (muCommander, Unreal Commander, може, навіть, FAR). А оскільки останнім часом я особисто, як впевнений, і більшість з вас, вмикаю комп’ютер в першу чергу для того, щоб відкрити Chrome, мені дуже хотілося б робити в ньому абсолютно все, навіть керувати файлами. Донедавна я не міг знайти справжнього, повнофункціонального файлового менеджера для Chrome, а нещодавано – знайшов!

Тож зустрічайте – Cloud Commander. Як пишуть на сайті програми, це “двопанельний веб файл-менеджер з консоллю та редактором. Він допоможе вам керувати сервером та працювати з файлами, каталогами і програмами в браузері на будь-якому комп’ютері, смартфоні або планшеті”. І це дійсно так! З Total Commander, звісно, зрівнятись практично нікому не під силу, однак, Cloud Commander – це дуже непогана спроба це зробити!

Встановити його – дуже просто: відкриваєте консоль node.js і вводите таку команду:

npm i cloudcmd -g

Для запуску – там же вводимо таку команду:

cloudcmd

Все! Після цього можна в новій вкладці Chrome переходити за адресою http://localhost:8000 і насолоджуватись! Виглядає програма просто чудово:

Записник у браузері

Наступну “програму” я використовував вже більше десяти років тому – носив її з собою на “флешці” (тоді вона її ємність була всього 256Мб)  у якості персонального записника, навіть зробив на її основі пару сайтів…

Мова йде про TiddlyWiki – веб-записник, який чудово працює з Node.js. Встановити її так само просто, як і Cloud Commander – просто пишемо в консолі:

npm install -g tiddlywiki

а потім:

tiddlywiki mynewwiki --init server

і ще ось це – для запуску:

tiddlywiki mynewwiki --server

Все! Йдемо у Chrome за адресою http://127.0.0.1:8080/ і бачимо ось таку картину:

Wow! Починаємо створювати нотатки!

Цілий медіацентр у браузері!

І нарешті, “апогей нашого апофейозу” – справжній медіацентр (на кшталт XBMC, чи як він нині називається, Kodi) у браузері! Wow!

Зустрічайте, MediacenterJS!

Це просто диво! Підтримуються основні формати медіафайлів, є інсталяційний пакет (вам не доведеться користуватись консоллю, якщо це когось напружувало), є підтримка дистанційного керування і документація для розробників, які прагнуть додати нові можливості до цього й так чудового продукту. Виглядає це теж чудово:

Звісно, це не всі чудові приклади використання веб-технологій на декстопних ОС – список можна подовжувати й подовжувати (згадаймо, наприклад, про Atom або VisualStudio Code, або навіть NodeOS – цілу операційну систему на базі Node.js). Однак, цього вже достатньо аби підтвердити мій тезис про значення веб-програмування!

Що ж, на цьому на сьогодні все.

До зустрічі за тиждень! Бережіть себе, друзі!

Хоч вже трохи й запізно, хочу привітати вас з початком нового навчального року. Успіхів вам, вашим друзям, дітям та знайомим в навчанні, науці, особистому житті!
Навчальний рік цього року, як завжди, почався несподівано – першого вересня. А ми ж бо так і не встигли відпочити! Жах! Проте, на початку другого тижня занять я почав потроху адаптуватись до незвично ранніх підйомів і вже не засинав після обіду, як минулого тижня.

До того ж я отримав кілька нових цікавинок з Китаю і сьогодні хочу розповісти вам про одну з них – “розумну” обручку.

За останні десятиріччя ми вже звикли до того, що пристрої стають все мініатюрнішими й мініатюрнішими, а зараз – взагалі спостерігається бум носимої (wearable) електроніки. Вже нікого не дивують розумні годинники (до речі, скоро – у жовтні – почнеться продаж ASUS Zen Watch 2 – годинника, на появу якого я дуже чекаю), браслети, кросівки тощо. Вже досить давно в телефонах є підтримка технології NFC (така фіча була навіть в моїй старій NOKIA багато років тому, хоч тоді я й не зміг вигадати для чого б її використати), яка робить можливими принципово нові сценарії “розумної” поведінки гаджетів. Тож не могли не з’явитись дрібні пристрої (по суті, NFC-мітки), які можна використовувати як тригери для виконання певних дій.

І ось мені до рук потрапила “розумна” NFC-обручка RingeR, яка є представником вже другого покоління таких пристроїв. Прийшов пристрій ось в такому привабливому пакуванні:

Була ще свого роду “суперобкладинка” – паперова коробка-конверт, в якій і містився цей пластиковий бокс.

А ось так обручка вигладає у мене на пальці:

У мене – чоловічий варіант з титану(справді?) та чорною емаллю. Жіноча версія – золота (?) з білою емаллю. Розміри теж є різні, тож ви без проблем зможете обрати свій розмір обручки.

Проскануваваши QR-код на коробці, я встановив з Google Play програму Jakcom Smart Ring, яка спочатку злякала мене китайським інтерфейсом, апе потім виявилась чудово локалізованою англійською. До речі (о, диво!) підпримується не тільки Android, а й Windows Phone.

Програма дуже проста і надає два види можливостей – виконання з допомогою обручки певних завдань і розшарювання певних даних.

До речі, обручка містить аж два NFC-чіпа – один на верхньому боці (відмічено каменем), а другий – на зворотному. На кожен з них можна “причепити” своє завдання. Я запрограмував для верхнього чіпа швидкий запуск записника (Google Keep), а для нижнього – передачу на інший пристрій своєї “хмарної” візитної картки. Ось тут і виявився невеличкий “глючок” пристрою (а може й програмного забезпечення для нього) – після спроби додати до візитної картки фотографію, програма просто аварійно закрилась. Проте, коли я переглянув отриману візитку, виявилось, що якимось магічним чином у якості зображення туди було додано зображення бика – моєї тотемної тварини і знаку Зодіаку, тож візитка все одно виглядає чудово.

