За вікном – справжня зимова погода. У нас, в Полтаві минулі три дні були дуже холодними – до 30 градусів морозу! Це не повинно бути для нас дивиною – не в тропіках живемо, тож я щиро дивуюсь коли студенти жаліються на холод і говорять що не могли дістатись до коледжу через погоду. Надворі ж зима! Треба всього лиш вдягнутись за погодою! Тим більше, що це просто мороз – ані сильних вітрів ані снігопадів…

Як би там не було, мені теж хочеться вже відпочити десь біля теплого моря, де від води віє легкий приємний вітерець, гріє сонце, а на небі – ані хмаринки. Хоч розповісти сьогодні я хочу саме про хмари – про такі модні зараз хмарні сховища. А якщо точніше, то про те, як побудувати своє власне хмарне сховище без особливих фінансових витрат.

Чого я хочу від хмари?

Перш за все, хочу сказати, що ж саме ми розуміємо під хмарою і які вимоги я ставлю до хмарного сховища.

Вікіпедія говорить, що

хмара – це це модель забезпечення повсюдного та зручного доступу на вимогу через мережу до спільного пулу обчислювальних ресурсів, що підлягають налаштуванню (наприклад, до комунікаційних мереж, серверів, засобів збереження даних, прикладних програм та сервісів), і які можуть бути оперативно надані та звільнені з мінімальними управлінськими затратами та зверненнями до провайдера.

У найпростішому ж побутовому розумінні хмара – це просто можливість зберігати свої файли не локально, а десь на сервері у мережі, що дозволить працювати з ними з будь-якого пристрою і звідки завгодно, де є доступ до Інтернету.

Так, хмарних сховищ, доступних для використання безкоштовно – безліч, і я теж, звісно ж, користуюсь багатьма з них. Однак, хочеться більшого:

1. знати, що твої файли – лише твої
2. мати доступ до пристроїв в домашній мережі звідусіль

Ящо вас теж відвідували такі думки, то рано чи пізно ви теж почнете шукати способи створити свою хмару.

Круто, але недешево

Перш ніж зупинитись на поточному рішенні, я розглядав різні способи побудови власної хмари.

Непоганим варіантом виглядало (і виглядає й досі) придбання спеціалізованого пристрою – наприклад, WD MyCloud. Цей невеличкий пристрій є, по суті, повноцінним файловим сервером, що працює під керуванням Linuх і дозволяє зберігати всі свої дані вдома, а працювати з ними – з будь якої точки світу де є доступ до Інтернет.

Мобільний додаток WD MyCloud дозволяє також інтегрувати у вашу домашню хмару популярні онлайнові сховища Dropbox, Google Drive і SkyDrive. Круто! Моє поточне рішення таких можливостей, на жаль, не надає. Тож, можливо, я ще подумаю над придбанням WD MyCloud…

Проте, мені хотілось спочатку потестувати власну хмару, оцінити її переваги і недоліки, а потім вже витрачати на неї гроші. Тому, я пішов іншим шляхом. Якщо ж вас цей варіант зацікавив, тут є невеличкий огляд пристрою.

Теж непогано і безкоштовно

Принаймні для мене на даний момент, оскільки основний компонент домашньої хмари я придбав заздалегідь. Колись я вже писав, що минулого Нового року зробив собі подарунок у вигляді нового рутера ASUS RT-N56U. Так, уже в березні його мені замінили за гарантією, однак, пристрій – просто супер.

Вже в тій прошивці, яка використовувалась з коробки, була фіча під назвою AIDisk, що дозволяла “розшарити” під’єднані до рутера USB-пристрої (флешки, зовнішні диски) у локальній мережі. А зпоявою модних прошивок ASUS WRT (версії 3.0.0.4.ххх), з’явилась підтримка ще й технології ASUS AICloud !

Звичайно ж, я одразу ж оновив прошивку і тепер вміст USB-пристроїв, під’єднаних до рутера, став доступним не лише локально, а й звідусіль, де є доступ до Інтернет!

Можливим це стало завдяки підтриці рутером технології DDNS, налаштування якої на рутері не потребує наявності жодних спеціальних знань. Детальна інструкція з налаштування та використання AICloud доступна на сайті виробника. Все це дійсно дуже просто!

Тепер диски, під’єднані до рутера, доступні як через симпатичний веб-інтерфейс у стилі METRO (є навіть можливість відкривати офісні документи – з допомогою Google Docs Viewer), так і через мобільний додаток.

І ще один бонус – вам доступні не лише диски, під’єднані до рутера, а й розшарені теки інших пристроїв з домашньої мережі – комп’ютерів, HD-плеєрів, навіть планшетів членів родини! Супер! Це саме те, про що я мріяв.

Не так давно у мене була нагода випробувати свою нову іграшку – під час проведення курсу я демонстрував слайди зі своєї домашньої хмари. Wow! А можливість “дістати” звідки завгодно необхідні файли, які зберігаються на домашньому комп’ютері? Або подивитись відео чи послухати музику з диску домашнього HD-плеєра? Круто, чи не так?

На жаль, є й недоліки. Інтеграція з онлайновими хмарними сховищами відсутня. За виключенням ASUS WebStorage, синхронізацію з яким я налаштував з метою резервного копіювання. Можливо, ASUS додасть можливості інтеграції з Google Drive, Dropbox, SkyDrive та ін. пізніше?

Можливо, все ж таки, доведеться додати до свого комп’ютерного парку ще й WD MyCloud…

Я спеціально не розповідав детально про налаштування (ті, кому все ж потрібні деталі, можуть почитати невеличкий огляд тут) – все робиться дуже просто і не потребує, як я вже говорив, якихось особливих технічних знань.

