Даруйте, що давно нічого сюди не писав – надто багато подій, надто багато турбот, надто багато новин:) Тож зараз я коротко розповім, що ж сталося в моєму житті за ці три місяці.

Несподівано для себе, я почав писати ще одну книгу. Цього разу – це збірка, купа художніх замальовок, навіть віршів – різних, не пов’язаних спільним сюжетом або героями, але події відбуваються у всесвіті “Доль в темряві” і перекликаються з нашою реальністю. Так, я хотів відпочити після виходу “Щоденників з інших світів”, але якось воно само почало писатись, і я не зміг тримати це в собі:) Назва нової книги – “Знеструмлені”, і мені вона здається надзвичайно влучною.

У січні я склав іспит AI-102 (отримав статус сертифікованого інженера з штучного інтелекту на Azure), й продовжив тренерський статус (MCT) ще на рік. Я дуже вдячний команді програми MCT, а також проктору за підтримку і розуміння проблем, з якими стикаються українці. Іспит був складним, але я отримав від його складангня справжнє задоволення:) – навіть попри відсутність світла.

До речі, про світло – цієї зими в Полтаві (принаймні у нашому районі) досить довгий період часу воно було сумарно(!) десь зо дві години на добу:( – більшу частину доби ми сиділи у темряві і без води (бо її вимикали разом зі світлом). Довелося на додачу до моєї старої зарядної (Bluetti EB3A, яка тепер живить мережеве обладнання) скласти власну зарядну станцію – але не таку, як писали в новинах “Айтівець зібрав власну зарядну станцію за 21 000 грн і 11 годин живив квартиру без світла” – при всій повазі, то просто акумулятор+інвертор+зарядний пристрій (щось подібне я робив під час перших відключень у 2022) – три девайси, робота яких неузгоджена й неавтоматизована, все треба перемикати власноруч (та ще й “вилка-вилка”!). В моєму ж варіанті це LiFePo4-акумулятор (12v 100 Ah), підключений до ДБЖ (зарядка на 50А + інвертор в одному корпусі з автоматичним перемиканням між режимами) + індикатор заряду і напруги (батарея має BMS з блютузом, тож в будь-який момент можна глянути що з нею відбувається через мобільний застосунок, але фізичний індикатор – набагато швидше рішення). Такий комплект дозволяє один раз увімкнути все це в розетку, на вихід підключити потрібне обладнання (комп’ютер з моніторами, камери, мікрофони, світло, звук – усе, що потрібне мені для проведення тренінгів) і забути – далі все працює автоматично – коли є світло – заряджається або працює у наскрізному режимі (якщо батарея повністю заряджена), коли немає – використовує акумулятор. Так, ця штука не завжди встигала повністю зарядитися, але принаймні дозволяла працювати в умовах практично повного блекауту, в порівнянні з яким відключення 2022-2023 років здавалися дрібницею.

Ми з дружиною з’їздили до Німеччини аби видати дочку заміж. Це була дуже радісна подія, але там мені чомусь щодня було зле – важко дихати, серцеві напади тощо, тож після повернення я по-перше, прокрапався в алергології (дихати стало легше), а по-друге – детально обстежуюсь у кардіолога (ще купа різних процедур). З хребтом теж все не слава Богу:( А ще, схоже, переніс на ногах ще один мікроінфакт (був період, коли стало настільки погано, що відновлювався кілька днів) – буде видно на новій кардіограмі…

Подав свою методрозробку (яку ще треба було підготувати) “АРХІТЕКТУРА ІЛЮЗІЇ: ОБ’ЄКТНО-ОРІЄНТОВАНЕ ПРОЕКТУВАННЯ КРІЗЬ ПРИЗМУ ІГРОВОГО СЮЖЕТУ” на конкурс “Педагогічний Оскар 2026”. Чекаю результатів. Нагадаю, що мова йде про використання формату D&D-сесії (інтерактивного художнього твору) для навчання майбутніх програмістів. Звісно ж, сюжет був у моєму стилі й частково перекликався з всесвітом моєї трилогії “Долі в темряві”.

