Пишу щоб поділитись враженнями від відпустки та розповісти, що в мене відбувається.

Після повернення з тижневого відпочинку у Туреччині я провів вже два тренінги, тож відпустка не лише скінчилась, а навіть забулась. Однак, є кілька спостережень та думок, якими я хотів би з вами поділитись…

Перш за все я вкотре хочу подякувати агенції “Наталі – тур” (Enjoy Travel), а також Денису й Наталі Омелай особисто за чудовий відпочинок. Ми відпочиваємо з цією агенцією щоліта й кожного разу залишаються чудові враження. Дякуємо вам, друзі!

Цього літа ми відпочивали в готелі SPLASHWORLD Pegasos World.  Бронював тур я дуже заздалегідь, і спочатку готель мені дуже сподобався, однак як завжди, начитавшись відгуків напередодні вильоту, я почав думати, що мабуть треба було обирати інше місце для відпочинку. Дуже добре, що я помилився – відпустка вийшла просто чудова!

Хоч звісно, були й нюанси – напередодні вильоту у мене був курс в Києві, тож дружина з донькою приїхали до мене в готель, а потім ввечері ми всі виїхали до аеропорту. Так само й назад – приїхали, переночували, а потім я посадив моїх дівчат но потяг, а сам залишився в Києві ще на тиждень. В аеропорту Бориспіль цього року все було гладко (якщо не рахувати того, що у Windrose відсутня онлайн-реєстрація квитків), а от на зворотному шляху – в аеропорту Анталії – мене змусили дістати всі електронні пристрої, які в мене були з собою, увімкнути їх, та ще й двічі обшукали, бо в них там щось пищало, хоч я й зняв пасок, годинник, та виклав все з кишень… Зате ми вперше безкоштовно (коли я літав сам, я кілька разів доплачував за зручні місця) отримали місця підвищеного комфорту (біля аварійних виходів), тож була можливість сидіти нормально витягнувши ноги, а не скрючившись як завжди. А ще наш літак повернули вже зі злітної смуги й ми дві години сиділи у душному салоні, поки ремонтували двигуна, тож на Батьківщину повернулись з великим запізненням. З іншого боку добре, що несправність виявили до зльоту, а не пізніше!

В Туреччині ж все було чудово – зустріли, довезли (близько години), одразу ж погодували сніданком (ми прибули до готелю о дев’ятій ранку), наділи браслети й дали картки на пляжні рушники. Сподобалось, що в готелі є не лише кімната для багажу, а й повноцінні роздягальні з шухлядками для речей, душовими та ін. Тож ми чудово підживились і пішли на пляж, де були до дванадцятої, повернулись до готелю й пообідали, а вже о пів на першу нас заселили до кімнати. Номер був чудовий – сімейний, двокімнатний – з новими меблями, новою сантехнікою, великим телевізором тощо. Єдина проблема – у приліжковому світильнику з боку дружини не працював вимикач, однак, не встигли ми розкласти речі, як його прийшли лагодити. Ми відмовились (хотілось відпочити), тож його полагодили поки ми вечеряли(!).

Взагалі я здивований, чому люди пишуть погані відгуки про цей отель – сам отель – величезний, номери чудові, харчування практично цілодобове й різноманітне (були тематичні вечори) й взагалі, вище всяких похвал, турецький ресторан “а ля карт” теж дуже сподобався, барів на території – купа, напої найрізноманітніші, чистота скрізь – просто маніакальна, пляж – власний (перша лінія), великий і дуже чистий (це Сіде, тож на пляжі пісочок), басейни – дуже великі і їх багато, чудовий аквапарк (дійсно аквапарк, а не просто одна-дві гірки! аквапарків по суті, було два – один з високими гірками, й один маленький – для малюків), добре обладнана тренажерна зала – всього й не перелічити… Інтернет – на рецепції та в основному корпусі, працював стабільно, швидкість достатня для відеодзвінків та перегляду HD-відео у потоковому режимі. Анімація, розваги для дітей, кілька дитячих клубів… До речі, отель має одну особливість – тут дуже багато робиться в плані охорони навколишнього середовища, економії ресурсів, мінімізації впливу на екологію тощо. Й котів тут відгодовують дуже добре