В цілому, поки що я задоволений. Це цікава іграшка, і до того ж доступна. Придбати її можна на Aliexpress, а відео з демонстрацією можливостей ви можете переглянути ось тут.

Що ж, на цьому на сьогодні все.
До зустрічі за тиждень, друзі! Бережіть себе, не перенапружуйтесь, поступово поринайте в навчання!

P.S. Для жінок є ще один варіант – розумний NFC-кулон.

Даруйте мені, що давно нічого не писав – на мене чекало чимало справ, тож повернувшимь з відпустки я одразу ж в них зав’яз. А потім – проводив тренінг для SharePoint-розробників у Києві. Сьогодні вночі я повернувся додому і одразу ж скористався можливістю аби поділитись з вами своїми враженнями від відпустки.

Їздили відпочивати ми, як завжди з агенцією “Наталі-тур”, яку я завжди всім рекомендую. Одразу хочу сказати, що незважаючи на дрібні проблеми (які виникли з вини перевізника і приймаючої сторони), відпусткою ми залишились дуже задоволені.

Хочу відмітити, що цього року дуже кидалось в око, що болгари відчули зниження конкуренції з боку Турції та Єгипту. Але почну з початку – з негативних моментів, аби закінчити на мажорній ноті.

Що не сподобалось:

1. Цього року ми їхали з Іншим перевізником. Минулого року нас везли атобусом Doris (NEOPLAN Skyliner) – з болгарськими номерами та водіями-болгарами – і довезли кожну групу відпочиваючих до зупинки, де нас забрали представники турагенції і довезли до рецепції готелю. Цього року автобус був теж NEOPLAN, але старезний (можливо, навіть списаний десь у Європі) і дуже незручний, а трансферу до готелю не було взагалі! Мало того, висаджуючи людей, на питання “куди нам йти далі?” водії відповідали “ми не знаємо, куди мусили ми вас довезли, а далі добирайтесь самотужки” Дивно…

   Це добре що я заздалегідь знайшов наш готель на мапі, заодно подивившись де можна взяти таксі. Таксист ніколи не чув про наш отель, кілька разів зупинявся спитати дорогу у колег, проте врешті-решт втрапив куди треба. До речі, коштувало таксі 10 євро туди (в день приїзду) і 10 євро назад.

2. Представника турагенції в автобусі не було(?!). Тож коли на першому ж кордоні виникли проблеми (один з туристів захворів і не поїхав, тож кількість паспортів не співпадала з кількістю людей у списку на що наші прикордонники не звернули уваги, а от молдавани це помітили і нас затримали), водіям довелось дзвонити в Київ і не один раз, оскільки телефон хлопця, який керував посадкою в автобус, було вимкнуто. Минулого року з нами їхав чолов’ягавід турагенції, який вирішував всі питання на кордонах і видав всім рекламні буклети з описом екскурсій, які ми можемо придбати у представника їх фірми в отелі. На кожному буклеті було написано ім’я та номер телефону отельного гіда да розклад його роботи в холі отелю.
3. В отелі представника приймаючої сторони я теж жодного разу не бачив, тож навіть за наявності бажання не зміг би купити якісь екскурсії, і тому довелось організовувати їх самотужки – в Несебр ми з’їздили громадським транспортом, а потім нам стало ліньки і ми вже нікуди не їздили, хоч планували ще відвідати Варну. Отак компанія втрачає можливість додаткового прибутку!
4. Минулого року ми теж прибули в готель рано вранці і наша кімната ще не була готова (заселення було з 12:00), сніданком теж не погодували. Але браслети на нас вдягли близько 11-ї і ми змогли скористатись другим сніданком. Цього ж року заселення було з 14:00, браслети вдягли приблизно о 13:55, тож ані сніданку ані обіду в перший день у нас не було, оскільки обід закінчувався о 14:00.
5. З видом на море знову надурили – хоч у ваучері було вказано, що він має бути, море було видно тільки з торця балкону. Дуже шкода… Взагалі, єдине місце де ми дійсно отримали вид на море – це Minos Imperial ***** на Кріті. А тут виявилось, що це в нас вид на море, оскільки у болгар взагалі немає Rear View – є тільки Sea View і Park View. Класно викрутились!
6. Оскільки представника турагенції у готелі не було, час відправлення уточнити було неможливо, а телефони, вказані у пам’ятці, і на які пропонувалось дзвонити наперердодні від’їзду, не працювали взагалі – ні напередодні, ні в день від’їзду. Тож я зв’язався з “Наталі-тур”, вони зв’язались з перевізником і повідомили коли нам слід бути на зупинці, з якої нас мали забирати (до речі, за півгодини до зазначеного в пам’ятці часу). На наших турагентів дійсно можна покластись у будь-яких ситуаціях і за це я їм дуже вдячний.
7. Вперше зустрічаю готель, де безкоштовний Wi-Fi є лише у холі, а в номерах за нього треба платити (сигнал з холу настільки слабкий, що підключитись неможливо, а мережа для номерів потребує аутентифікації). Проте, болгари мабуть, не розраховували, що туристи можуть возити з собою мережеві репітери – мій Hame А1, який я вмикав і клав на поличці у передпокої, підключався до слабкого сигналу з холу, тримав його “собакою” і транслював далі на весь номер.

