Історія – моя авторська (вона мала б стати оповіданням), але щось пішло не так, і стала сценарієм для заняття. Ілюстрації створені за допомогою Gemini. Обов’язково напишіть у коментарях свої враження!

До зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе і своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!
А ще – не перенапружуйтесь – зараз у нас і так забагато стресу. Не беріть з мене приклад – сьогодні я думав, що помру під час тренування (і дійсно мало не помер – прихопило серце)…

Зайшов у свій блог, і побачив, що востаннє писав сюди аж місяць тому. Однак, у мене є для вас важливе повідомлення! Справа в тому, що я щойно завершив “Щоденники з інших світів”! Нарешті!

Для тих, хто не в курсі – це мозаїчна збірка, яка доповнює всесвіт моєї трилогії “Долі в темряві”. Така собі псевдодокументальна збірка, кожна сторінка якої – це уривок з “офіційного” документу, чийогось щоденника, забороненої книги чи фільму тощо. Теми уривків перекликаються з питаннями, висвітленими в наукових довідках до кожної з частин основної трилогії. А ще вони приправлені особистими для мене записами – з мого власного уявного щоденника.

Буквально кілька хвилин тому я поставив в рукописі “Щоденників” останню крапку. Хоча ні – це була трикрапка… Але оскільки я публікую по уривку в день, то вся книга буде доступна для ознайомлення через два тижні. А далі – підготовка макету і передача до видавництва. Сподіваюсь, після цього ця історія мене відпустить, і я зможу повернутись до роботи над блогом.

А поки ви чекаєте – пропоную почитати “Щоденник” на Букнеті. І подивитись мої відео на YouTube – зараз там з’явиться новий ролик про ігри для VR, а вже скоро я планую випустити епізоди про аксесуари для гітаристів і про спорядження для занять плаванням – все тільки з власного досвіду і з “технологічним” уклоном:)

Тож до зустрічі, друзі!
Бережіть себе і своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

Давненько я не ділився з вами чимось цікавим, й на те є причини – початок навчального року, купа тренінгів та вебінарів, не дуже вдалий тижневий відпочинок у Туреччині, і знову курси, нові проекти та ініціативи, аихід з ладу одного з моїх HDD, посвята в студенти Meet`n`Code і ще багато всього – вже просто голова кругом – скільки всьго відбувається, швидше б вже новорічні канікули щоб хоч трохи перепочити…

Але давайте не будемо про сумне – сьогодні я хотів би розповісти вам, чому все ж таки варто заощадити та наскладати грошей і придбати відеокарту серії GeForce RTX – вона стане в нагоді не тільки запеклим гравцям!

Перш за все слід відмітити, що навіть за звичайних умов відеокарта – товар недешевий. А в умовах нинішнього дефіциту – тим більше. Тож дозволити собі це задоволення може не кожен – якщо глянути ціни на найдоступнішу модель (RTX 2060 6G), то це будуть 22636 – 34189 грн. Так, це немало. Але вона того варта і зараз я це доведу! А для цього давайте розглянемо основні застосування відеокарти аби оцінити доцільність таких інвестицій

Іграшки

Тут без варіантів – якщо ви вже придбали круту “відяху”, то просто гріх не оцінити всі її можливості й не грати в ігри! Давайте будемо чесними – час від часу погратись, відволіктись хочеться всім. А іноді без іграшок можна просто здуріти!

І в цьому плані передбачувано все гаразд – навіть “наймолодша” модель з сімейства RTX здатна вас здивувати реалістичністю освітлення, відображень, променів та спалахів! Звісно ж, якщо сама гра це підтримує.

До речі, ось повний список всіх ігор, які підтримують RTX. Мій улюблений Doom Eternal – теж в списку:

А ось “офіційний“ список ігор та додатків з підтримкою RTX – від самої NVidia.

Також пропоную переглянути офіційні демки технології – деякі (The Attic, Marbles) – просто вражають!

Рендеринг відео

Якщо ви викладач, влогер чи стрімер або просто часто редагуєте відео, то відеокарта з сімейства RTX вам просто необхідна!

Наприклад я пишу всі свої лекції на відео (хоч офлайнові хоч онлайнові) й потім публікую для студентів аби вони мали змогу переглянути їх пізніше, коли будуть готуватись до практичної роботи. Також це зручно для тих, хто не ходить на пари через стан здоров’я, але вчиться вдома. Для захоплення, монтажу та рендерингу відео я використовую Camtasia Studio – чудовий “комбайн”, з допомогою якого можна виконувати повний комплекс робіт з відео. Як MCT я маю ліцензії на Camtasia Studio та SnagIt (це одна з переваг тренерського статусу), тож можу їх використовувати цілком легально.

Раніше я мав MSI Aero GeForce GTX 1650 OC Edition. Так, я не зустрічав іграшок, з якими вона не впоралась би, але рендеринг відеозапису лекції (1 година 20 хвилин) у FullHD-якості тривав ну дуууже довго. А з MSI GeForce RTX 2060 VENTUS 6G OC лекція готова для перегляду вже за кілька хвилин! Це просто магія!

Відеоконференції

Ще одна перевага відеокарт сімейства RTX – це можливість використання NVIDIA Broadcast – чудового програмного забезпечення, яке дуже допомагає під час відеозустрічей. Тепер, коли я проводжу онлайнові курси чи вебінари, читаю лекції через Googe Meet (Microsoft Teams, Zoom, WebEx, Skype, Discord, TeamSpeak, Slack теж підтримуються) я просто насолоджуюсь автокадруванням – куди б я не нахилився чи посунувся на стільці, моє обличчя завжди буде в центрі кадру!

Це просто магія – мої рухи автоматично відслідковуються й відеокарта кадрує картинку з веб камери (в моєму випадку це 4K-камера Logitech Brio) просто в реальному часі! Wow! Виглядає це просто чудово!

А ще NVIDIA Broadcast вміє в реальному часі покращувати сигнал від мікрофону (у мене це HyperX QuadCast, який і сам по собі в цьому плані не пасе задніх), накладати звукові ефекти, замінювати фон вашого відер на картинку або інше відео чи зображення з екрану, згладжувати шуми на відео тощо. Тож якщо ви часто проводите відеозустрічі, – відеокарта RTX вам дуже й дуже стане в нагоді!