Одним словом, сім діб минуло як одна. Ми майже нікуди не виїздили – лише відвідали новий оглядовий майданчик у місті Манавгат – краєвиди там дійсно чудові. Також дружина з дочкою політали на параплані. До речі, я ще жодного разу не бачив так багато людей у тренажерній залі – зазвичай окрім нас з дочкою були ще одна-дві особи. Тут же людей було багато (хоч більшість, як на мене  – судячи з ваги, з якою вони працювали – лише розминались). Ми з дочкою кожного ранку вставали раненько, й спочатку десь на півгодинки відвідували тренажерну залу, потім плавали у критому басейні (10 басейнів), іноді ще трохи грали у пінг-понг, а вже потім йшли будити нашу маму й рушали на сніданок. Цього року мене вразила ще одна обставина – якщо придивитись до відпочиваючих, може скластись враження, що ви попали на виставку досягнень спортивної електроніки – смарт-годинники – найрізноманітніші – професійні Fitbit, Polar, Garmin, Suunto, багато також “брязкалець” на кшталт Apple Watch, фітнес-трекерів також вистачало. В тренажерній залі та басейні більшість людей постійно звірялись з планами тренувань на годинниках, щось в них занотовували тощо. А потім – іли величезними порціями у ресторані

До речі про годинники – не так давно я змінив свій Amazfit Bip на Garmin Vivoactive 3 (найближчим часом порівняю їх між собою), й на відпочинку він проявив себе з найкращого боку – відкритий SDK (вже пробував писати для нього програми), безконтактна оплата, автоматичне розпізнавання вправ (не може розпізнати лише планку з опорою на лікті), GPS тощо. Єдиний мінус – 3 дні роботи від однієї зарядки, хоч можливо якщо не тренуватись двічі на добу, його вистачить надовше. У басейн я з ним не ліз (хоч там є програма для басейну) – у морі та басейні я носив годинник від Casio (бюджетний Illuminator, проте WR 200m – придбав спеціально для відпусток), який хоч і не вміє лічити басейни як Garmin, все ж проявив себе з найкращого боку. Звісно ж, після моря я завжди споліскував його під краном у відповідності до порад виробника. Дуже сподобалось також пляжне взуття, яке я придбав на Aliexpress – зручно й на пляжі, й у воді, й по дорозі на пляж В цілому, відпочили ми дуже добре, однак мало. Хоч відпочинку завжди буде мало, скільки не відпочивай.

А повернувшись, я одразу ж почав тренінг з адміністрування Azure, за який отримав від трьох його учасників одностайні найвищі бали Цього ж тижня я пробував скласти іспит AWS Certified Developer Associate, однак не здав – чи то через програмний збій (система двічі зависала, тож комп’ютер доводилось перезавантажувати, а після завершення тесту програма просто закрилась), чи то просто недопрацював. Жалко грошей, однак, буду пробувати ще раз пізніше цього місяця…

Потім я на суботу приїхав додому, а вже в неділю повернувся до Києва аби провести курс з програмування на Java – мій власний авторський тренінг Java Professional (на основі офіційний навчальних матеріалів). Група тут була велика (9 студентів), й оцінили мене теж високими балами, однак, були нюанси (ось тут і тут – рекомендації стосовно роботи з “провокаторами”, можливо комусь знадобляться), які мене трохи засмутили, однак я як завжди відпрацював “на всі сто”, з повною віддачею – досяг всього, що намітив й дав людям все, що планував. До речі, також минулого тижня я успішно склав сертифікаційний іспит з Heroku. А зараз я працюю у віддаленому режимі й відпочинок вже практично забувся – скоріше б вже новорічні канікули! А ще ж скоро – початок нового навчального року й купа інших проблем та заходів…

На цьому у мене на сьогодні все. Скоро побачимось – я планую продовжити розповідь про  одноплатні “сервери” для командної розробки, а ще – зробити порівняльну характеристику Amazfit Bip та Garmin Vivoactive 3…

До зустрічі за тиждень, друзі! Не перепрацьовуйте, відпочивайте, бережіть себе та своїх близьких! Хай вам щастить!

Сьогодні я хотів би поділитись з вами враженнями від нашого сімейного відпочинку. Ті з вас, хто слідкували за новинами блогу, знають, що останні три роки ми відпочивали в Україні й навіть почали отримувати задоволення від “напівзеленого” туризму:-).

Тож ви розумієте, що, ми вже скучили за Туреччиною, тож цього року вирішили після тривалої перерви туди повернутись. Як завжди, організатором нашої подорожі була агенція “Наталі-тур”, тож я вкотре дякую Наталі та Денису Омелай за чудовий відпочинок!

