Нарешті я отримав хоч трохи умовно вільного часу аби написати в блог. Одразу ж (і вже вкотре) хочу вибачитись, що давно сюди нічого не писав. Чому? А такий, на жаль, видався рік…

Цього року у мене була купа тренінгів, я двічі подовгу лежав у лікарні,  довго й нудно проходив ВЛК, була ціла епопея з отриманням ВОД та відстрочки в ТЦК (і я вже з жахом думаю, що вже скоро – на початку лютого – доведеться знову займати чергу о четвертій ранку і кілька годин мерзнути на вулиці аби подати заяву на продовження відстрочки), також заняття в коледжі, подорож на Закарпаття, робота над освітнім серіалом, заняття плаванням, яке мене несподівано так захопило (хоч почав  ним займатись я з терапевтичною метою – за рекомендацією невропатолога), підготовка відео про фітнес у віртуальній реальності, робота над книгами…

Саме прагнення якнайшвидше закінчити першу книгу з запланованої трилогії й призвело до того, що я повністю зосередився на цьому завданні і відклав вбік роботу над блогом. При цьому в мене є цілий список тем, які я хотів би висвітлити в блозі, зокрема це й огляди нових пристроїв, і розповідь про те, як ми створювали міні-буклети, і огляд обладнання для плавання (без штучного інтелекту і доповненої реальності тут теж не обійшлося), і ще багато інших цікавих тем. Сподіваюсь, в новому році я зможу про все це написати.

А поки що я хочу з гордістю повідомити, що перша книга вже доступна і в паперовому вигляді також!

Дехто вже навіть отримав її від мене в дарунок Одразу ж хочу сказати, що всі, кому я обіцяв її подарувати, обов’язково її отримають – я спеціально попросив відповідну кількість авторських екземплярів.

В електронному ж вигляді книга продається на кількох площадках, і безкоштовно доступна на Букнеті – разом з другим томом, який вже практично завершений (дуже сподіваюсь закінчити роботу з ним ще в цьому році, а в січні вже засісти за завершальну книгу трилогії). Ознайомитись з книгами ви можете на моїй сторінці:

Що ж, на цьому “офіційну” частину повідомлення закінчено, і мені залишилось тільки привітати вас всіх з Різдвом Христовим і прийдешнім Новим Роком! Хай Новий рік принесе всім щастя, родинне тепло і любов, здоров’я, достаток і впевненість в майбутньому. А ще – такий жаданий і необхідний для нас всіх МИР! Зі святами вас, друзі мої! Дякую вам за те, що ви є в моєму житті!

До зустрічі в новому, вже дуже хочеться вірити, мирному 2025-му році!
Бережіть себе і своїх рідних, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

Різдво вже на порозі, і всім нам дуже хочеться аби рік 2023 забрав з собою всі негаразди і цю кляту війну теж. Ми маємо одне на всіх бажання, яке ми загадаємо на Новий рік – щоб 2024 став роком, коли на нашу землю нарешті повернеться мир, а небо знову стане чистим!

Хочу побажати щастя, здоров’я, процвітання, успіхів і любові всім вам, друзі, і всім Вашим рідним!

Дякую, що були зі мною в цей непростий рік, дякую за Вашу підтримку і сподіваюсь, що й надалі у нас все вийде! Я дуже сподіваюсь, що колись -  коли все лихе вже потроху забудеться – ми будемо згадувати ці часи за  чашкою кави вже без очікування сигналів сирен повітряної тривоги. Темрява найтемніша перед світанком

З Різдвом Христовим та Новим роком, друзі!

Бережіть себе та своїх близьких! Хай нам щастить!

Цей ранок не був добрим, оскільки рашисти знову випустили по мирним українським містам близько 120 ракет, внаслідок чого є потерпілі та загиблі, є руйнування, є пошкодження об’єктів критичної інфраструктури. Ворог не полишає своїх намірів занурити  нас у темряву й холод. Але попри все ми віримо, що наші супергерої – бійці ЗСУ – захистять нас, ми працюємо, ми тримаємось…

Новий рік вже на порозі і всім нам дуже хочеться аби рік 2022-й забрав з собою всі негаразди і цю кляту війну теж – ми всі вже втомлені та виснажені, але маємо одне на всіх бажання, яке ми загадаємо на Новий рік, віримо, що 2023-й буде нашим роком, роком Перемоги, роком, коли на нашу землю нарешті повернеться мир, а небо знову стане чистим!

