Сьогодні я хотів би поділитись з вами враженнями від нашого сімейного відпочинку. Ті з вас, хто слідкували за новинами блогу, знають, що останні три роки ми відпочивали в Україні й навіть почали отримувати задоволення від “напівзеленого” туризму:-).

Тож ви розумієте, що, ми вже скучили за Туреччиною, тож цього року вирішили після тривалої перерви туди повернутись. Як завжди, організатором нашої подорожі була агенція “Наталі-тур”, тож я вкотре дякую Наталі та Денису Омелай за чудовий відпочинок!

Однак, про все по порядку…

Почалась наша мандрівка з поїздки до аеропорту “Бориспіль” автобусом компанії “Зелений слон 7”. До речі, хочу висловити подяку водієві, який віз нас 31.07 рейсом в 20:00 (автобус №33-99) за чуйність та готовність поставити себе на місце іншого!

В Борисполі ми трохи почекали реєстрації, після чого все пішло дуже швидко. Єдине, що зіпсувало настрій – це те, що під час огляду речей, які ми беремо до салону, мене змусили повністю розвантажити рюкзак – не просто викласти планшет і книжку, а саме повністю дістати все – до останнього кабеля, карти пам’яті, перехідника… Мені здалось, що їм просто хотілось подивитись, які пристрої я з собою беру. В результаті, все, що було акуратно розподілено за кишеньками, довелось просто вкинути “купою” в основне відділення рюкзака. Літаю я досить часто й багато, але таке свинство зустрів вперше – на зворотному шляху в аеропорту Анталії я просто, як завжди, виклав планшет і книжку – все інше не викликало жодних питань. Та й взагалі, у турків порядку скрізь було більше…

Однак, повернусь до основної теми розповіді. Друге яскраве враження – це авіакомпанія Windrose – дуже дивний перевізник. На сайті немає онлайн-реєстрації (?!), всі послуги – платні, літак старий, в польоті пропонують лише воду, розчинну каву або чай… Так, це чартерний рейс, тож я не очікував WiFi на борту, мультимедійних систем у спинках крісел, меню на вибір тощо (до речі, в цьому плані – рівнем сервісу та комфорту мене колись приємно вразила компанія Air Astana), однак, це дійсно був супереконом… З іншого боку – летіти недовго – всього лиш трохи більше 2 годин!

Якщо в Борисполі до літака нас везли автобусом, й до того ж, настільки довго, що можна було вже доїхати до Києва, в Анталії, як завжди, літак пристикували до “рукава” й ми просто пройшли до аеропорту. Далі – все стандартно, на вищому рівні – швидко пройшли паспортний контроль, отримали багаж, вийшли до стійки TUI, нам сказали номер автобуса, й вже за 10 хвилин ми сиділи у м’яких кріслах в салоні автобуса з кондиціонером. Далі близько години їхали до отелю. Приїхали ми рано (близько семи годин ранку), тож одразу нас не заселили, однак, браслети наділи й показали кімнату, де можна було переодягнутись й залишити речі, тож ми смачно поснідали, переодяглись у пляжний одяг й вирушили на море.

Відпочивали ми в отелі SIDEKUM 5*, який на сайті Туправда мав рейтинг 9,6, що звісно, нас вразило, й було одним з чинників, які вплинули на вибір отелю. Відмічу також, що ми ніколи не відпочивали на другій лінії, однак, почитавши відгуки, вирішили спробувати

До моря було далеченько – аж ніяк не 400 метрів, однак, пішки можна було дійти (прохід знаходиться зліва від отелю Sunis) за 5-7 хвилин, а з 9:15 до 17:00 між отелем та власним пляжем кожні 15 хвилин курсував мікроавтобус, яким можна було дістатись до моря швидше.