Однак, про все по порядку…

Почалась наша мандрівка з поїздки до аеропорту “Бориспіль” автобусом компанії “Зелений слон 7”. До речі, хочу висловити подяку водієві, який віз нас 31.07 рейсом в 20:00 (автобус №33-99) за чуйність та готовність поставити себе на місце іншого!

В Борисполі ми трохи почекали реєстрації, після чого все пішло дуже швидко. Єдине, що зіпсувало настрій – це те, що під час огляду речей, які ми беремо до салону, мене змусили повністю розвантажити рюкзак – не просто викласти планшет і книжку, а саме повністю дістати все – до останнього кабеля, карти пам’яті, перехідника… Мені здалось, що їм просто хотілось подивитись, які пристрої я з собою беру. В результаті, все, що було акуратно розподілено за кишеньками, довелось просто вкинути “купою” в основне відділення рюкзака. Літаю я досить часто й багато, але таке свинство зустрів вперше – на зворотному шляху в аеропорту Анталії я просто, як завжди, виклав планшет і книжку – все інше не викликало жодних питань. Та й взагалі, у турків порядку скрізь було більше…

Однак, повернусь до основної теми розповіді. Друге яскраве враження – це авіакомпанія Windrose – дуже дивний перевізник. На сайті немає онлайн-реєстрації (?!), всі послуги – платні, літак старий, в польоті пропонують лише воду, розчинну каву або чай… Так, це чартерний рейс, тож я не очікував WiFi на борту, мультимедійних систем у спинках крісел, меню на вибір тощо (до речі, в цьому плані – рівнем сервісу та комфорту мене колись приємно вразила компанія Air Astana), однак, це дійсно був супереконом… З іншого боку – летіти недовго – всього лиш трохи більше 2 годин!

Якщо в Борисполі до літака нас везли автобусом, й до того ж, настільки довго, що можна було вже доїхати до Києва, в Анталії, як завжди, літак пристикували до “рукава” й ми просто пройшли до аеропорту. Далі – все стандартно, на вищому рівні – швидко пройшли паспортний контроль, отримали багаж, вийшли до стійки TUI, нам сказали номер автобуса, й вже за 10 хвилин ми сиділи у м’яких кріслах в салоні автобуса з кондиціонером. Далі близько години їхали до отелю. Приїхали ми рано (близько семи годин ранку), тож одразу нас не заселили, однак, браслети наділи й показали кімнату, де можна було переодягнутись й залишити речі, тож ми смачно поснідали, переодяглись у пляжний одяг й вирушили на море.

Відпочивали ми в отелі SIDEKUM 5*, який на сайті Туправда мав рейтинг 9,6, що звісно, нас вразило, й було одним з чинників, які вплинули на вибір отелю. Відмічу також, що ми ніколи не відпочивали на другій лінії, однак, почитавши відгуки, вирішили спробувати

До моря було далеченько – аж ніяк не 400 метрів, однак, пішки можна було дійти (прохід знаходиться зліва від отелю Sunis) за 5-7 хвилин, а з 9:15 до 17:00 між отелем та власним пляжем кожні 15 хвилин курсував мікроавтобус, яким можна було дістатись до моря швидше.

Пляж – просто чудовий! Так, я чув, що Side – це елітний курорт, й тут пісчані пляжі, однак, реальність перевершила сподівання – пісок чудовий, вхід до моря пологий, можна йти метрів 20, аж поки зайдеш хоча б по груди. На пляжі – безкоштовні лежаки, матраси, парасольки, навіс. Пляжні рушники – теж безкоштовно – ми залишили на ресепшні $15 залогу (гроші повернули, коли ми виїжджали) й отримали 3 карточки, які кожного дня в спа-центрі можна було обміняти на свіжі великі рушники! Також на пляжі є бар, де з 10:00 до 17:00 можна було без обмежень пити каву, чай, колу, спрайт, або пиво (хоч воно в турків – просто жахливе, тож вибір очевидний – кола!), брати воду в пляшках 0,5 л з холодильника, а в 12:00 – навіть практично повноцінно пообідати піцею, бургерами, салатами, фруктами… Багато хто так і робив – йшов на пляж вранці після сніданку, а повертався аж ввечері – якщо їжа та напої постійно доступні, навіщо повертатись в отель? До речі, харчування в отелі – вище всяких похвал – мало того, що практично цілодобово, так ще й дуже різноманітне й якісне!