Тож вперед – до хмар!

До зустрічі за тиждень! Хай вам щастить!

Я щойно повернувся з чергового тренінгу і першою справою, звичайно, виріший написати у блог. Чесно кажучи, зараз мені не дуже хочеться писати про якісь програмні продукти і сервіси.

За вікном – друга половина грудня. Новий рік все ближче, і хоч роботи у кінці року традиційно дуже і дуже багато, думати про роботу не хочеться. Погодьтесь, думками кожен з нас уже святкує Новий рік і різдво, відпочиває від комп’ютера і Інтернету, від роботи, від турбот, від зобов’язань і дедлайнів, лікує нерви і псує шлунок і фігуру. Особисто я планую під час новорічних канікул користуватись лише планшетом. І то лиш для того, шоб читати книжки.

А сьогодні мені хочеться нагадати, що й досі немає снігу і порадити один чудовий ресурс, який допоможе вам зарадити цій біді.

Пам’ятаєте як у дитинстві ми вирізали з паперу чудові сніжинки, які клеїли на віконне скло або прикрашали ними ялинку і житло?

Нещодавно я випадково знайшов аж 12 способів зробити чудову сніжинку! Дивіться самі:

Першоджерело: InPic.ru.

Чудово, чи не так?

А тут ви зможете навчитись робити з паперу чудові гірлянди.  А тут є велика підбірка схем для створення складніших гірлянд! А ось – демонстрація процесу створення сніжини у вигляді флеш-ролика.

Wow! Свято наближається!

P.S. А заразом можете зробити й Санту у стилі Cubeecraft, а також інших різдвяних персонажів!

P.P.S. Було б дуже непогано мати схему для створення сніжинок, яку можна було б роздрукувати і потім просто вирізати за лініями…

Сьогодні мені хочеться розповісти про те, яким чином я “розділив” домашній інтернет між “великим” комп’ютером (Windows 7 Ultimate 64x), планшетом (Android 2.1), телефоном (Windows Mobile 6.5), нетбуком (Windows 7 Ultimate), і комп’ютером дружини (Windows XP SP3).

Зробити це мені хотілось дуже давно, і ось, нарешті, дійшли руки.

Роздавав інтернет я, звичайно ж, через Wi-Fi. З Цією метою десь з рік тому я придбав Wi-Fi router від TP-LINK (TL-WR642G). Коштувала ця штука близько $50, що робить співвідношення вартість/функціонал просто фантастичним.

Зроблено все дуже просто: великий комп’ютер має дві мережеві карти. Через одну з них він піключений до міської мережі, інтернет-провайдер – “Приват-онлайн” – швидкість на рівні, а вартість – просто смішна.:-) Під’єднання до Інтернет – через VPN.

До іншої мережевої карти приєднаний мій рутер TP-LINK, про який я писав вище. Загалом, виходить ось така картина:

Чи не правда (за винятком відсутності дротів), дуже схоже на картинку з Windows Help and Support?

Раніше, коли, крім робочої машини, інтернет треба було ділити лише між моїм нетбуком і телефоном, мене цілком задовольняла програма ezProxy, яку я встановив на “велику” машину, і яка  в своїй безкоштовній версії дозволяє підключатись не більше, ніж двом клієнтам. Цього мені було цілком достатньо, тож я увікнув DHCP у моєму диво-пристрої від TP-LINK, і все запрацювало!

Однак, безкоштовна ezProxy досить часто мене неприэмно дивувала – то не вдавалось підключитись, то сервіс не завантажується, то ще якісь проблеми. Певний час я це терпів, оскільки не було часу зробити все по-людськи.:-)

Коли ж кількість пристроїв, які потребують інтернету, збільшилась, терпіти це вже не було сенсу – треба було або купувати повну версію програми, яка б дозволила використовувати більше двох клієнтів, або шукати інший шлях.

І ось я вирішив скористатись Internet Connection Sharing (ICS) – стандартною можливістю Windows, яка дозволяє роздати інтернет іншим машинам, до того ж, без використання проксі-сервера! А для мене це було особливо важливо, оскільки Android не дуже дружить з проксі.

Почитавши форуми, я майже злякався – дуже багато людей писали, що в них були складнощі з налагодженням ICS на Windows 7.:-( Однак, всі побоювання виявились марними – налагоджувалось все елементарно, буквально за дві хвилини.

А почав я з того, що вимкнув DHCP у своєму рутері, оскільки у довідці Windows було сказано, що не слід вмикати ICS у мережі, де є DHCP-сервери (Do not use ICS on a network with domain controllers, DNS servers, gateways, or DHCP servers. And don’t use ICS on systems configured for static IP addresses.).

А далі все просто – відкрив Network and Sharing Center,

перейшов до налагодження властивостей адаптерів

вибрав власивості потрібного підключення,

і на вкладинці Sharing обрав те підключення, через яке буде здійснюватись роздача інтернету:

При цьому, IP-адреса адаптеру, який відповідає за обране з’єднання, стає фіксованою –192.168.137.1:

Тож, я дав рутеру IP-адресу 192.168.137.2, і на цьому роботу було завершено. Все! Тепер можна підключатись до Wi-Fi, і пробувати відкривати сторінки в браузері. Wow! Все працює! І без ніяких проксі!

Ось так, без особливих зусиль Windows 7 дозволила мені надати доступ до інтернет всім моїм пристроям. До того ж, я зекономив кошти, оскільки мені не довелось купувати ліцензію на ezProxy, або подібну до неъ програму!

Просто диво – тепер я можу лежати на канапі з планшетом в руках і серфити в Інтернет, або навіть працювати на моїй машині через RDP.:-)