В принципі, це все. Можна було б, звісно, згадати й про майнінг, але навіть цих трьох причин, як на мене, достатньо аби з впевненістю стверджувати – так, RTX – це недешево, але воно того варте!

Що ж, на цій позитивній ноті я буду з вами прощатись. До зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе та своїх близьких, дотримуйтесь правил, використовуйте засоби індивідуального захисту. Здоров’я вам та успіхів у всьому!

Я знову трохи “загубився” – коледж, тренінги, навчання, ремонт, вакцинація – якось дуже вже багато всього одночасно… Але я пам’ятаю, що обіцяв розповісти про два цікаві девайси, які потрапили мені до рук, тож починаю виконувати свою обіцянку.

А почати я хочу з розповіді про пристрій, який я з недавніх часів використовую щовечора – для додаткового, другого за день тренування (вранці – гантелі, турнік, ролик, віджимання, а це – для вечірнього аеробного навантаження). Мова йде про автономний шолом для віртуальної реальності – Oculus Quest 2, який став для мене просто мегатренажером. Яким чином? Зараз розповім…

Віртуальний фітнес чи фітнес у VR?

Перш ніж перейти до деталей, я хотів би вкрасти ще п’ять хвилин вашого часу аби поговорити про те, яким чином віртуальна реальність може застосовуватись у фітнесі.

Давайте будемо чесними – всім нам час від часу набридають одноманітні тренування в залі. Хочеться чогось яскравішого, цікавішого, в ігровій формі, але так само корисного. І саме тут стає в нагоді віртуальна реальність – наприклад, боксувати з віртуальним партнером набагато цікавіше, ніж з власною тінню! А замість набридливої аеробіки краще відчути себе джедаєм і “порубати” світловими мечами блоки під музику! Або постріляти у віртуальному тирі ухиляючись від лазерних променів?

Віртуальна реальність надає всі ці можливості – ви дійсно можете виконувати реальні вправи у віртуальному світі! І сприйматись це буде як гра. От тільки калорії ви витрачаєте реальні й користь така ж як і від традиційних тренувань!

Я взагалі вважаю, що VR – це майбутнє фітнесу. І мабуть не я один так вважаю, бо зали для віртуального фітнесу з’являються скрізь (ось, наприклад), є навіть “інститут віртуального здоров’я”! Однак, про це ви можете почитати й самостійно, а я хочу поділитись власним досвідом.

Що воно таке

Oculus Quest 2 – це остання модель автономного VR-шолома. Я не буду детально про нього писати – детальних оглядів в Мережі достатньо (наприклад, ось цей), скажу лише, що пакування шолому – істинно преміальне (просто скриня у суперобкладинці), сам пристрій виглядає добротним, в комплекті йдуть два контролери Oculus Touch (батарейки вже встановлені), type-c-type-c- кабель, зарядний пристрій і додаткова рамка для використання окулярів з шоломом.

Процес підготовки до роботи і налаштування шолому – дуже простий і швидкий (для нього вам потрібен обліковий запис Facebook і мобільний пристрій). Якщо плануєте використовувати шолом для роботи (кого ми намагаємось ошукати? якої роботи? іграшок!) з ПК – треба ще докупити 5-метровий кабель Oculus Link (недешеве, скажу я вам, задоволення). До речі, в цьому випадку вам знадобиться потужна відеокарта – моя Geforce 1650 OC Edition дозволяє “погратись” у VR-іграшки, але щоб відчути справжнє задоволення потрібна відеокарта RTX-серії.

Також аби мати можливість встановлювати будь-які додатки (не лише з магазину Oculus) вам треба перевести шолом у режим розробника й тоді можна буде поставити з SideQuest (детальніше читайте тут) Doom, Quake, Half Life та інші наші улюблені класичні розваги! Однак майте на увазі – після активації цього режиму офіційний застосунок Oculus на ПК перестав бачити шолом, AirLink теж перестав працювати. Однак, SideQuest працює, а через Virtual Desktop (за який доведеться викласти $20 в магазині Oculus) ви можете працювати з вашим комп’ютером у віртуальній реальності (на жаль, підтримується лише один фізичний монітор, але я написав про це розробнику програми й отримав відповідь, що підтримка багатомоніторних систем вже в розробці) і грати в VR-ігри на ПК (які “потягне” ваша відеокарта). Такий режим роботи мені дуже сподобався – тим більше, що працює без дротів. Я пробував так грати в Alien Isolation (з патчем – у VR і в 2D-режимі – на величезному віртуальному екрані) – дуже непогано!
До речі, розпізнавання рук теж працює! Не ідеально, але працює – це просто магія!

Що не дуже сподобалось:

1. три фіксовані налаштування відстані між зіницями – я обрав найменшу й все здається гаразд, однак, волів би мати можливість налаштовувати цей параметр точніше…
2. не надто зручне кріплення – в активних іграх шолом в силу своєї ваги потроху сповзає вниз. Але я вже чекаю з Китаю альтернативне кріплення з потиличною “подушкою”, що має краще розподілити вагу й зробити користування шоломом зручнішим…
3. поролонова маска шолому надто поглинає піт – замовив силіконову (аби піт стікав обабіч шолому) – чекаю з Китаю.
4. хотілося б мати в контролерах не батарейки, а акумулятори, та й сам шолом заряджати без дротів. Довелось для цього придбати офіційну зарядну станцію “все в одному” (ось таку). Так, вона крута й зручна, однак тепер є інша проблема – аби під’єднати шолом до ПК треба вийняти з type-c-порту шолома магнітний конектор, який там сидить дуже туго 
5. ігри в офіційному магазині коштують грошей. Я був змушений придбати Virtual Desktop, також придбав повну версію Beat Saber й дуже хочу погратись в Red Matter і The Walking Dead: Saints & Sinners, але “жаба” поки що “душить” – не дозволяє мені їх придбати
6. величезна націнка (іноді в 10-15 разів) в українських інтернет-магазинах  на аксесуари до шолому (та й сам шолом коштує у нас не так як у США) – саме тому різні дрібні штуки краще замовляти на Aliexpress, хоч деяких потрібних речей ви там не знайдете (наприклад, зарядних станцій)

Але то таке – не може ж все бути чудово? Мають же бути якісь “нюанси”?!

