Даруйте, що давно нічого сюди не писав – надто багато подій, надто багато турбот, надто багато новин:) Тож зараз я коротко розповім, що ж сталося в моєму житті за ці три місяці.

Несподівано для себе, я почав писати ще одну книгу. Цього разу – це збірка, купа художніх замальовок, навіть віршів – різних, не пов’язаних спільним сюжетом або героями, але події відбуваються у всесвіті “Доль в темряві” і перекликаються з нашою реальністю. Так, я хотів відпочити після виходу “Щоденників з інших світів”, але якось воно само почало писатись, і я не зміг тримати це в собі:) Назва нової книги – “Знеструмлені”, і мені вона здається надзвичайно влучною.

У січні я склав іспит AI-102 (отримав статус сертифікованого інженера з штучного інтелекту на Azure), й продовжив тренерський статус (MCT) ще на рік. Я дуже вдячний команді програми MCT, а також проктору за підтримку і розуміння проблем, з якими стикаються українці. Іспит був складним, але я отримав від його складангня справжнє задоволення:) – навіть попри відсутність світла.

До речі, про світло – цієї зими в Полтаві (принаймні у нашому районі) досить довгий період часу воно було сумарно(!) десь зо дві години на добу:( – більшу частину доби ми сиділи у темряві і без води (бо її вимикали разом зі світлом). Довелося на додачу до моєї старої зарядної (Bluetti EB3A, яка тепер живить мережеве обладнання) скласти власну зарядну станцію – але не таку, як писали в новинах “Айтівець зібрав власну зарядну станцію за 21 000 грн і 11 годин живив квартиру без світла” – при всій повазі, то просто акумулятор+інвертор+зарядний пристрій (щось подібне я робив під час перших відключень у 2022) – три девайси, робота яких неузгоджена й неавтоматизована, все треба перемикати власноруч (та ще й “вилка-вилка”!). В моєму ж варіанті це LiFePo4-акумулятор (12v 100 Ah), підключений до ДБЖ (зарядка на 50А + інвертор в одному корпусі з автоматичним перемиканням між режимами) + індикатор заряду і напруги (батарея має BMS з блютузом, тож в будь-який момент можна глянути що з нею відбувається через мобільний застосунок, але фізичний індикатор – набагато швидше рішення). Такий комплект дозволяє один раз увімкнути все це в розетку, на вихід підключити потрібне обладнання (комп’ютер з моніторами, камери, мікрофони, світло, звук – усе, що потрібне мені для проведення тренінгів) і забути – далі все працює автоматично – коли є світло – заряджається або працює у наскрізному режимі (якщо батарея повністю заряджена), коли немає – використовує акумулятор. Так, ця штука не завжди встигала повністю зарядитися, але принаймні дозволяла працювати в умовах практично повного блекауту, в порівнянні з яким відключення 2022-2023 років здавалися дрібницею.

Ми з дружиною з’їздили до Німеччини аби видати дочку заміж. Це була дуже радісна подія, але там мені чомусь щодня було зле – важко дихати, серцеві напади тощо, тож після повернення я по-перше, прокрапався в алергології (дихати стало легше), а по-друге – детально обстежуюсь у кардіолога (ще купа різних процедур). З хребтом теж все не слава Богу:( А ще, схоже, переніс на ногах ще один мікроінфакт (був період, коли стало настільки погано, що відновлювався кілька днів) – буде видно на новій кардіограмі…

Подав свою методрозробку (яку ще треба було підготувати) “АРХІТЕКТУРА ІЛЮЗІЇ: ОБ’ЄКТНО-ОРІЄНТОВАНЕ ПРОЕКТУВАННЯ КРІЗЬ ПРИЗМУ ІГРОВОГО СЮЖЕТУ” на конкурс “Педагогічний Оскар 2026”. Чекаю результатів. Нагадаю, що мова йде про використання формату D&D-сесії (інтерактивного художнього твору) для навчання майбутніх програмістів. Звісно ж, сюжет був у моєму стилі й частково перекликався з всесвітом моєї трилогії “Долі в темряві”.

Отримав листа, що потрапив до списку топ-100 кращих тренерів за результатами відгуків студентів (в анкетах МТМ) – це програма MCT Quality Award, і мене ця відзнака надзвичайно тішить:) Я дійсно намагаюсь кожен свій тренінг провести максимально якісно і з користю для студентів, тож цей лист був свідченням того, що я все роблю правильно. Трохи пізніше напишу який подарунок з цієї нагоди я отримав від компанії.

