Сподіваюсь, ви не забули привітати свого батька з його “професійним” святом – Днем батька? Взагалі-то сьогодні й інших свят вистачає… 

А я сьогодні вирішив продовжити тему розробки, інструментів для розробників та Raspberry і інших одноплатників, і розповісти про те, як можна встановити хмарну IDE Cloud9 локально – на крихітний одноплатний комп’ютер.

Перш за все нагадаю що таке Cloud9. Я вже не раз писав що це моє улюблене середовище розробки, проте, про всяк випадок нагадаю ще раз. Cloud9 – це відкрите онлайнове інтегроване середовище розробки, яке підтримує купу мов та технологій програмування, дозволяє створювати робочі середовища з повним доступом до консолі, надає можливості з відладки та попереднього перегляду ваших проектів, і має ще багато-багато чудових фіч. Зараз належить Amazon та є одним з сервісів платформи AWS (а ви вже мігрували?). Якщо ви хочете повноцінно працювати над своім проектом, використовуючи лише браузер, то Cloud9 – це IDE для вас. На хромбуці я оцінив цю можливість!

Однак, якщо ви не хочете ні від кого залежати – хочете мати власний локальний “сервер” з розгорнутою на ньому Cloud9, зверніть увагу ось на цю покрокову інструкцію з встановлення на Raspberry (або іншому одноплатнику) Cloud9 SDK. Думаю, повторювати тут всі кроки немає сенсу – там все досить детально розписано.

Весь процес займає певний час (в моєму випадку – для RaspberryPi 3 Model B – близько 20 хвилин), однак, воно того варте – ви отримуєте повноцінне приватне онлайнове інтегроване середовище розробки! Ті з вас, хто читав мої попередні пости про одноплатники, мабуть пам’ятають, що я експериментував з Codiad на OpangePi Zero, і ці єксперименти були вдалими, однак, хоч Codiad – це чудовий онлайновий редактор коду, Cloud9 – це зовсім інша вагова категорія.

Результатом я цілком задоволений – все працює як і очікувалось, досить хутко, тож якщо ви так само як і я, й досі не можете знайти застосування для “одноплатної іграшки”, тепер ви можете використати її для роботи над новим пет-проектом, написання постів для блогу в Markdown, тощо.

Що ж, у мене на цьому сьогодні все. Незабаром я розповім про те, як я встановлював на OrangePi Zero такі речі, як GitLab та GitBucket і що з того вийшло, але поки що з вами прощаюсь. До зустрічі за тиждень, друзі! Бережіть себе та своїх близьких! Хай вам щастить!

Даруйте, що давно не обзивався – був надто зайнятий тренінгами, підготовкою до сертифікації (яка ще продовжується), клопотами, пов’язаними з вступом дочки в коледж, підготовкою лабораторії до наступного навчального року тощо. Одним словом – життя, як завжди, вирує!

Однак, сьогодні мені хотілося б трохи відволіктись від усіх клопотів, і розповісти про те, як я за малі гроші та з мінімальними витратами часу отримав повнофункціональний принт-сервер, веб-сервер і середовище веб-розробки – на базі OrangePi Zero.

Навіщо я все це затіяв

Можливо ви пам’ятаєте, як я кілька разів писав про Raspberry й про те, що так і не знайшов йому застосування? Що ж, як виявилось, найкраще застосування для цього малюка – це “запасний” комп’ютер на той випадок, коли в навчальному центрі з якихось причин не можуть надати для викладача “машинку” з двома моніторами. В такому випадку я прошу ще один монітор, мишу та клавіатуру, під’єдную до моєї “малинки”, й відкриваю там Chromium з тренерською книжкою, аби підглядати під час тренінгу До речі, після встановлення карти пам’яті 10-го класу й нормальної якості (Good RAM), виявилось, що файлова система на карті не псується (хоч, можливо, ще все попереду) й працює малюк просто реактивно – навіть швидше за старий неттоп дочки з Intel Atom та 2 Гб оперативки! Я навіть встановив другою системою LibreELEC, додав плагіни для російськомовного контенту – все, медіа-плеєр для подорожей готовий! Ще б змусити його працювати з тачскріном…

Однак, повернусь до теми цього допису. Проблема, яку я розв’язав з допомогою ще одного міні-комп’ютера – дуже типова – є принтер, який має бути доступним у мережі, аби можна було друкувати з будь-якого комп’ютера в домі або офісі. Саме для цього й потрібні принт-сервери – по суті, простенькі комп’ютери, які керуються через веб-інтерфейс й надають доступ до підключених до них принтерів. З допомогою таких пристроїв можна будь-який принтер зробити мережевим. Коштують вони теж не надто дорого (принаймні прості моделі), хоч асортимент і невеликий (більшість принтерів зараз мають власну мережеву карту), однак хотілось по-перше, ще дешевше, а по-друге – щось багатофункціональне.