До речі, якщо раніше проблемою була вода, яку треба було набирати в кулерах, брати в барах чи купувати в пляшках за дикі гроші, то тепер все чудово – в  ресторані й усіх барах(в тому числі – й у барі на пляжі) стоять великі холодильники, з яких можна брати пляшки з водою без обмежень. В ресторані й барах в холодильниках також стоять пакети з соками (апельсиновий, ананасовий, вишневий, персиковий, томатний). Молодці!

Заселили нас в номер вже після обіду. Коли ми збираємось у подорож, ми завжди беремо з собою якісь сувеніри – магнітики з українською атрибутикою, шоколадки “Полтава” тощо. Можливо, свою роль зіграла шоколадка, подарована на ресепшні під час реєстрації – під час заселення ми були приємно здивовані – замість стандартного номера нас заселили у двокімнатний сімейний номер з видом на басейн (як ми й хотіли), тож дочка зразу ж облюбувала собі маленьку кімнатку з великим ліжком В обох кімнатах – кондиціонери, телевізор – лише у великій кімнаті, проте, дивитись там все одно було нічого – купа німецьких каналів та російський 1-й канал, де кожного дня йшли якісь дурнуваті ток-шоу, в ході яких весь час з піною біля рота гості мололи страшні дурниці, поливаючи Україну брудом та виставляючи всіх нас “фашистами, які вбивають дітей і жінок” (цитата). Аби створити видимість обговорення, на передачі запрошували американців та поляків, які говорили правильні речі, особливо поляк, який наводив влучні приклади та порівняння з історії своєї країни, однак, росіяни буквально затикали їм рота. Дивитись цей цирк ідіотів було неможливо…

До речі, міні-бар в номері містив 1,5л мінералки, 4 пляшечки 0,5л з газованою мінералкою, 4 пакети яблучного соку, й поповнювався постійно, як тільки ми щось випивали. Також в номері був електрочайник, а запас пакетиків кави та чаю теж постійно поповнювався. І це на додачу до того, що за крайньої потреби можна було пройти в бар на ресепшні, де з 10:00 до 24:00 можна було поласувати напоями та десертами!

Плюси готелю – море, харчування, номери. Персонал майже не розуміє російської, однак, багато хто говорить англійською та німецькою, в ресторані всі страви підписані турецькою та німецькою – я навіть почав трохи згадувати мову Ніцше, хоч давно вже не мав розмовної практики. Російськомовних відпочиваючих – дуже мало, і це теж величезний плюс! В принципі, ми завжди намагаємось обрати отель, де немає ані росіян, ані наших співвітчизників Ще один плюс – це відсутність нав’язливої анімації. Цей отель – для сімейного відпочинку, тихий та комфортний (хоч дружина вже на третій день говорила, що їх стає нудно).

В отелі є спа-центр, більярд, тренажерна зала. Зала – слабенька – бігова доріжка, парочка велотренажерів, поламаний “метелик”, горизонтальна лавка, лавка для пресу, набір гантелей (на жаль – лише до 17,5 кг, тобто, лише для розминки), один V-образний гриф, один олімпійський, а от “блинів” – дуже мало, нормальну вагу для тренування набрати неможливо Окрім нас з дочкою, в залі я двічі помічав величезного поляка, який має вдвічі більші за мене розміри, однак, чомусь використовував абсолютно “смішніу вагу. Втім, я теж не надто старався – жарко, відпочинок, тож лише трохи розминався – біцепс, плечі, прес… Дочка – бігала на доріжці та трохи гралась з велотренажером.

Також ми відвідали античне місто Сіде та славнозвісний храм Аполона. До речі, хочу подякувати готельному гіду Іліасу, який зрозумівши, що ми вже були скрізь, абсолютно безкоштовно допоміг нам дістатись до Сіде для прогулянки!

Чесно кажучи, античні руїни не справдили жодного враження ані на мене, ані на дочку (дружина, щоправда, дивувалась, скільки всього було побудовано в давнину без інструментів та будівельної техніки) – просто каміння. Прикольно, звісно, однак, нічого видатного.

Хоч Wi-Fi там дійсно непоганий Антична бухта сподобалась більше – вода просто неймовірно бірюзового кольору! В отель ми повернулись громадським транспортом – невеличкою маршруткою з кондиціонером – теж дуже швидко та комфортно (1 євро з “голови”).

До речі, в плані пошуку цікавих місць поблизу, перегляду відгуків інших туристів та й планування подорожі взагалі, нам дуже допоміг додаток Google Trips – дуже рекомендую! Про Google Maps з оффлайновими картами я вже й не говорю!