Окрім цього всього – постійні курси, тренування в басейні (планую написати про своє спорядження для плавання – є цікаві пристрої), робота в коледжі (зараз на третьому курсі – практика з командної розробки, і це цікаво і для мене, і, сподіваюсь, для студентів), атестація на підтвердження вищої кваліфікаційної категорії та звання викладача-методиста (це теж купа роботи з підготовки паперів), гра на гітарі – чисто “для себе” (маю музичну освіту, колись грав в ансамблях, але років з 30 не брав інструменту до рук, а зараз – захотілося все згадати:). Можливо, скоро напишу про те обладнання, яке використовую), постійні повітряні тривоги і ще ціла купа всього іншого.

Тож справ і турбот вистачало.
Вистачає їх і зараз, але я все ж таки планую не забувати і про цей блог:)

Тож зустрінемося за тиждень, друзі!
Бережіть себе та своїх рідних, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

В електронному вигляді ознайомитись з книгою ви можете на порталі "Букнет".

Подія радісна, але водночас мені трохи сумно. Сумно, що ця історія добігла свого кінця. Але всесвіт трилогії нікуди не зник – він продовжує жити своїм власним життям, і кожен з нас може сам уявити як склались долі героїв перших трьох книг, і як розвивались події в світах, звідки походять документи, які потрапили до "Щоденників".

А якщо ви захочете більше деталей, захочете дізнатись яким бачу майбутнє Олексія з Тетяною та їх друзів – напишіть мені, і можливо ми ще раз до них навідаємося!

Що ж, на цьому у мене наразі все. До зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе і своїх близьких! Не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

Зайшов у свій блог, і побачив, що востаннє писав сюди аж місяць тому. Однак, у мене є для вас важливе повідомлення! Справа в тому, що я щойно завершив “Щоденники з інших світів”! Нарешті!

Для тих, хто не в курсі – це мозаїчна збірка, яка доповнює всесвіт моєї трилогії “Долі в темряві”. Така собі псевдодокументальна збірка, кожна сторінка якої – це уривок з “офіційного” документу, чийогось щоденника, забороненої книги чи фільму тощо. Теми уривків перекликаються з питаннями, висвітленими в наукових довідках до кожної з частин основної трилогії. А ще вони приправлені особистими для мене записами – з мого власного уявного щоденника.

Буквально кілька хвилин тому я поставив в рукописі “Щоденників” останню крапку. Хоча ні – це була трикрапка… Але оскільки я публікую по уривку в день, то вся книга буде доступна для ознайомлення через два тижні. А далі – підготовка макету і передача до видавництва. Сподіваюсь, після цього ця історія мене відпустить, і я зможу повернутись до роботи над блогом.

А поки ви чекаєте – пропоную почитати “Щоденник” на Букнеті. І подивитись мої відео на YouTube – зараз там з’явиться новий ролик про ігри для VR, а вже скоро я планую випустити епізоди про аксесуари для гітаристів і про спорядження для занять плаванням – все тільки з власного досвіду і з “технологічним” уклоном:)

Тож до зустрічі, друзі!
Бережіть себе і своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

Нарешті я можу похвалитися тим, що моя трилогія “Долі в темряві” вийшла в паперовому вигляді! Перший тираж вже повністю розійшовся, причому кілька книжок були продані на благодійному аукціоні, кошти від якого були спрямовані на допомогу ЗСУ.

Я міг би сказати, що моя місія виконана, але ні – зараз я потихеньку дописую й так само потихеньку і поступово публікую на Букнеті доповнення до всесвіту трилогії – “Щоденники з інших світів”. Ця невеличка збірка має, як на мене, цікавий формат – це дійсно збірка односторінкових уривків з офіційних чи історичних документів, щоденників, звітів, заборонених чи забутих книг тощо. Ідея такого формату виникла у мене в голові, коли я вкотре передивлявся культовий серіал “Любов, смерть і роботи” – серії по 10-15 хвилин – це сильно, тож я подумав, що короткі уривки на одну сторінку, які залишають більше питань, ніж відповідей, і створюють тривожну атмосферу, відчуття, що загадку ось-ось буде розгадано – це теж буде цікаво. І не прогадав – люди дійсно охоче таке читають, багато хто навіть почав з неї знайомство з цим всесвітом і в результаті прочитав основні три книги.

Для тих, кому цікаво – всі мої твори доступні для читання на Букнеті безкоштовно.
Можливо, у мене тепер навіть з’явиться трохи часу аби ділитися з вами тут, на сторінках блога, цікавинками, на які я натрапив (а їх накопичилося вже чимало)…

Що ж, друзі, на цьому у мене все.
Зустрінемося за тиждень!
Бережіть себе і своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

Останнім часом я надзвичайно рідко сюди щось пишу. Думаю, я не один такий, у кого видались дуже "спекотні" місяці – купа тренінгів, робота в коледжі (розробка нової ОПП, підготовка і проведення виступу на засіданні школи викладача-початківця, проведення занять, керування практиками і проектами, які мої вихованці виконують в рамках різних конкурсів та фахових змагань, представлення спеціальності на Дні відкритих дверей тощо), дописування третьої книги (вже ось-ось, і трилогія буде завершена, тоді ще трохи роботи над макетом, і можна буде передавати останній том до видавництва!), запис нових відео (і не тільки про VR-фітнес, а й про реальне плавання), кілька походів до кардіолога (незважаючи на цілу пригоршню пігулок щодня, краще мені не стає), довге лікування в стаціонарі – в алергології (весна – початок проблем з диханням), проблеми з хребтом (знеболююче допомагає, але не лікує), і все це – на фоні війни, що продовжується попри всі наші сподівання на її закінчення. Тож доводилось займатись і продовженням відстрочки, і купою інших справ, а ще ж хочеться приділити час і своїм рідним, і моїм хобі – плаванню, грі на гітарі, комп’ютерним іграм тощо.

Тож тих, хто сподівався прочитати тут щось новеньке й цікавеньке, я прошу трохи почекати – я все ж таки хочу дописати й видати третій, останній том моєї трилогії "Долі в темряві" аби знати, що хоч щось я довів до логічного завершення. А поки що пропоную подивитись відео на моєму каналі.

А для тих, хто хоче дізнатись чим же закінчилась історія Олексія, чи знайшов він свого батька, і як воно все склалося після війни – запрошую на Booknet – там ви можете абсолютно безкоштовно прочитати всі три книги мого циклу "Долі в темряві".

Що ж, на цьому у мене на сьогодні все.
Бережіть себе та своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги.
Зустрінемося!

Сьогодні я отримав авторські екземпляри другої книги трилогії – “Промені надії”. Виглядає чудово, а якість паперу і друку стала ще кращою. Що ж, треба по-ударному попрацювати аби швидше дописати третій і завершальний том трилогії!

Третя книга – “Вогонь і світло” – виходить найтемнішою з усіх, але ж недаремно кажуть, що найтемнішою ніч є перед світанком У будь-якому випадку, я буду радий почути вашу думку про цю історію.

До зустрічі за тиждень, друзі!
Бережіть себе і своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

З гордістю повідомляю, що я нарешті дописав (не надто) наукову довідку для другої книги, "Промені надії", тож її повністю і офіційно завершено!

Тепер ще трохи відшліфувати файли, передати їх до видавництва, і можна починати роботу над останньою частиною трилогії “Долі в темряві” – книгою “Вогонь і світло”!

Тож вже скоро ми зустрінемось з вами на сторінках нової книги, де на героїв чекає чимало нових пригод. На тепер вже вільних від темряви територіях колишньої ерефії з’являться нові держави, і деякий (на жаль, короткий) проміжок часу буде здаватись, що ось він – довгоочікуваний золотий вік миру і процвітання. Але темрява в серцях залишиться непереможеною – по всьому світу з’являться загадкові групи екстремістів, які вчинять глобальний теракт, наслідком якого стане дивна епідемія. Дуже швидко – навіть підозріло швидко – знайдуть вакцину, яка усуває симптоми, але має жахливі побічні ефекти, змінюючи поведінку і реакцію ока на світло. Глобальний карантин, масковий режим, комендантська година, дивні культи і вуличні проповідники, зрада, насильство, нові жахливі теракти, тотальна вакцинація – ось що прийде на зміну ейфорії від перемоги над Темрявою. На цьому тлі ви зможете спостерігати за становленням головного героя, який втратив фантастичні здібності, отримані ним в кінці другої книги, і тепер через це сильно комплексує та депресує. Щоночі йому не дають спокою дивні сни, в яких він є іншою людиною, а іноді чужі спогади з’являються в його свідомості навіть наяву…

Попереду – епічна битва наших друзів разом з новими союзниками проти апологетів зла, а результати її будуть дуже неоднозначними, однак, обнадійливими…

Буде цікаво!