Що сподобалось:

1. Наш готель – Viand **** – було розташовано не просто на першій лінії, в взагалі на пляжі! Просто чудово – вийшов з рецепції і за кілька десятків кроків ти вже біля води!
2. Готель новий, номери просторі і чисті, сантехніка – супер, прибирання – кожен  день, заміна білизни – раз на тиждень.
3. Готель ідеально підходить для сімейного відпочинку. Нав’язлива анімація відсутня (ура!), вечорами можна просто розслабитись. Можна навіть відчинити вікно в номері без побоювань всю ніч чути попсовий музичний непотріб.
4. Привітний персонал, готовий виконати будь-яку забаганку (іноді – навіть безоплатно). Всі чудово розуміють англійську, тож проблем у плані спілкування в нас не було.
5. Дуже мало росіян (wow! тища, спокій, ніхто не напивається і не дебоширить чи починає задиратись з персоналом. Алілуйя!) і взагалі російськомовних відпочиваючих. Тож атмосфера відпочинку була спокійною, навіть трохи чинною. Німці, яких тут було багато, теж вели себе дуже пристойно.
6. Їжа – теж на висоті (незважаючи на дещо бюджетний характер відпочинку) – чотириразове харчування за системою “все включено”. Якість наїдків в нормі (хоч я й читав з цього приводу негативні відгуки в інтернеті). Так, вибір не величезний, але досить широкий.

Взагалі ж мені дуже подобається в Болгарії – чудовий клімат, непоганий сервіс, море… Я з задоволенням приїду сюди наступного року (якщо все буде гаразд).

До речі, цього року ми відпочивали не на Золотих пісках, а на Сонячному березі. Розваг тут дещо менше, але теж непогано. Як я вже говорив, ми їздили до Несебру, хоч мені особисто там і не сподобалось – я втішився лише тим, що назад ми прийшли пішки – трохи потренувались. Тренувань я, звичайно, теж не пропускав – петлі, еспанедри, грипери, ролик – все своє вожу з собою.

Наприкінці відпочинку ми з дочкою, щоправда, трохи прихворіли, але вже на шляху додому все було гаразд.

Ось так ми провели свою відпустку. Фотозвіт ви можете подивитись тут.

На цьому все. До зустрічі за тиждень, друзі!

Хай вам щастить і бережіть себе!

Не так давно я писав про те, як з допомогою Xposed Framework реалізувати на планшеті справжній багатовіконний режим. Проте, на цьому мої експерименти не припинились і сьогодні я хочу продовжити розповідь про свої спроби зробити Android повноцінною заміною настільному ПК.

Хочу відмітити, що протягом останніх кількох років планшет я використовую у 90% випадків. 10%, що залишились – це робота з віртуальними машинами (для чого потужностей мобільних пристроїв, природньо, не вистачає) і створення документів зі складним форматуванням (мобільні офісні пакети поки що можуть не все). Тож можливість працювати одночасно з кількома програмами – це саме те, чого не вистачає стоковому Android.

Реагуємо на повідомлення як в CM

Тож, ви встановили Xposed Framework і проробили ті ж маніпуляції, що і я.

Думаю, ви не могли не помітити, що запуск вікон програм через ярлики у області повідомлень, як пропонує Halo))) – не найкращий і не найзручніший варіант. Тож я вирішив пошукати альтернативу і дійсно дещо знайшов.

Перша програма, яку я знайшов і встановив, -  Floating Notifications. Ця штука реалізує функціонал, подібний до Cyanogenmod (CM) – спливаючу “бульбашку” повідомлень. Що цікаво, в налаштуваннях програми є можливість увімкнути запуск програм у вікнах!

Чудово! Проте, таким чином відкривати у вікнах можна лише програми – джерела  повідомлень. Floating Notifications, на жаль, не є справжнім лончером.

Так, я чув про Bubble Launcher, проте щось він мені не припав до смаку, тож я продовжив пошуки.

Беремо приклад з SAMSUNG

Наступним мені на очі потрапив MultiWindow Sidebar – програма яка додає на екран бічну панель швидкого запуску (на кшталт тієї, яку надає Unity в Ubuntu). Фішка в тому, що запустити програми з її допомогою можна також у віконному режимі!

Щось подібне реалізовано у планшетах та плафонах від SAMSUNG, а тепер ви можете отримати такий же функціонал на мобільному пристрої від буль-якого виробника. Зручно на великому екрані працювати з двома програмами пліч о пліч.

Виглядає це так:

Оце вже щось! Хоч, звісно, ідеалу не існує, і MultiWindows Sidebar теж має певні недоліки:

• запустити можна лише програми з числа доданих на панель швидкого запуску. Вам не вдасться таким чином відкрити у вікні будь-яку з встановлених програм.
• розраховано все це щастя у першу чергу на портретну орієнтацію екрану, тож коли на планшеті відкрити пліч о пліч дві програми, вони розташуються зверху-вниз, а не зліва-направо – доведеться впорядковувати розташування вікон вручну.

Twitter і браузер у вільному плаванні

Ще одна програма, яку я встановив, хоч вона й не використовує Xposed Framework, – це Tweet Baloon – плаваючий Twitter-клієнт. Не можу сказати, що я вражений його функціоналом, проте, виглядає непогано:

Дуже схоже на Link Bubble або Hover Browser, який я досить часто використовую:

Так, є ще Portal, який об’єднує в собі функціонал обох програм, проте мені він теж чомусь не сподобався.

і знову SAMSUNG. Чи, може, SONY?

І остання річ, яку я зробив – це ввімкнув у GravityBox таку річ, як “Кнопка користувача”. Це дозволило мені  додати у лівий кут панелі навігації кнопку виклику невеличкого меню для запуску улюблених програм – на кшталт того, як це зроблено у планшетах SAMSUNG або SONY:

А можна було б ще й ввімкнутище й секторне меню, як у стоковому браузері Android:

Виглядає крути, проте, знову ж таки, мені не дуже до вподоби…

Ось таким чином я зробив свою роботу з планшетом зручнішою. Так, хтось скаже “ це все понти”, і буде частково правий, проте дещо з того, про що я розповів вище, – дійсно зручні і потрібні речі.

Що ж, на цьому все.

До зустрічі за тиждень! Хай вам щастить!

P.S. Хочу спробувати ще Floating Apps – люди кажуть, дуже непогана річ.

З Днем Перемоги вас!

Наші закляті “брати” намагались зіпсувати нам свято, з особливим цинізмом організувавши чергову бійню. На щастя, картинки, яку вони прагнули показати – напади на ветеранів під час святкування – жоден телеканал не отримав. Ну просто не могло цього бути в нашій країні!

