Я все ще працюю над великим повідомленням про подорож до Парижу, де хочу поділитись з вами не лише враженнями від країни та міста, а й тими сервісами та програмним забезпеченням, яким я користувався під час планування, підготовки, та власне під час подорожі.

А поки що пишу це коротке повідомлення про те як подолати досить типову проблему – коли Windows відмовляється встановлюватись на диск вашого комп’ютера. Пишу, по-перше, аби не забути як це робиться, а по-друге – може це знадобиться комусь, хто потрапить в таку ж ситуацію. Минулого разу мені було байдуже, яку ОС ставити – аби працював Chrome. Не встановилась Windows – не біда, встановив Elementary OS. Однак, цього разу я мав встановити Windows Server аби налагодити термінальний клас, тож вибору не було – довелось вирішити цю проблему…

Поясню детальніше в чому була проблема. Під час встановлення Windows, на етапі вибору диску та розділу для встановлення ОС я отримав повідомлення “Windows cannot be installed to this disk. This computer’s hardware may not support booting to this disk. Ensure that the disk’s controller is enabled in the computer’s BIOS menu” (ви ж теж завжди обираєте англійську мову для ОС та всього ПЗ, правда?)

Видалення всіх розділів, створення нових ні до чого не призвело. Тому я просто завантажився в режим відновлення та обрав варіант ‘Command Prompt’. А далі все просто – запустив diskpart, в консолі якого виконав наступні команди:

list disk
select disk 0
clean
create partition primary
select partition 1
active
format FS=NTFS label=OS quick
exit

Думаю, назви команд говорять самі за себе Якщо треба більше інформації – ось непогана стаття на цю тему (картинку я запозичив саме звідти), а ось – офіційна документація з diskpart.

Далі я перезавантажився й без проблем встановив систему на новостворений розділ. А після першого входу в систему запустив Disk Management та “відрізав” від розділу шмат розміром 500Гб, в якому створив ще один розділ для збереження даних студентів – щоб відокремити їх від файлів ОС та програм. Можливо, колись я розповім детальніше і про подальші кроки – налаштування серверу терміналів, перенос профілів віддалених користувачів на інший диск, як заховати від них системний диск, яким чином реалізувати повноекранні RDP-сеанси для користувачів Linux, як налагодити обмін файлами та повідомленнями в локальній мережі з LAN Messenger…

Але на сьогодні це все. До зустрічі за тиждень друзі! Можливо, я все ж таки допишу своє мегаповідомлення.. Бережіть себе! Особливо зараз – коли погода дуже “непевна”, а свята вже стукають у двері…

Сьогодні я хочу поділитись з вами досвідом успішного відновлення даних з жорсткого диску, який не просто вийшов з ладу – ані BIOS, ані система навіть не могли визначити його справжньої місткості!

Після однієї невдалої спроби і пари годин роздумів та пошуків в Інтернеті, я знайшов вихід і відновив усі важливі документи, які зберігались на диску у повному обсязі! Хочете дізнатись як?

Прелюдія

Спочатку поясню ситуацію. Почалось усе з того, що робочий комп’ютер дружини перестав вмикатись – після вмикання – чорний екран, хоч кулер блоку живлення крутиться, а індикатор на USB-хабові світиться. Аби не витрачати час на пошук несправностей, я вирішив розрубати вузол одним ударом, і замінива материнську плату з процесором та пам’яттю. Однак, коли після цього я увімкнув комп’ютер, почув довгий писк, після якого – три коротких – пошкодження відеопідсистеми. Довелось замінити ще й відеокарту – знайшов у себе у шафі якусь старовинну відеокарту MSI з чіпом від nVidia та 128 Мб (!) відеопам’яті. 

При наступній спробі увімкнення виявилось, що система починає завантажуватись (там було встановлено 32-х розрядну Windows 7 Ultimate),  і практично одразу ж падає показавши “синій екран смерті”. Спробував запустити систему у безпечному режимі (F8), спробував відновити її з допомогою середовища відновлення з інсталяційного диска – все марно. Пошукавши в інтернеті за кодом помилки я виявив, що це проблеми з жорстким диском.

Що ж, я від’єднав диск, підключив його до іншого комп’ютера – вирішив спробувати його реанімувати. Дружина – завідувач відділенням комп’ютерних технологій, на її машині –чимало офіційної документації, яка стосується роботи відділення.Так, більша частина документів зберігається на Google Drive, однак, якраз напередодні дружина підготувала кілька важливих паперів, роботу над якими планувала завершити трохи згодом, і не встигла їх синхронізувати.

