Сьогодні я планував зробити традиційний огляд минулого року – які теми зацікавили відвідувачів блогу найбільше, поділитись особистими враженнями тощо. Та й кілька цікавих тем у мене в “заначці” теж вже цілком дозріли аби щось написати.

Однак, потім я вирішив все це ненадовго відкласти й просто поділитись з вами враженнями від чудової книжки, яку я зараз читаю

Мова йде про трилогію Вадима Булаєва з несерйозною назвою “Зюзя”. Це дійсно дуже глибока й де в чому – філософська – розповідь про долю людини та її чотирилапих друзів на фоні “комплексного” сценарію апокаліпсису – прибульці, які побудували на Землі космічні маяки й наділили тварин розумом, біологічна зброя, яка “викосила” більшу частину населення земної кулі, електромагнітний імпульс, який вивів з ладу всю електроніку, а ще – природня злоба, підлість, та підступність людей, на фоні яких чотирилапі виглядають просто ангелами.

Так, тварини й зараз набагато благородніші та розумніші за переважну більшість людей, а кінець звичного світу максимально чітко й яскраво продемонструє потворність людських душ та ницість їх думок. Саме про це ці книги.

Дуже раджу почитати. Не звертайте увагу на “мовні” помилки (відсутність або зайві м’які знаки в дієсловах, окремо написані слова, які пишуться разом тощо ) – думаю, з вами буде так само як зі мною – спочатку вони настільки “різали око”, що читати було просто неможливо, однак цікавий сюжет не дозволяв кинути читання. А потім до цього поступово звикаєш і починаєш не звертати уваги. Написані книжки в дуже живому, навіть безпосередньому, стилі, читаються легко, а історія, яка в них розповідається, не відпускає до останньої сторінки.

Тож приємних вам вечорів з книжкою в руках, друзі!
А я на цьому з вами прощаюсь. До зустрічі за тиждень!
Бережіть себе та своїх близьких!
Не нехтуйте елементарними правилами безпеки – вірус ми ще не подолали!:(