Що я роблю в шоломі

Що ж, переходимо до найцікавішої частини розповіді – зараз я спробую описати своє звичайне щовечірнє тренування в шоломі, а точніше ті застосунки які я для цього використовую:

1. в налаштуваннях шолома – в розділі експериментальних можливостей – я увімкнув оверлей Oculus Move – тепер в будь-якій грі у мене під ногами плаває невеличке віконце, яке відображає кількість витрачених калорій та час тренування. Дуже корисна штука (в самому додатку Move можна переглядати також детальні звіти і календар тренувань), шкода лише, що штатним чином немає можливості інтегруватись з Garmin Connect або Google Fit аби відслідковувати в одному інтерфейсі всі показники, включаючи пульс (але я вже дещо “нарив” на цю тему – буду експериментувати, а поки що після тренування просто дивлюсь відповідну статистику на годиннику)
2. Beat Saber – суперхіт – дійсно чудова гра, яка незважаючи на не надто вражаючу графіку (хоч насправді вона там дуже непроста), захоплює процесом й дійсно змушує добряче попітнити.
   
   Я спробував безкоштовну демо-версію й одразу ж придбав повну – для заміни аеробних вправ – це саме те що треба. Та ще й дозволяє відчути себе джедаєм!
3. FitXR – для занять боксом – теж весело, та ще й в режимі змагання з іншими користувачами!
   
4. HitStream – теж бокс, але більш рухливий й абстрактніший. Я встановив демо через SideQuest й цієї пробної версії цілком достатньо аби добряче спітнити!
   
5. Shooting Arena – теж встановив через SideQuest – чудовий віртуальний тир, до того ж тут теж не вдасться весь час стояти на одному місці!
   

Думаю, навіть описаних додатків вже достатньо аби скласти уявлення про фітнес-можливості пристрою. Про себе можу сказати, що такі тренування – це дійсно чудово – весело, яскраво й зазвичай тренуєшся більше, бо прагнеш покращити свої результати й просто не помічаєш часу!

Ну а в мене на цьому все. До зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе і своїх близьких!
Не нехтуйте засобами особистого захисту – вірус ми ще не перемогли!

Я знаю, що вже пора підбити підсумки року, що минув, але почати це робити я хочу з підсумків “ігрового року” – розповісти про ті ігри, в які я грав цього року.

Думаю, всі помітили, що карантин і віддалена робота змусили нас гратись більше – я багато разів помічав, що віддухопелити когось в Mortal Kombat – найкращий спосіб емоційної розрядки наприкінці важкого робочого дня. А ще в 2020-му вийшло чимало чудових ігор, плюс, багато іграшок вендори роздавали безкоштовно!

Почнемо?

Одразу хочу попередити – я не буду намагатись якось впорядкувати список іграшок – за жанрами чи ще якось – просто розповім які проекти цього року привернули мою увагу й змусили витратити на них свій час і трохи грошей  Ще один момент – я розповім лише про ігри для комп’ютера – мобільні іграшки – то окрема тема… І посилань надавати не буду – іграшки відомі, знайти де їх придбати – не проблема.

А почну з великого та жахливого – з Doom Eternal. Це дійсно шедевр. На своїй кишеньковій консолі я маю практично всі класичні ігри id Software, тож в перший і другий “думи” та “квейки” я час від часу граю й досі. На початку цього року я також перепройшов Doom 2016 (Doom 3 я пропустив – так, там непоганий сюжет, однак, “квадратна” графіка псує все задоволення), й до моменту Doom Eternal був вже готовий до бою на Землі (або, скоріше, на тому що з неї залишилось).

Моя оцінка – 10 з 5! Дуже “м’ясна”, жорстка (чудові добивання), динамічна, навіть “гіпершвидкісна” гра, та ще й чудово оптимізована – навіть на слабкому залізі просто “літає”. А музика і звукове оформлення – вище всіляких похвал!

Наступний – Rage 2. Не дуже “свіжа” іграшка, однак, мені сподобалась – непоганий сюжет і все той же швидкісний екшн з непоганою графікою. Не шедевр, однак 4 з 5 заслуговує, погратись варто (до речі цього тижня вона безкоштовна в Epic Store)!  А от Dying Light, яку я спробував наступною, якось мені “не пішла”…

Tomn Clancy’s The Division 1-2 – придбав обидві частини. Теж непогано – сюжет на рівні (“вірусний” постапокаліпсис), графіка не виняткова, однак, непогана, динамічні перестрілки, героїка… – все ті ж 4 з 5.

Metro Exodus і Metro Last Light Redux – ці іграшки просто не мали права не з’явитись в цьому списку! Всі ж читали книжки, всі захоплювались цією історією… Сюжет – супер, графіка – на рівні – 4 з 5.

Resident Evil 3: Raccoon City, Resident Evil 3 Remake, Resident Evil 7: Biohazard – теж логічно – неперевершений сюжет, графіка непогана, дійсно часом страшнувато, особливо якщо грати в навушниках… – 4 з 5.

Detroit: Become Human – просто супергра – чудова графіка, видатний сюжет, купа альтернитавних варіантів завершення…  9 з 5! До речі теж непогано працює навіть не на топовому залізі! До речі, Heavy Rain, Fahrenheit і Beyond: two sould від тих же авторів мене якось не зачепили…

The Dark Pictures Anthology: Man of Medan і The Dark Pictures Anthology: Little Hope – суперіграшки того ж жанру, з чудовим сюжетом, графікою та озвучкою. 6 з 5! З нетерпінням чекаю наступну частину антології!

The Complex  і Late Shift – не надто зачепили, але пройшов до кінця. Моя оцінка – 3 з 5 – нагадують фільми, які не вдалось продати, тож з них зробили ігри…

What Remains of Edith Finch – просто чудова розвага. Графіка “не надто”, однак сюжет – супер, дійсно змушує замислитись. 7 з 5!

Twin Mirror – ще один представник цього жанру. Чудовий сюжет (хоч і не в моєму стилі – де прибульці, зомбі, кінець світу, психічні розлади?), непогана графіка – 6 з 5!