Отримав листа, що потрапив до списку топ-100 кращих тренерів за результатами відгуків студентів (в анкетах МТМ) – це програма MCT Quality Award, і мене ця відзнака надзвичайно тішить:) Я дійсно намагаюсь кожен свій тренінг провести максимально якісно і з користю для студентів, тож цей лист був свідченням того, що я все роблю правильно. Трохи пізніше напишу який подарунок з цієї нагоди я отримав від компанії.

Окрім цього всього – постійні курси, тренування в басейні (планую написати про своє спорядження для плавання – є цікаві пристрої), робота в коледжі (зараз на третьому курсі – практика з командної розробки, і це цікаво і для мене, і, сподіваюсь, для студентів), атестація на підтвердження вищої кваліфікаційної категорії та звання викладача-методиста (це теж купа роботи з підготовки паперів), гра на гітарі – чисто “для себе” (маю музичну освіту, колись грав в ансамблях, але років з 30 не брав інструменту до рук, а зараз – захотілося все згадати:). Можливо, скоро напишу про те обладнання, яке використовую), постійні повітряні тривоги і ще ціла купа всього іншого.

Тож справ і турбот вистачало.
Вистачає їх і зараз, але я все ж таки планую не забувати і про цей блог:)

Тож зустрінемося за тиждень, друзі!
Бережіть себе та своїх рідних, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

Зайшов у свій блог, і побачив, що востаннє писав сюди аж місяць тому. Однак, у мене є для вас важливе повідомлення! Справа в тому, що я щойно завершив “Щоденники з інших світів”! Нарешті!

Для тих, хто не в курсі – це мозаїчна збірка, яка доповнює всесвіт моєї трилогії “Долі в темряві”. Така собі псевдодокументальна збірка, кожна сторінка якої – це уривок з “офіційного” документу, чийогось щоденника, забороненої книги чи фільму тощо. Теми уривків перекликаються з питаннями, висвітленими в наукових довідках до кожної з частин основної трилогії. А ще вони приправлені особистими для мене записами – з мого власного уявного щоденника.

Буквально кілька хвилин тому я поставив в рукописі “Щоденників” останню крапку. Хоча ні – це була трикрапка… Але оскільки я публікую по уривку в день, то вся книга буде доступна для ознайомлення через два тижні. А далі – підготовка макету і передача до видавництва. Сподіваюсь, після цього ця історія мене відпустить, і я зможу повернутись до роботи над блогом.

А поки ви чекаєте – пропоную почитати “Щоденник” на Букнеті. І подивитись мої відео на YouTube – зараз там з’явиться новий ролик про ігри для VR, а вже скоро я планую випустити епізоди про аксесуари для гітаристів і про спорядження для занять плаванням – все тільки з власного досвіду і з “технологічним” уклоном:)

Тож до зустрічі, друзі!
Бережіть себе і своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

Нарешті я можу похвалитися тим, що моя трилогія “Долі в темряві” вийшла в паперовому вигляді! Перший тираж вже повністю розійшовся, причому кілька книжок були продані на благодійному аукціоні, кошти від якого були спрямовані на допомогу ЗСУ.

Я міг би сказати, що моя місія виконана, але ні – зараз я потихеньку дописую й так само потихеньку і поступово публікую на Букнеті доповнення до всесвіту трилогії – “Щоденники з інших світів”. Ця невеличка збірка має, як на мене, цікавий формат – це дійсно збірка односторінкових уривків з офіційних чи історичних документів, щоденників, звітів, заборонених чи забутих книг тощо. Ідея такого формату виникла у мене в голові, коли я вкотре передивлявся культовий серіал “Любов, смерть і роботи” – серії по 10-15 хвилин – це сильно, тож я подумав, що короткі уривки на одну сторінку, які залишають більше питань, ніж відповідей, і створюють тривожну атмосферу, відчуття, що загадку ось-ось буде розгадано – це теж буде цікаво. І не прогадав – люди дійсно охоче таке читають, багато хто навіть почав з неї знайомство з цим всесвітом і в результаті прочитав основні три книги.