На день народження дочки ми замовили їй шоколадний торт (навіть не змогли його з’їсти – такий він був великий, забрали в номер, однак, вранці теж не спромоглись), турки чудово прикрасили стіл пелюстками квітів, винесли та допомогли розрізати торт, дочка була у захваті!

В принципі, нам все сподобалось, сервіс – дійсно на висоті, однак, на другу лінію я більше не хочу – спробував і досить! Краще пройтись до пляжу територією отелю До речі, територія отелю виявилась дуже маленькою – з фото складається інше враження, знято так, наче там величезний простір. В реальності все набагато скромніше, однак, для сімейного відпочинку – саме те. З інших отелей – дійсно великих і на першій лінії – сподобались Sunis, Paloma Oceana, Miramare…

Зворотний рейс мав бути в 22:38, проте його перенесли на 14:35, тож з отелю ми виїхали в 10:25. Заздріть, вітчизняні перевізники – автобус було подано за 1 хвилину до часу його прибуття! Взагалі, TUI все робить так, як потрібно – чітко, вчасно, якісно. В аеропорту Анталії – теж все, як завжди – швидко, чітко, без проблем (єдиний нюанс – наш літак стояв на злітній смузі 30 хв, пропускаючи літаки інших авіакомпаній – не знаю, чия це вина – аеропорту чи перевізника).

Ще раз хочу подякувати диспетчерам компанії “Зелений слон 7” – двічі переносили бронь (спочатку змінився час вильоту, потім літак трохи спізнився), навіть виділили непогані місця. Щиро вам ще раз дякую!

Загалом, відпустка вдалась. Так, я не зміг повністю відволіктись від роботи (треба було відповідати на листи, готуватись до чергової сертифікації, писати програму тренінгу, готувати слайди для нового вебінару…), проте, все ж трохи відпочив. Дочці та дружині теж дуже сподобалось – тепер в Туреччині ми бачили всі регіони і все, окрім Кападокії. Так, були певні нюанси, однак, вони, як влучно сказав Денис, будуть завжди, головне – настрій та бажання відпочити! Тож ще раз дякуємо всім, хто допомогли нам в нашій подорожі!

А на цьому у мене на сьогодні все. Якщо вас цікавлять якісь подробиці – пишіть в коментарях До речі, наступного разу (якщо, звісно, не забуду) я зроблю невеличкий огляд екшн-камери Thieye T5e, якою ми в цій мандрівці зняли більшість чудових фото та відео – як на суші, так і на морі та в басейні

До зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе! Хай вам щастить!

Даруйте мені, що давно нічого не писав – на мене чекало чимало справ, тож повернувшимь з відпустки я одразу ж в них зав’яз. А потім – проводив тренінг для SharePoint-розробників у Києві. Сьогодні вночі я повернувся додому і одразу ж скористався можливістю аби поділитись з вами своїми враженнями від відпустки.

Їздили відпочивати ми, як завжди з агенцією “Наталі-тур”, яку я завжди всім рекомендую. Одразу хочу сказати, що незважаючи на дрібні проблеми (які виникли з вини перевізника і приймаючої сторони), відпусткою ми залишились дуже задоволені.

Хочу відмітити, що цього року дуже кидалось в око, що болгари відчули зниження конкуренції з боку Турції та Єгипту. Але почну з початку – з негативних моментів, аби закінчити на мажорній ноті.

Що не сподобалось:

1. Цього року ми їхали з Іншим перевізником. Минулого року нас везли атобусом Doris (NEOPLAN Skyliner) – з болгарськими номерами та водіями-болгарами – і довезли кожну групу відпочиваючих до зупинки, де нас забрали представники турагенції і довезли до рецепції готелю. Цього року автобус був теж NEOPLAN, але старезний (можливо, навіть списаний десь у Європі) і дуже незручний, а трансферу до готелю не було взагалі! Мало того, висаджуючи людей, на питання “куди нам йти далі?” водії відповідали “ми не знаємо, куди мусили ми вас довезли, а далі добирайтесь самотужки” Дивно…

   Це добре що я заздалегідь знайшов наш готель на мапі, заодно подивившись де можна взяти таксі. Таксист ніколи не чув про наш отель, кілька разів зупинявся спитати дорогу у колег, проте врешті-решт втрапив куди треба. До речі, коштувало таксі 10 євро туди (в день приїзду) і 10 євро назад.