To the Moon, A Bird Story, Finding Paradise – це просто шедевр – класична піксельна графіка, неземна музика, сюжет, який змусить заплакати навіть серійного вбивцю – це просто шедеври, придбав у Steam бандлом й чекаю на наступну гру -  Impostor Factory. 10 з 5, раджу всім!

Horizon Zero Dawn – навіть говорити нічого не буду – графіка, сюжет, оптимізація (не потрібен топовий ПК) – тут все чудово, 9 з 10.

Killer Instinct і Mortal Kombat – вже згадувані вище “антистреси”, причому остання в силу значно вищого рівня жорстокості працює в якості антидепресанта набагато краще 4 з 5.

Mass Effect Andromeda, Call of Cthulhu, Gears V, BioShock Remastered (придбав весь бандл), Black Mesa – ветерани не старіють – всі в своєму роді чудові, кожній можна поставити 4 з 5. Так, дехто з них не може похвалитись сучасною графікою, однак, вони все ще приваблюють сюжетом і забутими відчуттями…

Cyberpunk 2077 – не знаю чому всі її так не люблять – чудовий сюжет, чудова атмосфера, величезний відкритий світ, графіка “на рівні” – 9 з 10. Глюк в грі я бачив лише раз, та й той незначний, плюс гра навіть не на топовому залізі працює чудово – чого ще бажати…

А ще було кілька дрібних “одноразових” ігор…

Прочитав все це й здивувався – мені здавалось, що я небагато граюсь…  Хм…

Що ж, на цьому у мене на сьогодні все.
До зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе й своїх близьких, не нехтуйте засобами індивідуального захисту – вірус ми ще не перемогли!

До зустрічі!

Сьогодні мені хотілося б поговорити про гру (чи точніше серію іграшок), яка, напевно, не залишить байдужими більшість з вас. Ми звикли говорити “Кодзіма – геній!”, і це дійсно так, однак цим повідомленням мені хотілося б звернути вашу увагу на творчість ще одного генія – Кана Гао, та його студії Freebird Games.

Ці хлопці випускають ігри, які з одного боку потішать шанувальників ретро-jRPG та піксельної графіки, а з іншого – поціновувачів сюжету та інтерактивного кіно. Якщо вже говорити на чистоту, то це не зовсім і ігри – скоріше це інтерактивні анімаційні фільми зі зворушливим сюжетом, який змушує не звертати увагу на графіку та витискає сльози навіть у брутальних чоловіків

Своє знайомство з іграми студії я почав з To the Moon – гри, назву якої винесено до заголовку цього повідомлення. Як я її знайшов? Дуже легко – тоді я якраз закінчив грати в What remains of Edith Finch, і шукав щось подібне – гру у жанрі “інтерактивне кіно” (а ту гру я знайшов як дещо подібне до Detroit: Become human). Серед кількох ексклюзивних консольних ігор я помітив To the Moon, яка була доступна як для ПК, так і для Android, тож я відкрив Google Play на телефоні, знайшов цю іграшку, й ознайомившись з купою схвальних відгуків, її придбав (щось близько $4). Одразу хочу сказати, що вона варта кожного витраченого на неї цента, більше того – це дуже недооцінена гра!

Я не буду детально описувати сюжет гри, тож можете не хвилюватись стосовно спойлерів. Якщо коротко – корпорація “Зігмунд” (ну дуже прозорий натяк!) винайшла прилад, що дозволяє зануритись у пам’ять людини, проаналізувати та дещо змінити її спогади (майже імплантувати нові, хоч це неправильне слово – скоріше, трохи підштовхнути у певному напрямку, а далі вже свідомість зробить все сама). Однак, без шкоди для мозку пацієнта зробити це неможливо, тож компанія знайшла оригінальний спосіб заробляти на своєму винаході – “здійснювати” (точніше, створювати враження) мрії вмираючих пацієнтів, аби людина померла з відчуттям, що її мрії здійснились, і вона досягла в цьому житті всього, чого хотіла. Також це чудовий спосіб “виправити” всі ті помилки, які людина зробила за життя, і померти з чистим сумлінням. Дійсно унікальна послуга, чи не так?

To the Moon – перша гра серії, в якій ми знайомимось з двома лікарями, які мандрують спогадами свого помираючого пацієнта аби здійснити його мрію – потрапити на Місяць. Гра дійсно шедевральна, а сюжет тримає у напруженні від початку й до кінця. Це дійсно епічна, чесна, відверта та неймовірно зворушлива розповідь про життя однієї окремої людини, яка вкотре доводить, шо кохання – безсмертне, і що це єдина річ якої ми всі потребуємо. Окремої згадки заслуговує саундтрек – Кан Гао не лише геніальний сценарист та художник, але й дуже обдарований композитор. Його мелодії гармонійно поєднуються з сюжетом гри, і “пробирають” ну просто до кісток – здебільшого це фортепіанні теми просто неземної краси (саундтрек буде доступним вам для повторного прослуховування після закінчення гри). А композиція  For River – це просто шедевр, який довго не відпускає вас після закінчення гри! Ця гра здатна змусити пролити сльози кого завгодно…

Після першої гри я знайшов сайт студії Freebird Games, звідки дізнався, що є ще два безкоштовних “мінізоди” (міні-епізоди), які проливають світло на особистості лікарів та дозволяють побачити корпорацію їх очима.

А ще є міні-гра (теж скоріше анімаційний фільм, ніж гра) A Bird Story, яка є містком між першою (To the Moon) та другою частиною – Finding Paradise. Хочу вас сказати, що якщо мінізоди є просто цікавими доповненнями до першої гри, які додають більше питань, аніж відповідей, то ці дві гри – не менш “сльозогінні” за першу частину!

А ще є веб-комікси та бонусний контент (шпалери для робочого столу, ескізи та зображення, саундтрек всіх часнин) – ви можете придбати все це одним ювілейним набором – TO THE MOON SERIES 5-YEAR ANNIVERSARY BUNDLE. Дуже рекомендую!