Старий метод

Перше, на що я звернув увагу, від’єднавши диск – це його дата виготовлення – 4 січня 2003 року (нагадаю, це комп’ютер, який використовується в навчальному закладі). 13 років! Wow! Оце так аксакал! Це ж просто трудовий подвиг з його боку! Після того, як я побачив цю дату, я майже втратив надію на відновлення даних – стільки пристрої не живуть!

Колись я вже писав про те, як на моєму домашньому ПК сталась така ж халепа – диск просто ні з того ні з сього отримав файлову систему RAW.  Тоді я був спробува відновитись з допомогою чудової штуки під назвою Parted Magic (рекомендую!) – завантажувальної флешки зі спеціальним дистрибутивом Linux для відновлення даних – запустив з неї добре відомий TestDisk, однак, врятував мене не він, а запущений з середовища відновлення Windows звичайнісінький chkdsk з ключем r.

Цього ж разу chkdsk просто відмовився працювати, тож я завантажив  TestDisk для Windows і спробував скористатись його послугами. Утиліта довго сканувала вміст диску, а потім сказала, що нічого не знайшла, однак правильно визначила місткість диску – 40Гб (я ж казав – аксакал!). Глибший пошук виявив на диску три розділи, два з яких – просто незрозуміла мішанина файлів та папок з іменами-“кракозябрами”, а третій за вмістом схожий на те, що там дійсно зберігалось. Однак, коли я спробував відновити цей розділ утиліта твердо сказала що відновлювати нічого.

Спробуємо щось інше!

Невдача з відновленням під Windows мене не збила з пантелику – я знав, що Linux мене, як завжди, не підведе і врятує!

Тож я перезавантажився в Ubuntu (у мене в лабораторії всі машини мають Windows та Ubuntu), відкрив програму керування дисками – виявилось, що Ubuntu диск побачила, правильно визначила його ємність, однак, змонтувати не змогла, оскільки не змогла визначити тип файлової системи на ньому. Цікаво було переглянути звіт про стан диску (там встановлено українську мову інтерфейсу) – “помилки, які містяться на диску, свідчать про те, що він вийде з ладу на протязі доби”.

Спочатку я запустив той же TestDisk (може, під Linux мені пощастить більше?), однак – з таким же успіхом. Знаменитий Gparted, який мене теж вже не раз виручав, теж не допоміг

Трохи поміркувавши та пошукавши в інтернеті, я знайшов згадку про програму з цікавою назвою gpart, встановив її через Ubuntu Software Center, запустив в консолі (sudo gpart /dev/sda), і побачив список аж з п’яти розділів, з яких один був розміром з весь диск, а інші – нульовими. Що ж, виходу не було, вирішив спробувати (sudo gpart –W /dev/sda /dev/sda), програма запитала, який з розділів активувати, я обрав перший (той що був ненульового розміру), і мені повідомили, що треба перезавантажитись, що я й зробив (sudo shutdown –r now).

А після перезавантаження (о, диво!) диск змонтувався, потрібні файли були на місці, і я без проблем зміг їх зкопіювати на інший диск.

Ось так я врятував документи та робочий час дружини. Як бачите, Linux знову виявився на висоті.

Що ж, на сьогодні все!
Бережіть себе та свої накопичувачі, друзі! Хай вам щастить!

Перш за все, хочу привітати вас з усіма, – як минулими, так і наступними , травневими  святами – Великоднем, Днем праці, Днем примирення та Днем перемоги. Бажаю вам добре відпочити у сімейному колі, і набратись сил та знань для нових звершень!

Я особисто ці вихідні присвятив роботі над новою книгою, паралельно продовжуючи виконувати завдання для freeCodeCamp-сертифікації – цього разу з візуалізації даних. Хочу похвалитись тим, що я вже пройшов половину цього шляху – буквально сьогодні відправив останній проект з React.js і почав вивчати D3.js. Ось деякі приклади моїх останніх робіт: книга рецептів, гра “Життя”, гра “Втеча з в’язниці”. Так, код останньої гри потребує серйозного рефакторінгу (і я буду це робити паралельно з вивченням D3), а керування нею з клавіатури працює лише у FireFox, однак, це не заважає мені пишатись тим, що “я це зробив”.