Для тих, кому цікаво – всі мої твори доступні для читання на Букнеті безкоштовно.
Можливо, у мене тепер навіть з’явиться трохи часу аби ділитися з вами тут, на сторінках блога, цікавинками, на які я натрапив (а їх накопичилося вже чимало)…

Що ж, друзі, на цьому у мене все.
Зустрінемося за тиждень!
Бережіть себе і своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

Останнім часом я надзвичайно рідко сюди щось пишу. Думаю, я не один такий, у кого видались дуже "спекотні" місяці – купа тренінгів, робота в коледжі (розробка нової ОПП, підготовка і проведення виступу на засіданні школи викладача-початківця, проведення занять, керування практиками і проектами, які мої вихованці виконують в рамках різних конкурсів та фахових змагань, представлення спеціальності на Дні відкритих дверей тощо), дописування третьої книги (вже ось-ось, і трилогія буде завершена, тоді ще трохи роботи над макетом, і можна буде передавати останній том до видавництва!), запис нових відео (і не тільки про VR-фітнес, а й про реальне плавання), кілька походів до кардіолога (незважаючи на цілу пригоршню пігулок щодня, краще мені не стає), довге лікування в стаціонарі – в алергології (весна – початок проблем з диханням), проблеми з хребтом (знеболююче допомагає, але не лікує), і все це – на фоні війни, що продовжується попри всі наші сподівання на її закінчення. Тож доводилось займатись і продовженням відстрочки, і купою інших справ, а ще ж хочеться приділити час і своїм рідним, і моїм хобі – плаванню, грі на гітарі, комп’ютерним іграм тощо.

Тож тих, хто сподівався прочитати тут щось новеньке й цікавеньке, я прошу трохи почекати – я все ж таки хочу дописати й видати третій, останній том моєї трилогії "Долі в темряві" аби знати, що хоч щось я довів до логічного завершення. А поки що пропоную подивитись відео на моєму каналі.

А для тих, хто хоче дізнатись чим же закінчилась історія Олексія, чи знайшов він свого батька, і як воно все склалося після війни – запрошую на Booknet – там ви можете абсолютно безкоштовно прочитати всі три книги мого циклу "Долі в темряві".

Що ж, на цьому у мене на сьогодні все.
Бережіть себе та своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги.
Зустрінемося!

Сьогодні я отримав авторські екземпляри другої книги трилогії – “Промені надії”. Виглядає чудово, а якість паперу і друку стала ще кращою. Що ж, треба по-ударному попрацювати аби швидше дописати третій і завершальний том трилогії!

Третя книга – “Вогонь і світло” – виходить найтемнішою з усіх, але ж недаремно кажуть, що найтемнішою ніч є перед світанком У будь-якому випадку, я буду радий почути вашу думку про цю історію.

До зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе і своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

З гордістю повідомляю, що я нарешті дописав (не надто) наукову довідку для другої книги, "Промені надії", тож її повністю і офіційно завершено!

Тепер ще трохи відшліфувати файли, передати їх до видавництва, і можна починати роботу над останньою частиною трилогії “Долі в темряві” – книгою “Вогонь і світло”!

Тож вже скоро ми зустрінемось з вами на сторінках нової книги, де на героїв чекає чимало нових пригод. На тепер вже вільних від темряви територіях колишньої ерефії з’являться нові держави, і деякий (на жаль, короткий) проміжок часу буде здаватись, що ось він – довгоочікуваний золотий вік миру і процвітання. Але темрява в серцях залишиться непереможеною – по всьому світу з’являться загадкові групи екстремістів, які вчинять глобальний теракт, наслідком якого стане дивна епідемія. Дуже швидко – навіть підозріло швидко – знайдуть вакцину, яка усуває симптоми, але має жахливі побічні ефекти, змінюючи поведінку і реакцію ока на світло. Глобальний карантин, масковий режим, комендантська година, дивні культи і вуличні проповідники, зрада, насильство, нові жахливі теракти, тотальна вакцинація – ось що прийде на зміну ейфорії від перемоги над Темрявою. На цьому тлі ви зможете спостерігати за становленням головного героя, який втратив фантастичні здібності, отримані ним в кінці другої книги, і тепер через це сильно комплексує та депресує. Щоночі йому не дають спокою дивні сни, в яких він є іншою людиною, а іноді чужі спогади з’являються в його свідомості навіть наяву…

Попереду – епічна битва наших друзів разом з новими союзниками проти апологетів зла, а результати її будуть дуже неоднозначними, однак, обнадійливими…

Буде цікаво!