Щоправда, й справжніх ветеранів, мабуть, практично не залишилось. Мій дід (до речі, родом з Бєлгородської області), у війну був розвідником. Одного разу, взимку, він майже добу просидів у болоті, у холодній воді, спостерігаючи за рухом німецьких військ. Так, він повернувся додому з перемогою, проте отримане переохолодження таки звело його в могилу. Мені жаль, що він помер, коли я був ще дуже малим. Проте, це мабудь добре, що він не бачить,  за яких умов ми святкували День Перемоги цього року і на що зараз перетворився символ перемоги – георгіївська стрічка.

Однак, впевнений, ми все ж переможемо, як колись перемогли інших фашистів у 45-му.

А поки що я хочу розповісти вам про те, як можна гнучко налагодити Android “під себе”, не перепрошиваючи пристрій. За дві ночі мені вдалось в цьому плані дуже багато зробити!

І знову багатовіконність

А почалось все з того, що мені все ж таки хотілось отримати на своєму планшеті багатовіконний режим. Я вже писав про “фірмовий” багатовіконний інтерфейс від Rockchip, який я мав змогу спробувати під Android 4.2.  Проте, працював він не ідеально, реалізований був не надто зручно, і до того ж, іномі самовільно вмикався чи вимикався. Тож в результаті я ним майже не користувався.

Не так давно я оновився до Android 4.4.2, спробував підключити до планшету монітор/клавіатуру/мишу і був приємно здивований тим, як чудово (хоч, поки що й не ідеально) система підходить для використання у якості не мобільної, а основної, “настільної” ОС. Про щвидкодію я вже не кажу – планшет ніколи не працював так “плавно”.

Однак, була одна проблема – в новій прошивці було чимало новинок, а от багатовіконний інтерфейс з якихось причин до неї не включили. Довелось шукати альтернативу. І я її знайшов (деталі – тут і тут)!

Цей рецепт підходить не лише для мого Cube U30GT2, а й для будь-якого пристрою з Android (за винятком тих SAMSUNG-девайсів, де встановлено їх жахливий TouchWiz)! Потрібен лише root-доступ, який у моїй прошивці він був вже “з коробки”. Якщо ж у вас його немає, просто пошукайте в Інтернет, як його отримати для вашого пристрою.Ввпевнений – спосіб легко знайдеться. Але не забувайте – отримуючи root ви, скоріше за все, втрачаєте гарантію!

Що саме треба зробити:

1. Завантажуємо Xposed Installer. Що це таке? Це інсталятор спеціального пакету, який дозволяє вам перехоплючати системні виклики під час роботи системи не змінюючи ніяких системних файлів. Тож ви можете запросто змінити практично все що завгодно (з допомогою доповнень – модулів) і так само просто відмінити ці зміни! Wow!
2. Встановлюємо Xposed Installer, запускаємо його. Обираємо Download, а потім – Install/Update:

   

3. Перезавантажуємо пристрій
4. Знову запускаємо Xposed Installer і йдемо до секції Download. Встановлюємо модуль xHaloFloatingWindow:

   

5. Перезавантажуємо пристрій
6. Знову запускаємо Xposed Installer, йдемо до секції Modules та активуємо його (ставимо позначку):

   

7. Встановлюємо Halo))). Так, ви можете отримати цю програму з маркету, однак, багато хто з користувачів говорить, що вона не працює. В мене теж запрацювала не програма з маркету, а завантажена звідси.
8. Запускаємо Halo))) і обираємо ті програми, які ми хочему вікривати у вікнах. Вони залишаться в області повідомлень і звідти їх буде просто запустити:

   

9. Все! Готово! Тепер ви можете запускати програми у вікнах! Хоч я б радив все ж зайти до налагоджень xFloatingWindow і “тонше” налагодити поведінку вікон, параметри їх відображення тощо.

Якщо так буде зручніше, ось відеоінструкція:

Сподівюсь, у вас все вийде. У мене ж вийшло трохи не те, чого я хотів. Так, вікна відкривались, однак одночасно я міг бачити на екрані лише одне вікно. Виявляється, це типова для KitKat проблема. На щастя, я зміг виправити цей дивний глюк, встановивши модуль з довгою, проте, красномовною назвою – FixVisibilityOfMultipleNonFulscreenActivities.

Тепер мій планшет, будучи під’єднаним до монітора, поводить себе як справжній стаціонарний комп’ютер! І працює все це набагато швидще і зручніше, ніж “рідний” багатовіконний режим!

Інші корисні модифікації

Увійшовши у смак, я встановив ще кілька Xposed-модулів. Ви легко знайдете їх у секції Download в Xposed Installer або в офіційному репозиторії:

• Ex-Themer[KK] – дозволив змінити іконки рядка статусу, навігаційної панелі, колір годинника тощо.
• GravityBox [KK] – це просто бомба! З його допомогою я змінив набір плиток налагоджень та їх порядок (наприклад, додав плитку для знімка екрану),  пересунув годинник в центр рядка статусу, відобразив у рядку статусу заряд батареї у відсотках, а також швидкість завантаження та відвантаження, увімкнув звукові сигнали при підключенні, відключенні зарядного пристрою та по закінченню зарядки. Також індикатор батареї у мене тепер блимає зеленим під час зарядки. А ще при перемиванні між програмами я бачу обсяг вільної пам’яті і можу закрити все одніїєю кнопкою. Ага, ще одне – на колі розблокування у мене тепер шість ярликів програм, до яких я можу потрапити одразу з екрану розблокування пристрою. Дуже всім раджу цей модуль!
• XSSID Indicator – зрозуміло з назви. Відображає назву Wi-Fi-мережі поряд з годинником.
• Xposed Preference Injector – додає параметри налагодження Xposed до системних налагоджень. Тобто тепер можна не запускати Xposed Installer – просто зайти до налагоджень системи – все там.
• Advanced Power Menu – значно покращує меню вимикання/перезавантаження системи, додаючи пункти для повного перезавантаження, м’якого перезавантаження, перезавантаження до режиму відновлення.