Розумію, що ще трохи зарано, але все ж таки хочу привітати всіх нас з прийдешніми святами і побажати всім щастя, здоров’я, успіхів у професійному житті, спокою та любові – в особистому, достатку та стабільності, а ще – хай наше єдине спільне бажання, наша мрія здійсниться!

До зустрічі в Новому році, друзі! Віримо у перемогу! Віримо в ЗСУ!

Напередодні Нового року хочу побажати вам і членам ваших родин найміцнішого здоров’я, успіхів у всіх справах, фінансових статків, реалізації всіх задумів, справдження мрій, а ще – простого людського щастя!  Нехай новий 2022 рік буде кращим за свого попередника й принесе нам всім лише найприємніші враження! Зі святами Вас!

P.S. А ще давайте все ж озирнемось назад і з допомогою Google  згадаємо яким він був, рік 2021! Бо яким би він не був, це ще один рік нашого життя, й крім прикрих речей цього року у всіх були також і приємні спогади та емоції. Зі святами Вас! Бережіть себе та своїх близьких! Зустрінемось в новому році!

До Нового року залишилось всього кілька днів, я щойно завершив свій останній в цьому році тренінг, і більше не можу чекати, тож хочу привітати всіх з наступаючим Новим Роком та Різдвом Христовим!

Нехай у новому 2021 році нас та наших рідних оминуть всі проблеми і негаразди, здоров’я залишається непохитним, а фінансовий стан – стабільним, діти – тільки радують, всі мрії збуваються, прибутки – зростають, а нові проекти завершуються успіхом!

А ще я хотів би побажати всім не зациклюватись на роботі – вміти знаходити час і для своїх захоплень, для себе та своїх рідних, бо сім’я – це найголовніше! Всього нам лише найкращого!

З Новим роком, друзі!

Цього дня я щороку традиційно вітаю вас з міжнародним Днем сміху, або як його ще часто називають, Днем дурня.

Проте цього року сміятись якось не хочеться, і чомусь є відчуття що весь світ й мене особисто автоматично пошили в дурні Пандемія, карантин, дистанційний режим роботи, який по суті означає зайнятість у режимі 24/7… Сидимо вдома, виходячи на вулицю лише раз на тиждень за харчами та іноді – на пошту аби отримати давнє замовлення з Aliexpress, яке спізнилось на 2-3 місяці… При цьому одягаємо маску, рукавички, обходимо інших за великою дугою, з підозрою поглядаємо на тих, хто чхнув або закашлявся… І навіть довгоочікуваний Doom Eternal нас не надто тішить – так, це шедевр, однак грати в нього не вистачає часу (пройшов три рівні й “потонув” у роботі). Купа безкоштовних або доступних з неймовірною знижкою ігор – так, круто, але знову ж таки – немає коли… А в деякі ігри й грати не хочеться – настільки їх сюжет нагадує те, що ми зараз спостерігаємо! Хто б міг подумати, що сюжети улюблених ігор, книг, коміксів, фільмів, серіалів, пісеньта кліпів можуть стати реальністю!

Однак, в ці тяжкі для всіх часи я все ж таки хочу попросити всіх вас подивитись на тих, хто зараз поруч з вами й посміхнутись своїм рідним! Так, День сміху цього року відміняється, однак, життя продовжується, і я впевнений, що рано чи пізно все це скінчиться – ми подолаємо цю недугу й лежачи на шезлонгах під палючим літнім сонцем будемо згадувати поточні події, які вже не будуть нам здаватись настільки жахливими…

До зустрічі за тиждень, друзі!

Бережіть себе й своїх рідних – не виходьте з домівки без нагальної потреби, користуйтесь засобами індивідуального захисту, частіше мийте руки, не зустрічайтесь з друзями… Здоров’я вам!