2. Представника турагенції в автобусі не було(?!). Тож коли на першому ж кордоні виникли проблеми (один з туристів захворів і не поїхав, тож кількість паспортів не співпадала з кількістю людей у списку на що наші прикордонники не звернули уваги, а от молдавани це помітили і нас затримали), водіям довелось дзвонити в Київ і не один раз, оскільки телефон хлопця, який керував посадкою в автобус, було вимкнуто. Минулого року з нами їхав чолов’ягавід турагенції, який вирішував всі питання на кордонах і видав всім рекламні буклети з описом екскурсій, які ми можемо придбати у представника їх фірми в отелі. На кожному буклеті було написано ім’я та номер телефону отельного гіда да розклад його роботи в холі отелю.
3. В отелі представника приймаючої сторони я теж жодного разу не бачив, тож навіть за наявності бажання не зміг би купити якісь екскурсії, і тому довелось організовувати їх самотужки – в Несебр ми з’їздили громадським транспортом, а потім нам стало ліньки і ми вже нікуди не їздили, хоч планували ще відвідати Варну. Отак компанія втрачає можливість додаткового прибутку!
4. Минулого року ми теж прибули в готель рано вранці і наша кімната ще не була готова (заселення було з 12:00), сніданком теж не погодували. Але браслети на нас вдягли близько 11-ї і ми змогли скористатись другим сніданком. Цього ж року заселення було з 14:00, браслети вдягли приблизно о 13:55, тож ані сніданку ані обіду в перший день у нас не було, оскільки обід закінчувався о 14:00.
5. З видом на море знову надурили – хоч у ваучері було вказано, що він має бути, море було видно тільки з торця балкону. Дуже шкода… Взагалі, єдине місце де ми дійсно отримали вид на море – це Minos Imperial ***** на Кріті. А тут виявилось, що це в нас вид на море, оскільки у болгар взагалі немає Rear View – є тільки Sea View і Park View. Класно викрутились!
6. Оскільки представника турагенції у готелі не було, час відправлення уточнити було неможливо, а телефони, вказані у пам’ятці, і на які пропонувалось дзвонити наперердодні від’їзду, не працювали взагалі – ні напередодні, ні в день від’їзду. Тож я зв’язався з “Наталі-тур”, вони зв’язались з перевізником і повідомили коли нам слід бути на зупинці, з якої нас мали забирати (до речі, за півгодини до зазначеного в пам’ятці часу). На наших турагентів дійсно можна покластись у будь-яких ситуаціях і за це я їм дуже вдячний.
7. Вперше зустрічаю готель, де безкоштовний Wi-Fi є лише у холі, а в номерах за нього треба платити (сигнал з холу настільки слабкий, що підключитись неможливо, а мережа для номерів потребує аутентифікації). Проте, болгари мабуть, не розраховували, що туристи можуть возити з собою мережеві репітери – мій Hame А1, який я вмикав і клав на поличці у передпокої, підключався до слабкого сигналу з холу, тримав його “собакою” і транслював далі на весь номер.

Що сподобалось:

1. Наш готель – Viand **** – було розташовано не просто на першій лінії, в взагалі на пляжі! Просто чудово – вийшов з рецепції і за кілька десятків кроків ти вже біля води!
2. Готель новий, номери просторі і чисті, сантехніка – супер, прибирання – кожен  день, заміна білизни – раз на тиждень.
3. Готель ідеально підходить для сімейного відпочинку. Нав’язлива анімація відсутня (ура!), вечорами можна просто розслабитись. Можна навіть відчинити вікно в номері без побоювань всю ніч чути попсовий музичний непотріб.
4. Привітний персонал, готовий виконати будь-яку забаганку (іноді – навіть безоплатно). Всі чудово розуміють англійську, тож проблем у плані спілкування в нас не було.
5. Дуже мало росіян (wow! тища, спокій, ніхто не напивається і не дебоширить чи починає задиратись з персоналом. Алілуйя!) і взагалі російськомовних відпочиваючих. Тож атмосфера відпочинку була спокійною, навіть трохи чинною. Німці, яких тут було багато, теж вели себе дуже пристойно.
6. Їжа – теж на висоті (незважаючи на дещо бюджетний характер відпочинку) – чотириразове харчування за системою “все включено”. Якість наїдків в нормі (хоч я й читав з цього приводу негативні відгуки в інтернеті). Так, вибір не величезний, але досить широкий.

Взагалі ж мені дуже подобається в Болгарії – чудовий клімат, непоганий сервіс, море… Я з задоволенням приїду сюди наступного року (якщо все буде гаразд).