Що ж, на цьому у мене все.
До зустрічі, друзі! Бережіть себе і своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

Нарешті я можу з задоволенням та гордістю презентувати вам мою нову книгу.
З особливою гордістю, бо це перша моя книга українською.

Сьогодні я хотів би поділитись з вами історією її написання. Думаю, серед вас є люди, які знають мене, як викладача педуніверситету, можливо у когось я викладав або викладаю у коледжі. Хтось, можливо, відвідував мої тренінги, хтось – дивився мої відеокурси чи міні-серіал. Хтось читав або читає мій блог (він, до речі, був першим в Україні спонсорованим блогом з питань персональної продуктивності), хтось, можливо, навчався за підручниками, які я написав.

Всі, хто мене знає, знають, що я захоплююсь спортом (хоч зараз це вже не так просто з огляду на стан здоров’я), музикою, комп’ютерними іграми, та фільмами, і читаю величезну кількість книжок – здебільшого це фантастика, кіберпанк, постапокаліпсис, антиутопія тощо. Але мало хто знає, що я й сам пробував себе на цій ниві – писав фантастичні оповідання, брав участь в літературних конкурсах, в деяких – виходив у фінал та отримував нагороди. Деякі оповідання я ніколи не публікував, а парочку на початку двохтисячних я вимістив в своєму "живому журналі". До речі, один з цих похмурих творів , написаний в нічному потязі на шляху з Києва до Полтави, мене добряче налякав в 2020-му, коли почалася пандемія коронавіруса – десь років за десять до пандемії я описав якраз подібні події, але скінчилось у мене все дуже погано…

Ідея цієї книги з’явилась у мене дуже давно – перші сторінки були написані ще в далекому 2002-му році. Тоді вона була здебільшого автобіографічною й до кінця я цю справу так і не довів. З початком великої війни я повернувся до цього проекту, але акценти знову змістилися – до автобіографічних мотивів додалися роздуми про суть фашизму, та причини, з яких подібні ідеї змогли швидко й непомітно оволодіти думками мешканців "однієї шостої частини суходолу". Свої попередні твори, а також обидва підручники я писав російською. Цю книгу – також, бо тоді ще вірив, що якщо її прочитають так звані "руські", вони, можливо, замисляться над тим, що творять їх співвітчизники, і може навіть знайдуть в собі сили для протесту. Тоді я ще вірив у швидку перемогу, і кожного ранку з надією гортав стрічку новин. Завивання сирен вчувалось мені навіть уві сні, але разом з тим майже щоночі снилося, що ось-ось, вже завтра, ми з дружиною прокинемось, і прочитаємо що війна скінчилася!

Але рік потому війна все ще тривала, і мій оптимізм, хоч і не зник остаточно, але почав згасати.

Тому я вирішив знову змінити концепцію книги. По-перше, я вирішив писати ii українською, бо вже не вірю, що якась книга здатна допомогти читачам з ерефії щось збагнути, та й після всього, що відбулось, російська стала для мене мало не огидною. А по-друге, хоч автобіографічні елементи й збереглися, а філософська складова була значно скорочена, у творі з’явився оптимістичний, хоч і фантастичний сюжет, який, насправді, не настільки простий та однозначний, яким здається.

Взагалі-то "Темрява під ліхтарем" – це тільки перша частина запланованої трилогії "Долі в темряві". На даний момент я маю детальний план всіх трьох книг, а з 11 глав першого тому готові 9, які я буду потроху правити (бо написані вони були рік тому) й публікувати її на Букнетi. Сподіваюсь, вам буде цікаво спостерігати за пригодами головного героя трилогії у темряві, яка охопила колишню росію.