Тепер моя система значно зрудніша для використання, аніж стокова!
І це не всі доступні модулі, в репозиторії їх ще багато, там можна знайти ще щось цікаве і корисне!

Непотрібні кнопки

В принципі, я досяг усього, чого хотів. Окрім одного – мене просто бісять віртуальні кнопки керування гучністю у панелі навігації!

Я ними не користуюсь і хотів би їх сховати, проте, жоден з Xposed-модулів мені цього не дозволив.

І тоді я наважився трохи підредагувати файл /system/build.prop – свята-святих для Android. Оскільки я маю root, я просто відкрив файл у файловому менеджері і дуже легко знайшов потрібний рядок:

ro.rk.systembar.voiceicon=true

Очевидно, що треба було змінити його таким чином:

ro.rk.systembar.voiceicon=false

Я зробив це, перезавантажив пристрій, і… все залишилось, як і раніше. Ці дві кноки так само дратували мене на панелі навігації.

В кінці-кінців, я встановив ROM Toolbox Lite, відредагував файл з допомогою вбудованого в нього build.prop-редактора, встановивши для voiceicon значення true, а за замовчуванням – false. Перезавантажився і, о диво, – кнопки зникли! Wow! Тепер я задоволений!

Ось так я заточив KitKat під свої потреби. Ба навіть придбав KVM аби швидко перемикати монітор/клавіатуру/мишу між комп’ютером та планшетом. Поки що я задоволений.

Що ж, на сьогодні все. До зустрічі за тиждень!

Бережіть себе! Миру вам, злагоди, перемоги над всіма нагараздами! Хай вам щастить!

Минулого тижня я трохи прихворів, навіть не зміг з’їздити у Київ аби провести тренінг для SharePoint-розробників (до речі, частина моїх студентів також відмовились приїздити, мотивувавши це тим, що ситуація в краіїні складна, російська окупація Криму триває, по суті, ми на порозі війни. І я не можу їх засуджувати – дійсно, саме так все і є).

Більше того, дружина теж захворіла, а дочка – взагалі потрапила до лікарні з підозрою на апендицит. Тож тиждень було майже викреслено з мого життя. І якщо вранці я ще знаходив в собі сили аби потренуватись, то ближче до вечора мені ставало кепсько і вечірню програму я вже виконати не міг.

Можливо, тренуватись, будучи хворим – дурість, але я просто не міг втриматись. Тим більше, що хочеться гратись з новою іграшкою. Я вже говорив про те, що не так давно (днів 10 тому) придбав фітнес-трекер Fitbit Force. Тож сьогодні я поділюсь з вами враженями від експлуатації цього пристрою.

Де придбати?

Придбав цей “розумний браслет” я у магазині Sport7. Як не дивно, раніше я навіть ніколи не чув про цей інтернет-супермаркет спортивних товарів, який до того ж, має філіал в моєму місті!

Наявність представництва у Полтаві була першою причиною мого вибору. А другою була ціна, яка тут виявилась найнижчою у порівнянні з іншими магазинами!

А ще, після оформлення замовлення, працівники магазину дуже оперативно вийшли на зв’язок, уточнили всі деталі і дуже швидко й до того ж, безкоштовно, доставили мою покупку на мою робочу адресу і в зручний для мене час.

Тож якістю обслуговування я задоволений не менше ніж самим пристроєм і можу порадити цей магазин усім, хто цікавиться спортивним інвентарем та гаджетами. Повірте, асортимент там дуже й дуже непоганий!

Що воно за звір?

Найкраще для цього пристрою підійде не модна назва “розумний браслет”, а “фітнес-трекер”, оскільки призначення гаджету – саме слідкувати за кожним вашим рухом і збирати статистику. Що ж він може?

Протягом доби відслідковуються такі речі:

• кількість кроків
• пройдена відстань
• кількість поверхів, на які ви зійшли
• кількість втрачених калорій
• час найбільшої активності
• якість сну (для цього слід, вирушаючи до ліжка, потримати кнопку браслета до появи іконки секундоміра, а прокинувшись повторити цю процедуру)

Ви можете також ставити собі цілі, у разі досягнення яких браслет буде вібрувати.

Особливо мені подобається те, що браслет може працювати як незалежний пристрій, накопичуючи дані, і автоматично синхронізуватись з ПК або(і) Android-смартфоном, на якому встановлено офіційний додаток від Fitbit.

На відміну від попередньої моделі, Fitbit Flex, пристрій має дуже непоганий екран і кнопку для циклічного перемикання його показів. Звичайно ж, відображення поточного часу там також передбачено (можна навіть обрати один з трьох варіантів показів годинника). З часом обіцяють ще й повідомлення про вхідні дзвінки та СМС.

USB-приймач для синхронізації з ПК входить до комплекту поставки. І для ПК, і для смартфону процедура налаштування однакова і дуже проста. Все, що треба зробити – це просто відкрити браузер і зайти на https://www.fitbit.com/setup звідки встановити відповідний додаток.

Програмне забезпечення для браслету – це просто супер! Після реєстрації (через сайт або встановлене на телефоні або ПК програмне забезпечення) ви отримуєте можливість переглядати сої результати, змінювати параметри пристрою, ставити собі цілі…

А ще можна відслідковувати кількість випитої рідини (що мене особисто дуже порадувало, оскільки раніше я використовував Waterbalance, а тепер можу робити все в одній програмі) і навіть скласти і відслідковувати виконання плану харчування! Соціальна складова теж присутня – бейджі, змагання з іншими користувачами і т.ін. Є й платний план використання сервісу, проте мені виявилось цілком достатньо й можливостей безкоштовного.

Власне, окрім програми для контролю рідинного балансу, з придбанням браслету у мене відпала необхідність і у програмах-педометрах на кшталт SONY Walkmate, яку я використовував раніше. До речі, браслет може працювати і з багатьма сторонніми програмами.