Від щирого серця вітаю всю чарівну половину людства зі святом весни і краси – Міжнародним жіночим днем!
Зичу міцного здоров’я, простого сімейного щастя, любові та взаємопорозуміння, достатку,миру… – всього, що ви самі собі б побажали і у подвійному обсязі!

Вам — прекрасній, незрівнянній,
Наче сонечко весняне,
Цей букет вітань,
Що підібраний з любов’ю.
Щастя! Радості! Здоров’я!
Здійснення бажань!
Хай не тільки в день жіночий,
Наче зорі, сяють очі,
Усмішка цвіте,
Бо у вас душа прекрасна,
Серце золоте!

Зі святом вас! Чоловік без жінки – неповноцінна істота, лише половина людини, тож дякуємо вам за те, що ви є – без вас ми б не впорались!

Це та ще більше привітань – тут

Тож я бажаю всім нам успіхів, щастя, здоров’я і наснаги, справдження всіх мрій та бажань – одним словом, всього, що ми собі б хотіли побажати! Нехай 2020-й рік – рік сталевого пацюка – буде для всіх нас ВДАЛИМ!

А ще я хочу подякувати всім, хто читав мене цього року, всім хто залишав коментарі та поширював мої дописи у соцмережах. Дякую вам друзі за те, що залишаєтесь зі мною! Найближчим часом очікуйте на традиційну підбірку кращого за минулий рік. До зустрічі у новому році!

Ще раз зі святами всіх!

Тож сьогодні я розкажу про те, як та з чиєю допомогою ми туди потрапили, якими пристроями та програмним забезпеченням користувались, що бачили, що нам сподобалось, а що – не дуже.

Перш за все я хотів би подякувати туроператору “Путеводитель” та Ользі Радіоновій особисто за чудову організацію подорожі. Мені був потрібен класичний тур вихідного дня – я планував у п’ятницю закінчити курс трохи раніше й полетіти до Парижу, побути там суботу й неділю, а у понеділок рано вранці вирушити додому. І Ольга змогла підібрати оптимальний варіант, порадила стосовно екскурсій, готелю та сюрпризу для дружини – я не думав ні про що – все було сплановано на найвищому рівні. 

Слід відмітити, що я все забронював і оплатив ще у вересні – за два місяці до  річниці. Невеличку свиню підклала авіакомпанія МАУ – менше аніж за місяць до вильоту скасувала обидва наші рейси, натомість запропонувавши не надто зручні варіанти – виліт з Києва у п’ятницю вранці, з Парижу – у понеділок після обіду. Тобто я втрачав ще два дні, а це проблема – треба було домовлятись з клієнтами про інший графік або навіть відміну тренінгів… Ще у вересні я обрав на обидва рейси місця підвищеного комфорту (біля аварійного виходу), й це чудово, що вони перенеслись й на нові рейси. А оскільки місця у мене були вже заброньовані й оплачені, це дозволило мені пройти онлайнову реєстрацію ще вдома – за 14 днів до вильоту (для економ-класу – зазвичай за дві доби до вильоту). Багажу в нас не було, тож в аеропорту ми мали змогу не стояти у чергах біля стійки реєстрації, а просто пройти на контроль безпеки та паспортний контроль. До речі, обрав місця і пройшов реєстрацію я в офіційному додатку FlyUIA, і його ж (електронні посадкові талони) використав під час контролю в аеропорту та посадки на літак. Також я мав на телефоні CheckMyTrip (чудова річ – пуш-повідомлення про термінал, гейт і т. ін.) та TripIt (загальне планування подорожі).

Звісно ж, в (та з) аеропорт Борисполя ми дістались з допомогою Uber – це дійсно найпростіший та найзручніший спосіб дістатись куди завгодно! До речі, так само безпроблемно ми подорожували з Uber і в Парижі (лише машини були кращі:)). Щоправда, після повернення в Київ, в понеділок, коли я запланував поїздку на вокзал аби посадити дружину на потяг (до речі, квитки на потяг для себе і для дружини я завжди купую в офіційному додатку “Укрзалізниці”), водій приїхав на годину раніше (?!), а за відміну замовлення з мене взяли 40 гривень штрафу. Щоправда, після звернення до підтримки, гроші одразу ж повернули, я запланував нову поїздку й ми без проблем дістались куди нам було треба.