До речі, є надія побачити повнометражне аніме за мотивами першої гри – це було анонсовано аж два роки тому, ну де ж воно, де?. І вже ось-ось ми отримаємо останній елемент пазлу – гру під назвою Impostor Factory

В будь-якому випадку – дуже раджу (до речі, є навіть український переклад)! Хоч хочу вас попередити – по-перше, краще не грати у публічному місці (аби не налякати оточуючих своїм ревом), а по-друге – найближчим сюжет видасться тим, хто вже має певний життєвий досвід. Впевнений – втримають сльозу одиниці…

А в мене на разі все, тож до зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе та своїх близьких, і нехай ігри будуть єдиним, що змушує вас плакати!

Сьогодні я хочу поділитись з вами враженнями від іграшок, які є не зовсім іграми, а скоріше – інтерактивним кіно – фільмом, який ви дивитесь, час від часу приймаючи ті чи інші рішення, які тягнуть за собою ті чи інші наслідки.

Таких ігор, дійсно, чимало, однак, далеко не всі з них заслуговують на увагу (хоч всі ми, звісно, знаємо приказку “на кожен товар є свій купець”). І сьогодні я хочу розповісти вам про ті з них, які мені сподобались – сюжетом, атмосферою, фотореалістичною графікою…

Колись давно я грав у ігри з серії Leisure Suit Larry, і це був справжній квест, який сприймався як інтерактивний “мультик”,  потім – ще за часів компакт-дисків – в X-Files, де вже було відео  з улюбленими “живими” Фоксом та Даною. Однак, цим іграм було ще дуже далеко до тих, які ми зараз називаємо інтерактивними фільмами.

Пройшло 30 років, і я знову почав гратись в ігри:), і звісно ж, не міг не наштовхнутись на ігри в жанрі “інтерактиіне кіно”. Першою грою такого типу, яка впала мені в око, була одна з іграшок з великого сімейства “Ходячих мерців” від Telltale Games. Я великий фанат однойменного коміксу і серіалу, однак, гра мені не надто сподобалась.

Далі (вже минулого року) була “The Telltale Batman Shadows Edition“, яка мені сподобалась (як може не сподобатись шось, де є Бетмен?!), однак, в ній все ж таки чогось не вистачало. “The Life is Strange” на планшеті виглядала непогано, проте теж не зачепила…

Потім під час одного з розпродажів я випадкого придбав гру “The Complex“, і вона мало не відбила у мене бажання взагалі грати в ігри такого типу, бо виглядало це так, наче зняли кіно, зрозуміли, що касовим воно не буде, тому швиденько дозняли адьтернативні сценарії і зробили з фільма іграшку:(.  Хоч далі я наткнувся на ще одну гру від Wales Interactive – Late Shift, і вона мені сподобалась!

Однак, справжньою знахідкою і грою, яка справила на мене неабияке враження, була “Detroit: Become Human“. Це вже дійсно не розвага, а справді високе мистецтво! Якість графіки – вище всіляких похвал – це дійсно кіно, сюжет – шедевральний, музика – дуже атмосферна, “робота режисера” – дуже якісна. В цій грі все чудово, чого варта лише дівчина-андроїд, яка зустрічає вас у меню гри! Тож дуже раджу завантажити демо-версію – впевнений – ви захочете придбати повну гру! Відірватись від неї просто неможливо!

Зігравши в “Детройт” я вирішив подивитись на інші ігри від Quantic Dream. Однак, і Fahrenheit, і аж надто розрекламований Heavy Rain виявились не надто привабливими в плані графіки, тож мені не сподобались. І якщо перша з цих ігор могла похвалитись видатним сценарієм, то друга видалась взагалі “ніякою”. Так само, як і новинка від тих же авторів – “Beyond two souls“  - чудова музика, фірмовий стиль, однак, графіка гірша, аніж в “Детройті”, та й сюжет мене так не зачепив.

Наступною грою, яку я закінчив бувально минулого тижня, була “The Dark Pictures Anthology: Man of Medan“, і ця гра мені теж дуже сподобалась! “За духом” вона дуже подібна до “Детройту”, сценарій трохи “слабший”, однак теж на висоті, графіка – просто чудова.

В які ігри цього жанру я граю зараз – в Late Shift, про яку я вже згадував вище, далі думаю подивитись на “The Bunker” від тих же авторів, а потім – познайомитись з “Dreamfall Chapters The Final Cut” – грою, яку я свого часу пропустив.

Підводячи підсумки хочу сказати, що такі ігри – це вже щось більше, аніж просто комп’ютерна розвага – це майбутнє кінематографа, тож дуже раджу тим з вас, хто й досі не познайомився з ними, подивитись на “Detroit: Become Human” та “The Dark Pictures Anthology: Man of Medan” – це просто шедеври!

Ну а в мене на сьогодні все. Тож я, як завжди, говорю вам “до зустрічі за тиждень, друзі”! Бережіть себе та своїх близьких – не ризикуйте їх та своїм здоров’ям та життям – носіть маску, користуйтесь антисептиком, частіше мийте руки. Пам’ятайте, що основна ідея ігор такого типу чудово працює і в реальному житті – кожне рішення має свої наслідки!

Щойно прочитав пост “Во что играет МирФ. Выпуск #5: карантинный”, і вирішив теж поділитись з вами списком тих іграшок, в які я граюсь на карантині. Точніше, навіть не граюсь, а намагаюсь хоча б іноді вкрасти хоч кілька хвилин аби розслабитись – роботи в дистанційному режимі стало набагато більше:(

Думаю, що деякі з моїх улюблених іграшок будь-хто, хто мене знає міг би назвати, навіть не читаючи цього повідомлення Ну що, бажаєте перевірити себе?

Мій список – досить невеликий:

1. Doom`и. Мабуть, ніхто не сумнівався, що чільне місце у списку моїх уподобань посідають культові “стрілялки”? В що з цього я граю:

1. Doom Eternal – найсвіжіше поповнення в уславленому сімействі. Хочете помститись за людство? Влаштувати пекло у пеклі? Полюбляєте шалений темп, де “думати” треба не головним, а спинним мозком? Подобається красиво й жорстоко добивати ворогів? Тоді це іграшка для вас! Кишки, кров, різноманітні монстри й величезні локації (де іноді все ж таки доведеться подумати головою) додаються!
2. Doom (2016) – якщо в Doom Eternal ви воюэте здебільшого на Землі, то тут ви ще на Марсі. Графіка теж на рівні, темп теж шалений (але не настільки як у новій частині гри), кров теж тече навіть не річками, а просто океанами 
3. Doom 64 – граюсь на планшеті через Delta Touch з відповідним модом для Doom II. Планую придбати офіційний порт і погратись на комп’ютері.
4. Doom I-II – граюсь на портативній консолі PocketGo – чудовий варіант щоб розважитись під час поїздки (а зараз – щоб трохи збадьоритись у ліжку перед сном). Це все та ж золота класика, в яку ми грали на початку дев’яностих, тільки на маленькому й дуже якісному екрані PocketGo виглядає вона набагато краще – не так “квадратно”.