До речі, цього року ми відпочивали не на Золотих пісках, а на Сонячному березі. Розваг тут дещо менше, але теж непогано. Як я вже говорив, ми їздили до Несебру, хоч мені особисто там і не сподобалось – я втішився лише тим, що назад ми прийшли пішки – трохи потренувались. Тренувань я, звичайно, теж не пропускав – петлі, еспанедри, грипери, ролик – все своє вожу з собою.

Наприкінці відпочинку ми з дочкою, щоправда, трохи прихворіли, але вже на шляху додому все було гаразд.

Ось так ми провели свою відпустку. Фотозвіт ви можете подивитись тут.

На цьому все. До зустрічі за тиждень, друзі!

Хай вам щастить і бережіть себе!

Ось я і повернувся з відпочинку і одразу ж на мене звалилась купа справ – і домашніх, і з підготовки до нового навчального року у коледжі, і стосовно нових тренінгів…

Але не буду про сумне, а краще розповім про свої враження від країни.Також я трохи торкнусь питання тренувань в умовах морського відпочинку і  повернусь до тренінгів з SharePoint 2013, які я проводив перед від’їздом.

Тож почну з вражень від відпустки.

Відпочинок

Скажу чесно – я не надто хотів їхати до Болгарії. Мені багато нарозповідали про старі “совкові” отелі, такий же “совковий” сервіс і тому подібне…

Проте, по-перше, особливого вибору у мене не було – і в Турцію і в Єгипет цього року їхати якось страшнувато, особливо з дитиною. А по-друге, в Болгарії ми ще не були.

Як завжди, ми скористались послугами професіоналів, перевірених роками – турагенства “Наталі-тур” (м. Полтава, вул. Леніна 13, тел. 69-22-69). І вони знову нас не підвели – я був приємно вражений відпусткою. Відпочивали ми на Золотих пісках – у готелі Kaliakra Palace 4*. Перед від’їздом я начитався відгуків в Інтернеті про те, який там поганий сервіс, яка одноманітна їжа, і т.ін. А приїхавши я був радий приємному розчаруванню – готель виявився просто чудовим – вигідно розташований прямо на березі моря, чудові номери з усіма зручностями, привітний персонал, харчування ultra all-inclusive  – “як на забій” – практично щогодини, навіть деякі платні послуги (вайфай, тренажерна зала) виявились безкоштовними! Клімат – просто казка – не так жарко як в Турції, комфортні 28-31 градусів тепла вдень і 21-24 вночі. Море теж чудове – м’які, пологі пісчані пляжі, тепла вода, купа рятівників… Єдиний недолік – всі пляжі в Болгарії є муніципальними і аренда лежаків та парасольок – не надто дешеве задоволення, тож ми придбали парасольку а лежали на покривалі.

А ще ми їздили на екскурсію в м. Балчик, центр гончарства, резиденцію румунської королеви і ботанічний сад, відвідали мис Каліакра. Вражень – купа. Фотографій – також. Найкращі з них ви можете переглянути тут.

Якщо підводити підсумки, можна  назвати як плюси, так і мінуси мого відпочинку. Почну з мінусів:

• Цього року ми вирішили зекономити і не полетіли літаком, а вирушили автобусом. Так, автобус був комфортабельним (навіть мав сертифікат тризіркової якості) – Setra – кондиціонер, відео, чудовий інтер’єр у стилі hi-tech і т. ін. Проте, німці хоч і роблять усе якісно, розраховують незрозуміло на кого – місця в салоні для мене мало, ноги впираються у спинку попереднього крісла, якісь деталі впиваються у коліна і надкосницю, вигин спинки розрахований явно на негуманоїдів… Так, покататись в такому автобусі 25-30 хвилин було б прикольно, але провести в ньому півтори доби (і ще півтори доби в дорозі додому) – це просто пекло. Більше ніколи!
• Приїхали ми рано, проте сніданком нас не погодували – браслети вділи лише після десятої ранку. Так, я розумію що поселення у номер скрізь відбувається з 12:00 до 14:00, проте можна було й дозволити поснідати. Лише після того як я почав вимагати якось вирішити проблему і погодувати хоча б дитину, кожному з нас видали дивний сніданковий набір – пляшку води, банан і яблуко. Надалі ж все було Ok.
• Хоч платили ми за вид на море, нам дістався номер поблизу торця будівлі, тож насправді вид на море був лише з балкону, а не з вікон номера – трохи зхитрили, як бачите…
• Вайфай сигнал в нашому крилі був дуже слабкий, тож працювати з поштою було практично неможливо. Проте, слід відмітити, що за пару днів персонал отелю вирішив проблему, встановивши додаткову точку доступу і все стало Ok