Однак, повертаюсь до підготовки до подорожі. Я заздалегідь в Приват-24 подав заявки на неблокування карт за кордоном, завантажив карту Парижу та його околиць для офлайнового доступу в Google Maps (я завжди ними користуюсь в незнайомих містах), завантажив французький мовний пакет для офлайнового перекладу в Google Translate, завантажив (про всяк випадок) всі документи, ваучери, посадкові талони тощо у теку на Google Drive і зробив її доступною в офлайні на телефоні. А вже в аеропорту увімкнув послугу “Роумінг як вдома” від Vodafone, аби мати змогу вільно спілкуватись за кордоном. До речі всі файли і документи я також продублював на флешці  і взяв її з собою.

Речей ми з собою брали небагато – всього на три ночі. З техніки я не брав навіть планшета – лише мінімально необхідні речі:

• телефон в кишені, смарт-годинник на руці

• зарядні пристрої та кабелі для них (type-c та гармінівський пропрієтарний)

• селфі-палка-трипод від Xiaomi з інтегрованим Bluetooth-пультом + micro-usb-кабель для його зарядки (дуже зручна штука – можна використовувати у якості простого стабілізатора під час зйомки)

• універсальна type-c – док-станція для телефона (LAN, 3xUSB 3.1, type-c, SD, Micro-SD, HDMI, VGA)

• набір перехідників між USB, micro-USB, Type-C у всіх комбінаціях

• універсальний type-c інфрачервоний пульт для телефона

• “флешка” на 64Гб з документами

• подовжувач від Xiaomi з трьома універсальними розетками та трьома USB-портами

• міні-ліхтарик на надяскравих світлодіодах від Cree + три запасні батарейки

• ультразвукова зубна щітка від Xiaomi + док-станція для її бездротового заряджання

• компактна електробритва-картка від Xiaomi + type-c -кабель для її заряджання

• тример від Xiaomi

• ще якісь дрібниці…

В п’ятницю рано вранці за нами заїхав Убер (я за два дні створив заплановану поїздку), і ми вирушили в подорож. В Борисполі я хотів скористатись послугою Fast Line та бізнес-залою, однак виявилось, що MasterCard надає цю послугу за принципом “одна картка – одна людина” – дружина пройти зі мною не змогла б:(, тож, природно, ми пройшли контроль на загальних правах.

До речі, аеропорт Бориспіль мене цього разу здивував – контроль я пройшов безпроблемно, мене не обшукували як завжди:), навіть пляшку з водою, яку я забув в рюкзаку, пропустили. Хоч, звісно, без дурні не обійшлось – почалась посадка, у нас перевірили посадкові талони й випустили в “рукав”, де ми простояли 25 хвилин на дикому холоді – мінус вісім, бо в літак ще чомусь не пускали. В результаті всі промерзли просто до кісток. Логічне питання – чому було не підготувати літак, а вже потім починати перевіряти наявність посадкових талонів і пускати людей? Загадка…

Про літак говорити нічого не буду – літак як літак (до речі, виглядав новим, а не списаним десь в південній Америці, як ті, якими ми влітку літаємо на відпочинок), місця підвищеного комфорту зробили переліт досить приємним, а пілот мабуть раніше літав на чомусь військовому з вертикальним зльотом:), тож злетіли й набрали висоту ми дуже швидко й прилетіли на 20 хвилин раніше графіка.