Пляж – просто чудовий! Так, я чув, що Side – це елітний курорт, й тут пісчані пляжі, однак, реальність перевершила сподівання – пісок чудовий, вхід до моря пологий, можна йти метрів 20, аж поки зайдеш хоча б по груди. На пляжі – безкоштовні лежаки, матраси, парасольки, навіс. Пляжні рушники – теж безкоштовно – ми залишили на ресепшні $15 залогу (гроші повернули, коли ми виїжджали) й отримали 3 карточки, які кожного дня в спа-центрі можна було обміняти на свіжі великі рушники! Також на пляжі є бар, де з 10:00 до 17:00 можна було без обмежень пити каву, чай, колу, спрайт, або пиво (хоч воно в турків – просто жахливе, тож вибір очевидний – кола!), брати воду в пляшках 0,5 л з холодильника, а в 12:00 – навіть практично повноцінно пообідати піцею, бургерами, салатами, фруктами… Багато хто так і робив – йшов на пляж вранці після сніданку, а повертався аж ввечері – якщо їжа та напої постійно доступні, навіщо повертатись в отель? До речі, харчування в отелі – вище всяких похвал – мало того, що практично цілодобово, так ще й дуже різноманітне й якісне!

До речі, якщо раніше проблемою була вода, яку треба було набирати в кулерах, брати в барах чи купувати в пляшках за дикі гроші, то тепер все чудово – в  ресторані й усіх барах(в тому числі – й у барі на пляжі) стоять великі холодильники, з яких можна брати пляшки з водою без обмежень. В ресторані й барах в холодильниках також стоять пакети з соками (апельсиновий, ананасовий, вишневий, персиковий, томатний). Молодці!

Заселили нас в номер вже після обіду. Коли ми збираємось у подорож, ми завжди беремо з собою якісь сувеніри – магнітики з українською атрибутикою, шоколадки “Полтава” тощо. Можливо, свою роль зіграла шоколадка, подарована на ресепшні під час реєстрації – під час заселення ми були приємно здивовані – замість стандартного номера нас заселили у двокімнатний сімейний номер з видом на басейн (як ми й хотіли), тож дочка зразу ж облюбувала собі маленьку кімнатку з великим ліжком В обох кімнатах – кондиціонери, телевізор – лише у великій кімнаті, проте, дивитись там все одно було нічого – купа німецьких каналів та російський 1-й канал, де кожного дня йшли якісь дурнуваті ток-шоу, в ході яких весь час з піною біля рота гості мололи страшні дурниці, поливаючи Україну брудом та виставляючи всіх нас “фашистами, які вбивають дітей і жінок” (цитата). Аби створити видимість обговорення, на передачі запрошували американців та поляків, які говорили правильні речі, особливо поляк, який наводив влучні приклади та порівняння з історії своєї країни, однак, росіяни буквально затикали їм рота. Дивитись цей цирк ідіотів було неможливо…

До речі, міні-бар в номері містив 1,5л мінералки, 4 пляшечки 0,5л з газованою мінералкою, 4 пакети яблучного соку, й поповнювався постійно, як тільки ми щось випивали. Також в номері був електрочайник, а запас пакетиків кави та чаю теж постійно поповнювався. І це на додачу до того, що за крайньої потреби можна було пройти в бар на ресепшні, де з 10:00 до 24:00 можна було поласувати напоями та десертами!

Плюси готелю – море, харчування, номери. Персонал майже не розуміє російської, однак, багато хто говорить англійською та німецькою, в ресторані всі страви підписані турецькою та німецькою – я навіть почав трохи згадувати мову Ніцше, хоч давно вже не мав розмовної практики. Російськомовних відпочиваючих – дуже мало, і це теж величезний плюс! В принципі, ми завжди намагаємось обрати отель, де немає ані росіян, ані наших співвітчизників Ще один плюс – це відсутність нав’язливої анімації. Цей отель – для сімейного відпочинку, тихий та комфортний (хоч дружина вже на третій день говорила, що їх стає нудно).