Як я вирішив проблему

Тож якщо хотілось дешево, власними руками й з можливостями розширення функціональності, то вибір був очевидним – ще один малюк-одноплатний комп’ютер. Але який саме? Raspberry PI для такого проекту – все ж таки трохи задорого, та й у мене вже є такий, вже нецікаво Тому я вирішив спробувати “апельсинку” – найменшу модель – Orange Pi Zero (з 512 Мб “оперативки”).

Сам по собі він коштує близько 300 (з доставкою – близько 400, можна знайти й дешевше) гривень (у нас – близько 600), однак, я придбав набір – сам комп’ютер, плата розширення і корпус – це коштувало мені ще на 150 грн більше.

Доки не отримав бандерольку, я навіть не уявляв, який він маленький, цей “сервер”! На фото ви можете порівняти за розмірами вже зібраний “системний блок” з моїм годинником (ASUS ZenWatch 2 – “чоловіча версія”).

А тепер уявіть собі такий “системник”, під’єднаним до монітора, миші та клавіатури – виглядатиме взагалі чудернацько, чи не так? На рекламних же фото розмір (а точніше, його нікчемність, цього розміру) так не відчувається.

До речі, про монітор – плата розширення додала інфрачервоний приймач (чудово, коли хочете побудувати ТВ-приставку), два USB-роз’єма, мікрофон (теж знадобиться для ТВ-приставки – для голосового пошуку), і аудіо-відео вихід (стандартний 3,5” “джек”). Не знаю, як стосовно іншого, а відео у мене не запрацювало – можливо, виною тому кабель (у мене залишився такий ще з часів, коли у мене був телефон NOKIA C7-00, який я частенько підключав до телевізора, аби показати фото на великому екрані)?

Зібрати все до купи, встановити ОС (звісно ж, Armbian) та OPi Monitor (хоч для того, щоб змусити його працювати коректно, слід ще підправити файли з /etc/rpimonitor/templates, а ще іноді сторінка моніторинга стає недоступною, тож я підключаюсь через SSH й перезавантажую сервіс – sudo systemctl restart rpimonitor) мені допомогла ось ця стаття з чудового блогу dmitrysnotes.ru, який я, до речі, регулярно читаю. Про те, як зробити з “апельсинки” принт-сервер, я прочитав також тут. Тож дуже раджу додати dmitrysnotes.ru до свого списку цікавих блогів!

Єдиний нюанс – це додавання принтера. Мій Canon Pixma MP260 чудово знайшовся CUPS, а от з драйверами – проблема – для Linux їх просто немає! Я пробував деякі з рекомендованих драйверів, однак, роздрукувати пробну сторінку жодного разу так і не зміг OpenPrinting також не допоміг, тож я вже майже наважився придбати ($10) драйвер від TurboPrint, проте, коли я встановив їх “пробний” драйвер і додав принтер, пробна сторінка також не друкувалась!

Я “шаманив” ще хвилин з 40, аж поки не вирішив спробувати підключитись до принтера з “великого” ПК попри те, що пробна сторінка не друкувалась. І, о диво! – все запрацювало! На ПК я встановлював “рідні” драйвери, тож у мене з’явилась підозра, що в CUPS можна обрати будь-який драйвер від Canon, і все працюватиме Спробував – дійсно все працює! Я взяв драйвер від якогось Canon S100, а у Windows встановлював “рідні” драйвери для Windows 10 – з обох машин все друкується без проблем. Реальна економія?! Тож моя вам порада – навіть якщо через веб-інтерфейс CUPS пробна сторінка не друкується – пробуйте підключатись до принтеру, скоріш за все, все працюватиме!

Окрім CUPS та OPi Monitor, я вирішив встановити на малюка ще й Codiad – середовище веб-розробки. Встановлюється “на раз-два” – просто слід дотримуватись інструкції з вікі-проекту. Ну а далі вже самостійно кожен може додати ті плагіни, які йому потрібні. Виглядає непогано, з функціональністю – теж все добре – не Cloud9, звичайно, однак, дуже й дуже достойно!

Ну, ось на сьогодні і все. Хочу також відмітити, що я був цілковито вражений швидкодією “апельсинки” – з 512Мб “оперативки” працює вона дуже хутко! А ще – практично не споживає електрики, тож її можна сміливо залишити ввімкненою назавжди

На цій позитивній ноті я з вами прощаюсь. До зустрічі, друзі!
Гарно вам відпочити влітку! І бережіть себе! Хай вам щастить!