Rage 2. Іграшка від тих же Id Software – чудова пост-апокаліптика з величезним світом, чудовою графікою й не менш жорстока за інші ігри компанії! Сюжет – стандартний – як завжди, людство загинуло (в Doom це було вторгнення з пекла, тут – астероїд), а ви – один з  хороших хлопців, і намагаєтесь допомогти людству відродитись та повернутись до цивілізації. Як завжди, добрим словом та великою пушкою можна досягти більшого, аніж одним добрим словом. А ще ви носите круту рейнджерську броню та посилені за допомогою наноботів та ІТ-сертифікатів. Тож у покидьків просто немає шансів!

Tom Clancy’s The Division 2. Терористична атака – заражені вірусом супергрипу паперові гроші під час “чорної п’ятниці” – призвела до пандемії і практично знищила людство. Ви – один з суперсолдатів, які пам’ятають свій обов’язок і намагаються очистити рештки світу від покидьків та захистити тих, хто все ще може називатись людьми. Іграшка складна, концептуальна й “важка” психологічно, з надійним захистом від читерства. Раджу придбати – її вартість зараз дуже й дуже прийнятна!

В принципі, це основні іграшки. Епізодично ми з дочкою граємось також в наступні ігри:

1. Metro Exodus. Думаю, говорити про цю гру багато не варто – це все те ж “Метро”. Так, в цій грі людство теж загинуло – цього разу знищило себе у пеклі ядерної війни. Прошло чимало часу, ви – один з тих, хто вижив у московському метро, і підозрюєте, що не все втрачено, що десь вже можна жити, що все не зовсім так, як вам говорять. Книжки Глуховського читали? Гра майже настільки ж захоплює. Графіка – досить непогана, темп не надто швидкий, однак нудьгувати не доведеться. А ще на вас чекають різні варіанти сюжету й величезний світ!
   
   
2. State of decay 2 Juggernaut edition. Міг би не говорити – людство загинуло. Зомбі-вірус вбив майже всіх, а потім перетворив на безжальних вбивць. Ви – один з тих, хто зміг вціліти. Думаю, далі щось говорити немає сенсу Графіка, в принципі, непогана, сюжет – теж. Однак, грати досить важко психологічно – весь час на очі потрапляють таблички з написом “карантин” та плакати з рекомендаціями носити маски та частіше мити руки
3. Resident Evel 3: Raccoon City Demo. Непоганий ремейк з чудовою графікою та нервовою атмосферою класичного фільму жахів. Якщо ви фанат “Оселі зла”, то знаєте сюжет. Якщо ні – все просто – людство може ще не загинуло, але вже сильно в процесі – цього разу від Т-вірусу, створеного корпорацією “Амбрелла”. Ваша героїня (хоч і не Міла Йовович, як у фільмі) досить жваво ставить на місце зомбі. Грати варто, до того ж це безкоштовно!
4. Unkilled. Іноді граюсь на телефоні. Сюжет стандартний – зомбі-епідемія Графіка досить непогана як для мобільної іграшки, грати легко, можна з користю вбити час.
5. Mother 3. Класична jRPG для GameBoy Advance/Color – граюсь на PocketGo. Чудова іграшка з чудовим сюжетом і чудовою (на той час) графікою. Теж постапокаліптика – проте, цього разу винні прибульці. Дуже достойна іграшка!

В принципі, це все. Ще хочу відмітити, що з деяких пір я граюсь виключно з геймпадом (з розташуванням стіків а-ля SONY – внизу й поруч) – і на ПК, й на телефоні – як виявилось, навіть у шутерах мені так зручніше Пізніше я планую розповісти про епопею з геймпадами та ті нюанси, які можуть трохи попсувати вам нерви…

А на сьогодні у мене все. До зустрічі за тиждень, друзі!
Хай вам щастить, бережіть себе й своїх рідних, не виходьте з дому без нагальної потреби, носіть маску, рукавички та окуляри, частіше мийте руки з милом!

Ось і промайнули новорічні свята, і навіть один робочий тиждень, який я провів викладаючи курс AZ-500 “Технології безпеки Windows Azure”.  А цього тижня у мене знову такий же тренінг – цього разу для інших людей:) та в іншому навчальному центрі, тож, як кажуть, “з місця в кар’єр”…

Так, я пам’ятаю, що вже час підвести підсумки року й розповісти про ті матеріали блогу, які в 2019-му зацікавили вас найбільше. Однак, з вашого дозволу я зроблю це трохи пізніше. Сьогодні ж мені хотілося б поговорити про гру, на якій дійсно всі ми виросли – про легендарний Doom. Тим більше, що зовсім скоро ми матимемо змогу знову вступити у битву з силами зла, оскільки вже 20 березня у пеклі має стати спекотно від Doom Eternal – іграшки, виходу якої, я впенений, чекають мільони людей мого покоління!

Частину новорічних свят (в той час, коли не відчував сердцевого болю – на початку року мені з цим стало дуже погано:() ми з донькою провели, граючи в Doom (2016) – це дійсно кращий шутер десятиріччя – дуже красивий, дуже кривавий, дуже динамічний, і навіть з сюжетом! Хто не грав – дуже раджу, тим більше, що коштує ця гра зараз зовсім небагато – менше, аніж ті чудові емоції та задоволення, яке ви отримаєте від гри.  До речі, цю гру можна рекомендувати не тільки олдфагам, які грались в оригінальний дум, але й тим, хто про неї й не чув – задоволення гарантоване!