Сьогодні ж я хочу розповісти вам про те, якими проблемами для мене обернувся один короткочасний перебій в електропостачанні, і яким чином я ці проблеми подолав.

Проблема

Минулого вівторка у мене не було перших двох пар, тож я спокійнісінько собі сидів за комп’ютером, працюючи над одним з завдань сертифікації. Аж раптом у будинку зникла електрика (на щастя, мій рефлекс натискати Ctrl+S після кожної, навіть найменшої, правки коду мене не підвів і цього разу, тож як потім виявилось, я нічого не втратив. Електрики не було близько п’ятнадцяти хвилин, та й мені вже час було збиратись в коледж, тож я перевірив, чи всі мої розумні пристрої відновили свою роботу, і пішов читати свою лекцію.

А ввечері, коли я вирішив ще трохи попрацювати і увімкнув комп’ютер, виявилось, що Windows 10 дозволяє увійти в систему, відображає робочий стіл і після цього намертво висне. Я спробував перезавантажитись – і знову з тим же самим результатом. Перша думка – це наслідки оновлення Windows (якраз перед зникненням живлення система завантажувала якісь оновлення), а потім я помітив, що індикатор жорсткого диску світиться весь час, тобто щось негаразд з диском! Запустити сканування диску я не міг, оскільки просто не встигав викликати консоль – система одразу ж зависала. Перезавантаження в Linux теж нічого не дало – система працювала відмінно, однак, просто відмовилась монтувати мої NTFS-диски. Невже я “впіймав” один з тих рідкісних в наш час випадків, коли зникнення живлення в момент запису призвело до пошкодження диску його пишучою головкою?!

Вирішення

Трохи попанікувавши я згадав про режим відновлення, або як його зараз називають “середовище відновлення”. Якщо я був здатен ввести пін-код у вікні входу в систему, то потрапити у середовище відновлення – раз плюнути – система ж то вже завантажена!

Зробити це просто – треба лише клацнути лівою кнопкою миші на пункті меню “Перезавантаження”, тримаючи затисненою клавішу SHIFT! (Інші варіанти – якщо ви увійшли в систему і вона працює – обрати пункт “Перезавантаження” з меню “Пуск”, знову ж таки, тримаючи SHIFT, або ввести в консолі команду shutdown /r /o /t 0, детальніше – тут).

Далі – теж без проблем – обираємо пункт “Пошук та виправлення несправностей”, а потім – “Додаткові параметри” та “Командний рядок”.

Потім (після автентифікації та появи запрошення) в консолі вводимо таку команду:

CHKDSK c: /f /v /x /r

Тепер слід запастись терпінням і почекати завершення результатів перевірки та відновлення пошкоджених ділянок жорсткого диску.

Про всяк випадок (просто для перестраховки) я ввів ще команду перевірки цілісності системних файлів:

sfc /scannow

Потім перезавантажився, і все! Windows працює як і раніше! Wow!

Що ж, на цьому на сьогодні все. Сподіваюсь, що це коротке повідомлення було для вас корисним, і можливо, колись подібні дії допоможуть комусь з вас врятувати працю всього свого життя.

До зустрічі за тиждень, друзі! Бережіть себе та свої жорсткі диски! Хай вам щастить!

P.S. Близько року не завантажував Windows 10 на планшеті (використовував лише Android), а вчора спробував і побачив синій “екран смерті” з написом “Ваш ПК потребує відновлення”. Все ж таки, надійність цієї системи, на жаль, не витримує критики…

Сьогодні я хочу розповісти вам яким чином можна вивільнити трохи місця на диску С: (розділ, куди встановлено систему)  за рахунок файлу Hiberfil.sys. Якщо лептоп – це ваш основний комп’ютер, ви добре знайомі з режимом гібернації – це та фіча, яка допомогає вам кожного разу після вмикання комп’ютера продовжити роботу з того ж місця, на якому ви зупинились минулого разу.

Якщо у вас кілька пристроїв, то на “великому”, стаціонарному комп’ютері гібернацію ви навряд чи використовуєте, оскільки використовуєте його не так часто, як мобільні пристрої. Тож логічним є бажання вимкнути цей режим взагалі. Надто коли на диску С: залишилось не так багато місця (що я нещодавно помітив на неттопі доньки і поспішив виправити, а потім проробив те ж саме й на своїй машині).