Нарешті сьогодні захистились останні шестеро наших дипломників, залишилось лише написати й здати звіти, і все! Останній тиждень був дуже напруженим – спочатку захист результатів практики з “Технологій розробки програмного забезпечення” на ІІІ курсі, потім – іспит з “Об’єктно-орієнтованого програмування” в одній групі, тренінг з PowerBI (який видався досить тяжким – я більше звик до розробників та адмінів, аніж до бізнес-користувачів), потім іспит ще в одній групі, три дні захистів дипломних робіт, і вже зовсім скоро на мене чекає нова група на PowerBI…

Однак, я все ж таки хотів би поділитись з вами ще одним застосуванням Raspberry, а точніше – як використати його в один з тих способів, для яких його було винайдено

Я маю на увазі використання Raspberry як машинки для студента-розробника ПЗ. Потужний планшет, лептоп або “великий” ПК “вдарить по кишені”, а малюка Raspberry може собі дозволити майже кожен. Невеличкий (можливо, старий або навіть автомобільний) монітор, миша та клавіатура – і все – ви маєте практично повноцінну робочу станцію!

Звісно ж, “важкі” повнофункціональні IDE цей малюк просто “не потягне” – процесор, все ж таки, слабенький, та й “оперативки” лише 1 Гб… Однак, повторюсь – “малинка” – це практично повноцінний ПК, який може бути для вашого проекту і сервером, робочою станцією, або обома одночасно!

Я пробував використовувати малюка обома способами – як сервер для відлагодження коду, і дійсно як робочу станцію розробника.

“Малиновий” сервер

Тут все просто – слід встановити веб-сервер та інші необхідні вам пакети (php, mysql, nodejs…) Я не буду витрачати ваш час, розповідаючи про те, як становити apache – це все описано вже багато разів. Якщо з цим, все ж таки, потрібна допомога, раджу почитати ось цю статтю. А ще – ось цей талмуд, з якого ви дізнаєтесь не тільки про те, як встановити NodeJS, а й як налагодити віддалене керування “малинкою” тощо.

Також багато корисної інформації на тему Raspberry ви знайдете в цьому блозі.

З власного досвіду – в ролі веб-сервера “малинка” працює дуже непогано (що й недивно). Єдине, що я раджу додати – це ApacheGUI – простий веб-інтерфейс для керування вашим веб-сервером. Детальніше про встановлення пакету читайте тут.

До речі, Webmin також дозволяє налагоджувати Apache (як і багато-багато іншого, а з крутою темою BWTheme він виглядає просто фантастично!).

“Малинова” робоча станція

А тепер поговоримо про розробку коду прямо на Raspberry. Так, він не вражає швидкодією, однак, туди можна встановити, наприклад, Visual Studio Code, однак, якщо ви завантажите свіжу збірку для Linux з сайту Microsoft, ви все одно не зможете її встановити – не та архітектура процесора

Що ж робити? Або зібрати з вихідних кодів самому, або скористатись готовим пакетом, ба навіть з скриптом встановлення!

Результат – працюючий (повільно, проте, працюючий) VS Code на “малинці”!

До речі, можна також погратись з різноманітними веб-IDE. Я навіть не пробував відкрити на “малинці” мою улюблену Cloud9 – думаю, браузер буде дуже “гальмувати” (хоч, треба буде спробувати). Однак, ви можете спробувати встановити (так, встановити!) на Raspberry дещо простіші продукти на кшталт Adafruit WebIDE, Codiad або Google Coder.

На крайній випадок – якщо буде “тупити” – можна буде використовувати IDE з інших пристроїв в локальній мережі.

На цій позитивній ноті я з вами прощаюсь.
До зустрічі за тиждень, друзі! Веселого вам кодування! Хай вам щастить!

P.S. Забув сказати – мені здалось, що описані в цьому повідомленні продукти (та й сама “малинка”) краще працюють не з Raspbian, а з Ubuntu Mate…

Перш за все дозвольте привітати вас з святами – Днем пам’яті та примирення та з Днем перемоги й побажати всім всього-всього, а головне – мирного неба над головою!  Й не думайте, що з нацизмом і автократією покінчено й це “більше ніколи” не повториться – це повторюється саме зараз й може бути легко повторено у менших масштабах – згадайте фільм “Хвиля”, який було знято за реальними фактами!