А тепер – плюси:

• Як я вже говорив, розташування отелю – просто ідеальне. Окрім нашого, мені також сподобались отелі Vistamar, Sentido і Berlin, однак Kaliakra Palace розташований краще – прямо у центрі курорту і просто на березі моря. Територія отелю невелика, але зручно розбита на тераси, які спускаються просто до пляжу. Чудово!
• Харчування – вище всяких похвал. Навіть у п’ятизіркових отелях нас так не годували. Звісно, будь-які алкоголні напої – і місцевого і імпортного виробництва – також можна було споживати цілодобово, але цією послугою ми не користувались, оскільки алкоголем не захорлюємось. Також було включено відвідування a-la carte – ресторану, де донька спробувала філе акули
• Номер був вельми комфортабельним – досить велика площа, зручне і велике ліжко, великий плаский телевізор, кондиціонер, чудово обладнана ванна кімната…

Одним словом, ми повернулись дуже задоволені відпусткою.

Тренування

Звичайно ж я взяв з собою тренувальні петлі, амортизатори і гріпери, тож продовжував тренуватись двічі на добу. А ввечері я додатково тренував м’язи пресу за програмою 30-day Abs Challenge. Зараз я її вже успішно завершив. До речі, я прошу вибачення за можливе порушення авторських прав на це зображення, оскільки його походження мені невідоме, я не знаю хто є його автором – мені його прислав один з моїх онлайнових фітнес-однодумців не вказавши першоджерела.

SharePoint 2013

Також я закінчив оформлення списку додаткових матеріалів до курсу з SharePoint 2013 (20332), який я провів перед від’їздом. Результуючий документ бажаючі можуть переглянути тут. До речі, початковий список посилань я створив за допомогою чудового доповнення до Chrome під назвою Grab Tabs.

Що ж, на сьогодні все. До зустрічі за тиждень!

В суботу я повернувся з Києва, де провів тренінг з адміністрування SharePoint 2013, і тепер готуюсь до відпустки, яку ми з сім’єю плануємо провести у Болгарії. Wow! Нарешті!

Звичайно ж, я не забув про свою обіцянку, яку я дав слухачам тренінгу – викласти на сторінках блогу свої нотатки, коментарі та посилання на додаткові матеріали з теми проведеного курсу. Як тільки повернусь – одразу ж все підготую і викладу. Фотографіями і враженнями від нової для мене країни теж неодмінно поділюсь.

А зараз – в дорогу! Море кличе! 

До зустрічі наприкінці серпня, друзі мої! Не забувайте про мене!

Нарешті я повернувся додому з Києва, де проводив тренінг з програмування мовою С#, для співробітників однієї з моїх улюблених постійних компаній-клієнтів. 

Повернувся я вражений тим, наскільки негативно Євро-2012 вплинуло на бізнес (в т.ч. і мій), а також тією обставиною, що багато хто сприйняв цю подію як нагоду для швидкого заробітку, підвищивши ціни на свої послуги в кілька разів і ані на грам не покращивши їх якості. Наприклад, мені було надзвичайно важко знайти житло поряд з офісом клієнта за прийнятною ціною. Я міг би навести приклад міні-отелю, який на весь період “Євро” і до 10.07 підняв ціни майже у 5(!) разів, однак не буду, оскільки знайшов дуже пристойне місце і за справедливою ціною – міні-отель по вул. Павленко 32. Дуже всім рекомендую!

Однак, починаючи писати, я хотів говорити зовсім не про це. Я хотів повідомити, що до 20 липня я буду у відпустці. Wow! Нарешті! Я вже так скучив за морем!

І звичайно ж, після повернення я одразу ж розповім вам щось цікавеньке і поділюсь фотографіями.

До зустрічі, друзі!

Бажаю вам також добре відпочити, відволіктись від повсякденних справ і турбот, відчути смак життя і набратися сил!

Пишу, щоб попередити вас про те, що на жаль, наступні півтора тижня ви не матимете змогу прочитати ані рядка нової інформації на ProductivityBlog.com.ua.
Справа в тому, що ми, разом з дружиною і дочкою, їдемо у відпустку! Wow! Нарешті!Море, пальми, сонце і т.ін…

Проте, не забувайте про мене – у серпні я до вас повернусь і знову буду писати нові і цікаві статті. А поки що побажайте мені добре відпочити!

До зустрічі у серпні!