Ще є функція “розумного будильника”, яка слідкує за фазами вашого сну і розбудить вас близько до встановленого часу і таким чином, аби ви прокинулись свіжим. Я особисто цей функціонал ще не тестував.

Зовнішній вигляд пристрою теж на висоті – тонкий і строгий дизайн, оригінальна застібка… Браслет захищений від дощу, водяних бризків, але не є повністю водонепроникним – плавати з ним не вийде. USB-кабель для зарядки не є стандартним micro USB, тож треба слідкувати за тим, щоб його ненароком не згубити. До речі, коли у цьому буде потреба, браслет надішле вам електронного листа з проханням його зарядити. За останні десять днів я робив це лише одного разу. В цілому, я дуже задоволений. 

Якщо я й досі вас не переконав, що Force – це чудово, осьофіційне відео з демонстрацією пристрою:

Недоліки

Так, недоліки теж є:

1. не повна захищеність від води – треба на забувати знімати його перш ніж приймати душ (я це роблю після кожного тренування, тобто двічі на добу, тож для мене це важливо)
2. нестандартний роз’єм зарядного кабеля – треба ставитись до нього дуже дбайливо, оскільки у разі втрати або пошкодження знайти заміну буде практично нереально
3. відсутність датчику пульсу. Оце дійсно жаль – під час тренувань доводится одягати ще й нагрудний датчик і мій старенький фітнес-комп’ютер SIgma
4. близько 2% користувачів повідомили про випадки подразнення шкіри, спричинені використанням браслета 24 години на добу. Оскільки я алергік, для мене ця обставина могла б бути небезпечною. На щастя, описаних симптомів я (принаймні, поки що) не відчув.

Висновки

На цьому, мабуть, треба закінчувати.

Повторюсь – попри перелічені вище недоліки я вельми задоволений покупкою. Fitbit Force – дійсно чудовий пристрій, один з найфункціональніших на сьогодні пристроїв такого роду. А програмне забезпечення і онлайнвий сервіс –це просто витвір мистецтва. А недоліки – вони є у всіх.

На разі все.

До зустрічі наступного тижня. Я дуже сподіваюсь,що до того часу в країні запанує мир і злагода. А поки що – бережіть себе й своїх близьких. Хай вам щастить!

Проте, часи змінюються, якось непомітно я з головою пірнув в екосистему Android, і мені захотілось чогось більшого. Тож цього року я зробив собі новорічний подарунок – придбав SONY Smartwatch SW2. І сьогодні я поділюсь з вами враженнями від використання цього пристрою протягом трьох тижнів.

Де придбати?

По-перше, хочу сказати де саме я придбав свого нового годинника – можливо, ви теж забажаєте придбати таку іграшку.

Купив я цей пристрій в Eurobuy.ua – модель зі сталевим браслетом. Взагалі-то, SONY пропонує варіанти і з шкіряним та силіконовим ремінцями, однак я з дитинства не полюбляю шкіряні ремінці і вважаю їх дуже незручними (намокають, стають слизькими, незручна застібка і т. ін.). Силіконові – вже краще, а сталеві – це для мене супер – і на вигляд, і в плані зручності. Попередній мій “розумний годинник” я також одразу ж після придбання облагородив, замінивши шкіряний ремінець сталевим браслетом.

Ще один магазин – Club-Vaio, але в EuroBuy значно дешевше. Та й сервіс мені дуже сподобався – доставили (з Польщі) з кур’єром прямо мені на робочу адресу.

Пакування та комплект поставки

Привезли мою іграшку у величезній картонній коробці – можливо, аби запобігти випадковим пошкодженням. А всередині коробки, у целофановому пакеті містилось оригінальне пакування – вельми презентабельна пластмасова коробка з прозорою передньою стінкою. Виглядає дуже непогано. Такий подарунок навіть не потребує додаткового святкового оформлення.

В комплекті – сам годинник на спеціальній підставці, а якщо її вийняти, натиснувши кнопку-фіксатор на задній стінці, ви побачите набір інструкцій різними мовами і MicroUSB-кабель для зарядки. В принципі, більше нічого й не потрібно.

Зовнішній вигляд – супер! Металевий корпус, загартоване скло ємнісного сенсорного екрану, підекранні сенсорні кнопки Android, “фірмова” кнопка на правій грані, захист від пилу й вологи… Приймати ванну з годинником я все ж не наважився б, але від дощу він, схоже, захищений надійно.

Починаємо роботу

Оскільки на вулиці було не дуже тепло, я почекав пару годин доки годинник не нагріється до температури кімнати, після чого зарядив його від USB-порту мого стаціонарного комп’ютера.

Тим часом я встановив на свій Lenovo K900 програми, необхідні для роботи годинника – Smart Connect та SmartWatch 2 SW2.

Після першого увімкнення я під’єднав годинник до телефону за допомогою Bliuetooth, однак під’єднання через SmartConnect не відбулось, іконка SW2 у верхній панелі не з’явилась і нічого не запрацювало. Тоді я вимкнув Bluetooth на телефоні, потім знову ввімкнув, вимкнув і ввімкнув годинника і цього разу пристрої побачили один одного, і до того ж, одразу почалось оновлення прошивки годинника. Все!

До речі, годинник працює не на Android, як може здатись на перший погляд. В ньому використовується пропрієтарна ОС, а схожою з Android вона зроблена зумисне, аби користувач працював у знайомому середовищі і не відчував дискомфорту. В принципі, правильне рішення.

Програмне забезпечення і можливості

Далі залишилось лише встановити необхідні програми – розширення для годинника. Одразу ж хочу сказати, що кілька програм на годиннику є вже з коробки (таймер, секундомір, список подій, налагодження, ліхтарик, тощо) і це саме ті програми, які можуть працювати навіть у разі втрати зв’язку з телефоном!