В Windows 7 при вимкненні гібернації, ви вивільняли чимало місця на диску, оскільки файл hiberfil.sys при цьому видалявся. А от з Windows 8/8.1 ситуація дещо інша…

В Windows 8 ви більше не можете видалити файл hiberfil.sys взагалі, оскільки його роль в системі значно змінилась. Якщо раніше в цей файл зберігався стан всіх запущених програм, аби мати змогу наступного разу продовжити роботу з того ж місця, то тепер цей файл містить також інформацію про стан ядра системи, завдяки чому Windows 8/8.1 завантажується значно швидше за всі попередні версії цієї ОС. Тож тепер видалення файлу hiberfil.sys (вимкнення гібернації) – це погана ідея, оскільки якщо це щробити, система буде завантажуватись значно повільніше.

Зазвичай, розмір файлу hiberfil.sys складає три чверті обсягу оперативної пам’яті, тож на моїй машині він займає аж  12 ГБ?! Неподобство! Треба щось робити!

На щастя, зменшити розмір цього файлу досить просто. Все, що вам потрібно – це виконати в консолі (з правами адміністратора – Win+X, обрати пункт Command Prompt (Admin), або просто натиснути А) таку команду:

powercfg /h /size 50

Це зменшить розмір файлу до 50 відсотків від обсягу оперативної пам’яті ( в моєму випадку – з 12 до 8 Гб)! За спостереженнями, сповільння завантаження ОС не відбулось, а місце (аж 4 Гб) вивільнилось. Wow!  Звісно, ви можете замість 50 вказати інше значення відсотку від обсягу пам’яті (не більше 100 і не менше 0, звичайно), однак, я не став експериментувати – мене задовольнив і отриманий результат.

Якщо ж ви бажаєте вимкнути гібернацію взагалі, аби вивільнити ще більше місця на диску, це теж просто:

powercfg /h off

Однак, повторю ще раз – у Windows 8/8.1 це погана ідея.

Деталі, картинки тощо ви можете переглянути тут. Саме цією статтею я керувався в своїх діях.

Що ж, на цьому на сьогодні все.

До зустрічі за тиждень, друзі! Хай вам щастить!

P.S. До настання Нового року я планую розповісти вам, як ви можете зіпсувати Windows 8, оновивши її (і як це можна виправити), і підвести традиційні підсумки року, перелічивиши ті статті з ProductivityBlog.com.ua, які привернули максимум читацької уваги.

Я розумію, що такі речі повинні цікавити, перш за все, корпоративних користувачів. Однак, навіть домашні користувачі часто зберігають на своїй машині номери і коди кредиток та інші подібні речі, якими не хотілося б ділитися з іншими. Тож, знищення залишків даних на диску – задача досить актуальна майже для кожного з нас. Зазвичай її вирішують з допомогою спеціалізованого ПЗ. Однак, воно коштує грошей, і досить часто – чималих грошей.

А чи знаєте ви, що кожен з користувачів Windows вже має під рукою програму для безпечного знищення залишків даних на диску?

Мова йде про утиліту під назвою cipher.exe. Ця програма, якщо мені не зраджує пам’ять, вперше з’явилась у 2000 році, і використовується вона для роботи з шифрованою файловою системою (EFS).

Користуватись нею дуже просто:

1. Спочатку видаляєте всі дані на диску, або в певній теці на диску, яка містила конфіденційні дані. Думаю, що-що, я видаляти файли вміють всі, тож детальніше цей крок я розписувати не буду.:-)
2. Запускаєте командний рядок з правами адміністратора – у головному меню переходите до групи Accessories, клацаєте правою кнопкою миші на ярлику Command Prompt,  і обираєте в контекстному меню пункт “Run as administrator”:

   

3. Вводите команду cipher /w:диск:\шлях\, де диск:\шлях\ позначає теку або диск, який ви бажаєте очистити. Приклад: введіть cipher /w:e:\docs\, аби “підчистити” теку з назвою docs на диcку E, або cipher /w:d:\ для очистки всього диску D.

Що робить ця команда? Просто-напросто, “забиває” ПОПЕРЕДНЬО ОЧИЩЕНИЙ диск або теку випадковими комбінаціями нулів та одиничок, що гарантує повне знищення будь-яких залишків даних, які все ще могли там існувати.

Якщо ж вам кортить дізнатись, що ще вміє ця утиліта, наберіть в консолі cipher /?, і ви побачите текст довідки з цієї команди, в якому детально пояснюється призначення всіх її параметрів.

Як бачите, все дуже просто. А якою утилітою для безпечного очищення дисків користуєтесь ви?