Сьогодні я хотів би поділись з вами тими застосуваннями, які я знайшов для мого Raspberry PI 3 Model B з сенсорним LCD-екранчиком розміром 3,5”. Якщо для 7” сенсорного дисплею (який я також купував для використання з цим малюком) я знайшов чудове використання – у якості другого монітору, на якому під час роботи завжди виводиться програвач музики або відео, то сам Raspberry для мене все ще залишається іграшкою й я й досі шукаю що б ще з ним зробити

Увага!

Як я вже говорив раніше, я вирішив трохи поекспериментувати з браузерним майнінгом, додаючи посилання на майнер на початку тексту кожного нового повідомлення. Я не хочу робити так, як Pirate Bay та інші сайти – все прозоро і залежить лише від вас, друзі – якщо вас зацікавила тема статті, будьте ласкаві натиснути на це посилання(альтернативний варіант – натиснути сюди), яке відкриє в новій вкладинці сторінку (вихідні коди – на Codepen, все чесно), в яку я додав інтерфейс веб-майнера однієї з небагатьох криптовалют, які ще є сенс добувати на процесорі, а також зробив лічильник вашого внеску (лише перше посилання) з можливістю подивитись, якій сумі в гривні це відповідає.

Вам це не буде коштувати нічогісінько – ви просто запустите процес і, залишивши вкладинку відкритою, повернетесь до читання статті (а можете й поспостерігати за процесом – це досить медитативне видовище). Ці нехитрі дії, можливо додадуть ту саму копійчинку, якої мені не вистачало аби ще раз випити кави, а я буду вам вельми за це вдячний.

Майнер у кишені?

Перше, що я спробував зробити, коли отримав бандероль з цим малюком і зібрав його до купи (сам одноплатник, акриловий корпус, тачскрін) – це спробував його у якості майнера, а точніше – клієнта для системи розподілених наукових обчислень BOINC, виконання яких дозволяє не лише допомогти науці (наприклад, я розраховував орбіти астероїдів, шукав сигнали від позаземних цивілізацій, чорні діри та пульсари), а ще й заробити трохи грідкойнів. Детальніше я вже писав про це раніше.

Ось так Raspberry у ролі дослідника – добувача коштів виглядає з текстовим інтерфейсом:

А ось те ж саме, але вже в графічному середовищі (до речі, в готельному номері – ввечері, після тренінгу):

Як виявилось, незважаючи на свої скромні можливості, цей малюк таки на щось в цьому плані здатний! Однак, є й проблема – дуже швидко руйнується файлова системи на карті пам’яті

Настільний годинник-нічник

Наступне, що я спробував зробити – використовувати малюка як настільний годинник. Зробити це – легше легкого – треба просто відкрити в Chromium в повноекранному режимі DAK Board. Безкоштовного облікового запису цілком вистачить. Єдине – слід обрати екстрамалий шрифт і режим “Big Time” – мені здалось, що саме цей варіант оформлення найкраще “вписується” в роздільну здатність 480х320 – саме така вона у мого мініатюрного екранчика!

Виглядає це так:

Або так:

Як на мене – досить непогано – годинник, погода, ще й фото на тлі змінюється кожні кілька хвилин. Дуже непогано цей режим працює у якості “приліжкового” годинника-нічника – коли я, ночуючи в готельному номері, часом просинаюсь вночі, мені достатньо торкнутись екрану, аби вивести його з сплячого стану й побачити котра година.

Інтернет-радіо

Я знаю, що багато хто використовує Raspberry у якості медіаприставки до телевізора, однак, у мене вже є такий плеєр (який у кілька разів потужніший за майже всі існуючі одноплатники), тож я спробував зробити з малюка щось на кшталт інтернет-радіо.

Можливо, я вже писав, що я великий фанат Deezer, тож я просто скористався JavaScript SDK цього сервісу й користуючись офіційними прикладами коду створив щось типу прототипу веб-плеєра (звісно ж, вихідні коди є на Codepen) для крихітного екранчику мого малюка.

Вийшло теж досить симпатично:

Не обійшлось й без проблем – виявилось, що якісним звуком малюк похвалитись не може – зрозуміло, чого всі радять придбати ЦАП (наприклад, такий)! Спочатку я думав, що у появі сторонніх звуків винна моя bluetooth-колонка (хоч раніше за нею я такого не помічав), однак, під’єднавши навушники, я не помітив різниці – схоже, це дійсно проблема самої “малинки”… Тож, виходить, знову лише погрався…

Що далі?

Зараз я граюсь з “малинкою” у якості веб-сервера. Також хочу спробувати його в ролі принт-сервера… Може хтось порадить що ще з ним можна зробити?

Що ж, на цій позитивній ноті я з вами прощаюсь. До зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе!