Нарешті я можу з задоволенням та гордістю презентувати вам мою нову книгу.
З особливою гордістю, бо це перша моя книга українською.

Сьогодні я хотів би поділитись з вами історією її написання. Думаю, серед вас є люди, які знають мене, як викладача педуніверситету, можливо у когось я викладав або викладаю у коледжі. Хтось, можливо, відвідував мої тренінги, хтось – дивився мої відеокурси чи міні-серіал. Хтось читав або читає мій блог (він, до речі, був першим в Україні спонсорованим блогом з питань персональної продуктивності), хтось, можливо, навчався за підручниками, які я написав.

Всі, хто мене знає, знають, що я захоплююсь спортом (хоч зараз це вже не так просто з огляду на стан здоров’я), музикою, комп’ютерними іграми, та фільмами, і читаю величезну кількість книжок – здебільшого це фантастика, кіберпанк, постапокаліпсис, антиутопія тощо. Але мало хто знає, що я й сам пробував себе на цій ниві – писав фантастичні оповідання, брав участь в літературних конкурсах, в деяких – виходив у фінал та отримував нагороди. Деякі оповідання я ніколи не публікував, а парочку на початку двохтисячних я вимістив в своєму "живому журналі". До речі, один з цих похмурих творів , написаний в нічному потязі на шляху з Києва до Полтави, мене добряче налякав в 2020-му, коли почалася пандемія коронавіруса – десь років за десять до пандемії я описав якраз подібні події, але скінчилось у мене все дуже погано…

Ідея цієї книги з’явилась у мене дуже давно – перші сторінки були написані ще в далекому 2002-му році. Тоді вона була здебільшого автобіографічною й до кінця я цю справу так і не довів. З початком великої війни я повернувся до цього проекту, але акценти знову змістилися – до автобіографічних мотивів додалися роздуми про суть фашизму, та причини, з яких подібні ідеї змогли швидко й непомітно оволодіти думками мешканців "однієї шостої частини суходолу". Свої попередні твори, а також обидва підручники я писав російською. Цю книгу – також, бо тоді ще вірив, що якщо її прочитають так звані "руські", вони, можливо, замисляться над тим, що творять їх співвітчизники, і може навіть знайдуть в собі сили для протесту. Тоді я ще вірив у швидку перемогу, і кожного ранку з надією гортав стрічку новин. Завивання сирен вчувалось мені навіть уві сні, але разом з тим майже щоночі снилося, що ось-ось, вже завтра, ми з дружиною прокинемось, і прочитаємо що війна скінчилася!

Але рік потому війна все ще тривала, і мій оптимізм, хоч і не зник остаточно, але почав згасати.

Тому я вирішив знову змінити концепцію книги. По-перше, я вирішив писати ii українською, бо вже не вірю, що якась книга здатна допомогти читачам з ерефії щось збагнути, та й після всього, що відбулось, російська стала для мене мало не огидною. А по-друге, хоч автобіографічні елементи й збереглися, а філософська складова була значно скорочена, у творі з’явився оптимістичний, хоч і фантастичний сюжет, який, насправді, не настільки простий та однозначний, яким здається.

Взагалі-то "Темрява під ліхтарем" – це тільки перша частина запланованої трилогії "Долі в темряві". На даний момент я маю детальний план всіх трьох книг, а з 11 глав першого тому готові 9, які я буду потроху правити (бо написані вони були рік тому) й публікувати її на Букнетi. Сподіваюсь, вам буде цікаво спостерігати за пригодами головного героя трилогії у темряві, яка охопила колишню росію.

Хочу відмітити, що тема темряви – як тієї, що назовні, так і тієї, що в серцях і думках – завжди явно чи неявно була присутня в усіх моїх оповіданнях. Тож сюжет трилогії цілком логічно випливає з сюжетів моїх ранніх літературних вправ. А от що частиною цього сюжету стане минула (для героїв розповіді) російсько-українська війна – цього я навіть у страшному сні не міг побачити…

Значним чином на цю книгу вплинули також твори одного з моїх улюблених авторів – Андрія Круза (земля йому пухом), який теж, до речі, був родом з України.

Але не буду більше вас відволікати – попрошу лише підписатися на книгу, додати її собі в бібліотеку, і за бажанням – поділитися зі мною своїми враженнями від прочитаного. А ще дуже попрошу вас поділитися книгою зі своїми друзями та знайомими. Чим більше читачів – тим більша мотивація для мене писати швидше аби виправдати ваші сподівання, і реалізувати гарну, щасливу кінцівку цієї історії.

Ми всі вже втомилися від очікування перемоги, а дехто навіть втратив віру в неї, але слід пам’ятати , що найтемнішою ніч є перед самим світанком, тож все має бути добре. I рано чи пізню, але так обов’язково буде. Врешті-решт все буде добре. Для кожного з нас

Переможемо темряву разом!