Ролі ми розподілили дуже просто – дочка бігає, відкриває двері, підбирає предмети, перезаряджає зброю та виконує трюк під назвою “звіряче вбивство” (яке тут виглядає просто фантастично!), моя ж відповідальність – це крутити головою, цілитись та стрілляти. Таким тандемом в “думі” нам вдалось “працювати” набагато ефективніше, аніж наприклад, в Metro Exodus (хоч і там ми воювали дуже й дуже непогано:)).

До речі, коли я в розмові з другом (теж практично мого віку), що на свята ми з дочкою забавлялись “думом”, він подумав, що мова йде про фільм “Doom” 2oo5-го року (не плутати з низькобюджетним “Doom: Анігіляція” 2019-го року).

Коли я сказав, що перший фільм було знято за грою 1993 року, виявилось, що він про неї навіть не чув! Назви Wolfenstein 3D, Duke Nukem, Painkiller, Hexen, Heretic, Quake, Chasm: The Rift тощо теж йому нічого не говорили! Сказати, що я здивувався – це не сказати нічого! Це ж дійсно ігри, які в буквальному сенсі цього слова “зробили” нашу юність. Не дитинство – в дитинстві IBM PC-cумісних комп’ютерів ще не існувало – були програмовані мікрокалькулятори Б3-34 та МК-52 (і програми з журналів “Техніка молоді” та “Наука і життя”), а потім – легендарні Commodore C64 (свою першу “серйозну” програму я написав саме на Commodore BASIC) та Yamaha MSX. Однак, скільки часу було витрачено нами на ці ігри в інституті!

А Doom 2016 – це гра, яка з одного боку чудово відтворює ту атмосферу жаху, шаленої напруги та постійного руху, яку нам дарувала оригінальна гра початку дев’яностих. А з іншого – це просто неймовірна графіка кінематографічної якості (до речі, раджу запускати з Vulkan API, а не з OpenGL), стрункий сюжет та запальна новинка – “звірячі вбивства” – система дуже видовищного добивання оглушених ворогів, за використання якої ви ще й отримуєте набої та здоров’я! І ще один момент – це гра для дорослих (ми грали у режимі “ультра-жорстокість”:))! І ще один момент – пам’ятаєте IDDQD, IDKFA, IDCLIP тощо? Так от – в останній версії гри ці чит-коди не працюють! Хардкор! А музичне оформлення у грі – вище всяких похвал – це не латиноамериканська дурня, як у Need for Speed Heat, а справжня, чоловіча, агресивна гітарна музика!

На хвилі ностальгії я забажав зіграти в ту саму класичну, оригінальну гру. Звісно, я міг би запустити її в емуляторі DosBox, однак, 320х240 якось не дуже надихало – хотілось “думу осучасненого”… Не проблема – є купа портів для Windows, з яких я обрав GZDoom – сучасний порт всіх думоподібних ігор, який додає підтримку сучасних технологій, підтримує відеорежимим з високою роздільною здатністю, сучасні ігрові контролери (xinput), навіть можна обрати API – OpenGL чи Vulkan!  З WAD-файлами, які необхідні для гри теж проблем немає – їх дуже легко знайти в Мережі.

Однак, для молодого покоління старий “квадратний” Doom все одно виглядає неестетично, тож треба його покращити ще більше! Для цього можна скористатись модом під назвою, яка сама за себе говорить – Beautiful Doom – він теж кардинально картину не змінює, однак краще виглядають зброя, бризки крові, вогонь тощо.

До речі про моди – раджу також поглянути на Brutal Doom, який дозволяє знищувати все навколо, відстілювати кінцівки, робити ворогам “фаталіті” (привіт Mortal Kombat – ще одному хіту всіх часів і народів, та згадуємо “звірячі вбивства” в останньому думі) тощо.

А якщо все ж таки хочеться чогось ще симпатичнішого – спробуйте Doom Remake 4 – мод, який виглядає настільки добре, що Bethesda навіть змусила автора припинити його розробку й забрати його та його вихідні коди з усіх інтернет-ресурсів! Звісно ж, знайти та завантажити його все одно – не проблема, особливо в рунеті:) Виглядає, як для дума, нереально круто – на слабких машинах цей мод запускати не варто – я пробував на машині в класі (i5 восьмого покоління, 32ГБ оперативки, однак дуже проста відеокарта-заглушка – лише для того, щоб отримати можливість підключати більше одного монітора) і це було абсолютно неграбельно – просто слайд-шоу:(

Далі ми, щоб бути послідовними передивились обидва фільми (так, навіть минулорічне “фе”:)), й прочитали всі чотири книжки по грі (до речі, книжка про авторів гри теж дуже й дуже непогана). Але на цьому ми не зупинились – це мабуть, вже був який приступ:) – на цій хвилі ми вирішили встановити дум і на мобільні пристрої теж – на планшети під керуванням Android. Тут теж є кілька варіантів. Перший – це скористатись емулятором – якимось з портів DosBox. Вибір тут чималий, однак я зупинився на lDosBox, оскільки лише в ньому коректно запрацювало керування. Далі ж все просто – створюємо теки для іграшок в /Android/data/lb.myapp.dosbox/DISK й копіюємо туди файли гри. Таким чином я зміг запустити Doom, Doom II, Duke Nukem 3D, Flashback – The Quest for Identity (це теж просто шедевр, а оновлена її версія від 2013 року заслуговує окремих овацій), Lost Vikings (ех, яка це була гра!), і навіть Quake! Сайтів, де можна знайти старі DOS-ігри, у Мережі вистачає, тож я навіть не буду наводити посилань.

Однак, це все ж таки той самий, як говорить дочка “квадратний” дум! А нам же хочеться чогось, хоч і олдскульного, але естетичнішого! Тому ми придбали Delta Touch – не безкоштовний, але дуже доступний за ціною збірник кращих портів Doom для Андроїд. Звісно ж ми обрали все той же GZDoom! До речі, Delta Touch теж підтримує ігрові контролери!

Як альтернативу в плей-маркеті ви можете придбати офіційні порти Doom та Doom II, які було випущено на честь 25-річчя гри. Однак, коштуватиме це набагато більше, та й виглядатиме не так гарно, як порт GZDoom.