Мені дуже сподобалось, що як тільки ми почали знижуватись й телефон під’єднався до мобільної мережі, мій годинник від Garmin автоматично перейшов на місцевий час (в принципі попередній мій годинник від Amazfit теж це робив, але лише після примусової синхронізації; тут же мені нічого робити не довелось).  На паспортному контролі нас ламаною англійською запитали чи були ми раніше у Франції, й чи надовго ми завітали, а потім побачили британську візу у мене в паспорті й поставили нам необхідні штампи. Багажу у нас не було, тож ми просто пройшли до виходу, де виявилось, що нас ніхто не чекає:( Ми кілька разів пройшли в один та інший бік, читаючи написи на табличках зустрічаючих, і я вирішив написати турагенту (Ольга ще в Україні пообіцяла допомагати у Вайбері у разі потреби). Ольга відповіла миттєво – порадила стояти у зоні прибуття й чекати доки вона зв’яжеться з приймаючою стороною та все з’ясує. Не встиг я заховати телефон, як до зали увійшов чоловік, який наче зійшов з екрану – він виглядав точнісінько як водій у бойовиках 80-х – чорний костюм, чорний плащ, чорні окуляри:) Це дійсно виявився наш водій – оскільки рейс прибув раніше, та й багажу в нас не було, ми з’явились раніше, ніж він думав. Ми вийшли з терміналу, де на нас чекав комфортабельний мікроавтобус “Фольксваген”, де ми були єдиними пасажирами (я замовляв індивідуальний трансфер), який за 40-45 хвилин домчав нас до готелю. До речі, коли ми виїжджали  з Києва, там було -8 ℃, а в Парижі +11!

В Парижі ми зупинились в Lorette Astotel - невеличкому затишному тризірковому готелі практичо в самому центрі – в 10 хвилинах ходу від Опери Гарньє, до Лувра або Площі Згоди – теж рукою подати. Персонал розмовляє англійською. Номер – маленький, але чистота вражаюча – все натерте та відполіроване так, що просто сліпить очі. На стіні – величезний телевізор з більше ніж 50 каналами (українських або російських – жодного; знайшов один німецький, всі інші – місцеві). 

Ми приїхали о 13:10, у ваучері було написано, що заселення з 15:00, однак була вільна кімната, тож нас заселили одразу ж. У номері був безкоштовний мінібар (апельсиновий сік, кока-кола, мінеральна вода, дві пляшки негазованої питної води), який оновлювався щодня, і шухлядка з кавою та чаєм різних сортів. Електрочайника не було, однак, коли ми трохи відпочили й вирушили на прогулянку, ми виявили його біля дверей номера у паперовому екопакеті – мабуть, принесли поки ми спали, нас не будили й залишили під дверима. Що ще сказати? Швидкий безкоштовний вайфай, безкоштовні напої та снеки у холі отелю, розкішний шведський стіл під час сніданків в дуже красивому “арочному підвалі”, так само просто маніакально чистому.

Єдині моменти, до яких можна прискіпатися – це вікно, що виходить на стіну другого крила готелю, скрипучий паркет у номері, та термінал на рецепції, який не підтримує безконтактну оплату (принаймні, я не зміг заплатити годинником, хоч у супермаркеті за рогом мені це вдалось без проблем). До речі, ви маєте знати, що навіть якщо ви забронювали та оплатили кімнату й сніданки у повному обсязі, під час виселення з готелю вам потрібно буде заплатити міське мито – близько 2€ з людини за ніч. В будь-якому випадку – готелем ми залишились дуже задоволені!

В перший день ми відсипались – зробили лише невеличку “вилазку” до Опери Гарньє (наступного дня екскурсія мала починатись від східців опери),  трохи прогулялись і придбали трохи їжі собі на вечерю (Garmin Pay не підвів:)). Другого дня у нас була запланована досить насичена екскурсійна програма (і знову я хочу за це подякувати Ользі!) – ми були на оглядовій автобусній екскурсії Парижем, потім обідали у ресторані “Панорама” (трохи посміялись – персонал побоявся прийняти оплату з допомогою годинника:)), потім у нас була пішохідна екскурсія Монмартром (обидві екскурсії – від UTA), а ввечері – романтична подорож Сеною – вечеря на кораблику з живою музикою.

Все було чудово за винятком дрібних моментів:

• прийшовши до опери вранці за 20 хвилин до початку екскурсії, ми не побачили ані людей, ані автобусів, ані зустрічаючих. За 10 хвилин до початку їх так і не було – я навіть знову потурбував Ольгу. Екскурсовод з’явилась за 3 хвилини до визначеного часу початку екскурсії, змусивши трохи понервувати. Хоч екскурсії були чудові – гід дійсно знає свою справу!