Ще раз нагадаю – цей годинник не є часофоном, не є гарнітурою у звичному розумінні слова. В ньому є віброрежим, є датчик наближення, але немає камер, мікрофонів, гучномовців… Це саме компаньон для телефону – по суті, додатковий наручний екран для нього. Ним дуже зручно користуватись, коли вам не хочеться діставати телефон з кишені, особливо коли одночасно з ним ви використовуєте розмовну гарнітуру.

Якщо ви хочете справді відчути всю міць цього чудового гаджету, вам слід встановити відповідні програми – так звані Smart Extensions. А їх у Google Play чимало – просто пошукайте!

Програми слід встановлювати на телефон. Багато з них є платними, але чимало й безкоштовних. Втім заплатити $1-2 за розширення можливостей нового гаджету – це нормально. А для тих, хто все ж таки, платити не хоче, є 4pda або Blackmart, хоч я вам цього й не говорив.

Що використовую я

Годинником я користують трохи більше ніж три тижні, однак вже не уявляю свого життя без нього. І ось список програм, які я встановив і активно використовую:

• AZOOZA Deck SW2 – непогана індикаторна панель, яка дозволяє переглядати відомості про вільне місце на телефоні, рівень сигналу WiFi, заряд батареї, день, час, рік, а якщо пролистати вверх – показує перемикачі для вимкнення WiFi, Bluetooth, мобільного інтернету
• Daily Helper – можливість відправляти на годинник нотатки, списки завдань тощо. В томи числі й з інших програм, наприклад з мого улюбленого Google Keep. Абсолютно безкоштовно і абсолютно, як то кажуть, Must have!
• Facebook – без коментарів. Повідомлення про новини з цієї мережі з можливістю їх перегляду прямо на годиннику
• Gmail – без коментарів. Повідомлення про нові листи з можливістю їх перегляду прямо на годиннику
• GPS Map2 – теж зрозуміло. Виглядає непогано і вельми зручно, використовує OpenStreetMaps. Хоч декому більше подобається конкурент – Where Am I for SmartWatch 2
• Phone Dialer – зрозуміло з назви – номеронабирач на екрані годинника. Дуже зручна штука!
• Smart Camera – можливість робити знімки камерою смартфона. Годинник працює як видошукач. Круто! Конкуренти теж є
• Smart Alarm – будильник для годинника з відображенням повідомлення + зростаюча вібрація
• Smart Reader – перегляд на годиннику текстових файлів. PDF-читалка теж є, але я її не встановлював – не думаю що з цього вийде щось путнє на такому маленькому екрані.
• SmartSquare – повноцінний кліент FourSquare для вашого годинника. Wow!
• SmartWatch FileExplorer – зрозуміло з назви – файловий менеджер
• SmartWeather – дуже красивий і зручний віджет погоди з прогнозом на кілька днів
• Twitter – без коментарів. Повідомлення про новини з цієї мережі з можливістю їх перегляду прямо на годиннику
• WatchIt! – суперпрограма, яка дозволяє відображати на годиннику повідомлення про будь-які події, що відбуваються на смартфоні. До того ж абсолютно безкоштовно!
• WebBrowser – це понти – веб-переглядач на годиннику
• ВКонтакте – без коментарів. Повідомлення про новини з цієї мережі з можливістю їх перегляду прямо на годиннику
• Интеллектуальный подключаемый модуль календаря – без коментарів – синхронізація з календарем Google
• Календарь – просто зручний календарик
• Калькулятор – без коментарів
• Муз. проигрыватель – без коментарів – керуйте відтворення музини на смартфоні з годинника
• Напоминания календаря – без коментарів. Повідомлення про найближці заплановані події з можливістю їх перегляду прямо на годиннику
• Непринятый вызов – без коментарів
• Слайд-презентация – перегляд фотографій зі смартфону на екрані годинника
• Сообщения – повідомлення про нові СМС з можливістю їх перегляду прямо на годиннику
• Управление вызовами – зрозуміло з назви

Також прямо з коробки є таймер, секундомір, ліхтарик… А ще, хоч як це не дивно, пристрій працює годинником!

Посилань на використовувані мною програми я не наводжу – знайти їх в Google Play за назвою – не проблема. Звісно ж, це список програм на даний момент – я весь час експериментую. Зараз, наприклад, думаю про Remote Widget та SONY Walkmate.

Висновки

Особисто я пристроєм дуже задоволений. Використовую його одночасно з Bluetooth-гарнітурою, тож  для дзвінків телефон майже ніколи з кишені не виймаю.

Виглядає непогано, працює стабільно (невеличкі “глюки” були лише двічі), заряду вистачає на 2-3 дні. Жалко лише, що не показує залишок заряду свого акумулятора (не смартфону) у відсотках. Але ж у світі не існує нічого ідеального, чи не так?

Що ж, на цьому все!

До зустрічі за тиждень! Хай вам щастить!

Не так давно я писав про Android-програму Krome вартістю $1, яка дозволяє бачити на комп’ютері повідомлення з Android-пристрою завдяки розширенню для Chrome. Уважний читач також пам’ятає як я жалівся щодо проблем з Krome після оновлення до Windows 8.1. На щася, після вчорашнього оновлення Chrome все знову запрацювало як слід, проте тепер мені захотілось більшого (“як мед – так ще й ложкою”).

Кілька тижнів тому я нарешті змінив свій телефон і тепер всі мої мобільні пристрої працюють на базі Android, що мене вельми тішить, та й ідеологічно це теж правильно, у плані максимально ефективного використання екосистеми Google. Тож тепер мені хочеться бачити на великому комп’ютері повідомлення від обох пристроїв. А в ідеалі – надсилати повідомлення з одного пристрою на інший.

На щастя, така можливість є. І до того ж безкоштовно!

Досягається це завдяки чудовій програмі з красномовною назвою Pushbullet.

Програма абсолютно безкоштовна і дозволяє відправляти push-повідомлення не лише на інші свої пристрої (де, звісно ж, ця програма повинна бути встановлена), але й друзям та знайомим.