А якщо вже хочеться чогось справжнього (і якщо у вас дійсно потужний мобільний пристрій) – існує кілька портів Doom 3 для Андроїд (наприклад, ось цей). Судячи з відео на Youtube, там дійсно все на висоті, хоч чесно кажучи, в мене так і не дійшли руки спробувати.

До речі, існує й двовимірний дум – Doom 2D Forever, який дозволяє грати в дум-платформер під DOS, Windows або Android (хоч на сучасних телефонах все настільки дрібне, що я особисто не отримав від гри ніякого задоволення:( – як говорив один колега, “блохи на екрані – це чудово, однак, грати неможливо”). Інший та якісніший варіант – це сайд-скролер Mini DOOM II – який дійсно дає уявлення про те, як виглядав би дум у двовимірному виконанні (хоч трохи й “віддає” святотатством:)) .

А ще є онлайновий дум у браузері (емуляор), і колись був дум, написаний хлопцями з Mozilla Foundation на JavaScript, однак, через ліцензійні нюанси їм довелось його прибрати. Також була Doom RPG – покрокова майже тривимірна гра, яка була написана на Java ME, а зараз можна пограти в неї або в емуляторі, або встановивши порт для Андроїд. Існує також сучасний варіант покрокового “тактичного” Doom, а саме Jupiter Hell, який теж радує ціною й виглядає дуже непогано.

А якщо копнути глибше, можна знайти й стратегію реального часу Doom Wars (дуже “сира” фанатська гра, яка трохи нагадує старкрафт), й парочку ігор з приставок, а саме Doom Troopers: The Mutant Chronicles (трохи схожа за атмосферою, однак, це не на сто відсотків дум) і Zero Tolerance, яка є практично точним клоном нашого улюбленця – навіть Марс за вікном є! А ще в обидві гри з Сеги можна погратись онлайн!

Підводячи підсумки хочу сказати, що якщо ви так само як і я пам’ятаєте те відчуття більше ніж двадцятип’ятирічної давнини – те почуття виконаного обов’язку після проходження чергового рівня гри, що дозволяла відчути себе рятівником людства:) – вам є чим зайнятись і сьогодні – до вашої уваги цілий всесвіт Doom – фільми, ігри, моди, книжки, очікування на нову версію…

А в мене на цьому все. Сподіваюсь, мені все ж таки вдалось трохи заразити вас Doom-лихоманкою:) Бережіть себе та своїх близбких, і ніколи не повторюйте того, що ви робите на екрані, в реальному житті!

До зустрічі за тижень, друзі! Хай вам щастить!

P.S. Можливо, наступного разу я вже підведу підсумки року, а може – розповім про епопею з налагодженням та придбанням геймпадів, пов’язану з бажанням грати в Doom з комфортом:)

Нарешті я провів свій останній в цьому році тренінг і повернувся додому. До Нового року залишилось зовсім небагато часу, однак, я пам’ятаю, що обіцяв розповісти про ті VR-додатки, які я встиг випробувати з моменту придбання VR-гарнітури.

Тож, виконую свою обіцянку!

Одразу ж хочу відмітити, що я пробував багато VR-програм, деякі з них я погрався і видалив, деякі залишив “на потім”, тож зараз я перелічу лише ті з них, які встановлено на моєму телефоні на даний момент.

Системні програми

• Google Cardboard – програма, з якої слід почати, вона необхідна хоча б для того, аби просканувати QR-код налаштування гарнітури. Також вона містить кілька демонстраційних програм і може використовуватись як лончер VR-додатків, однак, в цій якості вона, як на мене, є дуже незручною.
• VR Calibration – назва говорить за себе – це програма для калібровки гарнітури, тобто її “тонкого налагодження” – фокус, відстань між зіницями ока тощо.
• Fulldive – а ось це – справжній VR-лончер – портал для запуску всіх ваших VR-додатків та пошуку нових. Керування відбувається без контролера – лише з допомогою гіроскопа. Особливо цікаво набирати текст на віртуальній клавіатурі, зупиняючи погляд на кожній “клавіші” на 1-2 секунди!

Перегляд відео

• OpenMovie VR – віртуальна вітальня для перегляду в 3D та на великому екрані всіх вільних мультфільмів створених з допомогою Blender. Варто глянути, навіть якщо ви вже бачили мультик про кролика-здорованя!
• Magic VR Player – перегляд будь-якого локального та потокового відео у сферичному режимі (ви – всередині відео) або просто на великому віртуальному екрані (2D-режим). Просто супер! Я використовую йогоу парі з HD Serials для перегляду серіалів

Ігри (куди ж без них?)

Жахи

• Chair In a Room – дуже раджу глянути, атмосфера – чудова, дійсно страшно, занурення повне
• Sisters – не так страшно, як говорять, однак, це теж непоганий представник жанру.
• Dark Walls – а це – гра, яка дійсно лякає. На ніч краще не пробувати!

Інші ігри

• Space Stalker VR – космічна “стрілялка” з непоганою графікою. Трохи одноманітно, однак, красиво й керується без контролера.
• Zombie Shooter VR – не надто реалістична графіка, однак, погратись – випустити пару – можна. Теж не потребує контролера
• Beasts of Legend VR – щойно встановив, ще не пробував, однак багато чув про цю гру, буду гратись найближчим часом, можливо, навіть сьогодні!

Доповнена реальність

• Cmoar AR RPG – це, скоріше, не гра, а демонстрація майбутнього ігр на кшталт D&D. Дуже раджу спробувати – це дійсно вражає! Просто друкуєте QR-код і дивитесь на нього через камеру та окуляри… і замість листка паперу ви бачити живий 3D-світ, який можна розглядати як завгодно – повертати, наближати тощо! Обов’язково спробуйте!

Також слід сказати про Google StreetView – там ви зможете подивитись сферичні фото різних куточків нашої планети, однак, щоб “подорожувати” вам знадобиться контролер! Подібний досвід пропонує Google Expeditions, однак, його я ще не пробував…

Ну ось і все. Я спеціально не наводив посилань – всі програми (окрім, звісно HD Serials) чудово знаходяться у Google Play, тож проблем з їх встановленням у вас не виникне.

А на цьому на сьогодні все. Не буду заважати вам готуватись до свят з якими я вас ще привітаю
До зустрічі напередодні Нового року, друзі! Бережіть себе!