Що ж, на цьому у мене все.
До зустрічі, друзі! Бережіть себе і своїх близьких, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

Нарешті я отримав хоч трохи умовно вільного часу аби написати в блог. Одразу ж (і вже вкотре) хочу вибачитись, що давно сюди нічого не писав. Чому? А такий, на жаль, видався рік…

Цього року у мене була купа тренінгів, я двічі подовгу лежав у лікарні,  довго й нудно проходив ВЛК, була ціла епопея з отриманням ВОД та відстрочки в ТЦК (і я вже з жахом думаю, що вже скоро – на початку лютого – доведеться знову займати чергу о четвертій ранку і кілька годин мерзнути на вулиці аби подати заяву на продовження відстрочки), також заняття в коледжі, подорож на Закарпаття, робота над освітнім серіалом, заняття плаванням, яке мене несподівано так захопило (хоч почав  ним займатись я з терапевтичною метою – за рекомендацією невропатолога), підготовка відео про фітнес у віртуальній реальності, робота над книгами…

Саме прагнення якнайшвидше закінчити першу книгу з запланованої трилогії й призвело до того, що я повністю зосередився на цьому завданні і відклав вбік роботу над блогом. При цьому в мене є цілий список тем, які я хотів би висвітлити в блозі, зокрема це й огляди нових пристроїв, і розповідь про те, як ми створювали міні-буклети, і огляд обладнання для плавання (без штучного інтелекту і доповненої реальності тут теж не обійшлося), і ще багато інших цікавих тем. Сподіваюсь, в новому році я зможу про все це написати.

А поки що я хочу з гордістю повідомити, що перша книга вже доступна і в паперовому вигляді також!

Дехто вже навіть отримав її від мене в дарунок Одразу ж хочу сказати, що всі, кому я обіцяв її подарувати, обов’язково її отримають – я спеціально попросив відповідну кількість авторських екземплярів.

В електронному ж вигляді книга продається на кількох площадках, і безкоштовно доступна на Букнеті – разом з другим томом, який вже практично завершений (дуже сподіваюсь закінчити роботу з ним ще в цьому році, а в січні вже засісти за завершальну книгу трилогії). Ознайомитись з книгами ви можете на моїй сторінці:

Що ж, на цьому “офіційну” частину повідомлення закінчено, і мені залишилось тільки привітати вас всіх з Різдвом Христовим і прийдешнім Новим Роком! Хай Новий рік принесе всім щастя, родинне тепло і любов, здоров’я, достаток і впевненість в майбутньому. А ще – такий жаданий і необхідний для нас всіх МИР! Зі святами вас, друзі мої! Дякую вам за те, що ви є в моєму житті!

До зустрічі в новому, вже дуже хочеться вірити, мирному 2025-му році!
Бережіть себе і своїх рідних, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!

Створив я його власноруч в Camtasia (маю ліцензію) з використанням тільки безкоштовних ресурсів з Pixabay та Vecteezy та музики з FreeToUse. Деякі зображення згенерував за допомогою AI.

Буду вдячний, якщо ви поділитесь враженнями від побаченого!:)

Бережіть себе, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!
Зустрінемось!

Нарешті я можу з задоволенням та гордістю презентувати вам мою нову книгу.
З особливою гордістю, бо це перша моя книга українською.

Сьогодні я хотів би поділитись з вами історією її написання. Думаю, серед вас є люди, які знають мене, як викладача педуніверситету, можливо у когось я викладав або викладаю у коледжі. Хтось, можливо, відвідував мої тренінги, хтось – дивився мої відеокурси чи міні-серіал. Хтось читав або читає мій блог (він, до речі, був першим в Україні спонсорованим блогом з питань персональної продуктивності), хтось, можливо, навчався за підручниками, які я написав.