В отелі є спа-центр, більярд, тренажерна зала. Зала – слабенька – бігова доріжка, парочка велотренажерів, поламаний “метелик”, горизонтальна лавка, лавка для пресу, набір гантелей (на жаль – лише до 17,5 кг, тобто, лише для розминки), один V-образний гриф, один олімпійський, а от “блинів” – дуже мало, нормальну вагу для тренування набрати неможливо Окрім нас з дочкою, в залі я двічі помічав величезного поляка, який має вдвічі більші за мене розміри, однак, чомусь використовував абсолютно “смішніу вагу. Втім, я теж не надто старався – жарко, відпочинок, тож лише трохи розминався – біцепс, плечі, прес… Дочка – бігала на доріжці та трохи гралась з велотренажером.

Також ми відвідали античне місто Сіде та славнозвісний храм Аполона. До речі, хочу подякувати готельному гіду Іліасу, який зрозумівши, що ми вже були скрізь, абсолютно безкоштовно допоміг нам дістатись до Сіде для прогулянки!

Чесно кажучи, античні руїни не справдили жодного враження ані на мене, ані на дочку (дружина, щоправда, дивувалась, скільки всього було побудовано в давнину без інструментів та будівельної техніки) – просто каміння. Прикольно, звісно, однак, нічого видатного.

Хоч Wi-Fi там дійсно непоганий Антична бухта сподобалась більше – вода просто неймовірно бірюзового кольору! В отель ми повернулись громадським транспортом – невеличкою маршруткою з кондиціонером – теж дуже швидко та комфортно (1 євро з “голови”).

До речі, в плані пошуку цікавих місць поблизу, перегляду відгуків інших туристів та й планування подорожі взагалі, нам дуже допоміг додаток Google Trips – дуже рекомендую! Про Google Maps з оффлайновими картами я вже й не говорю!

На день народження дочки ми замовили їй шоколадний торт (навіть не змогли його з’їсти – такий він був великий, забрали в номер, однак, вранці теж не спромоглись), турки чудово прикрасили стіл пелюстками квітів, винесли та допомогли розрізати торт, дочка була у захваті!

В принципі, нам все сподобалось, сервіс – дійсно на висоті, однак, на другу лінію я більше не хочу – спробував і досить! Краще пройтись до пляжу територією отелю До речі, територія отелю виявилась дуже маленькою – з фото складається інше враження, знято так, наче там величезний простір. В реальності все набагато скромніше, однак, для сімейного відпочинку – саме те. З інших отелей – дійсно великих і на першій лінії – сподобались Sunis, Paloma Oceana, Miramare…

Зворотний рейс мав бути в 22:38, проте його перенесли на 14:35, тож з отелю ми виїхали в 10:25. Заздріть, вітчизняні перевізники – автобус було подано за 1 хвилину до часу його прибуття! Взагалі, TUI все робить так, як потрібно – чітко, вчасно, якісно. В аеропорту Анталії – теж все, як завжди – швидко, чітко, без проблем (єдиний нюанс – наш літак стояв на злітній смузі 30 хв, пропускаючи літаки інших авіакомпаній – не знаю, чия це вина – аеропорту чи перевізника).

Ще раз хочу подякувати диспетчерам компанії “Зелений слон 7” – двічі переносили бронь (спочатку змінився час вильоту, потім літак трохи спізнився), навіть виділили непогані місця. Щиро вам ще раз дякую!

Загалом, відпустка вдалась. Так, я не зміг повністю відволіктись від роботи (треба було відповідати на листи, готуватись до чергової сертифікації, писати програму тренінгу, готувати слайди для нового вебінару…), проте, все ж трохи відпочив. Дочці та дружині теж дуже сподобалось – тепер в Туреччині ми бачили всі регіони і все, окрім Кападокії. Так, були певні нюанси, однак, вони, як влучно сказав Денис, будуть завжди, головне – настрій та бажання відпочити! Тож ще раз дякуємо всім, хто допомогли нам в нашій подорожі!

А на цьому у мене на сьогодні все. Якщо вас цікавлять якісь подробиці – пишіть в коментарях До речі, наступного разу (якщо, звісно, не забуду) я зроблю невеличкий огляд екшн-камери Thieye T5e, якою ми в цій мандрівці зняли більшість чудових фото та відео – як на суші, так і на морі та в басейні

До зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе! Хай вам щастить!