Буквально сьогодні вранці я повернувся з Вінниці, де проводив семінар про новинки платформи Microsoft.NET. Цей захід було присвячено появі у цьому чудову місті офісу компанії “Міратех”. З огляду на тривожну ситуацію в країні, компанія вирішила не влаштовувати феєричних шоу, а обмежитись невеличким і корисним для розробників заходом. До речі, мою презентацію ви можете переглянути на SlideShare:

Хочу сказати, що у Вінниці мені дуже сподобалось, я жалкую, що в мене не було часу аби погуляти цим чудовим, таким же невеличуим, тихим і спокійним містом, що дуже схоже на мою рідну Полтаву. Я спілкувався і з слухачами мого семінару, й просто з перехожими і мене вкотре приємно вразили патріотизм і толерантність західних українців. Я знову згадав які дурниці про вигадану дискримінацію російськомовних українців розповсюджують ЗМІ нашої “братньої держави”. Іноді я заходжу на деякі російські сайти і мене просто жахає якою ненавистю (до того ж, абсолютно ірраціональною) до нас, українців, і взагалі, до всього українського, пронизані як статті, так і коментарі. Так, “там” теж є люди, не “россияне”, а спражні “русские”, які намагаються втамувати українофобію і відкрито висловлюють свою позицію. Я захоплююсь їх мужністю і принциповістю. Проте їх небагато і їм також непереливки.

Ті з вас, хто читає мене давно, знають, що я людина аполітична, і навіть у найтяжчі часи намагаюсь не бути заангажованим, не висловлювати своїх політичних поглядів і писати лише про те технології. Проте, саме зараз, перед лицем загрози, ми стали єдиним народом, стали нацією, у нас прокинувся патріотизм. Ми дійсно стали УКРАЇНЦЯМИ.

Зараз наша Батьківщина знаходиться у надзвичайно тяжкому становищі. По суті, під загрозою саме її існування. Ми вже втратили Крим. У східій частині України тривають провокації, її ми теж можемо втратити. На нас напали підступно, в той момент, коли ситуація лише почала стабілізовуватись і ми були слабкі. Нашу країну обкрадали, її обороноздатність методично знищували впродовж років.

Так, українські військові у Криму проявили себе як герої – протистояти озброєним нападникам не маючи змоги оборонятись – це дійсно дуже й дуже важко морально. Низький вам уклін!

Проте, зараз ворожі війська концентруються на східних кордонах, а наша армія практично небоєздатна і за кілька тижній ми не зможемо зробити її такою. Проте, треба хоч спробувати!

Тож, я закликаю вас не залишатись байдужими і допомогти нашим хлопцям чим можете. Найпростіший спосіб – просто відправити СМС за коротким номером 565. Або навіть зробити грошову пожертву за реквізитами, вказаними на офіційному сайті Міністерства оборони.

А ось і офіційне промо-відео кампанії:

P.S. Мені гірко це говорити, проте я не вірю, що якщо не дай Бог дійде до війни, ми зможемо втриматись. Захід, який свого часу гарантував нам безпеку в обмін на відмову від ядерної зброї, теж не поспішає нам допомгти. Тож ми залишились одні. Але ми повинні спробувати. Слава Україні!