• хоч я заплатив за місця на кораблі з панорамним видом, під час обміну ваучера на посадковий талон виявилось, що в системі цього не відмічено:( – у нас були заброньовані та оплачені місця у центрі корабля. Однак, дівчина на ресепшні виділила нам дійсно непогане місце – столик на двох на невеличкому подіумі, тож ми лишились задоволені.

Звісно ж, до місця швартовки кораблика ми дістались Uber’ом:), а після вечері ще трохи прогулялись Марсовим полем, сфотографувались біля Ейфелевої вежі, а потім знову викликали Uber і поїхали до готелю. Вечеря була чудовою – подача страв, смак, жива музика, краєвид – все на висоті.

Третього дня у нас мав бути вільний день, однак, мені хотілось побачити Лувр, тож я ще вдома, за тиждень до подорожі через GetYourGuide придбав ваучери на пріоритетний вхід до Лувру без черги з аудіогідом. Я вже не вперше користуюсь послугами цієї компанії (наприклад, в Лондоні вони дуже мені допомогли), і цього разу вони нас теж не розчарували – все знову все було на висоті! Щоправда, від аудіогіда користі було майже ноль – Google Lens (вбудований у стокову камеру телефону) та переклад з камери в Google Translator з роллю гіда впорались набагато краще.

Ми дуже швидко отримали вхідні квитки, продемонструвавши електронні ваучери в офісі неподалік Лувра, залишили заставу за аудіогіди (здається, по 20 євро), прошли через піраміду й поринули у світ мистецтва. Лувр дійсно вражає – за даними годинника, ми “находили” там близько 12 кілометрів!

Після Лувра ми перекусили у Макдональдсі неподалік (до речі, як не дивно, але цей Макдональдс був менший, брудніший та повільніший, аніж будь-який український) й пішли гуляти Єлисейськими полями – дійшли пішки від малої й до великої Тріумфальної арки! Бачили фірмовий магазин Disney, де було непротовпитись й дуже маленький фірмовий магазин Xiaomi – інші бутики нам були нецікаві (я не розумію самої ідеї одягу “від кутюр” – для мене це дивне й непрактичне ганчір’я:) – з одягу я визнаю лише такі бренди як Levy’s, Wrangler, Lee, Rifle, Montana, Columbia, Diesel тощо). Дружина втомилась ходити, тож ми викликали Uber і повернулись до готелю.

А наступного дня ми поснідали, заплатили міське мито (термінал в готелі чомусь не підтримував безконтактну оплату, тож я заплатив готівкою) й сіли чекати трансфера у холі готелю.  Цього разу водій нагадував британського дворецького – у бездоганному костюмі-трійці та сяючих черевиках:), машина теж була чудова – ідеально “вилизаний” (іншого слова й не підбереш) “Мерседес” з футуристично обладнаним салоном. До аеропорта ми доїхали без проблем, швидко пройшли контроль й сіли чекати на посадку. Доки чекали, відвідали дьюті-фрі й прибали французського сиру й вина на подарунки:) Долетіли теж без проблем, з Борисполя дістались знову ж Uber’ом, потім заселились в мій улюблений “Арт-отель”, перепакували речі, трохи перекусили, я провів дружину на поїзд до Полтави, а сам залишився – того тижня у мене був тренінг в одному з київських НЦ… До речі, після повернення з курсу додому, у Полтаву, дочка вітала нас чудовим тортом власного приготування й дуже оригінальним подарунком – набором для створення скульптури –зліпку наших рук:).

Звісно ж, трьох днів в Парижі недостатньо щоб побачити все, однак ми бачили досить й нам сподобалось. Перед Різдвом Париж – особливо гарний!

Хоч жити там я не хотів би – дорого, дуже багато безпритульних на вулицях, трохи відійдеш від центру – і вже починаються якісь нетрі, плюс, дуже дається взнаки моя ксенофобія… В будь-якому випадку, це був казковий вікенд, сюрприз для дружини вдався!

Що ж, на цьому у мене на сьогодні все. Користуючись нагодою хочу привітати всіх з наступаючими новорічними святами! Нехай новий 2020-й рік стане для всіх нас роком нових звершень та успіхів, щастя й здоров’я вам, друзі!