Хочу відмітити, що тема темряви – як тієї, що назовні, так і тієї, що в серцях і думках – завжди явно чи неявно була присутня в усіх моїх оповіданнях. Тож сюжет трилогії цілком логічно випливає з сюжетів моїх ранніх літературних вправ. А от що частиною цього сюжету стане минула (для героїв розповіді) російсько-українська війна – цього я навіть у страшному сні не міг побачити…

Значним чином на цю книгу вплинули також твори одного з моїх улюблених авторів – Андрія Круза (земля йому пухом), який теж, до речі, був родом з України.

Але не буду більше вас відволікати – попрошу лише підписатися на книгу, додати її собі в бібліотеку, і за бажанням – поділитися зі мною своїми враженнями від прочитаного. А ще дуже попрошу вас поділитися книгою зі своїми друзями та знайомими. Чим більше читачів – тим більша мотивація для мене писати швидше аби виправдати ваші сподівання, і реалізувати гарну, щасливу кінцівку цієї історії.

Ми всі вже втомилися від очікування перемоги, а дехто навіть втратив віру в неї, але слід пам’ятати , що найтемнішою ніч є перед самим світанком, тож все має бути добре. I рано чи пізню, але так обов’язково буде. Врешті-решт все буде добре. Для кожного з нас

Переможемо темряву разом!

Хочу вибачитись за те, що вже давненько нічого сюди не писав. Часи видались просто пекельні – тренінги, робота в коледжі, кінець семестру, дипломні роботи, серйозні проблеми зі здоров’ям (і спроби їх хоч якось подолати) і ще багато всього…

Але вже зовсім скоро я повернусь до вас! У мене в планах кілька цікавих повідомлень – я хотів би розповісти про нові пристрої, якими я користуюсь, нові онлайнові сервіси, нові годинники, аксесуари до ROG Ally, деякі готові практичні рецепти тощо…

Тож не забувайте про мене – зазирайте сюди час від часу! Я скоро повернусь!

До скорої зустрічі, друзі!
Бережіть себе та своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги! Тримаймося, як би не було важко! Зустрінемось!

Даруйте, що давно не писав нічого нового. Я пам’ятаю про обіцянку розповісти про кілька цікавих пристроїв, стосовно використання яких я накопичив вже певний досвід, яким не гріх поділитись (Stream Deck, ультраширокий монітор, ще один годинник від CASIO, настільний (чи “приліжковий”) смарт – годинник з Google Assistant), про кілька цікавих програм, ігор та сервісів, які мене зачепили (сервіси для гейміфікації, Facebook Workrooms, Obsidian, LUNA VR), пам’ятаю про обов’язкове щорічне підведення підсумків року, що минув…

Однак, на жаль, зараз я просто не можу виконати свої обіцянки, бо ми з дружиною, незважаючи на те, що обидва вакциновані, пішли по другому колу – знову захворіли на COVID.

В принципі, це було передбачувано – враховуючи злочинну політику Міністерства освіти, які на фоні росту кількості нових випадків захворюваності вперто змушували працювати очно, зганяючи в одному приміщенні купу невакцинованих студентів (які, будемо чесними, не надто дотримуються протиепідемічних заходів) та одного, хай і вакцинованого викладача. Це ризик і для студентів, і для викладачів, і як на мене – просто злочин проти майбутнього нації (тим більше, що досвід 2020-2021 років переконливо продемонстрував всі переваги дистанційної підготовки студентів-програмістів). І результат таких дій – цілком логічний та закономірний, незважаючи на всі заходи безпеки…

Так, другий раз переноситься легше ніж перший (тоді в мене були ускладнення на серце, алергія на ліки, пневмонія, я відновлення зайняло близько п’яти місяців) – можливо, за це треба подякувати вакцині. Але все одно почуваємось зле – слабкість, втома, запаморочення, температура, нежить та кашель.

Тому хочу повідомити всіх про те, що я змушений зробити паузу. Як тільки мені стане краще – обіцяю, виконаю всі перелічені вище обіцянки!

Наразі в мене все. До зустрічі, друзі!
Бережіть себе та своїх близьких, дотримуйтесь всіх правил та заходів безпеки, не нехтуйте масками та антисептиками!