А тепер – увага! Окрім простих повідомлень ви можете відправити посилання, список, картинку або будь-який інший файл розміром до 25Мб! При цьому файл буде автоматично завантажено. Wow!

Через браузер на великому комп’ютері ви можете бачити всі свої повідомлення, відправляти нові, а можете встановити доповнення для Chrome і матимете змогу відправляти повідомлення з пристроїв на ПК!

Як пишуть автори програми, “не треба більше відправляти собі електронного листа” коли хочеться, наприклад, відкрити на телефоні посилання на адресу на карті, або статтю, знайдену на великому ПК, тощо. Щоправда, я не відсилав собі листів з цією метою вже дуже давно – у Chrome для Android можна легко переглянути сторінки, відкриті на великому ПК. Також можна використовувати Google Tasks або Google Keep… Проте, з Pushbullet все це робиться набагато зручніше й простіше. А вже як просто з його допомогою “закидати” на телефон або планшет файли (наприклад, шпалери для Робочого столу або fb2-книги)! Раніше я це робив через Google Drive. Тепер це знову ж таки, зручніше.

Звісно, програма вміє також відображати на великому ПК повідомлення з мобільного пристрою (через Chrome Notification Center). Щоправда, автори програми пишуть про проблеми в цьому плані з пристроями виробництва Samsung, викликані помилкою у ПЗ цього виробника (завжди дивувався – навіщо намагатись “допиляти” Android – він і “голий” виглядає і працює вельми достойно”). На моїх же Cube U30GT2 і Lenovo K900 все працює чудово. І ще раз нагадаю – безкоштовно!

Тепер Krome відображає на ПК повідомлення від планшета, а Pushbullet відповідає за повідомлення від телефона і обмін повідомленнями між пристроями.

На додачу я встановив ще MightyText на телефон і MightyText Tablet на планшет і тепер можу переглядати і відправляти свої СМС з планшета. Плюс на ПК встановив MightyText for GMail і можу працювати зі своїми СМС прямо в GMail, бачити заряд акумулятора телефона, отримувати на комп’ютер повідомлення про нові СМС…

Одним словом, бути в одній екосистемі – це чудово. Viva, Google!

Що ж, на сьогодні все!

До зустрічі за тиждень і хай вам щастить!

P.S. А ще я використовую Dashlane, який чудово синхронізує всі мої паролі між усіма пристроями і браузерами. Однак, це вже тема для окремої розмови…

Пробачте, що довго не писав нічого нового – після повернення з тренінгу у мене видався дійсно пекельний тиждень – купа лекцій у коледжі, безліч “побутових” справ, які потребували як часу, так і фізичної праці, треба було підготувати декілька важливих документів і презентацій, і про тренування також не забути.

І ось, нарешті, у мене знайшлась вільна хвилинка аби почастувати вас чимось цікавеньким.

Сьогодні я розповім вам як перетворити ваш браузер на …простий текстовий редактор.

Використовуємо готові рішення

Звичайно ж, існує безліч розширень-записників для нашого улюбленого Chrome. А деякі з них навіть вміють працювати і в оффлайні – наприклад, я певний час використовував Quick Note – це справжній нотатник з можливостями пошуку і списком нотатків.

А якщо вам потрібна “важка артилерія”, то згадайте про EverNote, Simplenote, SpringPad або  Wiz Note. Кожен з перелічених сервісів може використовуватись через веб-інтерфейс, має безліч клієнтів (в тому числі більшість з них мають і розширення для chrome). Мій фаворит – Evernote, хоч клієнти інших сервісів також встановлені на моєму трансформері.

Робимо “власноруч”

Існуючі програми – це, звісно, добре, однак не для нас. Ми як справжні гіки любимо “покопирсатись під капотом”, зробити щось самотужки, розібратись як і чому усе працює.

Тож, спробуємо створити мінімалістичний записник власноруч.

Все, що треба зробити аби досягти мети – це відкрити браузер і написати у адресному рядку ось таке:

data:text/html, <html contenteditable>

У чому полягає сенс написаного, вважаю, зрозуміло без додаткових пояснень – просто перекладіть з англійської. Писати подібні речі у Internet Explorer я не пробував, проте колеги кажуть, що для нього це задача, на жаль, непосильна. Результат виглядає таким чином:

Зверніть увагу – ви можете навіть використовувати різні накреслення шрифтів – напівжирний, курсивний і підкреслений текст! Як саме? Знайомими з Word’у клавіатурними акордами Ctrl+I, Ctrl+B і Ctrl+U. А зберегти написане можна – так, я розумію, що ви всі вже здогадались – за допомогою Ctrl+S!

Звичайно ж, ви можете винести це “посилання” на панель закладинок і надалі викликати такий саморобний нотатник одним кліком мишею – зверніть увагу на другий зліва букмарклет на моєму попередньому скріншоті! Аби зробити це, слід натиснути Ctrl+D або просто перетягти посилання з адресного рядка на панель закладинок.

А для тих, хто хоче особливої краси, якийсь невідомий, але талановитий чолов’яга залишив на PasteBin вдосконалений варіант букмарклету, який зображає у браузері розлінований папір учнівського зошита, що створює відчуття паперових нотаток.

Аби скористатись ним, треба перейти за посиланням і зкопіювати вміст поля RAW Paste Data. Тепер треба лише вставити вміст буферу обміну у адресний рядок браузера – і можна насолоджуватись результатом:

Чудово, чи не так?

Це “посилання” вже однозначно слід додати на панель закладинок, аби не копіювати його постійно з PasteBin у адресний рядок.

Що ж, наразі на цьому все. Якщо ж вам хочеться дізнатись більше про те як саме працює трюк, описаний вище, зверніться до оригіналу.

До зустрічі за тиждень!

P.S. А наступного тижня я планую розповісти вам про мою нову електронну іграшку для фітнесу