Всі, хто мене знає, знають, що я захоплююсь спортом (хоч зараз це вже не так просто з огляду на стан здоров’я), музикою, комп’ютерними іграми, та фільмами, і читаю величезну кількість книжок – здебільшого це фантастика, кіберпанк, постапокаліпсис, антиутопія тощо. Але мало хто знає, що я й сам пробував себе на цій ниві – писав фантастичні оповідання, брав участь в літературних конкурсах, в деяких – виходив у фінал та отримував нагороди. Деякі оповідання я ніколи не публікував, а парочку на початку двохтисячних я вимістив в своєму "живому журналі". До речі, один з цих похмурих творів , написаний в нічному потязі на шляху з Києва до Полтави, мене добряче налякав в 2020-му, коли почалася пандемія коронавіруса – десь років за десять до пандемії я описав якраз подібні події, але скінчилось у мене все дуже погано…

Ідея цієї книги з’явилась у мене дуже давно – перші сторінки були написані ще в далекому 2002-му році. Тоді вона була здебільшого автобіографічною й до кінця я цю справу так і не довів. З початком великої війни я повернувся до цього проекту, але акценти знову змістилися – до автобіографічних мотивів додалися роздуми про суть фашизму, та причини, з яких подібні ідеї змогли швидко й непомітно оволодіти думками мешканців "однієї шостої частини суходолу". Свої попередні твори, а також обидва підручники я писав російською. Цю книгу – також, бо тоді ще вірив, що якщо її прочитають так звані "руські", вони, можливо, замисляться над тим, що творять їх співвітчизники, і може навіть знайдуть в собі сили для протесту. Тоді я ще вірив у швидку перемогу, і кожного ранку з надією гортав стрічку новин. Завивання сирен вчувалось мені навіть уві сні, але разом з тим майже щоночі снилося, що ось-ось, вже завтра, ми з дружиною прокинемось, і прочитаємо що війна скінчилася!

Але рік потому війна все ще тривала, і мій оптимізм, хоч і не зник остаточно, але почав згасати.

Тому я вирішив знову змінити концепцію книги. По-перше, я вирішив писати ii українською, бо вже не вірю, що якась книга здатна допомогти читачам з ерефії щось збагнути, та й після всього, що відбулось, російська стала для мене мало не огидною. А по-друге, хоч автобіографічні елементи й збереглися, а філософська складова була значно скорочена, у творі з’явився оптимістичний, хоч і фантастичний сюжет, який, насправді, не настільки простий та однозначний, яким здається.

Взагалі-то "Темрява під ліхтарем" – це тільки перша частина запланованої трилогії "Долі в темряві". На даний момент я маю детальний план всіх трьох книг, а з 11 глав першого тому готові 9, які я буду потроху правити (бо написані вони були рік тому) й публікувати її на Букнетi. Сподіваюсь, вам буде цікаво спостерігати за пригодами головного героя трилогії у темряві, яка охопила колишню росію.

Хочу відмітити, що тема темряви – як тієї, що назовні, так і тієї, що в серцях і думках – завжди явно чи неявно була присутня в усіх моїх оповіданнях. Тож сюжет трилогії цілком логічно випливає з сюжетів моїх ранніх літературних вправ. А от що частиною цього сюжету стане минула (для героїв розповіді) російсько-українська війна – цього я навіть у страшному сні не міг побачити…

Значним чином на цю книгу вплинули також твори одного з моїх улюблених авторів – Андрія Круза (земля йому пухом), який теж, до речі, був родом з України.

Але не буду більше вас відволікати – попрошу лише підписатися на книгу, додати її собі в бібліотеку, і за бажанням – поділитися зі мною своїми враженнями від прочитаного. А ще дуже попрошу вас поділитися книгою зі своїми друзями та знайомими. Чим більше читачів – тим більша мотивація для мене писати швидше аби виправдати ваші сподівання, і реалізувати гарну, щасливу кінцівку цієї історії.

Ми всі вже втомилися від очікування перемоги, а дехто навіть втратив віру в неї, але слід пам’ятати , що найтемнішою ніч є перед самим світанком, тож все має бути добре. I рано чи пізню, але так обов’язково буде. Врешті-решт все буде добре. Для кожного з нас

Переможемо темряву разом!